Техніка вправлення вивихів стегна за Кохером та Джанелідзе.

Найбільш розповсюдженими шляхами вправлення вивихів стегна є два методи – по Джанелідзе та по Кохеру.

Вправлення по Джанелідзе. Хворого вкладають на перев’язочний стіл животом вниз так, щоб потерпіла нога звисала через край стола, а таз весь повинен лежати на столі. Під передньо-верхні ості підкладають два невеликих мішечка з піском. Помічник лікаря притискає двома руками таз хворого до столу. Хвора нога вільно звисає через край стола і поступово стегно встановлюється під прямим кутом до площини стола. Лікар стає між краєм стола та хворою ногою, яку згинає в колінному суглобі під прямим кутом і дещо відводить. Потім лікар своїм протилежним вивихнутому стегну коліном проводить натискання вниз на верхню третину гомілки з одномоментною ротацією стегна дозовні.

Стегно сповзає, голівка входить у вертлюжну западину з характерним звуком. Підтвердженням того, що наступило вправлення є вільні рухи в кульшовому суглобі. Цим методом можна вправити підздохвинний, сідничний та затульний вивихи.

Вправлення по методу Кохера застосовують при надлонних та затульних вивихах. При надлонних вивихах хворого вкладають на перев’язочний стіл або на підлогу. Помічник фіксує таз хворого двома руками. Лікар згинає потерпілу кінцівку до прямого кута в колінному та кульшовому суглобах і проводить витягання стегна вертикально вгору. У цей момент частіше настає вправлення з лускаючим звуком. Якщо вправлення не наступило, то проводять витягання вгору з підсиленням ротації стегна дозовні (1 етап). Внаслідок цього головка стегна відходить допереду від лобкової кістки. Продовжують витягання ротованої дозовні кінцівки, поступове приведення її та ротацію досередини (2 етап). У цей момент голівка стегна підходить до передньо-верхнього краю вертлюжної западини. Не перериваючи витягання зігнутої, приведеної, ротованої досередини кінцівки, лікар розгинає її та відводить (3 етап). Внаслідок цього голівка вправляється у вертлюжну западину.

При вправленні затульного вивиха стегна виконують сильну, але без ривків, поздовжню тракцію, обережне згинання стегна до прямого кута, приведення і ротацію його досередини.

Контролем вправлення вивиха є можливість повністю розігнути стегно за відсутності симптома “пружної’’ рухомості.

Після вправлення вивиха хворого вкладають на ліжко з щитом, кінцівку іммобілізують.

У подальшому призначаються теплі ванни, масаж, плавання в басейні. Раннє навантаження не показано через можливість розвитку асептичного некрозу голівки стегна. Працездатність відновлюється через 3 місяці.

 

 

6.Пункція, венесекція та катетеризація периферійних вен.

 

Пункцію використовують для введення лікарських засобів, взяття крові для аналізу, вимірювання венозного тиску.

І. Пункція підключичної вени.

1. Підключичний доступ:

а) спосіб Вільсона:

– прокол голкою у точці, що знаходиться на 2 см дистальніше від середини ключиці;

– голку вводять у напрямку верхнього краю грудино-ключичного суглоба;

– заглиблюють голку на 2,5 - 3,5 см під контролем появи крові в шприці;

б) спосіб Абоніака:

– проколюють у точці, що знаходиться на 1 см дистальніше від межі між медіальною і середньою третиною ключиці;

– голку ставлять у напрямку середини ділянки прикріплення грудино-ключично-соскового м’яза;

– заглиблюють голку на 2,5 - 3,5 см під контролем появи крові в шприці;

в) спосіб Джілса:

– точка прокола знаходиться на 1 см дистальніше від ключиці і на 2 см латеральніше від рукоятки грудини;

– голку ставлять у напрямку верхнього краю грудино-ключичного суглоба;

– заглиблюють голку на 2,5 - 3,5 см під контролем появи крові в шприці;

г) інші:

– точка проколу – на 0,5 см дистальніше і 2 см латеральніше від місця перетину ключиці з першим ребром.

– голку ставлять у напрямку яремної вирізки грудини під кутом 15^о до поверхні ділянки.

– заглиблюють голку до 5 см під контролем появи крові в шприці.

2. Надключичний доступ.

а) спосіб Іоффе:

– точка проколу – знаходиться на вершині кута, утвореного переднім краєм правої ключиці та бічною складкою грудино-ключично-соскоподубного м’яза;

– голку ставлять у каудальному напрямку, під кутом 45° до сагітальної і 15° до фронтальної площини;

– заглиблюють голку на 1 - 1,5 см під контролем появи крові в шприці;

б) спосіб Кілліана:

– точка проколу знаходиться на передній середній лінії на рівні верхнього краю грудинного кінця ключиці;

– голку ставлять у каудальному напрямку під кутом 45^о до сагітальної та горизонтальної площини і 15 - 20^о до фронтальної;

– заглиблюють голку на 1 - 1,5 см під контролем появи крові в шприці.

ІІ. Пункція стегнової вени:

– точка проколу – на 1 см дистальніше і 1 см медіальніше від середини відстані між передньо-верхньою остю та лобковим симфізом;

– голку ставлять у проксимальному напрямку під кутом 45^о до поверхні ділянки;

– заглиблюють голку на 4 см під контролем появи крові в шприці.

ІІІ. Пункція великої підшкірної вени:

– проколюють у точці, що знаходиться на 1 см проксимальніше і 1 см допереду від верхівки присередньої кісточки великогомілкової кістки. Голку ставлять у проксимальному напрямку під кутом 45^о до поверхні ділянки;

– заглиблюють голку на 1 - 1,5 см під контролем появи крові в шприці.