Що повинен знати школяр, ідучи до школи

1. Домашню адресу, телефон, адресу школи.

2. Місце роботи батьків, їх посади.

3. Шлях від школи додому і назад.

4. Знати і виконувати правила дорожнього руху. вміти поводити себе на вулиці, в школі.

5. Відкривати й закривати самостійно двері кварти­ри.

6. Чітко відповідати на запитання дорослих.

від кого не залежить, але щоб вони шляхом правильного виховання зробилися хорошими — це в нашій владі.

Плутарх

 

 

Закони розумно організованого сімейного виховання учнів

1. Пам".ятайте, що навчання — один з найважчих видів праці і що розумові сили і можливості дітей неод­накові.

2. Не потрібно вимагати від учня неможливого. Важ­ливо визначити, до чого він здібний та як розвинути його розумові здібності.

3. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо воно вимагає від нього механічного заучування і не потре­бує напруження розумових сил, пізнавальної актив­ності, мислення і дії.

4. Будьте милосердні до своїх дітей. Найпростіший метод виховання, що не потребує ні часу, ні розуму, — побити дитину і цим образити її, озлобити або й злама­ти. Відмовтесь від опіки, крику, насилля й наказового

тону-

5. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання,

ініціативу і самостійність дитини в навчанні та всіх її справах.

6. Пам'ятайте, що за науково обгрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні повинні працювати до 4 год.,

7. Не хвилюйтесь, ваша дитина отримає не таку оцінку, якої вам бажалося б, за виконану роботу. По-перше, оцінка відіграє виховну роль, а, по-друге, це не остання оцінка.

8. Дайте дитині можливість пережити радість успіху в навчанні, визначити індивід-доріжку в розумовій праці.

9. Здоров'я дитини — крихка кришталева куля й три­мають її три Атланти: спадковість, спосіб життя й сере­довища. Організуйте правильний режим життя, харчу­вання, навчання й відпочинку дітей.

10. Обов'язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи дітей у навчанні й поведінці, ви­користовуйте для цього слова схвалення, поцілун­ки, різні види морального й матеріального заохо­чення.

11. Перевіряйте виконане дітьми домашнє завдан­ня. Вашими оцінками мають бути такі: «я задоволе­ний», «незадоволений», можна додати «дуже». І будьте впевнені, що завтра ваша дитина буде дуже старатися, щоб ви нею були задоволені.

Пам'ятайте, що дитина —- дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відображається сонце, так і в дітях відображається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство і моральна чистота матері й батька.

Як виховати обдаровану дитину? -,

Американський доктор Девід Льюіс, узагальнивши досвід тисяч сімей, де виросли обдаровані діти, дає ре­комендації щодо виховання майбутніх талантів. Вони полягають у виконанні таких правил:

Я відповідаю на всі запитання дитини терпляче і чесно.

Я поставив стенд, на якому малюк може демонстру­вати свої роботи.

Я не сварю дитину за безлад в кімнаті і на столі, як­що це зв'язано з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

Я доручаю дитині посильні завдання, допомагаю їй будувати власні плани, приймати рішення.

Я беру дитину у цікаві поїздки, купую книги і ма­теріали для її улюблених занять.

Я ніколи не кажу своєму нащадку, що він чимсь поступається перед іншими дітьми чи навіть доросли­ми.

Я привчаю дитину самостійно мислити, заохочую її фантазувати, придумувати історії, вчити вірші, розучу­вати пісні.

Я щодня знаходжу час, щоб побути наодинці, пого­ворити.

Я ніколи не докоряю дитині за помилки.

Вчу вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.

Якщо ви виконуєте тільки 20 відсотків з того, про що йде мова, треба замислитися.

Але якщо дані правила є у вашій сім'ї нормою, то, можливо, іноді варто знизити виховний запал і надати більшу свободу і собі, і дитині.

 

 

Повага змалку

 

Коли я часом чую. як підлітки, а то й молоді люди звертаються до батьків: «батя», «папаша», «старик», «маманя», «мамаша» або заочно називають їх «мої предки», мені робиться боляче і ніяково. Боляче за себе, ніби це стосується мене, і за тих батьків, до яких так звертаються. Чому сьогодні з'являється зневага дітей до батьків, відчуженість між ними? Чогось подібного, принаймні в наших селах, колись не чули. В Україні не лише до батька, матері, діда, баби, а навіть подружжя, сусіди між собою зверталися на «Ви». Любов і повагу до батьків, старших, як і працьовитість, гідність, релігійність у наших родинах виховували змалку.

Слово батьків або старших у сім'ї було законом для менших. Вони вже змалку мали свої обов'язки, вико­нували різну роботу, посильно працювали. Дівчатка переймали науку від матері, баби — вчилися прясти, вишивати, ткати, розписувати писанки, шити одяг, на­водити лад у хаті. Хлопчики вчилися чоловічого ре­месла від батька чи діда. Наприклад, колись було за правило, що дівчинка 7--10 років могла вишити собі сорочку.