Правила позначення нормативних документів

 

Познака нормативного документа складається з індексу, номера та року прийняття. Згідно ДСТУ 1.0-2003 установлено такі індекси доку­ментів:

♦ для національного рівня:

> «ДСТУ» - національний стандарт; «ДСТУ-П» - пробний стан­дарт;

> «ДСТУ-Н» - настанова, правила, звід правил, кодекс усталеної
практики, які не прийнято як стандарт.

> «ДК» - державний класифікатор;

>«ДСТУ-ЗТ» - технічний звіт.
♦ для інших рівнів:

> «СОУ» - стандарт організації;

> «ТУУ» - технічні умови, які не прийнято як стандарт;

> «СТУ» - стандарт наукового, науково-технічного або інжене­рного товариства чи спілки.

> У познаці НД громадських організацій (окрім наукового, нау­ково-технічного або інженерного товариства чи спілки), зареєстрованих у Мін'юсті України, як індекс рекомендовано застосовувати скорочену назву відповідної організації. Індекси інших документів у сфері стандартизації, а також документів інших суб'єктів стандартизації цей стандарт не встанов­лює; їх надають суб'єкти, які ухвалили ці документи.

> Для позначання проектів документів застосовують індекс відповідного документа, сполучений із скороченням слова «проект» -«пр», яке розміщують перед індексом. Приклад:

Проект національного стандарту матиме познаку прДСТУ,

а державного класифікатора — прДК.

Установлені індекси нормативних документів не можна застосову­вати для позначання інших документів чи в скороченнях.

Правила надавання номера та позначання року:

> для національних НД - згідно з ДСТУ 1.5,

> для державних класифікаторів - згідно з ДСТУ 1.10,

> для технічних у мов - згідно з ДСТУ 1.3.

> для міжнародних чи регіональних стандарт, які приймаються
через національний стандарт, - згідно з ДСТУ 1.7.

♦ У познаці НД інших суб'єктів стандартизації рекомендовано після індексу НД зазначати коди державних класифікаторів:

> групу згідно з ДК 009 (перші три цифри кодової познаки виду
економічної діяльності);

> через дефіс - код суб'єкта стандартизації, якому належить пра­во власності на документ згідно з ЄДРПОУ;

> інші складники познаки НД установлюють згідно з ДСТУ 1.3
суб'єкти, які схвалили ці НД.

♦ Познаку не змінюють (не транслітерують) якщо у познаці
чинного в Україні документа у сфері стандартизації використано по­
знаку документа міжнародної чи регіональної організації (ISO, IEC,
EN, ГОСТ чи іншої), а також якщо назву відповідного документа пере­кладено.

Позначення національних стандартів

Повне позначення національних стандартів України, кодексів устале­ної практики та інших нормативних документів загальнодержавного засто­совування, прийнятих національним органом стандартизації, складається з:

> індексу згідно з ДСТУ 1.0,

> реєстраційного номера, наданого йому при прийняті (до п'яти
цифр),

>відокремлених знаком «двокрапка» чотирьох цифр року прийняття.
Приклади: ДСТУ 3145:2001; ДСТУ 13472:2004.

Якщо група стандартів утворює комплекс стандартів, то реєст­раційний номер стандарту складають з номера комплексу і номера ста­ндарту в комплексі, які сполучають крапкою:

ДСТУ ККККК.ННН:РРРР де ККККК - номер комплексу стандартів (від 1 до 99999);

ННН - номер стандарту в комплексі (від 1 до 999).

Приклади: ДСТУ 3.27:2000; ДСТ-2617.5:2004

♦♦♦ Якщо стандарт складено з кількох самостійних частин, їхні ре­єстраційні номери складають з номера стандарту і номера частини, відо­кремлених знаком «дефіс»:

ДСТУННННН-ЧЧЧ-РРРР

де ННННН - реєстраційний номер багато частинного стандарту; ЧЧЧ - номер частини.

Приклад: ДСТУ 4287-25:2002

♦ Національні стандарти України - впровадження міжнародних чи
регіональних стандартів, позначають згідно з ДСТУ 1.7.

♦ Національні стандарти, які затверджує Держбуд України, позначають відповідно до рекомендацій цього розділу з урахуванням поло­жень класифікації нормативних документів України в галузі будівницт­ва, наведеної в ДБН А 1.1 -1.

Якщо стандарт скасовано, його реєстраційний номер заборонено на­давати іншим стандартам протягом тридцяти років з дня скасування. Позначення інших нормативних документів Позначання стандартів, які затверджують (приймають) інші суб'єкти стандартизації, визначають нормативні документи цих суб'єктів. Позначання державних класифікаторів - згідно з ДСТУ 1.10. Позначання технічних умов - згідно з ДСТУ 1.3. Позначає ТУ власник ТУ. У позначенні ТУ має бути:

> індекс документа - «ТУ»; -

> скорочена назва держави - «У»;

> код продукції за ДК 016 (три перші знаки);

> код підприємства (організації") - власника ТУ згідно з «Єдиним
державним реєстром підприємств і організацій України» (ЄДРПОУ)
(вісім знаків);

У порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ (три знаки);

>рік прийняття (чотири знаки) для ТУ, прийнятих уперше чи на
заміну чинних ТУ, - через двокрапку.

Приклад: ТУ У 27.1-21926977-001:2004

ТУ, що є частиною комплекту конструкторської документації, до­зволено надавати подвійне дворядкове позначення; у першому рядку позначення, складене, як зазначено вище, у другому рядку - згідно з ГОСТ2.114.

ТУ на продукцію будівельного призначення позначають за прави­лами, установленими Держбудом України.

У позначенні ТУ на заміну чинних порядковий реєстраційний номер, що його надає власник ТУ, не змінюється.

Уразі виготовлення та постачання продукції на території України за ТУ підприємств інших держав застосовують подвійне дворядкове позначення: у першому рядку - за 6.2, у другому - позначення вихідно­го ТУ.

Приклад: ТУ У 25.2-23635128-005:2003

ТУ РБ 00959441.005-2001