Оголошенням постанови в справі про адміністративне правопорушення закінчується стадія розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Наступною (третьою) стадією, що виникає не в кожному провадженні по справах про адміністративні правопорушення, є стадія оскарження (або внесення подання прокурора) постанови в справі про адміністративне правопорушення. Наявність цієї стадії - одна з найважливіших гарантій прав особи, притягнутої до відповідальності. Постанова в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, у відношенні якої вона винесена, а також потерпілим.

Порядок оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення врегульований у ст. 288 КУпАП. Рішення суду у цих випадках є остаточним і оскарженню не підлягає.

Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

Постанову уповноваженого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути скасовано або змінено за поданням прокурора керівником відповідного органу, а також незалежно від наявності подання прокурора - керівником вищестоящого органу.

Особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою прокурора, особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення - завершальна стадія провадження по справах про адміністративні правопорушення. Її сутність складається в практичній реалізації адміністративного стягнення, що призначено правопорушникові постановою.

Порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень урегульований у розділі V КУпАП, Митним кодексом і іншими законодавчими актами України.

Необхідною умовою виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є вступ його в законну чинність. Це означає, що постанова набрала законної сили і є обов'язковою для виконання.

У відповідності зі ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Орган, уповноважений виконати постанову, зобов'язаний вчасно й точно зробити у зв'язку із цим ряд дій, установлених КУпАП і іншими нормативними актами, оформити необхідні документи, направити їх по підвідомчості.

У відповідності зі ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту його винесення, якщо інше не встановлено КУпАП і іншими актами законодавства України.

Якщо ж постанова про накладення адміністративного стягнення оскаржено особою, у відношенні якої вона винесена, на дану постанову внесено подання прокурора, або оскаржено потерпілим, воно виконується після залишення подання або скарги без задоволення. Це положення не поширюється на випадки накладення стягнень у вигляді попередження, адміністративного арешту, а також коли штраф стягується на місці здійснення адміністративного правопорушення.

Як ми вже зазначали, за загальним правилом постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення. Але законодавець у ст. 301 КУпАП передбачив можливість відстрочки виконання постанови, якщо негайне виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних робіт або штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці здійснення адміністративного правопорушення) є неможливим. У цьому випадку орган (посадова особа), що виніс постанову, може відстрочити виконання постанови на строк до одного місяця.

Стаття 303 КУпАП встановлює строк давнини, по закінченні якого постанова про накладення адміністративного стягнення не підлягає виконанню. Якщо постанова не була звернена до виконання протягом трьох місяців від дня винесення, то вона не підлягає виконанню. У цей строк не включається час, на яке виконання постанови припиняється у зв'язку з відстрочкою виконання постанови по ст. 301 КУпАП, а також пов'язане із поданням прокурора або подачею скарги.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), що виніс постанову.

ПИТАННЯ № 115 «СТОРОНИ В СУДОВОМУ АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ»

КАСУ в Статті 50, визначає Сторони в адміністративному процесі:

- позивач

- відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.