Оцінка технічного рівня розвитку п-ва.

Оцінка повинна проводитися періодично (раз на 1-3 роки). Така оцінка відображає: ступінь тех.-ї оснащеності персоналу, рівень прогресивності застосування тех.-ї, тех.-й рівень вир-го устаткування, рівень механізації та автоматизації вир-ва. Для оцінки тех.-го рівня розвитку під-ва викор-ся загальний методичний підхід, суть якого полягає в обчисленні за спец-ми формулами показників, що хар-ть ек-ну ефективність запроваджених нових тех.-х таорг-х рішень. Для оцінки викор-ть таку сис-му показників: 1. інтегральний ефект – різниця результатів і витрат на реал-ю Т-О заходу за розрах-й період, приведених до одного року: E_IH = Σ(P_t – B_t)*a_t, де P_t - результат діяльності за даний рік, B_t - витрати на впровадження заходу, a_t – коеф-т дисконтування. 2. індекс рентабельності інновацій – співвідношення приведених доходів до приведених на цю ж дату інноваційних витрат: I_R = Σ(D_j*a_t)/Σ(K_t*a_t). У чисельнику показано розмір доходів, які приведені до початку реал-ї О-Т заходу, а в знаменнику – величина інвестицій. В умовах дефіциту коштів перевага повинна надаватися тим рішенням, для яких I_R найбільший. 3. норма рентабельності - норма дисконту, при якій доходи дорівнюють інноваційним вкладенням. Д = Σ(Д_t/(1+E_R) ^t, де E_R - норма рентабельності. 4. період окупності – показник оцінки ефект-ті кап-х вкладень. Т_о = К/Д, де К – початкові інвестиції, Д – щорічні грошові потоки. Технічний та орг-й розвиток розглядаються як напрямки єдиного процесу, де тех.-ний розвиток виступає визначальним та безпосереднім чинником зростання ефективності вир-ва, він визначає динамічну основу розвитку під-ва.

Планування технічного та організаційного розвитку.

Технічний розвиток має різні форми та охоплює різні стадії розвитку вир-ва, які хар-ть техніко-технол-ну базу під-ва, її удосконалення та нарощування. План-ню техніко-орган-го розвитку властиві такі принципи: 1)єдність науково-технічних, соц-х та ек-х завдань розвитку; 2)наукова обґрунтованість та оптимальність рішень; 3)домінування стратегічних аспектів; 4)бюджетна збалансованість; 5)комплексність; 6)безперервність; 7)гнучкість; 8)еластичність. Сис-ма план-ня О-Т розвитку включає комплекс різноманітних планів, які взаємодіють один з одним та спрямовані на здійснення осн-х фун-й та завдань план-ня. Фактори, які визначають зміст цього комплексу: орган-на стр-ра та профіль інноваційної діяльності під-ва; склад інновац-х процесів, які здійснюються; рівень кооперації при їх проведенні, масштаби та постійність. Для забезпечення послідовності, цілеспрямованості Т-О розвитку та для ефективності його реал-ї розробляється план тех.-го й орг-го розвитку. Його складові групуються в такі підрозділи: 1)створення та освоєння нової та підвищення якості прод-ї, яка випускається; 2)впров-ня прогресивної тех.-ї, механізація ї автоматизація вир-х процесів; 3)удосконалення управ-ня, план-ня, орг-ї вир-ва; 4)кап-й ремонт та модернізація ОФ; 5)заходи з економії сировини, матеріалів; 6)науково-дос-і та дослідно-констр-кі заходи; 7) техніко-ек-ні рівні прод-ї; 8)техніко-ек-ні результати впровадження заходів. Етапи процесу план-ня О-Т розвитку: 1-визначаються головні здачі, компл-й аналіз тех.-го й орг-го рівня під-ва; 2-виявляються можливості провадження осн-х напрямків науково-технічного прогресу, визн-ся кількісні завдання підрозділам під-ва; 3-інженерні й ек-ні розрахунки, відбір й оцінка заходів; 4-формується проект плану О-Т розвитку, його оптимізація; 5-плани під-ва та його підрозділів взаємо пов’язуються, документально оформлюються, затверджуються та доводяться до виконавців.

 

45. Сітьові методи планування підготовки вир-ва та освоєння нових виробів.

Сітьове план-ня – одна з форм графічного відображення змісту робіт і тривалості виконання планів і довгострокових комплексів проектних, планових, організаційних та інших видів діяльності під-ва, яка забезпечує наступну оптимізацію розробленого графіка на основі економіко-математичних методів та комп’ютерної техніки. Сітьові методи план-ня знаходять широке використання при розробці перспективних планів та моделей створення складних вир-х систем та інших об’єктів довгострокового вик-ня. Сітьові плани робіт під-ва із створення нової прод-ї містять не тільки загальну тривалість всього комплексу проектно-вир-ї та фінансово-ек-ї діяльності, але й тривалість та послідовність здійснення окремих процесів та етапів. Основним плановим документом системи сітьового план-ня є сітьовий графік, що являє собою інформаційно-динамічну модель, яка відображає всі логічні взаємозв’язки та результати робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети план-ня. Найважливішими етапами сітьового план-ня є такі: 1)розділ комплексу робіт на окремі частини і їхнє закріплення за виконавцями; 2)виявлення й опис кожним виконавцем усіх подій і робіт; 3)побудова первинних сітьових графіків; 4)обєднання окремих частин сіток і побудова зведеного сітьового графіка вик-ня робіт; 5)обґрунтування чи уточнення часу викон-ня кожної роботи. Оптимізація сітьових графіків полягає у покращення процесів план-ня, орган-ї й управ-ня комплексом робіт із метою витрат ек-х ресурсів і підвищення фін-х результатів при заданих планових обмеженнях.

 

44.Об’ємно-календарне планування підготовки виробництва нової продукції.

Об’ємно-календарне планування підготовки вир-ва нової продукції.

Об’ємно-кал-не план-ня підготовки вир-ва передбачає доведення до підрозділів і безпосередніх виконавців тематики та номенклатури робіт із підготовки вир-ва, проведення необ-х розрахунків із обсягу робіт, складання графіків виконання останніх. Розуміння процесу о-к план-ня підготовки вир-ва нового виробу допоможе майбутнім менеджерам під-ва виділяти відповідні етапи діял-ті, що пов’язані з вир-м нової прод-ї: вибір та обґрунтування тактичних дій під-ва, обґрунтування форми організації підготовки вир-ва, визначення логістичної сис-ми руху матеріальних потоків, розробка основних календарно-планових нормативів, оперативне план-ня роботи вир-х підрозділів, організаційна підготовка вир-ва, безпосередня орган-я роботи, поточний контроль та регулювання ходу підготовки вир-ва нового продукту. Гол-м завданням при о-к план-ні повинно бути набуття теоретичних навичок у забезпеченні на під-ві ритмічності вир-х процесів із метою найбільшого задоволення основних потреб ринку, раціонального викор-ня наявних ек-х рес-в і максимізації прибутку. За умов становлення ринку важливим є скорочення термінів тех.-ної підготовки (вик-ся метод паралельного та паралельно-послідовного ведення робіт) з метою прискорення впроваджень науки і техніки у вир-во; зменшення витрат на вир-во; підвищення якості робіт та своєчасного зайняття власної ринкової ніші.

 

Планування витрат на підготовку й освоєння виробництва нової продукції.

При план-ні витрат необ-но приділяти особливу увагу вибору такого варіанту тех.-го процесу вигот-ня нової прод-ї, витрати за яким є найнижчими. Поточні витрати, чи соб-ть прод-ї у порівнювальних варіантах розрах-ся, як правило, за змінними елементами витрат. У більшості випадків соб-ть визначається наступними витратами: вартість основних мат-в, вартість тех.-ї енергії, з\п осн-х і допоміжних працівників із нарахуваннями, витрати на амор-ю, ремонт обладнання та пристроїв, витрати на інструмент – витрати на тех.-ну соб-ть. До кап-х вкладень належать: вартість обл.-ня, пристроїв, вир-ї площі, зайнятої обладнанням, зміни заділів деталей, витрати на науково-дослідні роботи, випробування, тех.-ну підготовку вир-ва, на заходи з охорони навк-го сер-ща. У заг-му випадку соб-ть = С’N+C’’, де С’ – змінні витрати на одиницю прод-ї, С’’ – умовно-постійні витрати за рік, N – річний випуск прод-ї. Капітальні вкладення = K’N + K’’.Номенклатура стетей кошторису витрат на підготовку вир-ва нової прод-ї: мат-ні затрати, витрати на оплату праці, відрах-ня на соц-ні заходи, амортизація, інші операційні витрати. Номенклатура калькуляційних статей витрат на підготовку вир-ва: прямі мат-ні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загально-вир-чі витрати.

 

42. Оптимізаційні планові розрахунки оновлення продукції.

Розрізняють 2 типи нормативів тех.-ї підготовки вир-ва: обємні і трудові. За допомогою перших встановлюється обсяг робіт у натур-му вимірі, а за доп-ю других – у нормо-годинах. До обємних складових відносяться: кількість оригінальних деталей, які припадають на виріб відповідної групи складності (їх кіл-ть залежить від його констр-кої складності і новизни); кіл-ть тех.-х карт на одну деталь за видом обробки; коеф-ти тех.-ної оснащеності за видами обробки (коеф тех.-ї оснащу-ті – число, яке показує, скільки одиниць спеціального оснащення припадає в середньому на одну оригінальну деталь); типовий розділ деталей, тех.-х процесів і оснащення за групами складності. До трудових нормативів відносять трудомісткість конструкторських, креслярських, копіювальних та інших робіт їх проектування оригінальної деталі, труд-ть проектування тех.-го процесу й оснащення на одну оригінальну деталь тощо. Після виз-ня конструкторських і тех.-х робіт розраховується їхня труд-ть. Для цього необ-ні нормативи труд-ті за групами складності. Ці нормативи носять галузевий хар-р і встановлюються різними методами. На основі цього може бути розрахований цикл (тривалість) кожного етапу тех.-ї підготовки вир-ва у календарних днях: Тц = (т_і * к₂ * к₃)/(Ч_і * Т_зм * к_в.н.), де т_і – труд-ть стадії; Ч_і – чис-ть роб-в; Т_зм – тривалість зміни, к_в.н. – коеф-т викон-ня норм; к₂ – коеф-т, який враховує додатковий час; к₃ – коеф-т переведення роб-х днів у календарні. Якщо величина Тц задана, то визначається за цією формулою кіл-ть виконавців. Після цього розробляються основний плановий документ – генеральний план-графік тех.-ї підготовки вир-ва нового виробу. Основою розрахунку екон-ї ефек-ті і доцільності провадження нової прод-ї слугують зваження вигідності того чи іншого проекту за умови обмеженості капіталу та забезпечення найбільших прибутків за можливості реал-ї кількох варіантів інвестицій. Якщо кап-ні витрати здійснюються протягом кількох років, то проводять розрахунок впливу неодночасності кап-х витрат на їхню ефективність. Їз цією метою інвестиції більш пізніх років приводять до одного розрахункового року за доп-ю коеф-та дисконтування: α=1/(1+е_α/100)^tp-t, де е_α - дисконтна ставка, %; tp – розрахунковий рік; t – к-ть років до (після) розрахункового.

 

 

41. Формування планів оновлення продукції. Їх склад і завдання.

При план-ні під-вом розробки нових товарів необхідно, насамперед, зясувати, на якій стадії ЖЦ знаходяться його аналоги на ринку. Для того, щоб досягти стабільності в продажах, розробку нового товару слід починати, коли попередній вже вступає в стадію зрілості. У протилужномі випадку будуть безповоротно втрачені час і конкур-сть. Випуску оновленої прод-ї передує великий комплекс робіт – підготовка вир-ва. У сучасних умовах створ-ня принципово нової прод-ї повинно базуватись на викор-ні маркетингових досліджень, відкриттів та винаходів. За складом і завданням планових робіт виділяють такі їх види: науково-дослідні, конструкторські та технологічні, організаційно-планові, роботи мат-тех-го, екон-го та соц-псих-го хар-ру. Завдання плану оновлення прод-ї: 1)за без-ня потреб у новій прод-ї; 2)створення прод-ї високого тех.-го рівня та якості, конкур-ної на внутрішньому та зовнішньому ринках; 3)скорочення термінів розробки та освоєння вир-ва нової прод-ї; 4)забезпечення стабільності показників якості прод-ї та ефективної її експлуатації; 5)забез-ня та підвищення конкур-сті під-ва; 6)завоювання прихильності споживачів та створення позитивного іміджу. План оновлення прод-ї склад-ся на основі стратегічного плану і містить такі розділи: 1)якісні та структурні зміни „портфеля” про-ї; 2)екон-на ефек0ть вир-ва оновленої прод-ї; 3)норми і нормативи; 4)вир-во та реалізація прод-ї; 5)мат-тех-не забезпечення вир-ва; 6)персонал і оплата праці; 7)витрати вир-ва нової прод-ї, прибутки, рентабельність.