Нормативні документи і порядок їх розроблення

 

Нормативний документ — документ, що встановлює правила, зага­льні принципи чи характеристики щодо різних видів діяльності або їх результатів. Існує багато видів нормативних документів, які розподі­ляють відповідно до специфіки об'єктів і аспектів стандартизації.

Залежно від об'єкта стандартизації, положень, які містить документ, та процедур надавання йому чинності, розрізняють такі но­рмативні документи:

♦ стандарти;

♦ кодекси усталеної практики (настанови, правила, зводи правил, державні класифікатори, каталоги тощо);

♦ технічні умови.

Настанова, звіт правил (правила) - нормативний документ, що рекомендує практичні прийоми чи методи проектування, виготовлен­ня, монтажу, експлуатації або утилізації обладнання, конструкцій чи виробів.

Регламент - прийнятий органом влади нормативний документ, що передбачає обов'язковість правових положень

Технічний регламент - регламент, що містить технічні вимоги або безпосередньо, або через посилання на стандарт, технічні умови, настанову чи їхній зміст. Примітка, Технічний регламент може бути доповнений технічною настановою, яка означує способи дотримання вимог регламенту, тобто вичерпним положенням.

Технічні умови - нормативний документ, що встановлює технічні вимоги, яким повинні відповідати виріб, процес чи послуга.

Класифікатор - документ, в якому відповідно до прийнятих ознак класифікації та методів кодування об'єкти класифікації розподі­лено на угруповання і цим угрупованням надано коди.

Каталог - систематичний звід, перелік будь-яких об'єктів, який дає змогу віднайти кожен об'єкт і певну ознаку відповідно до прийня­тих правил його укладання. Каталог може містити характеристики, показники та інші дані щодо об'єктів, внесених до каталогу.

Стандарти, кодекси усталеної практики та технічні умови мають чинність відповідно до рівнів суб'єктів стандартизації, установлених законодавством. Національні стандарти, кодекси усталеної практики та державні класифікатори застосовують на добровільних засадах, якщо інше не встановлено законодавством. Порядок стосовно того, як застосовувати стандарти для забезпечення потреб оборони України визна­чає Міністерство оборони України відповідно до покладених на нього функцій. Порядок стосовно того, як розробляти та застосовувати стан­дарти для забезпечення потреб державної безпеки та мобілізаційної готовності визначають центральні органи виконавчої влади відповідно до покладених на них функцій.

Залежно від специфіки об'єкта стандартизації встановлено такі види стандартів:

- засадничі (організаційно-методичні, загально технічні та термінологічні);

- на методи (методики) випробовування (вимірювання,
аналізування, контролювання);

- на продукцію;

- на процеси;

- на послуги;

- на сумісність продукції, послуг чи систем у їхньому спі­льному використуванні;

- загальних технічних вимог.

Згідно з рівнями суб'єктів стандартизації в Україні розрізняють такі нормативні документи (НД):

- національні;

- організацій.

НД національного рівня розробляють на об'єкти стандартизації державного значення та приймають на засадах консенсусу.

Міжнародні та регіональні документи у сфері стандартизації при­ймають на засадах пріоритетності та переважно через НД національно­го рівня. Прийняті установленим порядком міжнародні та регіональні документи це - складники чинного Національного фонду нормативних документів.

У сферах, де об'єкти стандартизації швидко змінюються або за по­треби накопичення досвіду використовування виробу чи стандарту, щоб випробувати положення стандарту чи обґрунтувати вибір із мож­ливих запропонованих альтернатив певних положень, розробляють пробні стандарти.

Пробний стандарт - стандарт, прийнятий тимчасово орга­ном стандартизації і доведений до широкого кола користува­чів з метою накопичення потрібного досвіду у процесі його за­стосування і який може бути використаний як база станда­рту.

Пробні стандарти розробляють, у разі потреби, також на основі проектів міжнародних та регіональних стандартів, які перебувають на завершальних етапах розроблення. Пробні стандарти можуть мати менший рівень консенсусу, зокрема його можна досягнути на рівні технічного комітету стандартизації чи навіть на рівні його робочої групи.

Як пробні стандарти можна застосовувати нові документи міжна­родної організації стандартизації:

♦ PAS - загальнодоступні технічні умови;

♦75 - технічні умови;

♦ ІТА - галузеві технічні угоди.

У разі, коли неможливо завершити розроблення проекту стандарту як стандарту за умов, установлених ДСТУ 1.2, його оформлюють як технічний звіт. Звіт не є нормативний документ.

НД національного рівня на продукцію, процеси та послуги, для яких встановлено вимоги технічними регламентами та законодавст­вом, потрібно будувати та викладати таким чином, щоб їх можна було використовувати для підтверджування відповідності зазначених про­дукції, процесів та послуг.

НД інших суб'єктів стандартизації, крім вище зазначених, роз­робляють на продукцію, процеси чи послуги, якщо національних стан­дартів немає чи якщо є потреба встановити вимоги, які перевищують чи доповнюють вимоги національних стандартів.

НД громадських організацій (наукових, науково-технічних та ін­женерних товариств і спілок) розробляють, якщо є потреба поширити результати фундаментального та прикладного досліджування чи прак­тичного досвіду, одержаних у певних галузях науки чи сферах профе­сійних інтересів.

НД на рівні суб'єктів господарювання та їхніх об'єднань розроб­ляють на продукцію, процеси та послуги, використовувані на власні потреби. їх дозволено застосовувати для продукції, процесів та послуг, призначених для самостійного постачання, якщо у них встановлено положення, що регулюють відносини між виробником (постачальни­ком) і споживачем (користувачем) та за згодою останнього.

Кодекси усталеної практики розробляють на устаткування, конс­трукції, технічні системи, ви роби тої самої чи подібної функційної визначеності, але які різняться конструктивним виконанням чи прин­ципом дії, і для яких аспекти проектування, виготовлення чи встанов­лювання/монтування, експлуатування чи утилізації є визначальні для їхнього безпечного функціонування (житлові, промислові будівлі та споруди, котли, посудини, що працюють під тиском, компресорне

устаткування тощо). У кодексах усталеної практики також зазначають правила та методи стосовно того, як розв'язувати завдання щодо орга­нізування та координування робіт зі стандартизації та метрології, а також як реалізувати певні вимоги технічних регламентів чи стандар­тів тощо.

Державні класифікатори належать до державної системи класи­фікації. Головними видами класифікаторів, що використовуються при розробленні стандартів є: ДК 004 і ДК 009.

ДК 004 - український класифікатор нормативних документів (УКНД) призначено для впорядковування і класифікації стандартів та інших нормативних документів зі стандартизації. Він є основа для по­будови каталогів, покажчиків, реєстрів, тематичних переліків нормати­вних документів. Цей класифікатор установлює назви класифікаційних угруповань та їхні коди. Коди класифікаційних угруповань використо­вують для індексування нормативних документів зі стандартизації усіх видів та рівнів приймання. Об'єкти класифікації цього класифікатора - стандарти різних видів і рівнів приймання та прирівняні до них норма­тивні документи. Ознаками класифікації є галузі стандартизації (перший рівень класифікації) та об'єкти стандартизації (другий рівень класифіка­ції з подальшою деталізацією на третьому рівні). Класифікація - ієрархічна, трирівнева. Кожний наступний рівень класифікації не змі­нює значення попередніх рівнів. У загальному випадку код позиції кла­сифікатора має таку структуру:

Xx.xxx.xx

де XX клас (від 01 до 99),

ХХ.ХХХ група,

ХХ.ХХХ.ХХ підгрупа.

Клас кодують двозначним цифровим кодом. Код групи складається з коду класу та тризначного цифрового коду групи, відокремлених крап­кою. Код підгрупи складається з коду групи та двозначного цифрового коду, відокремлених крапкою. Приклад:

Захист довкілля

13.020.01 Довкілля та захист довкілля взагалі

13.020.10 Керування довкіллям

13.020.20 Економіка довкілля

13.020.30 Оцінювання впливу на довкілля

13.020.40 Забруднювання, боротьба з забруднюванням

13.020.50 Екологічне маркування

13.020.60 Життєвий цикл продукції

13.020.70 Проекти в сфері захисту довкілля

13.020.99 Інші стандарти стосовно захисту довкілля

Більшість груп, поділених на підгрупи, мають підгрупу з кодом, який закінчується на «.99». Такі підгрупи містять стандарти на об'єкти, які не належать ні до об'єктів загальних підгруп, ні до об'єктів конкрет­них підгруп відповідних груп.

Технічні умови (далі - ТУ) установлюють вимоги до продукції, призначеної для самостійного постачання, до виконування процесів чи надавання послуг замовникові і регулюють відносини між виробником (постачальником) і споживачем (користувачем). В ТУ встановлюють вимоги до якості, виконання, розмірів, сировини, складаних одиниць, безпечності, охоплюючи вимоги до торгового фірмового знака, термі­нології, умовних познак, методів випробовування (вимірювання, конт­ролювання, аналізування), пакування, маркування та етикетування, надавання послуг, а також визначають, за потреби, способи оцінюван­ня відповідності встановленим обов'язковим вимогам.

Право власності на НД установлює та регулює чинне законодав­ство. У всіх нормативних документах, окрім національних, треба за­значати код згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств і орга­нізацій України» (ЄДРПОУ) юридичної особи, якій належить право власності на відповідний документ.