Піднесення та розквіт Київської Русі. Володимир Великий та Ярослав Мудрий.

а) Володимир Великий(980 - 1015). Його внутрішня та зовнішня політика;

Після смерті князя Святослава у жорстокій боротьбі за владу між його синами переміг Володимир. Протягом 981 - 984 рр. придушені повстання в'ятичів, радимичів, установлено для них данину; приєднані землі Червенської Русі (належали полякам), землі ятвягів, а згодом - землі білих хорватів; 985 р. - похід проти Волзької Булгарії; зміцнені позиції Київської Русі в Північному Причорномор'ї, Криму, Приазов'ї, на Таманському півострові з'явилося Тмутараканське князівство. За територією Київська Русь стала найбільшою країною тогочасної Європи. Задля захисту держави від зовнішніх ворогів утворено оборонну систему всієї держави - на південних рубежах зведено систему укріплень уздовж річок Трубіж, Сула, Стучна, Десна; на підступах до Києва побудовані Змієві вали. Від нападів зі Степу захищала прикордонна сторожа - поселені там за наказом Володимира племена берендеїв, торків, чорних клобуків. Проведені реформи: адміністративна - зміцнення центральної (великокнязівської) влади і політичної єдності Русі: усунуто від влади племінних вождів, поступово князь передавав управління уділами своїм синам, а в деяких місцях посадив відданих йому намісників-бояр. Розбудовував Київ - столицю держави, збільшив територію дитинця в кілька разів; розпочав карбування перших на Русі золотих і срібних монет; військова реформа: з провідних посад усунені варяги-найманці, їх замінено військовою знаттю з русичів та інших народів; судова реформа - розмежовано церковне і світське (князівське) судочинство. Смертну кару за розбій (існувала у формі самосуду) після запровадження християнства замінено великими штрафами; релігійна реформа - з метою згуртування слов'янських племен було реформовано язичництво (створено пантеон із 6 язичницьких богів, яким усі мали поклонятися). Проте, переконавшись, що таким чином неможливо об'єднати державу, Володимир здійснив запровадження християнства як державної релігії. Хрещення киян улітку 988 р. започаткувало хрещення всієї країни. Запровадження християнства як державної релігії Київської Русі мало велике історичне значення: а) зміцнена влада Великого київського князя; б) зміцнений міжнародний авторитет держави, розширені політичні та економічні зв'язки з європейськими державами; в) утворена Руська автокефальна церква; г) прискорився розвиток культури Київської Русі (будівництво храмів, розвиток писемності, книгописання, мистецтва); д) різноплемінне населення згуртувалося в єдину народність.

б) Ярослав Мудрий (1019- 1054). Його внутрішня та зовнішня політика.

Ярослав Мудрий утвердився на великокнязівському престолі як переможець майже чотирирічної міжусобної боротьби після смерті Володимира. Багато зусиль докладав для збереження цілісності та єдності Київської Русі: повернув під свою владу Червенські міста, відвойовані під час князівських усобиць Болеславом Хоробрим; ходив на північ, на узбережжя Балтійського моря, де в Чудській землі заклав м. Юр'їв; не полишав будівництва, розпочатого батьком, на північному кордоні Русі; 1036 р. остаточно здолав ворога Русі - печенігів. Уперше письмово оформив єдину збірку законів «Руська правда».

Окрасою міста були Золоті ворота - парадний в'їзд до міста (1037) Багато уваги приділялося розвитку культури і духовного життя: засновані державні, церковні й приватні школи; при Софійському соборі, зведеному за наказом Ярослава 1037, засновано першу бібліотеку і книгописну майстерню. При монастирях відкривалися перші лікарні. У 1051 р. заснований Києво-Печерський монастир, у цьому ж році найвищу церковну посаду вперше обійняв русич Іларіон.

У зовнішній політиці надавав перевагу мирним дипломатичним засобам: розвиток міждержавної торгівлі, розвиток господарських відносин, укладання династичних шлюбів своїх дітей з монаршими особами Європи (мав прізвисько тесть Європи). Поділив землі між своїми синами та двома онуками. Така форма правління називається колективним сюзеренітетом - влада належить не одноосібному правителю, а об'єднанню найсильніших князів-родичів. Це стало початком переходу до розпаду великої держави на самостійні князівства.