Клініко-лабораторні критерії неревматичних кардитів у дітей, тактика лікування

Неревматичні кардити – це група неспецифічних захворювань серця запального характеру з переважним ураженням міокарду і можливістю поширення процесу на всі оболонки.

Класифікація кардитів: (за Н.А.Белоконь, М.Б.Кубергер, 1987) ( розроблена для більш поширених п-сів)

Період виникнення захворювання	Вроджений: ранній (4-7 міс в/у р-ку), пізній (7-9 міс) дія агента
Набутий
Етіологічний фактор	Вірусний, вірусно- бактеріальний, бактеріальний, паразитарний, грибковий, ієрсініозний, алергічний
Форма (по пере­важній локалізації процесу)	Кардит
Ураження провідної системи серця
Перебіг	Гострий (до 3 міс), підгострий (до 18 міс), хронічний
Тяжкість	Легкий, середньої тяжкості, тяжкий
Форма і ступінь серцевої недостатності	Лівошлуночкова І, ІІА, ІІБ, ІІІ
Правошлуночкова І, ІІА, ІІБ, ІІІ
Тотальна
Наслідки і усклад­нення	Кардіосклероз, гіпертрофія міокарда, порушення ритму і провідності, легенева гіпертензія, пораження клапанного апарату, констриктивний міоперикардит, ТЕЛА

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ

Критерії Нью-Йоркської асоціації кардіологів:

• наявність доказів клінічного або лабораторного інфікування;
• номотопні зміни ритму (тахі-, брадикардія);
• ослаблення І тону;
• порушення ритму та ритм галопу;
• патологічні зміни ЕКГ (порушення п-сів реполяризації та ритму);
• підвищення рівня ЛДГ 1 / ЛДГ 2 понад 1;
• клінічно та інструментально доведена кардіомегалія;
• застійна серцева недостатність.

Для постановки діагнозу необхідні 3 із наведених ознак.

 

Клінічні:

Діагноз ВРОЖДЕНОГО МІОКАРДИТА є переконливим, якщо симптоми серцевої патології виявляються внутрішньоутробно або в пологовому будинку, вірогідним – якщо вони виникають в перші місяці життя дитини без попереднього інтеркурентного захворювання.

- патологія акушерського анамнезу матері,

- затримка фізичного розвитку дітей,

- часті повторні пневмонії у дітей після народження,

- серцевий горб, розширення меж відносної серцевої тупості,

- можливо ослаблення тонів серце (необов’язково),

- ознаки серцевої недостатності, переважно лівошлуночкової.

Параклінічні:

- рентгенологічно: збільшення кардіоторакального співвідношення,

- ЕКГ: ознаки гіпертрофії міокарда лівого шлуночка і лівого передсердя, порушення ритму, подовженя QТ та процесів реполярізації,

- ЕхоКГ: ділатація порожнини лівого шлуночка і гіпертрофія його стінок, зниження показників скоротливої здатності міокарда.

 

Діагноз НАБУТОГО МІОКАРДИТА у дітей розглядаються у випадках, коли ураження міокарда виникають на терені або після інфекційного захворювання (частіше вірусного) і мають в подальшому самостійний перебіг.

Клінічні:

- зв’язок розвитку міокардиту з перенесеною напередодні гострою вірусною інфекцією,

- млявість, слабкість при смоктанні грудей, щвидка стомлюваність під час годування та грання,

- кашель, блювота, дисфункція кишок на фоні видужання від вірусної інфекції,

- блідість шкіри, ціаноз носо-губного трикутника,

- тахікардія,

- зміщення меж відносної серцевої тупості,

- послаблення І тону,

- можливий систолічний шум над верхівкою серця,

- ознаки лівошлуночкової або тотальної недостатності кровообігу.

Параклінічні:

- рентгенологічно: збільшення кардіоторакального співвідношення,

- прискорення ШОЕ, нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення рівня сіалових кислот, серомукоїда, С-реактивного білка,

- ЕКГ: зниження вольтажу комплексів QRS в перші 2-3 тижні захворювання, в подальшому – порушення процесів реполярізації, перевантаження лівого шлуночка, можливо - атріовентрикулярна блокада, порушення ритму;

- ЕхоКГ: ділатація порожнини лівого шлуночка, рідше лівого передсердя і правого шлуночка, зниження показників насосної та скоротливої функції міокарда.

Клінічні варіанти: - малосимптомний (скарги не виражені, але реєструються чіткі інструментальні зміни);

• псевдокоронарний (больовий);
• декомпенсаційний (з порушенням кровообігу);
• аритмічний;
• псевдоклапанний (ознаки дисфункції клапанів);
• тромбоемболічний;
• змішаний.

ЛІКУВАННЯ

Госпіталізація.

- Ліжковий режим в гострому періоді, тривалість його обумовлюється тяжкістю кардиту: при середньотяжких формах – від 3 до 5 тижнів, при тяжких – 8 тижнів і більше.

- Повноцінна дієта. В гострому періоді необхідно виключити харчові продукти, які викликають збудження серцево-судинної системи: каву, кріпкий чай, жарені блюда, хрін, часник та ін. Збагачення дієти калієм (ізюм, курага, горіхи, банани, печена картопля, гречана крупа, ін.). Обмеження хлоріду натрія та рідини при серцевій недостатності.

- Етіотропне лікування - противірусні та антибактеріальні препарати.

- Нестероїдні протизапальні засоби.

- При тяжкому гострому міокардиті, при хронічному міокардиті з ознаками серцевої недостатності та міокардитах алергійного походження -преднізолон внутрішньо 0,8-1,5 мг/кг на добу.

- При затяжному перебігу міокардита, рецидивах хронічного міокардита призначаються делагіл або плаквеніл.

- Засоби кардіотрофічної терапії (панангін, L-карнітіна хлорід, мілдронат, кардонат, фосфаден, АТФ-лонг, ін.).

- При серцевій недостатності – серцеві глікозиди (дігоксин), діуретики (фуросемід, ін.), інгібітори АПФ (каптоприл).