Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Національна система соціально-психологічної службиСтр 1 из 12Следующая ⇒
Ідея створення загальнодержавної соціально-психологічної служби як єдиної системи охорони й підтримки психічного здоров'я населення виникла досить давно. На сторінках журналу "Вопросы психологии" ці питання обговорювались у 1979 та 1982 роках. Особливої актуальності набула ця проблема зі створенням структур практичної психології у різних відомствах. Коли 1991 р. в Інституті психології започатковувався Центр психологічної служби системи освіти, перед ним ставилося завдання вивчення теорії та практики організації різних служб, що проводять практичну психологічну діяльність. Науковцями Центру був здійснений аналіз проблеми, вивчений іноземний досвід створення й розвитку структур практичної психології, оцінені перспективи поступу практичної психології в Україні Усе це було покладено в основу розробки стратегії розгортання мережі практичних соціально-психологічних центрів, які б надавали допомогу населенню та органам управління державою, з одного боку, і стимулювали б розвиток самої соціально-психологічної служби — з іншого. Аналіз умов розвитку практичної психології в Україні показав наявність кількох небезпечних тенденцій: 1. Підготовка практикуючих психологів, що відбувається у закладах освіти, за своїм змістом є підготовкою викладачів психології, а не психологів-практиків, і тому потребує докорінної перебудови. 2. Розвиток і формування практичної психології здійснюються за "відомчим принципом'', що дуже часто призводить до паралелізму в роботі відомчих психологічних служб, розпорошення нечисленних кадрів науковців і методистів по паралельних напрямах науково-методичної роботи, до нераціонального використання державних коштів. 3. Існує методична неузгодженість у діяльності відомчих структур практичної психології, а відтак і грубі порушення прав людини у процесі психодіагностичної та психокорекцій-ної роботи, і численні спекуляції та шахрайства різного роду "цілителів" на психологічному грунті. 4. Допомога людині, захист її психічного здоров'я не будуть ефективними, якщо вони спираються на відомчий підхід. Тому практична психологія має бути якщо не позавідомчою, то міжвідомчою, загальнонаціональною. Практична реалізація ідеї створення національної системи соціально-психологічної служби почалась у березні 1992 р. з підготовки двох листів на адресу Комісії Верховної Ради України з питань науки і народної освіти: "Про створення державної системи психологічної служби України" і "Про кадрове забезпечення державної психологічної служби". Затим, у квітні, Комісія прийняла ухвалу про створення Концепції державної системи психологічної служби і доручила Інститутові психології координацію робіт з її створення.
Концепція тричі розглядалася згаданою Комісією, у січні 1993 р. була схвалена й передана до Кабінету Міністрів для доопрацювання та реалізації. Текст її було пізніше оприлюднено. Незалежно від того, яке рішення буде прийнято Кабінетом Міністрів, інтеграція відомчих психологічних служб — це справа часу. Розвиток суспільства буде успішним лише тоді, коли діяльність уеіх його інституцій спиратиметься на обдарованих і компетентних професіоналів. їх пошук і залучення до розв'язання важливих державних завдань, сприяння розвиткові здібностей і обдаровань має здійснити Національна соціально-психологічна служба (НСПС). Нині окремі елементи НСПС уже існують у різних міністерствах і відомствах, але у своїй діяльності вони не виходять за межі вузьковідомчих інтересів, а їхня робота ніким не координується. При цьому безліч гострих соціально-психологічних проблем, залишаються поза увагою як суспільства взагалі, так і фахівців, оскільки "не вкладаються" у відомчі структури. З цього випливають нагальна потреба пріоритетного розвитку соціально-психологічних служб у таких галузях, як медицина, освіта, управління державою, оборона, захист правопорядку, економіка, соціальне забезпечена ня і т. ін., а також необхідність координації діяльності таких служб на території адміністративних одиниць. Наявність розгалуженої системи захисту особистості, психічного здоров'я населення є показником зрілості демократичного суспільства. Визначення НСПС. Національна соціально-психологічна служба об'єднує державні органи й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології. До неї входять: психологічні та соціологічні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах; соціально-психологічні служби державної адміністрації; територіальні (муніципальні) структури (об'єднання), що надають соціально-психологічні послуги населенню.' НСПС є основою загальнодержавної системи охорони психічного здоров'я населення України. Вона вико- -нує дорадчі та експертні функції в усіх державних і територіальних установах: забезпечення соціально-психоло-гічних умов вільного саморозвитку особистості; розв'язання та профілактики різних типів конфліктів, психологічних перевантажень у професійній діяльності; створення оптимальних соціально-психологічних умов підвищення ефективності праці, навчання і виховання; захисту й допомоги людині, котра перебуває у кризовій життєвій ситуації; кваліфікованого управління соціальними процесами у суспільстві; забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.
Основні завдання й напрями роботи. Діяльність соціально-психологічної служби є одним із вирішальних чинників гуманізації відносин у суспільстві, оскільки грунтується виключно на індивідуальному підході до особистості людини. Основними спеціалістами НСПС є: психологи-консуль-танти, практикуючі психологи, соціологи, соціальні працівники, соціальні педагоги, методисти соціально-психологічних служб. До НСПС не входять та їй не підпорядковуються державні або приватні науково-дослідні установи, наукові групи, лабораторії у відомствах, навчальні (вищі й середні) заклади. Відносно цих структур НСПС виступає як замовник. У своїй діяльності НСПС співпрацює на договірних засадах з неурядовими або приватними структурами, що надають соціально-психологічні послуги населенню або проводять навчання за тематикою НСПС. Основні функції НСПС: аналіз і прогнозування поведінки людей, активний соціально-психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична робота, реабілітація, дорадча функція, психогігієна. Головна мета НСПС — забезпечення необхідних соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків і міжособової взаємодії) і водночас — підтримка розвитку і захист психічного здоров'я особистості громадян України. Основні завдання НСПО. 1. Надання допомоги органам управління у розробці та реалізації державної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування й активного впливу на соціаль-но-психологічні процеси у суспільстві. 2. Виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, у галузях науки й культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової влади. 3. Забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян України з урахуванням їхніх здібностей, особливостей життя і праці; реабілітація потерпілих від техногенних, соціальних та природних катастроф. 4. Участь у розробці й практичному застосуванні нових технологій і методик навчання, виховання, розвитку і перевиховання дітей та молоді, впливу засобів масової комунікації -на людей.
5. Координація прикладних психологічних, соціологічних і педагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з молоддю, сім'єю, в галузях політичної, юридичної, військової, педагогічної та медичної психології, соціології, педагогіки. Створення єдиної інформаційної системи соціально-психологічної служби. 6. Здійснення психометричного нагляду: розробка, упровадження і контроль за кваліфікованим використанням психологічних методик і технологій. Контроль за дотриманням професійної етики. 7. Участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів. Сучасний стан розвитку практичної психології в Україні свідчить, що найбільш актуальними її напрямами є психологія управління та організацій, практична психологія освіти, психологія сім'ї та соціального захисту, політична психологія, профорієнтація і профвідбір. Інтенсивного розвитку потребують військова, медична та юридична психологія. Порівняння структури практичної психології за кордоном і в нашій країні дає можливість назвати основні її напрями: 1. Психологія політичної діяльності, управління та масових комунікацій. 2. Юридична психологія. 3. Військова та спортивна психологія. 4. Медична (клінічна) психологія. 5. Практична психологія системи освіти. 6. Психологія управління і виробництва. 7. Психологія сім'ї та соціального захисту населення. Організаційні принципи НСПС полягають у тому, щоб забезпечити її максимальну ефективність при оптимальних витратах і мінімальному кадровому забезпеченні. Оскільки НСПС діє в різних міністерствах та відомствах, її працівники мають, як правило, подвійне підпорядкування. Структура НСПС має три рівні; центральні органи, обласні, районні (міські). На кожному з рівнів створюються практичні центри, які безпосередньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби. Чимале значення мають професійні асоціації та товариства соціальних працівників і практикуючих психологів. Вищим органом управління ПСПС є Рада головних психологів відомств і областей, яка вивчає напрями та зміст роботи НСПС, здійснює фінансування основних проектів, створює атєстаційні й акредитаційні комісії.
Поточну роботу з виконання рішень ради, з координації практичних робіт і розвитку служби здійснює Координаційна група (комітет), що входить до складу Науково-методичного центру НСПС. На основі відповідних кафедр інститутів удосконалення, лабораторій і центрів практичної психології, профорієнтації тощо створюється Науково-методичний центр Національної соціально-психологічної служби. Він є головною управлінською, методичною і координуючою організацією в НСПС. Науково-методичний центр: організовує та контролює виконання рішень Ради головних психологів; організовує та координує роботу комісій, творчих груп, центрів і лабораторій, що входять до структури НСПС; виступає головним виконавцем державних замовлень на здійснення робіт у галузі практичної психології та соціальної роботи; здійснює розробку, експертизу і розповсюдження методів, методик і технологій, що застосовуються в діяльності НСПС; бере участь в акредитації психологічних навчальних закладів; здійснює атестацію спеціалістів вищої категорії в галузі практичної психології та соціальної роботи; здійснює підвищення кваліфікації психологів, соціологів, соціальних працівників та ін. Центр має право видавати або анулювати ліцензії на індивідуальну трудову діяльність в галузі практичної психології, перевіряти діяльність приватних фірм, що займаються практичною психологією, і ставити питання про її припинення, якщо вона приносить шкоду психічному здоров'ю населення, його духовному розвиткові. При Центрі діє Рада з практичної психології, до якої входять представники наукових, навчальних, практичних психологічних і соціологічних структур, Товариства психологів, практикуючі спеціалісти. Головний психолог області є головною посадовою особою НСПС в області. Він підпорядковується керівникові Науково-методичного центру НСПС та обласній Раді з практичної психології, до якої входять: керівництво обласного Центру НСПС, представники психологічних навчальних закладів, науковці, психологічна громадськість, практикуючі психологи, соціальні педагоги, методисти соціально-психологічних служб та ін. Обласний Центр НСПС можуть складати: курси підвиг* щення кваліфікації або перекваліфікації психологів, соціальних працівників, дослідні лабораторії та центри, консультативні кабінети, методичні групи, практикуючі психологи й соціологи закладів обласного підпорядкування. Основні функції Центру: атестація спеціалістів, розробка і впровадження нових методик і методів, здійснення практичної роботи, надання консультативно-методичної допомоги. Головний психолог району (міста) є головною посадовою особою НСПС в районі (місті). Він підпорядковується головному психологові області та є, як правило, керівником районного (міського) Центру психологічної служби. До районного Центру НСПС можуть входити: психологи, соціальні працівники й соціологи, що працюють у державних закладах і установах, консультативні кабінети, центри профорієнтації, "Телефон довіри", сімейна консультативна служба, група аналізу інформації та ін. Головна задача Центру — надання практичної допомоги населенню.
Діяльність НСПС забезпечується спеціалістами-психо-логами, соціологами, соціальними педагогами, що мають відповідний диплом і ліцензію на конкретний вид роботи. Заміщення посад у НСПС відбувається на конкурсній основі. Працівники НСПС підпорядковані керівництву відповідного Центру і узгоджують свою діяльність з адміністрацією установ, в яких вони працюють. Професійна підготовка працівників НСПС здійснюється державними, приватними або неурядовими навчальними закладами, що пройшли акредитацію на певний час. Рівень кваліфікації спеціалістів визначається Державною комісією і підтверджується ліцензією. Акредитація навчальних закладів і атестація спеціалістів періодично повторюються. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації психологів мають відбуватися за напрямами, зазначеними вище. При цьому кожен із цих напрямів має містити в собі спеціалізації з більш вузьких проблем. Після того як студент (курсист) засвоїв загальні положення й методи конкретного напряму служби, що підтверджується дипломом, він може спеціалізуватись у конкретній проблематиці, за якою отримує ліцензію на проведення певного виду практичної роботи. Основні спеціалісти НСПС повинні мати вищу гуманітарну освіту, конкретну спеціалізацію, певний досвід практичної роботи. На всіх етапах професійного зростання спеціалісти НСПС проходять професійний відбір за стандартними методиками. Центри НСПС відстежують професійне просування кожного спеціаліста, що їм підпорядкований. Елементи національної системи соціально-психологічної служби уже створені й функціонують, посилюється координація між психологічною службою системи освіти і соціальною службою для молоді, центрами соціально-психологічної реабілітації населення, що постраждало внаслідок аварії на ЧАЕС, комісіями у справах неповнолітніх і т. п. Усе це свідчить про інтеграцію зусиль психологів і соціальних працівників різного відомчого підпорядкування довкола реальної життєвої проблематики окремо взятої людини. Таким чином практична психологія реально впливає на процес гуманізації суспільства. Военный психолог (психолог полка) Должность «психолог полка» была введена в Вооруженных Силах России в середине 90-х годов ХХ в. в целях совершенствования воспитательной работы с личным составом (приказ министра обороны РФ «Об органах воспитательной работы в ВС РФ» № 50, 2000 г., приказ министра обороны РФ «О совершенствовании воспитательной работы в ВС РФ» № 226, 1995 г., директива министра обороны РФ «О мерах по предотвращению самоубийств в ВС РФ» Д-18 (1996 г.) и др. Работа военного психолога направлена на повышение эффективности деятельности военнослужащих, поддержание их психологической устойчивости и морально-психологического состояния. Согласно нормативным документам обязанности психолога полка включают: · знание психологических качеств военнослужащих полка; · изучение социально-психологических процессов в полку и подразделениях; · выработка предложений по укреплению военной дисциплины и профилактике правонарушений; · организация и проведение психологической работы по поддержанию боевой и мобилизационной готовности; · оказание психологической помощи военнослужащим с признаками нервно-психической неустойчивости; · проведение мероприятий по психологической адаптации военнослужащих к условиям военной службы; · участие в профессиональном психологическом отборе личного состава полка; · организация психологической помощи военнослужащим и членам их семей; · организация взаимодействия с медицинской службой полка; · методическое обеспечение занятий по психолого-педагогической подготовке с офицерами, прапорщиками, сержантами; · проведение мероприятий по противодействию негативному психологическому влиянию на личный состав; · участие в развитии материально-технической базы психологической работы; · информирование о проводимых мероприятиях вышестоящих должностных лиц. Для решения этих многообразных задач специалист должен собрать информацию о психологическом состоянии и индивидуально-личностных качествах каждого отдельного военнослужащего, уметь определять их профессиональные качества с целью уточнения воинской специализации. Эта информация передается психологом командирам подразделений. Психолог исследует и социальные процессы в подразделениях полка, учитывает сложившуюся ситуацию, разрабатывает предложения, мероприятия по организации психологической помощи. Составление документов, отчетов происходит согласно директиве начальника ГУВР ВС РФ «Об информации по психологической работе в ВС РФ» Д-3, 1998 г. Обмен информацией и ее распространение не должны использоваться в ущерб военнослужащим, членам их семей, гражданскому персоналу и происходит в основном во взаимодействии психолога с заместителем командира полка по воспитательной работе, а также со всеми командирами и начальниками и со всеми другими органами воспитательной работы. Экспертные процедуры по анализу поступков военнослужащего осуществляются при совместном участии всех органов воспитательной работы.
|
|||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; просмотров: 707; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.149.214.32 (0.029 с.) |