Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Ідеї Ренесансу в руслі схоластики. Психологічні погляди П’єтро Помпонацці
Найбільш яскравий приклад філософської думки Відродження, що розвивається в руслі схоластики - творчість П. Помпонацці (1462-1525). Його праці, на перший погляд схоластичного характеру, продовжували традицію так званого “падуанського вільнодумства”, хоча в цілому його світогляд формувався в традиціях схоластики. Помпонацці говорив про необхідність “відновлення філософії”. Свій трактат “Про фатум, волю волі і приречення” він пише, щоб перебороти “власне неуцтво”. Він сумнівається, шукає істину. Тим самим у його творчості виявляється нове ставлення до пізнання, не властиве схоластиці. Одна з головних проблем робіт Помпонацці - співвідношення розуму і віри. Він відстоює лінію “двоїстої істини”. При цьому істина філософії в нього раціональна, спирається на розумне пізнання, базується на розумі і відчуттях, не підлягає перекручуванню заради її узгодження з положеннями віри. Істина єдина і досягається саме розумним визнанням людини. Вона - прерогатива філософського знання. Робиться висновок про різні задачі релігії і філософії - вихованні і пізнання та про їх незалежність. У 1516 р. Помпонацці пише “Трактат про безсмертя душі”. Цю проблему він розглядає в зв'язку з двома групами питань: а) показує, що її рішення залежить від теорії пізнання, розуміння сутності людського розуму; б) аналізує етичну сторону проблеми, значення тих положень, що випливають з смертності чи безсмертя душі, для людської моральності. Його висновки: душа індивіда, включаючи інтелект, знищується разом з тілом; душа матеріальна і смертна. Помпонацці вважав, що мислення передбачає тілесні процеси і неможливо без них. Мислення неможливе без органів чуттів, без відчуттів, почуттєвих образів, уявлень. При цьому він посилається на досвід, на Аристотеля, підкреслюючи, що оскільки душа є форма тіла, то і розум є “акт органічного, фізичного тіла і, отже, у всякій своїй дії залежить від органу”. Тому розум невіддільний від матерії, від тіла. Але у певному смислі душа, згідно Помпонацці, нематеріальна: коли людина, піднімаючись над тваринами, виявляє здатність до рефлексії, до мислення, утворення загальних понять, що не залежать від його індивідуальних актів. Помпонацці знаходить у структурі світобудови 3 види істот, що мають душу:
- вищі істоти - небесні сутності: нематеріальні, духовні, здатні до вищого знання, збагнення загального без посередництва відчуттів, що не бідують у тілі й органах; - нижчі істоти – тварини - людина, що займає проміжне місце: люди залежать від тіла не як від суб'єкта, а як від об'єкта; вони не споглядають загальне само по собі, але і пізнають не тільки частки, а можуть пізнавати загальне в частці. Помпонацці доводить моральність ідеї смертності людини й обґрунтовує перевагу цієї ідеї над системою, що спирається на страх перед загробними муками і очікування нагороди на небесах. Земне життя - благо. Земне щастя - досяжне, стверджує мислитель. Зміст (ціль) людського щастя в земному житті це – усвідомлення вищих, надіндивідуальних благ, тобто благ всього людства. Для досягнення цієї мети людина повинна володіти трьома видами розуму: споглядальним (для розумного пізнання світу); практичним (для розрізнення добра і зла); діючим (для розвитку механічних мистецтв). Доводячи, що щастя досяжне в земному житті, Помпонацці розвиває нову секуляризовану етику. У роботі “Про причини природних явищ, чи Про чарівництво” (1520) Помпонацці виступає проти релігійних уявлень і марновірств. Він доводить, що все, що відбувається у світі, повинно знайти своє раціональне, розумне, природне пояснення. Заперечує демонів з міфів і народних марновірств, їхні контакти з людьми. Помпонацци говорить про загальну причинність природних явищ, про космічний детермінізм, що виступає у виді філософії вічного круговороту. Відома також робота Помпонацці “Про розум, волю волі і приречення” (1520). Фатум у Помпонацці - втілення загального причинно-наслідкового зв'язку у світі. Він заперечує існування випадкових подій (безпричинних). Людська поведінка включена в загальну сукупність причинно-наслідкових зв'язків. А воля, вибір людини визначається як зовнішніми об'єктами, так і самою природою людини. Поведінка людини ініціативна і детермінована. Таким чином, П.Помпонацці - лідер руху антиклерикалів, що підготував шлях до розвитку емпіричного вивчення природи і людини, затвердженню природно-наукових підходів у пізнанні.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 366; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.137.192.3 (0.006 с.) |