Зменшення шкідливих викидів технологічним шляхом

 

Зменшення кількості шкідливих викидів в сталеплавильному виробництві досягається використанням різних технологічних прийомів і приладів. Велике значення має механізація ручних операцій. Для зниження шкідливих викидів передбачається: механізована загрузка шихти (в один-два прийоми); підвісні бункера для сипучих матеріалів і феросплавів; автоматизовані системи для загрузки цих матеріалів; обладнання для механізації робот по обслуговуванню електропечей і міксерних установок; механізація прибирання шлака і мусора на робочих площадках; механізація ломки зношеної футерівки основних агрегатів, прибирання відходів і подачі вогнетривів; механізація підготовки і ремонту набивної футерівки сталерозливних ковшів; обладнання ковшів шиберними затворами.

Одна з основних умов, яка дозволяє знизити викиди шкідливих речовин, правильне, кваліфіковане проведення технологічних процесів в сталеплавильному виробництві. При цьому вирішальна роль належить робочим, які здійснюють процес виплавки і розливки сталі (сталеварам, їх підручним, розливщикам сталі, конверторщикам). Робота по обслуговуванню сталеплавильних агрегатів потребує від них посиленої уваги, так як виникнення певних ознак вказує на можливі зміни в технологічному процесі, передаварійні ситуації, зміни зовнішнього виробничого середовища. Ці робочі повинні бути в стані постійної готовності до різноманітних неочікувано виникаючих екстримальних відхилень по ходу технологічного процесу і вміти швидкими і кваліфікованими діями попередити аварії, та раптові викиди шкідливих речовин. [20]

 

 

ВИСНОВКИ

1. Головним завданням металургів є отримання металів та їх сплавів з наперед заданими властивостями, необхідними для задоволення вимог сучасного машинобудування. Легованою називають таку сталь, у складі якої є спеціальні легуючі елементи, введені в неї в певних кількостях для поліпшення механічних властивостей або для отримання будь-яких особливих фізико-хімічних властивостей, яких не має проста вуглецева (нелегована) сталь. Основними легуючими елементами в сталях є: Cr, Ni, Mn, Si, Mo, W, V, Ti, Al, Nb, Co, Cu. Легування дозволяє отримати конструкційні, жароміцні, швидкоріжучі, корозійностійкі, мартенситно-старіючі та інші сталі. Існує кілька способів класифікації легованих сталей: за рівнем легування (низьколегована, середньолегована та високолегована); за кількістю легуючих елементів (трьохкомпонентні, чотирьохкомпонентні та складнолеговані); за складом (хромиста, марганцевиста та інші); за якістю (звичайної якості, якісна, високоякісна та особливовисокоякісна); за мікроструктурою (сталь перлітного класу, мартенситного, аустенітного, феритного та карбідного класів); за призначенням (конструкційна сталь, інструментальна сталь та сталь з особливими фізико-хімічними властивостями). У країнах СНД і в Україні леговану сталь маркують поєднанням цифр і букв, наприклад ХАГ, 9ХС, 4Х8В2. При виробництві легованих сталей і сплавів слід враховувати, що вони мають і суттєві недоліки, які полягають у ряді властивих їм специфічних дефектів. До таких дефектів відносяться: флокени (утворюються через присутність в сталі підвищеної кількості водню вище 0,0008%), відпускна крихкість (зміна структури по межах зерен, дисперсійне твердіння та інші), шиферний та кам’яноподібний злам (нерівномірний розподіл сірки, фосфору, кисню та інших домішок, привалий перегрів сталі в області температур 1250-1350°С), карбідна ліквація (неправильний розлив сталі, незадовільне кування сталі) та інші. Для попередження утворення дефектів приймають низку заходів при виплавці, куванні, розливці та термічній обробці сталі.

2. Сталлю називають залізовуглецевий сплав, в якому вміст вуглецю не перевищує 2,14%. Металева основа сталі – залізо – є поліморфним кристалічним тілом, тобто має кілька модифікацій (форм) атомнокристалічної решітки. Відомо, однак, що чисте залізо має вельми невисокі властивості. Воно, зокрема, дуже м’яке, тому з чистого заліза не можна зробити навіть такі найпростіші інструменти, як ніж або сокиру. Легування заліза надає йому дуже цінні і часто незамінні фізичні, хімічні, механічні властивості.

3. Ніобій – один із найдорожчих металів, що застосовується для легування сталі. Отримання ніобію здійснюється методом порошкової металургії. Ніобій використовується для поліпшення механічних, жароміцних (для підвищення межі повзучості і межі тривалої міцності), антикорозійних і інших властивостей сталей і сплавів найрізноманітніших марок. Для боротьби з міжкристалітною корозією ніобій вводиться у нержавіючу сталь. При легуванні ніобієм рідкої сталі, його можуть вводити у вигляді шматків, брикетів фероніобію, або вприскують в струю сталі при її розливанні в виливницю. Висока вартість фероніобію та інших ніобійвміщуючих легуючих сплавів потребує розробки способів зниження їх вартості в процесі виробництва, так і створення умов під час виплавки сталі, що забезпечують найбільш повне засвоєння ніобію рідким металом.

4. Молібден – дорогий легуючий елемент, вартість його значно вища за вартість хрому, нікелю і вольфраму. Молібден сильно знижує критичну швидкість загартування сталі, в присутності хрома, нікеля і інших легуючих елементів. Знижуючи критичну швидкість загартування молібден дуже сильно збільшує прокалюваність сталі. Молібден сильніше, ніж вольфрам, підвищує стійкість проти відпуску. Значне застосування молібдену обумовлено тією обставиною, що він підвищує теплостійкість звичайної м’якої сталі при температурі до 500 – 600°С. Молібден підвищує жароміцність не тільки феритних, але і аустенітних сталей. Він додає сталі схильності до пасивування. Особливо виразна перевага молібденової сталі проявляється при дії сірчистої та сірчаної кислот. Серед перспективних шляхів використання такого тугоплавкого металу, як молібден слід відзначити: легування рідкими лігатурами, пряме та поверхневе легування сталі.

5. З набуттям незалежності Україна перша серед республік колишнього Союзу прийняла 14 жовтня 1992 року Закон України «Про охорону праці». Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я та працездатності людини в процесі праці. Аналіз умов праці в електросталеплавильному цеху показав, що наявний високий рівень шуму, погана освітленість, допустимий рівень забрудненості виробничого середовища. Комплексна оцінка викликає важкість у її виставленні, так як не встановлено рангового значення окремих факторів при їх спільному впливі. Для покращення стану виробничої санітарії та гігієни праці запропоновано: встановлення захисних екрані на робочих місцях і біля печей для зниження теплового випромінювання; використання повітряних душів, шахт та ліхтарів; застосування місцевих кондиціонерів; обладнання вбиралень, умивальних кімнат, приміщень для годування грудних дітей та приміщення для надання першої медичної допомоги; забезпечення працівників індивідуальними засобами захисту (перчатками, спецвзуттям, спецодягом, касками, окулярами, распіраторами, бірушами); ознайомлення працівників з правилами техніки безпеки та планом евакуації у випадку надзвичайних ситуацій. Пожежна безпека являється важливим пунктом на металургійному підприємстві. Для попередження пожежі необхідно дотримуватись наступних правил: дотримуватись протипожежних розривів між спорудами, цехами, приміщеннями; розділяти споруди брандмауерами і іншими перешкодами з вогнетривких матеріалів; передбачати дренчерні та спринклерні прилади для автоматичного гасіння пожеж водою.

6. Охорона природи, раціональне використання природних ресурсів – найважливіші проблеми сучасності, від вирішення яких залежить благоустрій теперішніх і майбутніх поколінь. Для захисту атмосфери від шкідливих викидів електросталеплавильного виробництва слід застосовувати наступні системи для вловлювання, очищення і відводу газів: пристрої ліхтарів і витяжних шахт, секційний відсос, використання труб Вентури, електрофільтрів та рукавни або тканевих фільтрів, встановлення полі форсуночних скруберів та інше. Для очищення природніх водойм від забруднення стічними водами, на металургійному підприємстві встановлюють: відстійники – згущувачі, фільтр-преси, системи оборотного водозабезпечення, магнітодисковий апарат. Одна з основних умов, яка дозволяє знизити викиди шкідливих речовин, правильне, кваліфіковане проведення технологічних процесів в сталеплавильному виробництві.

 

Бібліографічний список

1. Агрикола Г. «О горном деле и металлургии». – М.: Изд-во АНСССР, 1962. – 598 с., ил.

2. Гуляев А. П. «Металловедение». – М.: Металлургия, 1977. – 647 с., ил.

3. Корнилов И. И. «Металлохимия сплавов. – Металловедение и термическая обработка металлов», 1966, № 2, с. 2 – 6.

4. Корнилов И. И., Пряхина Н. М., Полякова Р. С. «Металлохимические свойства элементов периодической системы». – М.: Наука, 1966. – 351с., ил.

5. Степанов С. А., Гуляев Б. Б. Влияние легирующих добавок на механические свойства малоуглеродистой стали. – В кн.: Основы образования литейных сплавов. – М.: Наука, 1970, с. 228 – 233.

6. Колипаров Ю. В., Гуляев Б. Б. Влияние легирующих добавок на механические свойства среднеуглеродистой стали. – В кн.: Основы образования литейных сплавов. – М., Наука, 1970, с. 234 – 238.

7. Воздвиженский В. М. Прогноз двойных диаграмм состояния. – М.: Металлургия, 1975. – 224 с., ил.

8. Григорович В. К. Электронное строение сплавов железа. – В кн.: Физико-химические основы производства стали. – М.: Наука, 1964 с. 383 – 391.

9. Ершов Г. С., Бычков Ю. Б «Физико-химические основы рационального легирования сталей и сплавов». – М.: Металлургия, 1982 с. 7 – 67.

10. Лякишев Н. П., Плинер Ю. Л., Рубинштейн Е. А «Ниобий в черной металлургии». – М.: Металлургия, 1971 с. 53 – 182.

11. Вязников Н. Ф. «Легированная Сталь». – М.: Государственное научно-техническое издательство литературы по черной и цветной металлургии, 1963 с. 56 – 86.

12. Лейтман М. С., Никонов Б. Н., Трегубенко В. В. Тугоплавкие металлы для легирования: молибден. Журнал «Сталь». № 12. 2007 г., с. 30 – 33.

13. Лейтман М. С. Тугоплавкие металлы: состояние рынка и перспективы применения в России. Журнал «Сталь». № 3. 2008 г., с. 47 – 50.

14. Лейтман М. С. Порошковые легирующие материалы из тугоплавких металлов. Журнал «Сталь». № 1. 2009 г., с. 56 – 57.

15. Гудремон. Э. Специальные стали. Перевод с немецкого под редакцией чл.-корр. АНСССР А.С. Займовского и канд. техн. наук М. Л. Бернштейна, том второй, М.: Государственное научно-техническое издательство литературы по черной и цветной металлургии, 1960 г., с. 999 – 1063.

16. Гудремон. Э. Специальные стали. Перевод с немецкого под редакцией чл.-корр. АНСССР А.С. Займовского и канд. техн. наук М. Л. Бернштейна, том второй, М.: Государственное научно-техническое издательство литературы по черной и цветной металлургии, 1960 г., с. 1567 – 1574.

17. Ефанов П. Д., Берг И. А. Охрана труда и техника безопасности в сталеплавильном производстве. – М.: Металлургия, 1977 г., с. 41 – 128.

18. Злобинский Б. М. Охрана труда в металлургии. Издание второе, переработанное и дополненное. – М.: Металлургия, 1975 г., с. 54 – 99.

19. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. – Л.: Афіша, 2002 р., с. 85 – 182.

20. Денисенко Г. Ф., Губонина З. И. Охрана окружающей среды в черной металлургии. – М.: Металлургия, 1989г., с. 80 – 92.

21. Franks R. Trans. Am. Soc. Metals, 1939, v. 27, p. 78.

22. Miller R. F. Proc. Am. Soc. Testing Materials, 1940, v. 40, p. 771.

23. Шеремет В.О., Каракаш О. І., Марунчак В. Ф., Щербина Ю. В., Кириленко В. П. Довідковий посібник керівника та спеціаліста гірничо-металургійного підприємства з охорони праці. – Д.: Лира, 2005 р., с. 490 – 497.

24. Гандзюк М.П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2004 р., с. 139 – 143.

25. ДСН 3.36.042-99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. – К.: Держстандарт, 1999.