Характеристика основних видів кредиту.

1. Банківський кредит – це вид кредиту, за яким грошові кошти надаються у позичку банками.

За об’єктами кредитування банківський кредит поділяють на: кредит в основний капітал; кредит в оборотний капітал; кредит на споживчі потреби.

За методом надання: одноразові; перманентні; гарантійні.

За схемою надання: кредитна лінія; револьверні; контокорентні кредити; овердрафт.

За характером повернення: з одноразовим поверненням; з погашенням у розстрочку; з регресією платежів.

За термінами користування: к ороткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 3 років), довгострокові (від 3 років).

За характером забезпечення: з абезпечені, незабезпечені (бланкові).

За строками повернення: с трокові кредити, кредити до запитання, пролонговані кредити, прострочені кредити.

За формою залучення кредиторів: д восторонній кредит, консорціумні (синдикатні) кредити, паралельні (багатосторонні) кредити.

За ступенем ризику: с тандартні кредити, з підвищеним ризиком.

За способом сплати відсотків: з фіксованою ставкою, з плаваючою ставкою, з дисконтною ставкою.

2. Міжгосподарський кредит – це кредит, що надається одним суб'єк­том господарювання іншому.

Комерційний кредит - фінансово-господарські відносини між юридичними особами у формі реалізації товарів чи послуг з відстрочкою платежу. Як правило, він є короткостроковим, бо обслуговує тільки процес реалізації товарів та послуг, стимулюючи і прискорюючи їх збут. Інструментом комерційного кредиту є вексель.

Дебіторсько-кредиторська заборгованість - відрізняється від комерційного кредиту тим, що виникає всупереч побажанням і волі сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної та вартісної форм товару.

Позабанківський споживчий кредит надається населенню для розрахунків за надані послуги або в процесі продажу товарів з відстрочкою платежу.

Аванс - грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи чи послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем.

Лізинг - полягає в передачі лізингодавцем у використання лізинго­отримувачу майна (основних засобів) з метою його виробничого використання.

3. Державний кредит – це кредит, одним із суб’єктів якого є держава.

Держава-кредитор – через центральний банк у випадку нестачі бюджетних коштів кредитує: галузі чи регіони, житлове будівництво, створення інфраструктури.

Держава-позичальник – шляхом випуску облігацій внутрішніх або зовнішніх позик залучає кошти юридичних та фізичних осіб для розв’язання загальнодержавних або регіональних потреб.

4. Міжнародний кредит – це сукупність кредитних відносин, які функціонують на міждержавному рівні та пов’язані з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення у визначений строк з оплатою відсотка.

Фірмовий кредит– комерційний кредит, який безпосередньо обслуговує зовнішню торгівлю і послуги підприємств.

Банківський кредит – пов'язаний з кредитними відносинами між банками різних країн.

Урядовий кредит – надається урядом однієї країни уряду іншої в межах укладеної між ними угоди, а також шляхом розміщення урядом цінних паперів на зарубіжних фінансових ринках.

Кредити міжнародних фінансових організацій – МВФ, МБРР, ЄБРР.

 

Позичковий процент

Процент за кредит або позичковий процент – це плата, яку отримує кредитор від позичальника за користування позичковим капіталом.

Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створюється у процесі виробництва, а його кількісним визначенням – ставка, або норма.

Норма проценту (N) розраховується за формулою:

 

(8.1)

 

Для нарахування простих процентів за депозитами і кредитами банків використовують таку формулу:

 

SUM = SUM₀ х PS/100 (8.2)

SUM = SUM₀ х Т х PS/(360х100), (8.3)

 

де Т – термін користування грошима (у днях).

Складні проценти нараховуються за формулою:

 

(8.4)

 

де SUM_о – сума депозиту чи кредиту;

n – кількість років

SUM_n - кінцевий розмір вкладу (розмір плати за користування коштами);

PS - % ставка.

Чинники впливу на розмір процентної ставки:

Макроекономічні: с піввідношення попиту і пропозиції позикового капіталу; рівень інфляції; рівень облікової ставки центрального банку.

Мікроекономічні: термін позики, розмір позики, витрати на формування позикового капіталу, ризик, характер застави, характер відносин між банком і позичальниками.