Загальні принципи доктрини поінформованої згоди

 

Основні біоетичні принципи щодо прав пацієнта проголошено в “Декларації про права пацієнта” на 34-ій Всесвітній Медичній Асамблеї у 1981 році (Лісабон, Португалія). Зокрема в Декларації зазначено: “Пацієнт має право, отримавши адекватну інформацію, погодитись на лікування чи відмовитись від нього”.

Принцип про право пацієнта у прийнятті рішення відносно свого лікування виник у зв`язку з переглядом основної концепції у відносинах між лікарем і пацієнтом. В минулому, за основне завдання медицини було проголошено докладання всіх зусиль для продовження людського життя, виліковування хвороби, полегшення болю та страждання пацієнта.

Сьогодні, в усіх країнах з розвинутою системою охорони здоров`я, основне завдання медицини - допомога благополуччю пацієнта. Благополуччя пацієнта це більш широке поняття ніж відновлення здоров`я. Навіть прогноз хвороби при різних методах лікування ще не визначає який метод кращий для конкретного пацієнта. У кожної людини свої цінності в житті. І тільки вони здатні визначити, що краще для кожної людини. Наприклад, перед пацієнтом стоїть вибір хірургічної операції з ампутації частини тіла, як радикальний метод лікування. Альтернатива – променева терапія. Фізично активна особа може надати перевагу радіаційному або хіміотерапевтичному методам лікування, можливо навіть взагалі відмовитись від лікування. Жінка може надати перевагу збільшенню ризику народження мертвої дитини, ніж кесаревому розтину.

Тобто, у виборі методу лікування повинні бути наявні дві компоненти:

· об’єктивні медичні компоненти;

· суб’єктивна перевага пацієнта.

Рішення щодо методу діагностики, лікування або профілактики має прийматись спільно лікарем та пацієнтом.

 

Пацієнт повинен дати не просто згоду, а поінформовану згоду на медичне втручання. Принцип поінформованої згоди забезпечує дві основні цінності:

· добробут пацієнта;

· повагу до самовизначення пацієнта.

 

Згідно доктрини поінформованої згоди при прийнятті рішення пацієнт має право на наступну інформацію:

1. Про передбачуваний метод лікування.

2. Про альтернативні методи лікування, включаючи ризик та потенціальні “плюси” та “мінуси” кожного.

3. Про протікання захворювання у випадку відмови від будь-якого лікування.

4. Отримання інформації в доступній для пацієнта формі, відповідній його освіті. Тобто, пацієнт має бути компетентним для аналізу отриманої інформації і прийняття рішення.

 

Загальні міжнародні принципи інформації для пацієнта про мету, характер, наслідки та можливий ризик медичного втручання проголошені державами – членами Ради Європи 4 квітня 1997 р. в “Конвенції про захист прав і гідності людини у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини”.

 

 

 

 

На Україні правові засади щодо надання пацієнту медичної інформації визначено в 39 статті Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров`я».

Чітке і доступне, для розуміння пацієнта, роз’яснення протікання хвороби і необхідність виважених інструкцій в процесі лікування дає можливість уникнути ускладнень. Наприклад, роз’яснення лікаря про необхідність комплексного застосування антибіотику амбіціліну з вітамінами груп В і С, дозволяє уникнути ускладнень, пов’язаних з авітамінозом, який часто спостерігається при ушкодженні антибіотиком мікрофлори кишечнику.

Інформацію щодо діагнозу і запропонованого методу лікування має бути індивідуалізовано. Необхідно враховувати не тільки темперамент пацієнта, але й вид його діяльності, уподобання, спосіб життя, відношення до релігії.

Наприклад, видатний радянський онколог Б.Є.Петерсон вважав, що в залежності від стадії хвороби може змінюватись психологічний стан хворого.

Цей психологічний стан пацієнта обумовлює відношення між лікарем і пацієнтом.

Загальні міжнародні засади про права людини проголошують, що кожна людина має право:

· на повагу до її особистого життя, коли йдеться про інформацію щодо здоров`я цієї особи;

· ознайомитись із будь-якою зібраною інформацією про її здоров`я;

· не отримувати інформацію про своє здоров`я або на обмеження такої інформації.

 

Згідно міжнародного права у надзвичайних ситуаціях (стихійні лиха, аварії, тощо), коли згода на медичне втручання не може бути отримана (непритомний стан або дитина, яка не досягла віку, в якому вона має право на поінформовану згоду) негайно може здійснюватись будь-яке втручання, яке необхідне з медичної точки зору для покращення стану здоров`я постраждалого.