Тема: «види місцевої та загальної анестезії»

Комунальний заклад

«Бердянський медичний колледж»

Запорізької обласної ради

 

 

Навчально – методичний

комплекс студента з анестезіології та реаніматології

Тема: «Види місцевої та загальної анестезії»

Спеціальність: 5.12010101 «Лікувальна справа»

Курс: ІV

Кількість навчальних годин: 2

Розроблено: Приходько О. О., спеціалістом

вищої категорії, викладачем хірургії.

 

63. З метою підготовки пацієнта до наркозу м/с виміряла Т тіла, фор-му і розміри зіниць, реакцію їх на світло, перевірила прохідність ди-хальних шляхів, рухомість ниж-ньої щелепи, шиї, визначила пульс і АТ, вагу тіла, зібрала анамнез (алергологічний і трансфузійний), визначила групу крові і Rh, проми-ла шлунок, випустила сечу катете- ром і поставила клізму. На що не звернула увагу м/с:	1 не перевірила наявність знімних зубних протезів 2 не запитала, як часто пацієнт вживає алкоголь 3 не запитала чи пацієнт палить 4 не запитала чи пацієнт ВІЛ інфікований 5 не запитала чи пацієнт хворів хворобою Боткіна
64. Виберіть препарат, необхідний для виконання провідникової анестезії за методом Оберсту – Лукашевича:	1 новокаїн 1-2% 2 кетаміну 1% 3 тіопентал-натрію 4 лідокаїн 0,25% 5 натрію оксибутират 20%

 

 

 

Науково-методичне обґрунтування теми: знання цієї теми, практичні навички, які придбані на цьому занятті, дозволяє медсестрі не тільки подавати діючу допомогу лікареві – анестезіологу під час проведення наркозу, перидуральної, спинномозкової, інших видах місцевої анестезії, або й самостійно приймати правильні рішення при різних випадках.

План викладення лекційного матеріалу

1.Історія розвитку анестезіології та реаніматології.

2.Поняття про біль, фізіологію болю, шляхи і методи блокування больових імпульсів.

3.Види загального наркозу: інгаляційний, неінгаляційний, комбінований, стадії та рівні наркозу, анестетики.

4.Нейролептанальгезія, атаралгезія.

5.Міорелаксанти, ускладнення при їх застосуванні.

6.Види місцевої анестезії. Новокаїнові блокади.

7.Фармакодинаміка місцевих анестетиків.

8.Ускладнення анестезії, профілактика та лікування.

9..Догляд за пацієнтами після наркозу.

Лекційний матеріал

Поняття про біль. Почуття болі з’явилося в процесі еволюції як сигнал про небезпеку. В цьому смислі біль грає позитивну роль. Почуття болі змушує організм зосередити сили на усунення причини болю. Сприйняття болю пов’язано з наявністю нервових закінчень в різних морфологічних структурах організму. Особливо багаті ними ектодермальні тканини (шкіра, рогівка, зуби), слизові оболонки, парієнтальні очеревина, плевра, окість, стінки кровоносних судин. Від нервових закінчень біль проводиться по нервовим волокнам у спинний мозок. Піднімаючись по спинному мозку, больові імпульси поступають у кору головного мозку. При почутті болю організм не залишається байдужім. Спостерігається відповідна реакція зі сторони психічної сфери і анімальної нервової системи (напруження скелетних м’язів, оборонна та голосова реакції), змінення судинного тонусу,

роботи серця та інше. Сумарно ці зміни можуть привести до розвитку больового шоку.

В сучасний час ні одна операція не проводиться без зняття болю. Для цього застосовується знеболювання.

Знеболювання – сукупність заходів, які застосовуються для виключення больових почуттів. Застосовують види знеболювання: загальну та місцеву анестезію.

Історія знеболювання. Хірургічні операції виконують з стародавніх часів, але знеболювання з’явилося тільки в середині ХІХ століття. До появлення сучасного знеболювання для звільнення хворого від нестерпного болю під час операції застосовували: визивали втрату свідомості, застосовували механічне затиснення нервових стволів, місцево накладали лід, сніг, застосовували корінь мандрагори, дурман, індійську коноплю, екстракти беладони, алкоголь, опій, цикуту та інше. Але ці види знеболювання давали тільки часткове зменшення болю і часто викликали тяжкі ускладнення. Лише застосування ефіру, хлороформу і закису водню дало можливість оперувати безболісно.

В 1844 р. зубний лікар Уельс запропонував для знеболювання закис водню, в 1846 р. Мортон – ефір, в 1847 – Симпсон – хлороформ. Перша операція під ефірним наркозом – видалення пухлини підщелепної ділянки – зроблена Уорреном 16 жовтня 1846 році.

В Росії вперше ефір для наркозу на полі бою застосував М. І. Пирогов в 1847 році на Кавказі. В 1902 році в експерименті Н. П. Краковим і в 1909 році в клініці С. П. Федоровим був застосований внутрішньовенний наркоз гедоналом, який отримав назву Руського методу. Поряду з розробкою загального знеболювання з’явились оригінальні методи міського знеболювання. Для місцевої анестезії руський вчений Анреп запропонував кокаїн. В 1905 році Ейнхорн рекомендував новокаїн, який широко застосовується і в теперішній час. В 1869 році німецький хірург Бір запропонував спинномозкову анестезію. А. В. Вишневський запропонував і широко упровадив у клінічну практику місцеву анестезію методом повзучого інфільтрату і футлярної анестезії. Із місцевих методів обезболювання Куленкампф розробив провідникову анестезію, Долі-отті – перидуральна анестезію і інші методи місцевого знеболювання. В сучасний час для зниження дози наркотичної речовини стали перед наркозом застосовувати морфін, препарати барбітурової кислоти, фентаніл та інші. З’явились змішані і комбіновані види наркозу.

При цих видах широке застосування знайшли м’язові релаксанти (курареподібні препарати), які знімають тонус скелетної мускулатури, що дозволяє проводити інтубацію і переводити хворого на керуюче дихання. Вперше застосував курареподібні препарати під час наркозу

 

	5 пацієнти з шлунково-кишковою кровотечею
58. Вагосимпатична блокада виконується при травмах:	1 грудної клітки 2 голови 3 шиї 4 нижніх кінцівок 5 верхніх кінцівок
59. Після спинномозкової анестезії хворий протягом двох діб зберігає положення:	1 на спині без подушки 2 на животі 3 на боці 4 напівсидячи 5 на спині з опущеним головним кінцем
60. Проведена операція з приводу апендектомії. Пацієнт знаходиться під дією фентанілу. Який з перерахованих засобів підготує медсестра для нейтралізації наркотичного анальгетика:	1 налоксон 2 прозерин 3 атропін 4 мезатон 5 адреналін
61. Хворому з паронімією лівого вказівного пальця призначене оперативне лікування під реґіонарною анестезією за методом Оберста – Лукашевича. Який анестетик та в якій кількості повинна підготувати м/с:	1 1% розчин новокаїну 20 мл 2 0,25% розчин новокаїну 200 мл 3 5% розчин новокаїну 2 мл 4 2% розчин дикаїну 3 мл 5 0,5% розчин лідокаїну 500 мл
62. Ви працюєте сестрою-анестези-сткою. Під час проведення інгаляційного наркозу виникло ускладнення – западання язика. Для відновлення дихання вирішено ввести повітровід. Якої довжини повітровід ну трубку Ви виберете для цієї маніпуляції:	1 від кута рота до кута нижньої щелепи 2 від кута рота до верхнього краю надгортанника 3 від губ до нижнього краю надгортанника 4 від зубів до середини н/щелепи 5 від кінчика язика до зіву

 

стати для знеболення ділянки цієї травми шляхом охолодження:	5 новокаїн
52. Пацієнту К. 28, призначена планова операція. Які препарати приготує медична сестра для вечірньої премедикації:	1 сибазон, димедрол 2 атропін, платифілін 3 морфін, промедол 4 дицинон, амінокапронова к-та 5 дексаметазон, гідрокортизон
53. До якого виду відноситься епідуральна анестезія:	1 різновидність провідникової анестезії 2 різновидність реґіонарної анестезії 3 різновидність місцевої анестезії 4 різновидність загальної анестезії 5 всі перераховані
54. Для проведення тривалої (9-10 діб) перидуральної анестезії для введення в передуральний простір медична сестра повинна підготувати:	1 фторопластовий катетер довжиною 35-50 см 2 голку Дюфо 3 пункційну голку 4 голку для в\м'язових ін'єкцій 5 голку Біра
55. Після введення анестетика в передуральний простір пацієнту надають положення:	1 з піднятим головним кінцем 2 горизонтальне 3 з опущеним головним кінцем 4 на спині 5 на животі
56. Блокада за Школьниковим - Селівановим використовується при:	1 переломах кісток тазу 2 травмах голови 3 травмах шиї 4 травмах верхньої кінцівки 5 травмах грудної клітки
57. Контингент пацієнтів, яким надають перевагу перидуральній анестезії порівняно з інтубаційним наркозом:	1 пацієнти похилого віку, хворі на цукровий діабет, із захворюваннями серцево-судинної та дихальної систем 2 пацієнти з гострим животом 3 пацієнти нестабільною психікою 4 пацієнти з проникаючими пораненнями грудної клітки

канадський анестезіолог Гріффін в 1942 році, а в СРСР – П. А. Купри-янов в 1947 році. Керуюче дихання дозволяє зменшити небезпеку наркозу і проводити складні оперативні втручання. При операціях на серці і судинах застосовуються методи штучного кровообігу, штучної гіпотермії. В теперішній час ні один метод знеболювання практично не застосовується. Основою сучасної анестезіології є комбіноване обезболювання, основний принцип – індивідуальність підбору методу.

ІНФІЛЬТРАЦІЙНА АНЕСТЕЗІЯ

- це інфільтрація тканин у ділянці операції 0,25-0,5% розчином новокаїну. Спочатку анестезують шкіру тонкою голкою, створюючи так звану лимонну кірочку, потім довгою голкою інфільтрують глибше розміщені тканини.

Анестезія охолодженням

- при короткочасних операціях (розтини поверхневих абсцесів, флег-мон та інш.). Здійснюється заморожуванням хлоретилом.

Перидуральна анестезія

- при введенні анестезуючого розчину в перидуральний простір настає знеболювання корінців спинного мозку. Перевагою перед спинномоз-

ковою анестезією є відсутність можливості розвитку тяжких усклад-нень. Тривалість анестезії 3-5 годин.

Спинномозкова анестезія

Застосовують 5% розчин новокаїну 2 мл, який вводять у субарахної-дальний простір спинного мозку за допомогою спинномозкової пункції. Анестезуючий розчин впливає безпосередньо на корінці спинного мозку. Застосовується при операціях на кінцівках, органах черевної порожнини, в урології, гінекології. Негативними властивостями є падіння АТ. В зв’язку з цим перед операцією вводять ефедрин 5% 1,0, кофеїн 10% 1,0.

Загальна анестезія (наркоз)

Загальною анестезією називають стан глибокого гальмування ЦНС, спричинений штучно, головним чином наркотичними речовинами, який супроводжується втратою свідомості, чутливості і рухів при збереженні функції довгастого мозку (вагомоторного і дихального центрів).

1. Інгаляційний ( масковий,ендотрахеальний).

2. Неінгаляційний ( внутрішньовенний, в/а, в/м, ректальний).

Інгаляційні анестетики

Ефір для наркозу, фторотан, хлоретил, диазоту оксид, циклопропан етилен, нарцилен, метоксифлуран, трихлоретилен, флюоровар.

Неінгаляційні анестетики

Гексенал, тіопентал – натрій, віадрил, оксибутират натрію (ГОМК), сомбревін, каліпсол (кетамін, кеталар).

ІУ СТАДІЯ – Пробудження

Розгальмування ЦНС. В цій стадії поступово відновлюються чутли-вість, рефлекси, тонус м’язів і свідомість.

31. Куди вводять премедикацію:	1 п/ш 2 в/ш 3 в/в краплинно 4 в/в струминно 5 в/а
32. Вкажіть рівень хірургічної стадії наркозу, при якому проводять основні операції:	1 другий 2 перший 3 третій 4 четвертий 5 пробудження
33. Скільки часу триває знеболюю-чий ефект дикаїну у разі змазування слизових оболонок:	1 4-5 годин 2 1-2 години 3 15-20 хвилин 4 30 хвилин 5 45 хвилин
34. Який препарат готує медсестра для проведення перидуральної анестезії:	1 0,3% розчин дикаїну 2 5% розчин новокаїну 3 1% розчин новокаїну 4 0,25% розчин новокаїну 5 0,5% розчин новокаїну
35. Для медсестри – анестезистка повинно стати правило: «Немає наркозу без…»:	1 атропіну 2 новокаїну 3 тримекаїну 4 гексеналу 5 промедолу
36. Лікар дав розпорядження підготувати все необхідне для розкриття панарицію під місцевою анестезією. Який препарат м/с приготує для анестезії:	1 розчин новокаїну 2% 2 розчин лідокаїну 0,5% 3 розчин дикаїну 0,5% 4 розчин новокаїну 10% 5 розчин новокаїну 0,5%
37. Який анестетик і в якій кількості медсестра приготує лікарю для паранефральної блокади:	1 розчин новокаїну 0,25%-80 мл 2 розчин новокаїну 10% - 10 мл 3 розчин новокаїну 2% - 10 мл 4 розчин новокаїну 2% - 80 мл 5 розчин дикаїну 0,5% - 10 мл
38. За умови якої анестезії анес-тетик діє на нервові закінчення:	1 інфільтраційної 2 місцевої 3 загальної

25. Для профілактики блювання в перших стадіях наркозу:	1 промивають шлунок, вводять шлунковий зонд 2 вводять протиблювотні препар. 3 припиняють операцію 4 міняють методику інгаляційного наркозу 5 проводять клізму
26. Порушення і зупинка діяльності серці при загальному наркозі настає:	1 при передозуванні 2 при блюванні 3 при проведенні наркозу напівза- критим методом 4 при інтубаційному газовому наркозі 5 при регургітації
27. При асфіксії внаслідок западання язика слід:	1 ввести повітропровід 2 ввести шлунковий зонд 3 змінити методику проведення наркозу 4 припинити наркоз 5 розпочати ШВЛ
28. Сприяючими моментами для порушення і зупинки діяльності серця при наркозі є:	1 геморагічний шок 2 психічний шок 3 блювання 4 втрата больової чутливості 5 втрата тактильної та темпера- турної чутливості
29. Хто проводить премедикацію:	1 постова медсестра 2 лікар 3 анестезіолог 4 операційна медсестра 5 анестезистка
30. Який із перерахованих препаратів входить до складу премедикації:	1 атропін 2 аміназин 3 клофелін 4 фуросемід 5 анальгін

 

Інгаляційний наркоз:

1.Масковий інгаляційний наркоз – проводиться за допомогою масок, які накладають на обличчя хворого і наркозного апарату. Хворий дихає самостійно.

2.Інтубаційний інгаляційний наркоз – проводиться за допомогою наркозного апарату з апаратом ШВЛ. В трахею за допомогою лариногоскопу вводять інтубаційну трубку, до якої підключають наркозний апарат. Самостійне дихання хворого відключають за допомогою міорелаксантів, які вводять в/в.

М’язовими релаксантами називають препарати, що мають здатність блокувати передачу збудження в нервово - м’язових синапсах скелетної і дихальної мускулатури. Передача імпульсів з нерва на м’яз відбувається з участю медіатора ацетилхоліну, який руйнується ферментом холінестеразою.

Недеполяризуючі релаксанти, які запобігають дії ацетилхоліну у зв’язку з блокадою рецепторів: тубокурарін, мілаксен, ардуан, диплацин

Деполяризуючі релаксанти, які діють подібно ацетилхоліну, але триваліше: дитилін, лістенон, міорелаксин.

В/в наркоз каліпсолом

Він проходить без збудження, із швидкою реакцією хворого.

У хворих відмічаються рухи губ і очних яблук. Через 1-2 хв. настає хірургічна стадія наркозу, яка триває 15-20 хв. Для підтримання наркозу через кожні 15-20 хв. повторно вводять препарат (0,5-1 мг/кг). Він не пригнічує дихання.

Не спостерігаються лариного- і бронхоспазм, блювання.

Схема комбінованого наркозу

1.Премедикація за 30-40 хв. до операції.

2.Транспортування в операційну, покласти на стіл, фіксація.

3.Оцінка загального стану, АТ, пульсу.

4.Венепункція, венесекція або катетеризація підключичної вени, установка системи для інфузійної терапії. Зонд у шлунок.

5.Усе заноситься у наркозну карту.

В/в вступний наркоз: тіопентал, гексенал, ГОМК, каліпсол.

1.Введення міорелаксантів.

2.Інтубація трахеї, фіксація інтубаційної трубки.

3.ШВЛ на весь період операції.

4.Дрібне введення міорелаксантів по ходу операції.

1. Основний наркоз:

А) нейролептанальгезія (НЛА) – нейролептики: дроперидол, седуксен; анальгетики: фентаніл, промедол.

Б) ШВЛ + газонаркотична суміш (ефір + фторотан) та інші інгаляційні анестетики.

В) в/в основний наркоз: ГОМК, каліпсол, гексенал, тіопентал.

1.Екстубація після закінчення операції і відновлення адекватної спонтанної вентиляції легень.

2.Транспортування хворого після відновлення м’язової активності, стабілізації геодинаміки, відновлення свідомості.

Нейролептанальгезія

НЛА – метод загального знеболювання шляхом введення в організм нейролептиків та анальгетиків.

Вперше метод запропонував де Кастро і Мунделер в 1959 році.

Стан НЛА характеризується втратою больової чутливості (аналгезія) та втратою психічної активності аж до втрати свідомості (нейролепсія).

НЛА легко керується, не викликає побічної негативної дії.

Застосовуються нейролептик дроперидол 0,25% та наркотичний анальгетик фентаніл 0,005%.

Для виключення свідомості застосовують різні анестетики.

Атаралгезія

Спосіб загального знеболювання з використанням седативних середників (атарактиків) та наркотичних анальгетиків.

Атарактик седуксен (діазепам, реланіум, сибазон) 0,05% р.

Анальгетики: фентаніл (морфін, діпідолор, пентазоцин).

Для виключення свідомості застосовують анестетики інгаляційні або

18. Інгаляційний наркоз спричиняється введенням наркотичної речовини в:	1 дихальні шляхи 2 пряму кишку 3 у вену 4 внутрішньосерцево 5 спинномозковий канал
19. Місцева анестезія за Вишневським це:	1 тугий повзучий інфільтрат у фас ціальні та апоневротичні простори 2 анестезія охолодженням 3 анестезія змазуванням 4 внутрішньо кишкова анестезія 5 внутрішньовенна анестезія
20. При операціях з приводу панарицію застосовують місцеву анестезію:	1 за Оберстом - Лукашевичем 2 за Вишневським 3 за Ландштейнером 4 за Есмархом 5 за Кохом
21. Які анестетики використову-ють для анестезії змазуванням:	1 3% розчин дикаїну 2 0,25% розчин новокаїну 3 5% розчин тримекаїну 4 1% розчин тримекаїну 5 анестезин
22. Місцева анестезія за Вишневським здійснюється анестетиком:	1 0,5% розчином новокаїну 2 3% розчином дикаїну 3 0,1% р. адреналіну гідрохлориду 4 1% р. морфіну гідрохлориду 5 1% розчину промедолу
23. Реґіонарна (провідникова) анестезія це:	1 введення 1-2% р. новокаїну в нерв, периневральну клітковину 2 введення 1-2% р. нов. в артерію 3 введення 1-2% р. новок. у вену 4 введення 1-2% р. новокаїну в апоневротичні простори
24. Препарат, який застосовують для спинно – мозкової анестезії:	1 5% розчин новокаїну 2 0,25% розчин новокаїну 3 хлоралгідрат 4 3% розчин дикаїну 510% розчин хлористого кальцію

 

	4 анестетики змішують в ємкості до початку загальної анестезії 5 анестетики змішують в ємкості під час загальної анестезії
12. Адсорбер в наркозному апараті не обхідний для:	1 поглинання вуглекислого газу 2 регенерації кисню 3 поглинання вологи 4 підігрівання газонаркот. суміші 5 збереження кисню
13. Перевага внутрішньовенного наркозу:	1 відсутність стадії збудження 2 проведення наркозу без підго- товки хворого 3 можливість дозування нарко- тичної речовини 4 нешкідливість 5 неможливість скорого введення хворого в наркоз
14. Аналептик, який застосовуєть-ся для нейролептанальгезії:	1 фентаніл 2 промедол 3 омнопон 4 анальгін 5 атропін
15. Перевага місцевої анестезії:	1 можна при порушенні газооб- міну 2 покращення роботи дих. органів 3 простота проведення 4 покращення роботи серця
16. Речовина, яка застосовується для спинно – мозкової анестезії:	1 совкаїн 2 гексенал 3 тіопентал - натрій 4 дикаїн 5 сомбревін
17. При яких операціях використо-вується анестезія за Оберстом – Лукашевичем:	1 при операціях на пальцях 2 при операціях на гомілці 3 при операціях на органах тазу 4 при операціях на передпліччі 5 при операціях на потилиці

 

неінгаляційні.

Перевага: мінімальний негативний вплив на різні органи та системи, завдяки чому АТА застосовують пацієнтам з супровідною патологією серця, печінки, нирок тощо.

Центральна аналгезія

Спосіб наркозу, при якому досягають знеболювання, гіпорефлексії та нейровегетативного захисту у пацієнтів шляхом введення великих доз наркотичних анальгетиків (морфін, фентаніл).

Інші компоненти (релаксація, виключення свідомості, підтримка газообміну та кровообігу) застосовують за загальними правилами.

Показана хворим з тяжкою серцевою недостатністю, комбінованими вадами серця, при необхідності проведення тривалої ШВЛ у післяопераційному періоді.

Штучна гіпотермія

Під час штучної гіпотермії - значне зниження обміну речовин, що дуже важливо при деяких операціях, які пов'язані хоч би з короткочас-

ною (3-4 хв) зупинкою серця і великою крововтратою.

Розрізняють помірну (охолодження до 34-32⁰С), середню (31-28⁰С) і глибоку (27-18⁰С) гіпотермію.

Після медикаментозної підготовки для виключення терморегу-люючих механізмів (2 мл 2,5% розчину аміназину, 4 мл 0,5% р. етизину, 2 мл 2,5% розчину дипразину, 2 мл 2% р. димедролу) проводять комбінований наркоз з послідовним зануренням хворого у ванну з льодовою водою або обкладають хворого міхурами з льодом.

Після операції хворого зігрівають у гарячій ванні Т води 40-45⁰С або обкладають гарячими грілками.

Іноді застосовують тільки місцеву гіпотермію (охолодження голови у спеціальному апараті – краніогіпотермія).

Блювання

Виникає в перших стадіях наркозу при недосить глибокому і невмілому введенні наркозу. При глибокому наркозі можливе затікання шлункового вмісту в порожнину рота (регургітація).

При появі блювоти слід негайно зняти маску, повернути голову хворого набік і опустити головний кінець столу.

Підставити лоток, відкрити рот і очистити ротову порожнину від блювотних мас тампонами або електровідсмоктувачем.

При утрудненому відкриванні рота застосовують роторозширювач. \

При регургітації слід негайно очистити ротову порожнину від шлункового вмісту.

Асфіксія

Внаслідок западання язика, виникає при глибокому наркозі. Для профілактики западання язика необхідно підтримувати і трохи висувати нижню щелепу руками або ввести повітровід.

Новокаїнові блокади

Середні медичні працівники повинні володіти технікою новокаїнових блокад. і вміло допомагати лікарю в їх проведенні.

Новокаїнові блокади знімають явища шоку, сильні подразнення і тим самим сприяють нормалізації фізіологічних функцій організму.

	4 відсутня
5. Недолік наркозу закисом водню:	1 загроза гіпоксії 2 недостатнє розслаблення м’язів 3 велика сила наркотичної дії 4 трудність проведення наркозу 5 повільне пробудження
6. Тактильна та температурна чутливість при І стадії наркозу:	1 збережена 2 посилена 3 різко посилена 4 відсутня 5 знижена
7. Характерна особливість нейролептанальгезії:	1 зменшення токсичної дії нарко- тичної речовини на організм 2 необхідність спец. апаратури 3 складність проведення 4 збільшення наркотичн. речовини
8. При застосуванні якої системи обов’язкове підключення адсорбера:	1закритий 2 напіввідкритий 3 напівзакритий 4 відкритий 5 змішаний
9. Недолік внутрішньовенного наркозу:	1 неможливість скорого виведення хворого з наркозу 2 необхідність спец. апаратури 3 неможливість скорого введення хворого в наркоз 4 необхідність анестезіолога 5 відсутність стадії збудження
10. Нейролептик, який застосовується для нейролептанальгезії:	1 дроперидол 2 аміназин 3 мепазин 4 дипразин 5 фентаніл
11. Загальну анестезію називають змішаною, коли:	1 одночасно декілька анестетиків 2 один анестетик вводять одночас- но різними шляхами 3 послідовно змінюють один анестетик іншим

Карта орієнтовної основи дій (ООД) роботи студентів з літературою

№	Завдання	Вказівки до завдання	Запис студентів
	Підготовка хворих до наркозу Анестезіологічне забезпечення операцій Місцева анестезія. Показання та протипоказання. Класифікація. Характеристика медикаментів для проведення місцевої анестезії Електромедикамен-тозна та акупунктурна анестезія	Законспектувати премедикацію Вивчити Мікроконспект   Вивчити   Ознайомитися

 

Тестовий контроль

1. Хірург, який вперше застосував у клінічної практиці ефір для загальної анестезії:	1 Мортон 2 Уело 3 Іноземцев 4 Пірогов 5 Мартинов
2. Рідина для наркозу:	1 фторотан 2 закис азоту 3 циклопропан 4 етилен 5 хлороформ
3. Газоподібні анестетики для наркозу:	1 циклопропан 2 фторотан 3 хлороформ 4 метоксифлуран 5 ефір
4. Свідомість хворого при І стадії наркозу:	1 запаморочення 2 ясне 3 брід (марення)

Види новокаїнових блокад:

n - шийна вагосимпатична блокада;

n - поперекова (паранефральна) блокада;

n - блокада в місці перелому кісток;

n - міжреберна блокада;

n - ретромамарна блокада;

n - внутрішньотазова блокада.

В хірургії широко застосовуються новокаїнові блокади 0,25% розчином новокаїну за Вишневським, головним чином для профілактики і лікування шоку.

Новокаїнова блокада знімає сильні подразнення і тим самим сприяє нормалізації фізіологічних функцій організму.

Клінічна картина

• Головокружіння, загальна слабість, галюцинації.
• Нудота, блювота.
• блідість шкіри і слизових оболонок.
• Частий пульс.

При більш важких отруєннях:

• рухова реакція,
• збудження,
• почуття страху.

Невідкладна допомога

Для профілактики отруєнь при використовуванні концентрованих розчинів місцево анестезуючих речовин потрібно перед їх викорис-танням ввести за 40 хвилин хворому барбітурати.

Ввести 1-2 мл розчину кофеїну, 1 мл 1% розчину димедролу.

Оксигенотерапія, при необхідності – ШВЛ.

При серцевої недостатності:

• серцеві засоби, розчин глюкози, фізрозчин в/в,
• ввести барбітурати, сульфат магнію.

Переливання крові з попереднім кровопусканням.

Будова наркозного апарату

1.Дихальна система: клапани, шланги, маски, дихальний мішок, міх.

2.Балони з редукторами: кисню, диазоту оксиду.

3.Дозиметри для газів.

4.Випарники для летючих наркотичних речовин.

Стіл для наркозу

n Набір масок.

n Набір інтубаційних трубок різного діаметру.

n Ларингоскоп з набором клинків прямих та зігнутих.

n Зонд, повітровід, язикотримач, роторозширювач.

n Катетери для відсмоктування слизу.

n Наркозна карта, тонометр.

Стіл для інфузійної терапії

На стерильну серветку кладуть: набір шприців, голок, марлеві серветки, ємкість зі спиртом, систему для ІТ, ємкість для розведення тіопенталу натрію або гексеналу на 100 мл.

В ящику стола повинно бути всі речовини для наркозу і які вводяться під час наркозу в ампул.

На нижній полиці стола повинні бути флакони з розчинами.

Все необхідне для визначення групи крові і переливання крові.

Рекомендована література

1.Ковальчук Л. Я., Гнатів В. В., Бех М. Д., Панасюк А. М. «Анестезіологія, реанімація та інтенсивна терапія не відкладних станів» - Тернопіль «Укрмедкнига», 2003 р.

2.Чепкий Л.П. «реаніматологія та інтенсивна терапія» - Київ «Здоров’я», 1994 р.

3.Палій Л.В., «Основи реаніматології», Київ: Медицина, 2006 р

4.Усенко, «Посібник для практичних занять з анестезіології та реаніматології» - Київ «Здоров’я», 1993 р.

2.Скрипниченко Д. Ф. «Хірургія» - Київ «Вища школа», 1992

3.Хіміч С. Д. «Хірургія» - Київ «Здоров’я», 2004 р.

Роздольський І. В. «Посібник з хірургії» - Київ «Здоров’я», 2003 р.

Сыромятникова А. В. «Руководство к практическим занятиям по хирургии» - М. Медицина, 1987 г.

 

 

Комунальний заклад

«Бердянський медичний колледж»

Запорізької обласної ради

 

 

Навчально – методичний

комплекс студента з анестезіології та реаніматології

Тема: «Види місцевої та загальної анестезії»

Спеціальність: 5.12010101 «Лікувальна справа»

Курс: ІV

Кількість навчальних годин: 2

Розроблено: Приходько О. О., спеціалістом

вищої категорії, викладачем хірургії.

 

63. З метою підготовки пацієнта до наркозу м/с виміряла Т тіла, фор-му і розміри зіниць, реакцію їх на світло, перевірила прохідність ди-хальних шляхів, рухомість ниж-ньої щелепи, шиї, визначила пульс і АТ, вагу тіла, зібрала анамнез (алергологічний і трансфузійний), визначила групу крові і Rh, проми-ла шлунок, випустила сечу катете- ром і поставила клізму. На що не звернула увагу м/с:	1 не перевірила наявність знімних зубних протезів 2 не запитала, як часто пацієнт вживає алкоголь 3 не запитала чи пацієнт палить 4 не запитала чи пацієнт ВІЛ інфікований 5 не запитала чи пацієнт хворів хворобою Боткіна
64. Виберіть препарат, необхідний для виконання провідникової анестезії за методом Оберсту – Лукашевича:	1 новокаїн 1-2% 2 кетаміну 1% 3 тіопентал-натрію 4 лідокаїн 0,25% 5 натрію оксибутират 20%

 

 

 

Науково-методичне обґрунтування теми: знання цієї теми, практичні навички, які придбані на цьому занятті, дозволяє медсестрі не тільки подавати діючу допомогу лікареві – анестезіологу під час проведення наркозу, перидуральної, спинномозкової, інших видах місцевої анестезії, або й самостійно приймати правильні рішення при різних випадках.

План викладення лекційного матеріалу

1.Історія розвитку анестезіології та реаніматології.

2.Поняття про біль, фізіологію болю, шляхи і методи блокування больових імпульсів.

3.Види загального наркозу: інгаляційний, неінгаляційний, комбінований, стадії та рівні наркозу, анестетики.

4.Нейролептанальгезія, атаралгезія.

5.Міорелаксанти, ускладнення при їх застосуванні.

6.Види місцевої анестезії. Новокаїнові блокади.

7.Фармакодинаміка місцевих анестетиків.

8.Ускладнення анестезії, профілактика та лікування.

9..Догляд за пацієнтами після наркозу.

Лекційний матеріал

Поняття про біль. Почуття болі з’явилося в процесі еволюції як сигнал про небезпеку. В цьому смислі біль грає позитивну роль. Почуття болі змушує організм зосередити сили на усунення причини болю. Сприйняття болю пов’язано з наявністю нервових закінчень в різних морфологічних структурах організму. Особливо багаті ними ектодермальні тканини (шкіра, рогівка, зуби), слизові оболонки, парієнтальні очеревина, плевра, окість, стінки кровоносних судин. Від нервових закінчень біль проводиться по нервовим волокнам у спинний мозок. Піднімаючись по спинному мозку, больові імпульси поступають у кору головного мозку. При почутті болю організм не залишається байдужім. Спостерігається відповідна реакція зі сторони психічної сфери і анімальної нервової системи (напруження скелетних м’язів, оборонна та голосова реакції), змінення судинного тонусу,

роботи серця та інше. Сумарно ці зміни можуть привести до розвитку больового шоку.

В сучасний час ні одна операція не проводиться без зняття болю. Для цього застосовується знеболювання.

Знеболювання – сукупність заходів, які застосовуються для виключення больових почуттів. Застосовують види знеболювання: загальну та місцеву анестезію.

Історія знеболювання. Хірургічні операції виконують з стародавніх часів, але знеболювання з’явилося тільки в середині ХІХ століття. До появлення сучасного знеболювання для звільнення хворого від нестерпного болю під час операції застосовували: визивали втрату свідомості, застосовували механічне затиснення нервових стволів, місцево накладали лід, сніг, застосовували корінь мандрагори, дурман, індійську коноплю, екстракти беладони, алкоголь, опій, цикуту та інше. Але ці види знеболювання давали тільки часткове зменшення болю і часто викликали тяжкі ускладнення. Лише застосування ефіру, хлороформу і закису водню дало можливість оперувати безболісно.

В 1844 р. зубний лікар Уельс запропонував для знеболювання закис водню, в 1846 р. Мортон – ефір, в 1847 – Симпсон – хлороформ. Перша операція під ефірним наркозом – видалення пухлини підщелепної ділянки – зроблена Уорреном 16 жовтня 1846 році.

В Росії вперше ефір для наркозу на полі бою застосував М. І. Пирогов в 1847 році на Кавказі. В 1902 році в експерименті Н. П. Краковим і в 1909 році в клініці С. П. Федоровим був застосований внутрішньовенний наркоз гедоналом, який отримав назву Руського методу. Поряду з розробкою загального знеболювання з’явились оригінальні методи міського знеболювання. Для місцевої анестезії руський вчений Анреп запропонував кокаїн. В 1905 році Ейнхорн рекомендував новокаїн, який широко застосовується і в теперішній час. В 1869 році німецький хірург Бір запропонував спинномозкову анестезію. А. В. Вишневський запропонував і широко упровадив у клінічну практику місцеву анестезію методом повзучого інфільтрату і футлярної анестезії. Із місцевих методів обезболювання Куленкампф розробив провідникову анестезію, Долі-отті – перидуральна анестезію і інші методи місцевого знеболювання. В сучасний час для зниження дози наркотичної речовини стали перед наркозом застосовувати морфін, препарати барбітурової кислоти, фентаніл та інші. З’явились змішані і комбіновані види наркозу.

При цих видах широке застосування знайшли м’язові релаксанти (курареподібні препарати), які знімають тонус скелетної мускулатури, що дозволяє проводити інтубацію і переводити хворого на керуюче дихання. Вперше застосував курареподібні препарати під час наркозу