Методика розвитку сили в учнів молодших класів

До молодшого шкільного віку відносять учнів 1-3 класів. Цей період рівномірного, але досить інтенсивного розвитку органів, функцій. У молодшому шкільному віці розвиваються м’язово-рухові відчуття, поліпшується зоровий і кінестетичний контроль за виконанням рухів. Удосконалювання координації між зоровими відчуттями й виконанням руху -найважливіше завдання фізичного виховання дітей цього віку. Особливість сприйняття молодших школярів – цілісність, нерозчленованість. Діти часто по самих випадкових ознаках намагаються відгадати, а не з’ясувати особливості показуваного предмета, руху, дії,

У цьому віці підсилюється роль слова в сприйнятті елементів і деталей рухів. Слова служать орієнтиром, можуть привертати увагу учнів. З огляду на ці особливості, педагогові треба при показі рухів спиратися на пояснення, уводити спеціальні терміни, пропонувати виконувати вправу по слову.

Однак при цьому необхідно знати міру, не забувати поповнювати знання молодших школярів різними зоровими поданнями про рухи.

Діти цього віку дуже емоційні, легко збуджуються, процеси гальмування в них недостатньо розвинені. Все це накладає відбиток на психіку. Молодші школярі легко піддаються вселянню. Для них визначальне значення має авторитет педагога, батьків і старших товаришів.

Діти схильні до предметного образного мислення. Правильне виконання вправ досягається такими застосуваннями наочного навчання, як "регулятори" і "обмежники" рухів.

Так, вузький коридор, обмежений, наприклад, стінками, являє собою обмежник рухів. Він допомагає дітям метати снаряд у певному напрямку [8, с. 62]. У молодшому шкільному віці, як і в підлітковому, м’язи більше ростуть у довжину, ніж поперек. Через це застосування вправ і методів, що сприяють нарощуванню м’язової маси, є малоефективним і тому недоцільним.

Типовими засобами розвитку сили у дітей 6-Ю років є загальнорозвиткові вправи з предметами, стрибки, ігри а елементами єдиноборства.

У заняттях з дітьми молодшого шкільного віку особливу увагу слід приділяти вправам, які зміцнюють великі м’язові групи (спини і живота), від ріння розвитку яких багато в чому залежить правильна постава.

У молодшому шкільному віці не рекомендується включати до занять вправи, пов’язані з максимальними напруженнями. Гранична величина обтяжень то повинна перевищувати 1/3-1/2 маси власного тіла. Перед повторним виконанням вправи динамічного характеру оптимальний інтервал відпочинку мас становити 2 хв.

Необхідно поступово розвивати у дітей здатність до статичних зусиль. Тривалість статичного напруження у молодшому шкільному віці не повинна перевищувати 3-4 с, у середньому – 4-5, о у стараому – 5-6 с. Обсяг статичних вправ у загальній силовій підготовці – 6-10%. Кількість вправ у комплексі – 3-6 (по одній-дві вправи для рук, тулуба та ніг) [2, с. 108-109].

Силові якості потрібні не тільки для гармонічного розвитку дітей, а й для успішного оволодіння програмним матералом.

Як вже було сказано, силові вправи для дітей моллодшого шкільного віку направлені в основному на укріплення крупних м’язових груп – спини, животу, шиї, плечового поясу, рук та ніг. Поступово від класу до класу рухи ускладнюють. Наприклад, для розвитку сили м’язів спини та тазу застосовують нахили, повороти тулуба, піднімання ніг. В першому класі – із положення тіла лежачи робити рух головою вперед, долонями сковизити по бедрам, дістаючи коліна, випрямити спину, підняти голову. В другому класі – із положення лежачи на спині сід з прямою спиною, руки на поясі. В третьому класі – Із сіду на гімнастичній лаві, руки на поясі, нахил назад до торкання підлоги потилицею з наступним сідом з прямим тулубом.

Також поступово ускладнюють присіди, піднімання на носках, опускання на коліна і таке інше. Вправи повинні бути короткочасними, кількість повторень – від 4-6 до 8-10. Під час підбору вправ перевагу необхідно надавати тим, що розвивають не тільки власну силу, але і силу разом із швидкістю (швидкісно-силові якості). Особливо корисні вправи з м’ячем, що укріплюють м’язи рук і плечового поясу. Навантаження дозують за допомогою ваги м’яча, швидкістю виконання, відстанню, вихідним положенням – стоячи, сидячи на підлозі, на гімнастичній лаві. В одному уроці має бути 15-20 кидкових вправ [5, с. 117].

Швидкісно-силивими є також стрибки (не більше 12 на одному уроці) та лазання по гімнастичній стінці, нахиленій лаві, змішані ваги, упори (не більше 15 на одному уроці).

Для оцінки рівня розвитку силових можливостей застосовують спеціальні тести [5, с. 118]. У школярів здійснюється контроль за рівнем розвитку максимальної сили різних груп м’язів, швидкісної сили, силової витривалості і комплексне визначення силових здібностей [12, с. 264].

Тест 1. Лазіння по канату. Тест для дітей 6-10 років. Визначається максимальна динамічна сила м’язів рук і плечового пояса.

Обладнання. Канат довжиною 4 м (замість каната можна використати жердину такої самої довжини), канат розмічений різнокольоровими кільцями на висоті 2,00-2,50-3,00-3,50-4,00 м.

Проведення тесту. Лазіння виконується босоніж. За командою «Увага!» учасник тестування займає вихідне положення – обидві ступні на підлозі, внутрішніми частинами торкається каната, коліна випрямлені, обома руками робиться хват каната на досяжній висоті, грудна клітка торкається каната. За командою «Починай!» учень без стрибка починає лазіння. Коли лазіння повторюється декілька разів, учень після досягнення максимальної висоти опускається вниз і знову, як тільки ступні ніг торкнулись підлоги, починає лізти угору. Максимальна висота вважається досягнутою, якщо учень доторкнувся рукою відмітки 4 м.

Результат. Кількість метрів, які зумів подолати учень при лазінні

Загальні вказівки та зауваження.

При повторному лазінні по канату учень починає виконувати тест без
підстрибування.

Методика лазіння по шесту аналогічна лазінню по канату.

Надається тільки одна спроба.

Нормативні оцінки результатів лазіння по канату для дітей 6-Ю років наведено у табл. 1 [12, с. 275].

Таблиця 1. Нормативні оцінки результатів лазіння по канату для хлопчиків і дівчаток віком 6-10 років, м [12, с. 274]

Вік,		Хлопчики,	бали			Дівчатка, бали
років
	3.5	3,0	2,5	2,0	Нижче 2,0	3,5	3,0	2.5	2,0	Нижче		,0
	4,0 6,0	3,5 4,0	3,0 3,5	2,5 3,0	2,0 2,5	3,5 4,0	3.0 3,5	2,5 3,0	2,0 2.5	Нижче 2,5		,0
	2x4	6,0	4,0	3,5	3,0	6,0	4,0	3,5	3,0	3,0
	3x4	2x4	6,0	4,0	3,5	2x4	6,0	4,0	3,5	3,0

Тест 2. Підтягування в змішаному висі. Сидячи на гімнастичному маті (ноги нарізно) з опорою ногами в інший мат, взятися руками за стандартний канат (підвішений). Сгибаючи руки, підтягнути тулуб, не сгибаючи ніг (підборіддя має бути на рівні хвату). Для першого класу – 10 підтягувань, для другого класу – 12 підтягувань, для третього класу – 14 підтягувань, для четвертого класу – 16 підтягувань.

Тест 3. Вис на зігнутих руках на гімнастичній стінці. Для першого класу – 8 секунд, для другого класу – 10 секунд, для третього класу – 12 секунд, для четвертого класу 14 секунд [5, с. 118].

Тест 4. Вистрибування після стрибка у глибину. Обладнання. Розмітка висоти стрибка па стіні, табурет або підставка висотою від 20 до 50 см.

Проведення тесту. Спочатку, як було описано раніше, учасник тестування відміткою на стіні визначає висоту піднятої руки. Потім стає на підставку і після стрибка вниз і поштовха двома ногами від підлоги намагається якомога вище торкнутися кінчиками пальців рук розмітки (рисі).

Результат. Відстань між відмітками на стіні, виконаними кінчиками пальців перед та після стрибка.

Загальні вказівки та зауваження. Учню надаються дві спроби. Фіксується кращий результат [12, с. 277-278].

Рис. 1. Вистрибування вгору після стрибка у глибину [12, с. 278]

Тест 5. Потрійний стрибок на правій і лівій нозі. Обладнання. Стрибкова яма; рулетка.

Проведення тесту. Учасник тестування набуває вихідного положення – носок поштовхової ноги на лінії відштовхування, друга нога довільно позаду. Виконуються три підряд стрибки на одній, а потім на другій нозі.

Результат. Довжина стрибка вимірюється від лінії відштовхування до ближнього сліду після третього стрибка у сантиметрах. Узагальненим показником є середня довжина стрибка, виведена із кращих результатів потрійного стрибка на правій і лівій нозі.

Загальні вказівки та зауваження.

1, Для стрибків використовується взуття без шипів.

Для виконання вправи на кожній нозі надається по три спроби.
Фіксується кращий результат.

Потрійні стрибки виконуються почергово на правій і лівій нозі. Між
спробами надається невеликий відпочинок.

Перший скачок потрійного стрибка здійснюється з замахом рук. При
цьому ні одна із ступнів не повинна відриватися від опори.

Яму для стрибків можна розмітити на зони норм. Нормативні оцінки
результатів середніх досягнень потрійного стрибка на правій і лівій нозі для
дітей шкільного віку наведено у табл.2 [12, с. 278].

Таблиця 2. Нормативні оцінки результатів середніх досягнень у потрійному стрибку на правій і лівій нозі для хлопців і дівчат віком 6-Ю років, м [12, с. 279]

Вік, років	Хлопці, бали	Дівчата, бали
	3,30	3,10	2,30	2,00	1,50	3,00		2,30	2,00	1,50
	3,70	3,50	2,60	2,20	1,70	3,50	3,30	2,60	2,20	1,70
	4,10	3,80	3,00	2,50	1,90	3,90	3,60	2,90	2,50	1,90
	4,50	4,10	3,30	2,80	1,90	4,40	4,00	3,30	2,80	2,20
	4,90	4,40	3,60	3,10	2,50	4,60	4,30	3,50	3,10	2,50

Тест 6. Підскоки на нозі протягом 10 с. Обладнання. Секундомір. Проведення тесту (Бубе, Фек, Штюблер, Троїти, 1968). Можливі два варіанти тесту:

а) підскоки на правій нозі за Юс; б) підскоки на лівій нозі за 10 с.

Учасник набуває вихідного положення стійка на одній нозі. За командою «Можна!» учень намагається виконати якомога більше підскоків на одній нозі. Спочатку виконується тест на правій, а потім на лівій нозі.

Результат. Кількість підскоків на одній нозі протягом 10с.

Загальні вказівки та зауваження.

Між виконанням підскоків на правій і лівій нозі надається відпочинок 2-3 хв. Підскоки виконуються із замахом рук [12, с. 278-279].

Тест 7. Вистрибування угору прогнувшись із глибокого сіду. Обладнання, Секундомір,

Проведення тесту. Можливі два варіанти виконання тесту:

а) вистрибування із глибокого сіду угору прогнувшись протягом 20 с;

б) вистрибування із глибокого сіду угору прогнувшись без урахування часу. В обох випадках методика тестування полягає у такому: учасник тестування набуває вихідного положення – упор присівши (ступні трохи розведені, пальці рук спираються об землю або підлогу). За командою «Можна!» учень виконує стрибки угору прогнувшись на двох ногах. Руки махом угору супроводжують рух. Після приземлення треба одразу набути вихідного положення. Потім стрибки виконуються без паузи один за одним. Після кожного стрибка обов’язково повертатися в глибокий сід.

Результат. Кількість стрибків, виконаних за 20 с (у першому варіанті тесту), або загальне число безпомилкових стрибків (у другому варіанті тесту).

Таблиця 3. Нормативні оцінки результатів тесту вистрибування із глибокого сіду угору прогнувшись для хлопців і дівчат віком 6-Ю років, разів [12, с, 280]

Вік,	Хлопці, бали		Дівчата, бали
років

 

Загальні вказівки та зауваження,

У безопорній фазі стрибка треба позначити прогинання тулуба назад,

При приземленні слід руками торкатися підлоги (або землі).

3. При виконанні першого варіанта тесту учаснику надається дві спроби. Кращий результат записується в протокол. При виконанні другого варіанта тесту надається одна спроба.

Нормативні оцінки результатів тесту вистрибування із глибокого сіду угору прогнувшись без урахування часу для дітей шкільного віку наведено у табл. З [12, с. 279-280].

Таким чином, 1-4 класах основну увагу рекомендується направити на гармонічне формування м’язової системи, забезпечити правильну поставу. Для молодших школярів найхарактерніші вправи з основної гімнастики, елементи акробатики, вправи з набивними м’ячами.

Основою методичного підходу до силової підготовки молодших школярів є комплексне виховання фізичних якостей. Така рекомендація випливає з концепції, що в цьому віці в найбільшій мірі виражено позитивний вплив розвитку однієї якості на розвиток інших фізичних якостей.