Відділ захисту прав і свобод дітей

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з питань додержання законодавства щодо соціального

захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,

а також осіб із їх числа

 

М. Дніпропетровськ

Рік

 

 

Схвалено методичною радою

при прокуратурі Дніпропетровської області

(протокол від 14.12.2012 року № 4)

Методичні рекомендації з питань додержання законодавства щодо соціального

захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування,

а також осіб із їх числа

 

відділ захисту прав і свобод дітей

Автори:

Курінна Олена Олександрівна – начальник відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Дніпропетровської області;

Вороновська Олена Віталіївна – старший прокурор відділу захисту прав і свобод дітей прокуратури Дніпропетровської області.

ЗМІСТ

 

 

1. Вступ 3

 

2. Загальні положення 4-6

 

3. Підготовка до перевірки та порядок її проведення 7-8

 

4. Проведення перевірки

 

4.1 Проведення перевірки в органах опіки та піклування,

службах у справах дітей 9-12

 

4.2 Проведення перевірки в органах праці та соціального

захисту населення 13-19

 

4.3 Проведення перевірки в навчальних закладах 20-21

 

4.4. Проведення перевірки в органах державної виконавчої

служби 22-23

 

5. Оформлення результатів перевірки 24

 

6. Додатки

 

6.1 Орієнтовний список нормативно-правових актів 25-26

 

6.2 Зразки документів прокурорського реагування 27-31

 

 

ВСТУП

Відповідно до ст. 20 Конвенції ООН про права дитини дитина, яка не може жити в своїй сім’ї (тимчасово чи постійно) має право на особливий захист.

Статтею 26 Конвенції передбачено, що соціальне забезпечення – це фінансова підтримка і турбота, яку держава надає тим, хто її потребує. Кожна дитина має право користуватися благами соціального забезпечення.

Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, одяг, житло (ст. 27 Конвенції).

5 березня 2009 року підписано Закон України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року», яким визначено основні напрями виконання Конвенції в Україні, в тому числі, в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Питань організації та проведення перевірок додержання законодавства щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, при розробленні методичних рекомендацій торкались майже всі прокуратури, оскільки законодавство з питань соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є доволі великим. Тому охопити в одних методичних рекомендаціях весь комплекс питань, пов’язаних із соціальним захистом дітей зазначеної категорії, практично неможливо і недоцільно.

Враховуючи це, розробники рекомендацій поставили за мету звернути увагу працівників прокуратур на питання нагляду за додержанням законів, спрямованих на соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа, у вигляді грошових виплат, які забезпечуються державою, – пенсій, державної допомоги, одноразових та інших грошових виплат.

Водночас не лише на державу покладається обов’язок утримувати дітей, позбавлених батьківського піклування. Згідно з ч. 2 ст. 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Тому у методичних рекомендаціях висвітлено питання забезпечення прав дітей зазначеної категорії на отримання аліментів.

Загальні положення

Діти, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин залишилися без батьківського піклування, мають право на особливий захист і допомогу з боку держави. Законодавством таким дітям встановлено низку пільг та різні види допомоги.

Статтею 52 Конституції України на державу покладається обов’язок утримання та виховання таких дітей.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Юридичне визначення соціальних категорій дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, передбачено у статті 1 цього Закону.

Так, дитина-сирота – дитина, в якої померли чи загинули батьки; діти, позбавлені батьківського піклування – діти, які залишилися без піклування батьків: у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, батьки яких невідомі, від яких відмовилися батьки, та безпритульні діти.

Відсутність одного чи обох батьків або батьківського піклування, що підтверджується відповідними документами, визначає юридичний статус дитини і є підставою для одержання такими дітьми матеріального забезпечення і пільг, передбачених законодавством.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування (стаття 1 згаданого Закону).

Крім того, згідно із цією статтею законодавчо визначені терміни:

- державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа – це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами мінімальні норми і нормативи забезпечення дітей-сиріт, дітей, які залишилися без батьківського піклування, та осіб з їх числа;

- особи із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – особи віком від 18 до 23 років, у яких у віці до 18 років померли або загинули батьки, та особи, які були віднесені до дітей, позбавлених батьківського піклування;

- державне утримання дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа – повне забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів матеріальними та грошовими ресурсами дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа для задоволення їх життєво необхідних потреб та створення умов для нормальної життєдіяльності.

Відповідно до статті 4 вищезазначеного Закону заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Державні соціальні стандарти для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа встановлюються незалежно від того, де така дитина або особа перебуває на утриманні та вихованні, на рівні, не меншому за встановлений прожитковий мінімум для дітей відповідного віку.

Державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються щодо: мінімального матеріального забезпечення, витрат на харчування, одяг та взуття; житлового забезпечення на рівні, не нижчому за встановлені у Житловому кодексі Української РСР нормативи; житлового забезпечення таких дітей після завершення їх виховання в різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку, якщо вони не мають свого житла відповідно до житлових нормативів або мають житло з характеристиками, нижчими за встановлені житлові нормативи; мінімального стандарту щодо забезпечення гарантованого першого робочого місця, яке не може бути змінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку такої роботи, а в разі неможливості надання такого робочого місця – встановлення грошової компенсації на цей період, яка виплачується особі з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; мінімального стандарту разової державної допомоги при закінченні такими дітьми виховного, навчального закладу чи при закінченні перебування таких дітей у різних формах влаштування після досягнення ними 18-річного віку; мінімального стандарту щомісячного утримання таких дітей та осіб із їх числа за умови навчання їх у вищих навчальних закладах до досягнення ними 23-річного віку або до закінчення відповідних навчальних закладів; мінімального стандарту медичного обслуговування; мінімального стандарту забезпечення таких дітей іграшками, що сприяють розвитку, спортивним інвентарем, газетами і журналами відповідно дитячого, юнацького, загально пізнавального та виховного спрямування; мінімального стандарту грошового забезпечення батьків-вихователів, прийомних батьків.

Статтею 8 вищезгаданого Закону передбачено, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування а також осіб із їх числа.

Допомога та утримання таких дітей не можуть бути нижчими за встановлені мінімальні стандарти, що забезпечують кожній дитині рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку на рівні, не нижчому за встановлений прожитковий мінімум для таких осіб.

Наказом Генерального прокурора України № 16 від 1 листопада 2012 року «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей» визначено, що прокурорам усіх рівнів основним завданням на вказаному напрямі вважати захист особистих та соціально-економічних прав дітей, гарантованих Конституцією, законами України, Конвенцією ООН про права дитини, іншими міжнародно-правовими актами.

З урахуванням важливості вказаного напряму діяльності органів прокуратури відповідальність за організацію роботи з питань захисту прав і свобод дітей покладено особисто на перших керівників прокуратур обласного та районного рівнів.

Крім того зазначено, що безпосереднє виконання обов’язків щодо захисту прав і свобод дітей необхідно доручати досвідченим працівникам, які мають стаж роботи в органах прокуратури, як правило, не менше 3 років. У прокуратурах районного рівня по можливості на цих прокурорів не покладати виконання обов’язків з інших напрямів прокурорської діяльності.

Критеріями оцінки ефективності роботи органів прокуратури щодо захисту прав та інтересів дітей визначити своєчасність і повноту вжитих заходів до усунення порушень законності, реальне поновлення прав і свобод дітей, відшкодування заподіяної їм шкоди, притягнення винних до встановленої законом відповідальності.