Греко-католицька церква в п.п. XVII ст.

Становлення уніатської церкви відбувалося за підтримки уряду Речі Посполитої та Папи Римсько-го, а методи набуття церковного майна і поширення впливу відверто порушували права православних. Проте обіцяної рівноправності греко-католики так і не отримали, представники уніатського духовенст-ва до Сенату не ввійшли.

Фактично греко-католицька церква в першій по-ловині XVII ст. виявилася слабшою за православну. За висловом історика Н. Полонської-Василенко, «за нею не стояв ніхто, і польське громадянство не раху-валося з нею».

Унаслідок цього постало питання про примирення греко-католицької церкви з православною.

Реалізацією цієї мети займалися греко-католицькі митрополити Іпатій Потій та, після його смерті, Йосип Рутський.

Діяльність Іпатія Потія:

1) схилив на бік уніатства значну частину волин-ської шляхти;

2) заснував перші уніатські братства, школи, дру-карні;

3) у своїх полемічних творах доводив переваги гре-ко-католицької церкви в умовах наступу католи-цизму, оскільки вона зберігала православний об-ряд та захищала віруючих від свавілля польської шляхти.

Діяльність Йосипа Рутського:

1) прагнув об'єднати в одну церкву православних За-карпаття, Балкан і Росії;

2) реформував уніатське чернецтво, поєднавши традиції православних монастирів із активною діяльністю чернечих орденів католицької церк-ви;

3) розширив мережу уніатських шкіл, відкритих для учнів будь-якого віросповідання;

4) отримав дозвіл на навчання греко-католиків у ка-толицьких семінаріях Західної Європи;

5) створив навчальні заклади для нижчого уніатсько-го духовенства;

6) виступив ініціатором відновлення єдності Ук-раїнської церкви шляхом утворення Київського патріархату під верховенством Папи Римського. Цю ідею підтримала православна церковна верхівка в особі І. Борецького таМ. Смотрицького, проте вона не була реалізована.

Здійснити церковне примирення уніатської та пра-вославної церков у першій половині XVII ст. не вда-лося з низки причин:

— обидві сторони неохоче йшли на компроміси;

— опір православного духовенства та козацтва, які побоювалися покатоличення;

— відсутність послідовної урядової позиції Речі По-сполитої;

— тривала нерівноправність православних і като-ликів, православних та уніатів, уніатів і като-ликів ставила під сумнів виконання обіцянок із боку уряду.

Культура України в XVI — першій половині XVII ст.

Загальна характеристика

— Розвивалася в умовах постійного національного та релігійного утиску з боку речі Посполитої, Угорщини, Туреччини.

— Відсутність єдиного політичного і духовного цен-тру гальмувала культурний розвиток українських земель.

— Значний вплив героїчних козацьких походів.

— Взаємодія із західноєвропейською культурою, вплив ідей Відродження, Реформації та гуманізму.

— Можливість одержання вищої освіти в європейсь-ких університетах.

Відродження — мистецтво, засноване на гуманізмі, поверненні

до ідеалів античності.

Гуманізм— напрямок суспільної думки, який спрямовано на за хист гідності і свободи людини.

 

 

Основні здобутки

1. Поширення книгодрукування. Першими друкарями в Україні стали Швайпольт Фіоль (Октоїх і Часослов, 1491 p.), білорус Франциск Скорина (Псалтир і Біблія руська, 1517 p.), Іван Федоров (Євангеліє, 1569 р.). До середини XVII ст. в Ук-раїні діяло 25 друкарень.

Чимало дослідників вважають, що у Львові друкарня існувала з 1460 p., а її засновником був Степан Дропан. Щоправда, його |книжки не збереглися.

2. Наприкінці XVI ст. в містах України виникають братства — національно-релігійні об'єднання міщан.

3. Розвиток освіти.

— Початкові школи при церквах і монастирях.

— Слов'яно-греко-латинські школи, де виклада-лися грецька, церковнослов'янська, латинська мови, а також «сім вільних мистецтв»: грама-тика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика.

—• У містах відкривалися братські школи; найкращими вважалися Львівська, Київська і Луцька братські школи. їхня програма була близька до слов'яно-греко-латинських шкіл. Незаможні діти й сироти навчалися безкоштовно.

Київська братська школа була відкрита в маєтку, подарованому

братству Ґальшкою Ґулевичівною.

— Діяли протестантські, греко-католицькі, єзуїтські школи.

— Відкрито перші вищі навчальні заклади: у 1576-1580pp. в Острозі заснована Острозька колегія (згодом академія) — перший вищий навчальний заклад України; її першим ректором був Герасим Смотрицький. При Острозькій колегії створено видавничий гурток, на базі якого першодрукар Іван Федоров здійснив ви-давництво Букваря та Острозької Біблії.

— У 1632р. внаслідок злиття Київської братської та Лаврської шкіл почала працювати Києво-Могилянська колегія (за іменем першого ректора — Петра Могили). У вищій школі до «семи вільних мистецтв» додавалися філософія та богослов'я, тобто програма була близькою до західноєвропейських університетів. У 1658 р. колегіум набув статусу академії.

— Розвиток книгодрукування сприяв поширен-ню шкільних підручників. У1574 р. видано Бу-квар Івана Федорова, у 1596 р. — у друкарні Віденського братства вийшли «Граматика сло-венська», «Буквар» і «Лексис» Лаврентія Зи-занія; у 1619 р. була «Граматика словенська» Мелетія Смотрицького.

 

4. Офіційна руська мова вбирає українські народні розмовні елементи, з'являються твори, написані українською книжною мовою. Пам'яткою того часу є Пересопницьке Євангеліє — рукописний переклад Євангелія з церковнослов'янської на ук-раїнську мову (1556-1561 pp.), наякому внашчас українські президенти складають присягу.

5. Усна народна творчість у значній своїй частині була присвячена козацьким походам, національ-но-визвольній боротьбі: пісні й думи — «Маруся Богуславка», «Самійло Кішка», «Пісня про Бай-ду» тощо. Як правило, пісні супроводжувалися грою на бандурі, кобзі, лірі та інших музичних інструментах.

6. Література мала різноманітні жанри:

— полемічна література, що відображала по-леміку між католиками, уніатами й право-славними (І. Вишенський «Послання до єпис-копів»; М. Смотрицький, «Тренос» («Плач»); І. Борецький «Протестація»); була спрямо-вана проти полонізації та покатоличення ук-раїнського народу;

— історичні мемуари (Б. Баліка «Про Москву і про Дніпро, царька московського неправди-вого»);

— політична публіцистика (С. Оріховський-Рок-солан, якого називали «українським Демосфе-ном»);

— латиномовна поезія;

— перекладна література: лицарські романи, пе-рекази, драматичні твори.

7. Продовжується літописання: Густинський літо-пис (до 1597 p., автор невідомий), Львівський літопис (1498-1649 pp.), Острозький літопис (1500-1636 pp.).

8. Tea тр і драматургія:

— зі шкільним театром були пов'язані драма-тичні твори — як релігійного, так і побутово-комедійного змісту;

— у першій половині XVII ст. з'являється вертеп — мандрівний ляльковий театр.

вистави відбувалися в двоярусній дерев'яній скриньці, _: «еяа вигляд двоповерхового будиночка або церкви. У верхньому ярусі відбувалися «небесні» події, в нижньому — «земні». Починалася вистава релігійною частиною (народження Христа, винищення немовлят Іродом, Іродова смерть), а закінчувалась на нижньому ярусі, де розігрувалися сцени з народного життя.

9. Музичні напрямки:

— церковна музика: поява багатоголосних і партесних) співів (замість восьмиголосних), нотного письма; музиці навчали в Київському колегіумі;

— світська музика: з'явилися пісні для хору або триголосного ансамблю — канти — жартівли-вої, повчальної, величальної та іншої тематики.

— інструментальна музика поширена у козаків, у містах існують музичні цехи. Поширені такі інструменти, як цимбали, кобзи, ліри, сопілки.

10. Архітектура:

— будівництво оборонних споруд, міст-фортець (Станіслав, Тернопіль, Броди), культових спо-руд, міського житла;

— архітектурні стилі: готичний та ренесанс — пе-реважно в Північно-Західній Україні, бароко — по всій Україні. Найвидатніші пам'ятки — ан-самблі Печерської лаври, Кирилівського мо-настиря, Софійського собору в Києві, церкви Чернігова та Переяслава.

Бароко —стиль мистецтва кінця XVI — середини XVIII ст.. Бароко-ва культура заснована на відчутті трагічної суперечності людини і світу, в якому людина розчинена й підпорядкована середови-щу, суспільству, державі. В українському бароковому мистецтві співіснують прагнення неможливого і песимізм, пафос боротьби й перемоги та примирення з думкою, що зло сильніше за добро, а смерть сильніша від життя; звеличування слави і сум, образа на людей, охоплених марнославством.

Готика —архітектурний стиль XII-XVI ст., для якого характерні лег-ц«сть, використання арок, галерей, численних вікон з вітражами.

 

11. Образотворче мистецтво:

— художники об'єднуються в цехи; видатні пред-ставники тогочасного живопису — Ф. Сенькович, М. Муха, А. Попович;

— розвивається скульптура: надгробні пам'ят-ники (пам'ятник К. Острозькому в Києво-Печерській лаврі), прикраси для архітектурних споруд;

— церковний живопис традиційно представлений фресками та іконописом, що зазнали впливу ідей Відродження і гуманізму;

— поширюється світський живопис: портрети Р. Сангушка, К. Осторзького, Р. Вишневець-кої; батальні та історичні картини;

— книгодрукування сприяє розвитку гравюри, книжкової мініатюри.

Гравюра — вид графіки, у якому зображення є друкованим відтиском з малюнка, вирізбленого на дошці з дерева, каменю, металу.

Отже, не зважаючи на тяжкі умови життя і феодальний гніт, український народ продовжував збага-чувати свою культуру.

ТЕСТИ у «ДОВІДНИКУ» 41-50 с. 38-39; 51-60, с. 43-44