Основні типи клітин нейроглії. Їх функціональне призначення.

 

Одним з головних типів гліальних клітин є:

1) Астроцит. Він має безліч відростків, які розходяться від тіла клітини у всіх напрямках, клітина нагадує зірку. Містяться як у сірій, так і у білій речовині і виконують такі функції: 1) служать опором для нервових клітин; 2) забезпечують репарацію нервів після пошкодження; 3) ізолюють і об’єднують нервові волокна і закінчення; 4) приймають участь в метаболічних процесах, опосередковано регулюючи активність нервових клітин і їх синапсів. Тепер відкинуті припущення, що астроцити утворюють частину гематвенцефалічного бар’єру, а також, що вони приймають участь у транспорті поживних речовин від кровоносних судин до нейронів.

2) Олігодендроцити. Мають менше гілок, вони тонші. Вони утворюють мієлін довкола аксонів в ЦНС. Припускається, що олігодендроцити симбіотично пов’язані з деякими нейронами і здійснюють складний метаболічний обмін з ними.

3) Клітини мікроглії. Розсіяні по всій нервовій системі. Ці клітини рухаються до вогнища пошкодження і перетворюються у крупні макрофаги. Вони видаляють і фагоцитують продукти розпаду.

Мембранний потенціал нейрона. Рівняння Нернста.

Потенціал дії нейрона. Його основні фази.

Іонний механізм виникнення потенціалу дії. Явище регенеративної деполяризації.

Властивості потенціалу дії.

Оболонки нерва. Особливості проведення збудження у мієлінових нервах. Закони проведення збудження у нервах.

Явище парабіозу.

Міжнейрональна взаємодія: основні види.

Хімічні синапси, їх будова і властивості.

Є найпоширенішим і найскладнішим сполученням нейронів. Від інших форм зближення мембран відрізняється тим, що в ньому контактуючі пл. мембрани чітко орієнтовані в напрямку від нейрона до нейрону. Ця орієнтація або поляризація визначається такими ознаками:

- неоднаковою ущільненістю двох мембран;

- наявністю групи невеликих везикул у пресинаптичний частині;

За сучасними уявленнями хімічні синапси поділяють на прості і спеціалізовані. Прості синапси характеризуються порівняно невеликими площами контакту між нейронами. Поширені у головному мозку. Завдяки цьому імпульсація з одного нейрону розподіляється на багато синапсів інших нейронів, і навпаки, НП одному нейроні сходяться синапси (імпульсація) з багатьох джерел. Цей фактор сприяє складним процесам переробки інформації в мозку. Спеціалізовані синапси є більш складними за структурою і представлені нервово м’язовими сполученнями, рецепторні нейрони сітківки тощо.

Типи синаптичних контактів: аксо-соматичний, аксо-дендритний, аксо-аксонний, дендро-дендритний.

В головному мозку рідко зустрічаються ізольовані одиночні синапси. Звичайно декілька синапсів разом складаються в той чи інший тип групового синоптичного зв’язку. Найпростіший тип – коли два або декілька синапсів розміщені один біля одного і орієнтовані в одному напрямку, усі вони бувають аксо-дендритними

Різновиди хімічних синапсів.

Хімічні синапси в організмі є дуже різноманітними за структурою і складністю. Проте відзначаються такими загальними властивостями:

1) Односторонність проведення в синапсах. Пов’язана з тим, що медіатор нервового закінчення збуджує постсинаптичну мембрану м’язового волокна або нервової клітини. ПД, виникаючий на постсинаптичний мембрані внаслідок наявності синаптичної щілини не може збуджувати н. Закінчення.

2) Синаптична затримка. Визначається часом дифузії медіатора від пресинаптичної мембрани до постсинаптичної. Так, у нервово-м’язевих синапсах затримка триває 0,2-0,5мсек – скелетні м’язи, гладенькі м’язи – 5-10мсек.

3) Сумація збуджень у просторі і часі, від чого залежить амплітуда ПСП.

Синаптичні сітки.

За сучасними науковими уявленнями виділяють сполучення синапсів різних рівней організацій. Такі сполучення називають синаптичними сітками.

Перший рівень – це розподілення синапсів на окремій невеликій ділянці соми клітини, дендрита, закінчення аксона. При цьому трапляються випадки простої конвергенції (сходження) декількох різних імпульсацій, простої дивергенції (розходження) імпульсів на декілька постсинаптичний зон. Крім того можуть мати місце послідовні або реципронні взаємодії. В усіх цих випадках дана ділянка виступає в якості дуже локальної інтегративної одиниці і являє собою найбільш компонентний тип локальної сітки або мікро сітки. Часто такий тип мікро сітки повторюється у всіх клітинах даного типу, тим самим виступаючи в якості модуля для особливого способу обробки інформації.

На наступному рівні організації в сітку поєднані нейрони певної області досить віддалені. Такі сітки теж є локальними, оскільки не виходять за межі області. Забезпечують поширення активності за межі конкретної локальної ділянки і забезпечують ант агонічні взаємодії між сусідніми інтегративними одиницями.

Ще вищий рівень організації характеризується наявністю сполучень між різними областями. Кожна область того чи іншого організму отримує п. імпульсацію з інших областей і надсилає свою п. інформацію в інші ділянки тіла. Тут теж діють принципи конвергенції, дивергенції і інтеграції різного роду інформації. Поширені також і зворотні зв’язки між різними областями.

Більш високий рівень пов’язаний з послідовним сполученням декількох областей. В даному випадку можна говорити про систему. Такі системи передають інформацію з периферії в ЦНС (сенсорна система), або з центральних відділів на периферію (моторна система). Але в обох випадках є зворотні зв’язки для забезпечення низхідного, висхідного керування.

Найвищий рівень – це система сполучень між цілим рядом областей, керуючих певним поведінком актом або сукупністю актів, в яких приймає участь увесь організм. Такі сітки є розпредільними. Вони характерні для здійснення вищих функцій рухових і сенсорних систем тощо.