Міжнародна й вітчизняна наукова думка про масову комунікацію

Одним із перших історіобіографів мас-медіа та видатним дослідником теоретичних проблем масових комунікацій був американський вчений Л. Маклюен (1994 р.) Послідовниками були іє вітчизняні і російські дослідники теорії масових комунікацій Т. Анікеєва, В. Бебик, О. Зернецька В. Іванов, Д. Кіслов Д. Ольшанський та В. Різун

-Перший етап першої стадії досліджень масової комунікації охоплює період від зародження цього феномену на початку ХХ ст. і до початку ІІ-ої світової війни, У цей час бурхливий розвиток преси – досягнення нею масових тиражів, досягнення документального та художнього кінематограф у, широке впровадження радіо привернули увагу громадськості та політиків, які зрозуміли, що в цілому мас-медіа можуть суттєво впливати на масові аудиторії, на суспільну думку, на політичні орієнтири держави Такі погляди висловили на основі емпіричних спостережень у 30-х рр. ХХ ст. Дж. Бламлер, Г. Гаудер, Г. Герзота, Г. Кентріл.

Використання під час Другої світової війни у військових та військово-політичних цілях методів пропагандиського впливу на маси Німеччиною, Росією, США та Великобританією ще більшою мірою підігріли суспільно-науковий інтерес до природи мас-медіа та методів управління мас- медійними системами і засобами.

-Другий етап досліджень масових комунікацій більшість фахівців окреслює в межах початку 40-х – 60-х років.

Перші теорії масових комунікацій розбудувались за принципом «стимул – реакція»

У той час дослідників об'єднувала віра у безмежні можливості ЗМК, у всесилля методів пропаганди. На таких принципах побудовані моделі масових комунікацій Г. Лассвелла (1948 р.) та К. Шеннона і В. Вівера (1949 р.). Згідно з теорією Г. Лассваелла комунікація схожа з дією чарівної кулі, що, оволодіваючи свідомістю людини, начебто автоматично трансформує ідеї, емоції, значення або мотивації самої людини. Така спрощена схема отримала назву «теорії чарівної кулі»

Більш фундаментальною теорією були концепції, висунуті у 1942-1944 рр. П. Лазарсфельдом, під впливом якого вже у 1958 р. Г. Лассвелл, Р. Браддок та інші дослідники дещо змінили власні погляди та значно покращили, вдосконалили свої первинні моделі.

К. Шеннон разом із В. Вівером розробили лінійні графічні моделі комунікацій, що включали вже п'ять основних функціональних компонентів та один фактор дисфункції – шум. Встановлення природи впливу шумів на смислову функцію повідомлення, що транслюється, справило велике враження на дослідників того часу, було поширено і розвинуто в багатьох теоретичних працях 50-х – 70-х рр. ХХ ст.

Значним здобутком цього етапу протягом 50-х рр. ХХ ст. були напрацювання групи С. Ховланда -встановлення умов досягнення ефективності різних типів комунікацій, що спрямовані на переконання аудиторії в цінностях та ідеях, які поставленні в якості завдань перед розробками інформаційного продукту.

В. Різун, наприклад, відзначає,що саме дослідження та здобутки другого етапу посилили зацікавленість учених масами як об’єктом впливу і, разом із тим, змінили уявлення про маси як пасивну аудиторію на протилежне.

Маси вже були визначені як активна аудиторія, від якої залежить ефект впливу засобів масової комунікації на людей.

-Третій етап у розвитку теорії масових комунікацій більшість дослідників визначає у межах середини 60-х – кінця 70-х рр. ХХ ст. Це період могутнього розвитку телебачення.

У цей час дослідження були спрямованні на пошук ефекту телебачення як могутнього чинника рекламних та політичних кампаній, як засобу демонстрації широкого спектра явищ, фактів, подій. Д осягнення соціальних і психологічних студій того часу в США та європейських країнах, які спрямували свої дослідження на виявлення експозицій поведінки членів аудиторії, що вибірково сприймають інформацію.

. Такі теорії отримали в 70-ті рр. ХХст. назви: теорія прямого впливу, теорія задоволення, теорія потреб.

Серед дослідників того часу- Т. Адорно, Л. Альтюссера, Ю. Габермаса, М. Горкгаймера, Г. Маркузе за свідченням О. Зернецької При цьому В. Різун підкреслює роль Дж. Голлорана – англійського дослідника телебачення, який уже в той час звернув увагу на тенденцію зростання в ЗМК жорстокості, насилля, злочинності та впливу цих тенденцій на молодь

- Четвертий етап розвитку теорії масових комунікацій прийнято розглядати з 80-х рр ХХ ст. На цьому етапі визначились такі напрямки дослідників

- масові культури;

- мас-медіа та суспільство;

- культурне домінування;

- культурна залежність;

- культурний плюралізм тощо.

На цьому етапі особливе значення мали роботи по глибокому дослідженню феномена масових комунікацій Т. Ван Дейка, який найбільшу увагу приділив впливу сучасних мас-медіа на широкі глобалізовані аудиторії.

В центрі уваги дослідників залишаються як найважливіший напрямок всеосяжні ідеологічні та психічні впливи ЗМК на аудиторії.

П’ятий етап – з початку 90-х рр. до 2001 р.-з початком досліджень початку кіберпростору, розвитком Інтернет, мережними війнами тощо

Шостий етап з 2001 р, - пов'язаний із розгортанням медіа-терористичних атак Глобальні кризові явища та роль у них ЗМК у 2008 – 2010 рр. висувають нові вимоги до осмислення ролі, значення, можливостей та трансформацій сучасних мас-медіа вже у світлі нових соціальних викликів, задач та загроз.

 

Першу стадію розвитку досліджень мас- медіа можна визначити, як класичну, на якій саме і виникла теорія масових комунікацій.

Другу стадію слід визначити, як сучасну, на якій масові комунікації трансформуються у соціальні комунікації під впливом соціально-економічних та глобалізаційних змін сучасності.

Розвиток науки про масову комунікацію в ІЖ КНУ ім. Т.Шевченка. У 2002 році, створюється перша в Україні кафедра теорії масової комунікації в ІЖ КНУ Шевченка, розпочинається викладання спеціальних дисциплін: “Теорія масової комунікації”, “Масова інформація”, “Комунікаційні технології”, ”Основи професіональної комунікації” тощо.

-Центральними фігурантами теорії масової комунікації, були і залишаються маси та здебільшого комуніканти-професіонали (аними можуть бути і журналісти) як соціальні суб’єкти, що професійно впливають на суспільну поведінку та діяльність. Журналістика, що народжувалася в лоні масовогоспілкування і чинить на нього величезний вплив, є найбільш яскравою представницеюмасової комунікації.

Університетська наукова школа теорії масової комунікації розробила такі зауваження до основних термінів (семантичне гніздо) тапостулати курсу.

1 .Учасники спілкування називаються комунікаторами. Мовці або ті, хто ініціюєспілкування, є комунікантами, за аналогією до слова “адресанти”. Учасники спілкування, на яких спрямовано комунікацію, називаються комунікатами, за аналогією до слова “адресати”.

2. Слова “комунікація” і “спілкування” є абсолютними синонімами.

3. Інформаційний — інформативний. Під інформаційними слід розуміти ті явища, процеси, функції, які пов’язані з інформацією та інформуванням (інформаційний підхід, тобто підхід до інформації та інформування з точки зору інформаційної діяльності;

інформаційна система, тобто система, яка має відношення до інформації та процесуінформування). Інформативний означає такий, який несе інформацію або її забезпечує (інформативні засоби, тобто засоби, які інформують; інформативна система, тобто система, яка несе інформацію або її має чи нею забезпечує).

4. Комунікаційний — комунікативний. Під комунікаційними явищами, процесами, функціями слід розуміти такі, які стосуються комунікації, пов’язані з нею (комунікаційнасистема, тобто система, яка охоплює комунікацію, пов’язана з нею, її стосується;

комунікаційний підхід — це підхід з точки зору комунікації або комунікаційноїдіяльності). Комунікативний означає такий, який забезпечує комунікацію, виконуєфункцію спілкування (комунікативна система, тобто система, яка здатна комунікувати;

комунікативні засоби — це засоби, які забезпечують комунікацію, тобто самі комунікують).

5. Під інформаційною інтенцією слід розуміти посилену увагу до процесів виготовлення інформаційних продуктів чи проведення інформаційних акцій, а також постановку таких цілей і виконання таких завдань, які лежать насамперед у сфері інформаційного виробництва. При інформаційній інтенції послабленою є увага до спілкування в цілому і до отримувача інформації, аудиторії зокрема, хоч безперечно бажана реакція комуніката “закладається” в інформаційний продукт, її там передбачено, але вона має більшою мірою бажаний, прогнозований характер, ніж є реальним фактом спілкування.

6. Комунікаційна інтенція є природним для спілкування фактом цілепокладання, якевключає реакцію співбесідника(комуніката), а інформаційний продукт розглядаєтьсялише як засіб досягнення мети. Комунікаційна інтенція передбачає, що метоюспілкування завжди буде певний результат впливу комуніканта на комуніката, а

інформаційна інтенція розглядається як внутрішньокомунікаційний виробничий процес, підпорядкований акту спілкування.

7. Масове наслідування під час масової комунікації — особлива форма поведінкичленів маси, пов’язана зі свідомим або несвідомим відтворенням тих дій, стилю, рисхарактеру, ідеалів, соціальних норм, ритуалів, звичаїв, правил поведінки і т. п., носіямияких є або члени маси, або її творці чи лідери. Наслідування належить до основних механізмів психології мас.

8. Масовокомунікаційне зараження (масовокомунікаційне запалення) під час масової комунікації — передача емоційно-збудливих станів від комуніканта до членів маси, яка відбувається на психофізіологічному рівні контактів поза поняттєвим впливом або паралельно з ним. Члени маси теж можуть запалювати одне одного.

Зараження має характер неусвідомлюваної, автоматичної імітації, а також може наростати в результаті взаємної емоційної індукції (розпалювання одне одного). Зараження розглядається і як процес впливу, і як його результат. Через те воно може бути подібним і до навіювання, маніпуляції, і до наслідування, але ототожнювати їх ні в якому разі не можна. Зараження належить до основних механізмів психології мас.

9. Масовокомунікаційне навіювання ( масова сугестія, вербальна, зображальна, жестово-рухова) — психічний вплив комуніканта на членів маси у вигляді прохання, наказу, переконування, демонстрування тощо, метою якого є поширення масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масове навіювання також пов’язане з актуалізацією, передачею чи зміною установок, ціннісних орієнтацій, соціальних норм у членів маси. Ефективність навіювання визначається ступенем або несвідомого наслідування, або рефлексії й саморегуляції членів маси на основі свідомого наслідування керівника маси чи одне одного в масі.

Велике значення для ефективного масового навіювання має масове зараження, якепередує навіюванню або відбувається паралельно з ним.

10. Масовокомунікаційна маніпуляція — прихований вербальний, зображальний, жестово-руховий вплив на членів маси, метою якого є поширення масових настроїв, формування громадської думки, її корекція серед членів маси. Масова маніпуляція також пов’язана з прихованою для членів маси актуалізацією чи зміною їхніх установок, ціннісних орієнтацій або вчинків. Ефективність маніпуляції визначається ступенем або несвідомого наслідування, або рефлексії й саморегуляції членів маси на основі оманливих уявлень про причини й наслідки того, що відбувається. Велике значення для ефективноїмасової маніпуляції має масове зараження, яке передує маніпуляції або відбувається паралельно з нею.

11. Масова рефлексія в умовах масового спілкування — неадекватна задуму комуніканта поведінка маси, яка є результатом самоаналізу, що здійснили індивіди всупереч масифікації і масовій свідомості. Рефлексія сприяє розпаду маси і виходу індивідів з маси. Завданням масифікаторів є гальмування рефлексії у людини.

12. Масовокомунікаційна регуляція — комунікаційний вплив на людей з метою їхмасифікації та регулювання їхньої поведінки. Регуляція здійснюється шляхом навіювання, маніпуляції, зараження. Окільки масова комунікація є формою насамперед соціального регулювання, пов’язаного з дією на особливий соціальний суб’єкт суспільної поведінки -маси, через те масовокомунікаційне регулювання слід розглядати як форму особливої дії,спрямо- ваної проф.. комунікантом “на народ”.

13. Масова саморегуляція в умовах масового спілкування — неадекватна задуму комуніканта поведінка маси, яка є результатом самокерування, що здійснили індивіди всупереч масифікації і масовій свідомості на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та власних психічних процесів. Саморегуляція сприяє розпаду маси і виходу індивідів з маси. Але саморегуляція в масі може бути і результатом самозараження

(зараження одне одного в масі) та самонавіювання (навіювання, яке здійснюють члени маси по відношенню одне до одного в стихійних, неоргані- зованих масах) та наслідування одне одного. Така саморегуляція властива для неоргані -зованих, стихійних мас. Завданням масифікаторів є гальмування саморегуляції у людини.

14. Масова комунікація є різновидом соціальної комунікації, її об’єктом є не організовані, структуровані, діяльні спіль- ноти, а маси — такий суб’єкт соціальної поведінки, який, як спільнота, є неоргані -зованим або малоорганізованим, неструк - турованим, аморфним утворенням, пове- дінка якого існує у формі стихійної або

керованої лідерами, вожаками активності.