Загальна характеристика збудників туберкульозу

n Збудник було відкрито Р.Кохом в 1882 р (паличка Коха - ВК)

Морфологія

n Гр+ тонкі, злегка зігнуті поліморфні палички (M.tuberculosis) (M.bovis - короткі, товсті палички)

n довжина до 8 мкм (M.bovis - до 2-3 мкм)

Морфологія

n кислото-, луго-, спиртостійкі

n в клітинній стінці є високий вміст ненасичених жирних кислот (міколова кислота), ліпідів, восків (до 40%)

n нерухомі

n спор та капсул не утворюють

Морфологія

n в організмі хворого під дією ХТЗ можуть утворювати фільтрівні та

L-форми

n в мазках-препаратах виявляють за методом Ціля-Нільсена

n в клітині при фарбуванні спостерігається тигроїдність – чергування кислотостійких (зерна Шпленгера) і некислотостійких ділянок (метафосфатні зерна Муха)

 

Культуральні властивості

n аероби або факультативні анаероби

n оптимальна температура – 37⁰С

n рН – 7,0-7,2

n вибагливі до поживних середовищ (потребують додавання вітамінів групи В, гліцерину, амінокислот)

Епідеміологія

n Джерело інфекції – хвора на відкриту форму людина (M.tuberculosis) або тварина (M.bovis)

n Шляхи інфікування

- повітряно-крапельний

- повітряно-пиловий

- аліментарний

- трансплацентарний (при ураженні плаценти)

Патогенез

n при первинному інфікуванні в легенях утворюються локальні вогнища специфічного продуктивного запалення (має типову гістологічну картину)

Патогенез

- при доброякісному перебігу (достатньому імунітеті) – інволюція запального процесу, з наступною петрифікацією (кальцинацією)

Патогенез

- при несприятливому перебігу – подальший розпад тканин, можлива лімфогенна або гематогенна десимінація збудника, ураження різних систем органів

(особливо легень: каверни, абсцеси, інфільтрати)

Розрізняють легеневу та нелегеневі форми (туберкульоз шлунку та кишечника, нирок, мозкових оболонок, кісток та ін.)

Імунітет

n нестійкий

n нестерильний

n клітинний

n антитіла виробляються в низьких титрах і не мають протективного значення (АТ-свідки)

n формується стан ГЧСТ (обмежує розмноження бактерій, фіксує їх у вогнищі запалення) – виявляють за допомогою алергічних реакцій

Лабораторна діагностика

n Матеріал для дослідження:

- харкотиння

- ексудат з плевральної порожнини

- асцитична рідина

- випорожнення

- сеча

- спинномозкова рідина

- кров

Методи діагностики

n Мікроскопічний

nМатеріал піддають збагаченню, фарбують за Цілем-Нільсеном.

nБільш результативний метод - РІФ

Бактеріологічний метод

Біологічний метод

Алергічний метод

Інтерпретація результатів реакції Манту

n облік результатів проводять через 48-72 год від моменту постановки.

n позитивний результат – поява набряку та гіперемія. Якщо:

d > 5 мм – проба позитивна (імунні)

d > 10 мм – різко позитивна (інфіковані)

d > 15 мм – гіперегічна (інфіковані)

Негативний результат - відсутність папули (відсутність імунітету)

Профілактика

n неспецифічна

n специфічна – проводять згідно календаря щеплень – на 3-5 добу після народження; в 7, 12, 17, 22, 27-30 – при негативній реакції Манту

n використовують живу вакцину БЦЖ (BCG – Bacillе Calmette et de Guerin)- одержана в 1921 р.

Лікування

n неспецифічне – етітропне

Протитуберкульозні препарати діляться на 2 групи:

n першого ряду (похідні ізоніктинової кислоти, ПАСК, солі стрептоміцину, етамбутол, рифампіцин)

n другого ряду (альтернативні) – циклосерин, канаміцин, етіонамід та ін.

nПрепарати призначають тривалими курсами, одночасно декілька препаратів

 

 

 

27.СИФІЛІС

Збудник сифілісу

lВідкрито у 1905 р. Ф.Шаудіном і Е.Гофманом

lОсобливості морфології:

–Розміри: 0,09-0,18 мкм – 6-20 мкм

–Кількість завитків – 8-12, рівномірні, середніх розмірів

–Характерні всі види руху, рухи плавні, повільні (“висяча крапля”)

–Погано зафарбовується, тому виявляють за Морозовим, за Бурі

–Під впливом несприятливих факторів (антибіотикотерапія) в організмі людини можуть утворювати цисти, зернисті форми і L-форми

 

Морфологія

lМорфологічні відмінності умовно-патогенних трепонем ротової порожнини від T.pallidum:

lДобре зафарбовуються за Романовським-Гімзою (синьо-фіолетовий колір)

lУ мазку “висяча крапля” рухи різкі, хаотичні, 1-2 види руху одночасно

lМожуть культивуватись на поживних середовищах (сироваткові середовища з додаванням мозкових тканин, амінокислот), потребують створення анаеробних умов

Епідеміологія

lСифіліс – інфекційне венеричне захворювання людини з циклічним перебігом, яке характеризується місцевими проявами на ранній стадії і генералізованим ураженням внутрішніх органів і шкіри на наступних стадіях захворювання

lДжерело інфекції – хвора людина

lОсобливо заразні хворі на первинний і вторинний сифіліс (перші 3-5 років після інфікування)

Епідеміологія сифілісу

lМеханізми передачі:

–Контактний – статевий контакт або рідше безпосередній контакт (сифіліс акушерів)

–Парентеральний

–Вертикальний (інфікування плода через плаценту – вроджений сифіліс)

 

–Інкубаційний період при статевому контакті 2-10 тижнів (в середньому 3-4 тижні)

Патогенез сифілісу

Первинний сифіліс

lУ вхідних воротах (слизова оболонка статевих органів, губ, ротової порожнини) збудник розмножується і утворюється первинний афект (сифілома або твердий шанкр). Далі бліда трепонема лімфогенно потрапляє у регіонарні лімфатичні вузли і зумовлює їх специфічне запалення (сифілітичний бубон)

lТріада: шанкр, лімфангіт, лімфаденіт – первинний сифіліс (тривалість 1,5-2 міс)

Патогенез сифілісу