Перелік стоматологічних маніпуляцій з терапевтичної стоматології

5.1. ОБСТЕЖЕННЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

Студент повинен продемонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця і принципами професіональної субординації, уміти проводити обстеження стоматологічного хворого, аналізувати його результати, визначити симптоми і синдроми, клінічні варіанти і ускладнення основних стоматологічних захворювань, ідентифікувати прояви соматичних захворювань в порожнині рота, проводити диференціальну діагностику, ставити попередній і кінцевий діагноз, визначати характер і принципи лікування в клініці терапевтичної стоматології.

Опитування — паспортні дані;

вік;

адреса;

місце роботи, професія;

Анамнез життя і хвороби)

—умови життя і роботи;

—загальні захворювання, взаємозв’язок із захворюваннями зубів

Скарги

 

Біль:	Наявність:
— локалізація;	— каріозна порожнина;
— тривалість;	—• дефект твердих тканин зуба
— інтенсивність;
— залежність;	— косметичний дефект — порушення форми зубів, набряк м'яких тканин
— характер (тупа, гостра, ниюча, пульсуюча, постійна короткочасна, локалізована, нелокалізована, причинна іррадіююча, самовільна)

Клінічні методи дослідження

Основні

Огляд: зовнішній, порожнини рота, оцінка стану зубів (кількість, положення, колір, форма, розмір, наявність осередків ураження, стан пломб).

Зондування (зонд прямий і кутовий): консистенція твердих тканин, стан склепіння пульпової камери, глибина каріозної порожнини, болючість її стінок і дна, розташування гирл кореневих каналів.

Перкусія: зонд; вертикальна, горизонтальна. Визначають біль і характер звуку (дзвінкий, тупий).

Пальпація перехідної складки, м'яких тканин і лімфовузлів. Термодіагностика:

N — немає болю >5-10 55-66 °С;

З — біль < 18-20...>45-50 °С;

Р — біль <25-30...>38-40 °С.

Ступінь рухливості зубів (I, II, III).

Стан регіональних лімфовузлів (величина, рухливість, консистенція, хворобливість, спаяність з належними тканинами).

Додаткові

5.1.1. Електроодонтодіагностика.

Електроодонтодіагностика: ВІД-1, ВІД-2, ВІД-3, ІВН-1,ОСМ-3. N — 2-6 мкА; карієс (можливе зниження до 10-20 мкА); Р — частковий 25-30 мкА; Р — загальний 40-50 мкА, хронічний, — 50-60 мкА, гангренозний, — 80-90 мкА.

Необхідне оснащення і інструменти для проведення электроодонтодіагностики:

комплект інструментів для обстеження зубів;

апарат для ЕОД (ЕОМ-1; ЕОМ-3);

ватяні валики.

Методика:

ЕОМ-3 підключити до електричної мережі і контура заземлення, приєднати до нього електроди, дотримуючись полярності. Натиснувши кнопку «Мережу», включити апарат і, плавно обертаючи ручку потенціометра, перевірити його працездатність по відхиленню стрілки мікроамперметра.

Натискаючи на кнопку «Діапазон», встановити межу вимірювання «50 мкА». Обробити електроди антисептиком (наприклад «Бацилолом»). Голку активного електроду покрити тонким шаром вати, змочивши її звичайною водою (порожнистий електрод заповнити кулькою вати, змоченої у воді). Пасивний електрод пацієнт тримає в руці. Зуби, які підлягають обстеженню, ізолювати валиками від ротової рідини і висушити сухими ватяними тампонами і струменем повітря.

Активний електрод помістити на контрольну точку досліджуваного зуба. Плавно обертати ручку потенціометра до виникнення першого відчуття в зубі. Візуально зафіксувати показники мікроамперметра. Вимірювання провести тричі. З трьох отриманих цифр вивести середнєарифметичне значення, яке і буде показником електрозбудливості пульпи.

Якщо зуб не реагує на струм силою до 50 мкА, слід перемкнути апарат на діапазон 200 мкА і провести повторне дослідження.

Люмінесцентна діагностика (Синіцин, Піліпенко): люмінесценція твердих тканин зубів під впливом УФ світла (у нормі — ніжно-світло -зелений колір, при карієсі — гасіння, зміна кольору емалі аж до коричневого). Апарат 01-18, ОЛД-41 і фільтри: УФС-3, УХС-6 і що замикає — ЖС.

Оптичні властивості твердих тканин зубів (ТТЗ) (О. В. Гріш).

Кольорові проби: оксамит — на 2-3 хв 2 % водний розчин метиленового синього; полоскання 0,1 % водним розчином метиленового червоного і інші барвники.

Трансиллюмінація — тінєутворення.

Визначення електропровідності ТТЗ (особливості початкового карієсу). Відбувається збільшення електропровідності за рахунок збільшення органічних речовин в ТТЗ.

Визначення ступеня стійкості зубів до карієсу (тест емалевої резистентності (ТЕР), лактобациллтест і ін.). Для вивчення розчинності емалі використовують наступний тест. Після професіонального чищення зубів на вестибулярну поверхню сухого зуба поміщають диск фільтровального паперу, діаметром 3 мм, просочений протягом 30 хв 0,02 % водним розчином кристаллвіолета, забарвлений в ясно-зелений колір. На диск мікропіпеткою наносять 1,5 мкл 1 нормального розчину хлористоводневої кислоти і секундоміром визначають час, протягом якого колір диска змінюється до рожево-фіолетового. За часом кольорової реакції судять про ступінь розчинності емалі, яка свідчить про резистентність емалі. У нормі показник даного тесту складає 20-120 хв.

ТЕР-тест (В. Р. Окушко, Л. І. Косарева) встановдює функціональну резистентність емалі до кислоти. Його використовують для первинного визначення кислотостійкості емалі і для об'єктивної оцінки ефективності ремінералізуючої терапії. Для цього на очищену і висушену поверхню центрального різця ватним тампоном наносять краплю 1 нормального розчину хлористоводневої кислоти діаметром близько 2 мм. Через 5 хв кислоту змивають дистильованою водою, поверхню зуба висушують і забарвлюють 1 % водним розчином метиленового синього. Залишки фарби знімають ватним тампоном і оцінюють інтенсивність забарвлення за дванадцятибальною шкалою синього кольору:

—біло-блакитний колір — висока структурно-функціональна резистентність емалі, висока стійкість до карієсу (1-3 бали);

—блакитний колір — середня структурно-функціональна резистентність емалі, середня стійкість до карієсу (4-6 балів);

—синій колір — понижена структурно-функціональна резистентність емалі, високий ризик захворювання карієсом (7-9 балів);

—темно-синій колір — дуже низька структурно-функціональна резистентність емалі, максимальний ризик захворюваності карієсом (10- 12 балів).