Хто може виступати в ролі експерта, або, інакше, які характерні ознаки має позиція експерта.

По-перше, для того, щоб зайняти позицію експерта, людині необхідно вийти за межі тієї системи, яка стає об'єктом експертизи. Іноді це відбува­ється «природним» шляхом, за рахунок запрошення експерта з іншої сфе­ри діяльності, однак у деяких випадках це стає суттєвою проблемою. Принцип позазнаходжуваності допомагає експерту побачити об'єкт з боку й у всій його цілісності та повноті, а також вивільнитися від власних емоцій та переживань, що закономірно виникають у кожної людини, яка існує усере­дині якоїсь системи.

По-друге, позиція експерта відрізняється рефлексивністю та артику-льованістю тих знань або практик, які стають підставою для експертизи. Чим менше «інтуїцій» міститься у базовій системі знань експерта, тим об-грунтованішим стає саме експертний висновок. У тих випадках, коли в екс­перта відсутня відрефлексована система знань, це стає надзвичайно скла­дною проблемою. Так, наприклад, під час підготовки нових рекламних про­дуктів часто запрошують різних людей для проведення експертної оцінки за показниками буденного сприйняття. Природно, що більшість людей в такій ситуації не мають скільки-небудь усвідомлених підстав для оцінюван­ня, а спираються винятково на свої емоції та інтуїції. У цьому випадку пе­ред організаторами експертизи виникає особливе завдання на реконструк­цію дійсних підвалин за емоційними відповідями експертів.

По-третє, експерт повинен здійснити аналіз об'єкта з точки зору базо­вої системи знань або практик. Це означає, що експерт повинен володіти особливим засобом інтелектуальної діяльності — інтерпретацією, що за­безпечує прогностичну оцінку об'єкта.

Співвідношення об'єкта та предметного змісту знань експерта є най­важливішою характеристикою експертизи як особливої діяльності. Справа в тому, що будь-який об'єкт експертизи як діяльнісна система сам завжди будується на основі певних норм культури (Г.П. Щедровицький) та має у собі в явному або неявному вигляді певну систему знань. Тому співвідно­шення змісту експертного знання та знання, за яким будується й функціо­нує об'єкт експертизи, визначає засіб або тип інтерпретації. Іншими слова­ми, характер співвідношення цих двох видів знань визначає тип експерти­зи. За цим критерієм ми можемо виділити три основні типи експертиз.

зо

експериментальної перевірки її структурно-функціональних компонентів на істинність. Експертна модель задає опис того стану системи, яким він має бути (належних станів системи). А тому експертиза як дослідницька проце­дура будується кількісно-якісною характеристикою об'єкта за тими параме­трами, що задані у моделі, а потім здійснюється порівняльна оцінка належ­ного і фактичного. Це дає можливість виявляти «порожні місцям в об'єкті — відсутні компоненти проекту, неузгодженості програми, непередбачувані наслідки, неузгоджені елементи системи тощо.

Другою суттєвою особливістю експертних моделей є те, що вони не можуть будуватися як чисто професійні. Фактично це методологічні моде­лі, і відносно користувачів (учасників експертизи) вони виконують функцію загального пізнавального засобу та базової межі розуміння ситуації. Кож­ний учасник експертизи може використовувати таку модель як базову для подальшої операціоналізації процедур вирішення своїх професійних задач, але при цьому зберігається загальний простір взаєморозуміння та вироб­лення узгоджених суджень. Побудова експертних моделей є складним по-ліпрофесійним завданням, яке може бути вирішене тільки в процесі проду­ктивної взаємодії людей, що знаходяться в різних професійних позиціях Досвід таких розробок показав, що без участі методолога, здібного працю­вати «за позицією»та за схемами різного роду, міждисциплінарний діалог та спільна діяльність стають мало продуктивними.