Предмет і завдання дисципліни

ЗМІСТ

 

Стор.

ВСТУП………………………………..……………………………………..……5

1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА»...….7

1.1. Поняття та особливості економічної діагностики ………………..……...7

1.2. Предмет, об'єкт, мета та завдання економічної діагностики. Зв’язок економічної діагностики з іншими дисциплінами ……………..…..…..11

1.3. Види економічної діагностики. Принципи та методи економічної діагностики…………………………………………………………….…..13

1.4. Інформаційне забезпечення економічної діагностики…………………..18

2. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА….....…22

2.1. Концептуальні засади стратегічного аналізу…...…………………….….22

2.2. Поняття конкурентного середовища підприємства. Система аналізу інформації про конкурентів…………………………………………...….25

2.3. Діагностика стратегічної зони господарювання підприємства………....27

2.3.1.Поняття стратегічної зони господарювання. Порядок

виділення стратегічних зон господарювання……………….……28

2.3.2.Портфельні моделі аналізу стратегії підприємства………………31

2.3.3. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку……………………………………………..38

2.3.4. Управління портфелем стратегічних зон господарювання підприємства на ринку за результатами діагностики……………39

3. ОЦІНЮВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ ПІДПРИЄМСТВ-КОНКУРЕНТІВ…………………………………………………………………………….. 48

3.1. Аналіз загальної ситуації в галузі ….……………………………………48

3.2. Застосування SWOT– аналізу в діагностиці протистояння

підприємств-конкурентів на досліджуваному ринку….……………….67

3.3. Особливості PIMS - аналізу для визначення конкурентної

стратегії підприємства на ринку………………………………………....77

4. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА..…...…….79

4.1. Конкурентоспроможність підприємства: поняття, цілі, задачі,

принципи, суб’єкти оцінки……………………………………………..79

4.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства………...82

4.3. Аналітична оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку……………………………………………………….…………….83

4.4. Графічна оцінка конкурентоспроможності підприємства

та її інтерпретація ………………………………………………………87

5. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………………..…..91

5.1. Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства…………91

5.2. Методологічні засади діагностики конкурентоспроможності продукції…………………………………………………………………93

5.2.1. Логіка здійснення діагностики конкурентоспроможності продукції………………………………………………………….94

5.2.2. Номенклатура параметрів для оцінки конкурентоспромож-

ності продукції…………………………………………….……..96

5.2.3. Вибір бази порівняння для оцінки конкурентоспроможності продукції………………………………………………………...101

5.3. Методи оцінки конкурентоспроможності продукції………...……104

5.3.1. Диференціальний метод………………………………………..104

5.3.2. Комплексний метод…………………………………………….106

5.3.3. Змішаний метод…………………………………………………108

5.3.4. Компенсаційна і некомпенсаційна оцінка конкурентоспро-можності продукції…………………………………………..…108

5.3.5. Спрощені методи…………………………………………..……110

5.4. Напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції.…….111

ЛІТЕРАТУРА……..……………………………………………………………..113

 

ВСТУП

 

Сучасні умови господарювання, особливістю яких є нестабільність ринкового середовища, високий рівень конкуренції, обмеженість економічних ресурсів та необхідність ефективного їх використання, вимагають застосування таких методів діагностики, які дозволяли б керівництву підприємства приймати своєчасні управлінські рішення.

Базою, що дозволяє обґрунтовувати управлінські рішення, є економічна діагностика.

Дисципліна «Економічна діагностика» входить в цикл нормативних дисциплін професійної підготовки спеціалістів і магістрів за спеціальністю «Економіка підприємства».

Метою навчального посібника є викладення в логічній послідовності основних теоретичних та методичних питань проведення діагностики різних елементів зовнішнього оточення та внутрішнього середовища підприємства.

Метою вивчення навчальної дисципліни «Економічна діагностика» є надання системи знань, формування вмінь та навичок використання методологічного апарату економічного діагностування для оцінки стану підприємства в ринковому середовищі, розробки заходів, спрямованих на поліпшення цього стану.

Дисципліна «Економічна діагностика» передбачає викладання наступних 11 тем:

1. Предмет і завдання дисципліни «Економічна діагностика».

2. Діагностика конкурентного середовища підприємства.

3. Оцінювання стратегічного протистояння підприємств-конкурентів.

4. Діагностика конкурентоспроможності підприємства.

5. Діагностика конкурентоспроможності продукції підприємства.

6. Діагностика майна і ринкова вартість підприємства.

7. Управлінська діагностика.

8. Діагностика виробничого потенціалу підприємства.

9. Фінансова діагностика.

10. Діагностика економічної безпеки підприємства.

11. Діагностика корпоративної культури підприємства.

Навчальний посібник з даної дисципліни складається з двох частин.

У першій частині посібника викладені ключові поняття, принципи, види та методи економічної діагностики; розглянуто методи діагностики конкурентного середовища, оцінювання стратегічного протистояння підприємств-конкурентів, конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції підприємства (теми 1-5).

Друга частина посібника присвячена розгляду питань діагностики майна, виробничого потенціалу, економічної безпеки, корпоративної культури, управлінської та фінансової діагностики (теми 6-11).

Вивчення дисципліни «Економічна діагностика» ґрунтується на базових знаннях, що отримані при вивченні дисциплін з макро- та мікроекономіки, економіки підприємства, менеджменту, стратегії підприємства, економічного аналізу, потенціалу підприємства, фінансової діяльності підприємства та ін.

Після вивчення даної дисципліни студент повинен:

знати методи, прийоми, способи оцінки економічного становища підприємства;

вміти застосувати методичний апарат та інструментарій економічної діагностики в практичній діяльності при аналізі різних аспектів діяльності підприємства та ринкового середовища, що його оточує.

 

Обсягів попиту

 

Низька

Висока (>1) 1,0 Низька (<1)

Привабливість СЗГ

Рис. 2.7. Матриця «Дженерал Електрик» - «МакКінзі»

 

ü якщо якісь індикатори є більш важливими, доцільно ввести коефіцієнти значущості;

ü бажано, щоб оцінки відображали як поточний, так і очікуваний рівень індикаторів;

ü за результатами аналізу потрібно скласти підсумкову оцінку, яка характеризує загальну привабливість ринку та конкурентну позицію підприємства на ньому.

За матрицею «Дженерал Електрик» - «МакКінзі» підприємство повинно оцінити своє положення по кожному з обраних індикаторів і визначити його виходячи з 3-х можливих рівнів: низького, середнього, високого (тобто матриця має розмірність 3х3).

Площі кіл кожної СЗГ пропорційні обсягам продажів в них, а відмічені сектори показують частку ринку, що належить підприємству.

Звичайно такі матриці доповнюють інформацією про пріоритети інвестицій: слабкий, середній, високий (рис. 2.8).

Фірма «Шелл» удосконалила матрицю, зображену на рис. 2.8, сформулювавши типи інвестиційних стратегій (рис. 2.9), а також правила прийняття рішень (табл. 2.3).

 

 

низька середня висока

Привабливість СЗГ

Рис. 2.8. Пріоритети потоків інвестицій за матрицею

- високоефективне залучення інвестицій;

- можливе залучення інвестицій;

- недоцільне залучення інвестицій.

Типова ситуація налічує 9 комбінацій.

 

 

 

низька середня висока

Привабливість СЗГ

Рис. 2.9. Портфельна модель «Шелл»

 

Найбільш характерними є чотири положення, розташовані в кутах матриці. Останні зони є проміжними, які складно інтерпретувати, оскільки середня оцінка може означати сполучення високої оцінки за одним критерієм і низької – за другим, або ж середні оцінки за всіма критеріями (що найчастіше зустрічається на практиці).

Таблиця 2.3

Правила прийняття рішень

Перспективи прибутку	Приріст віддачі від інвестицій	Рішення, що приймаються у відношенні
позиції на ринку	інвестицій
Позитивні	Позитивний	Поліпшити/Зберегти	Інвестувати
Позитивні	Нульовий	Зберегти/Розширити	Реінвестувати прибуток
Позитивні	Від’ємний	Пустити на самоплив	Отримати максимальну вигоду
Нульові	Від’ємний	Іти повільно	Ліквідувати активи
Від’ємні	Від’ємний	Іти швидко	-

 

Таким чином, матриця «Дженерал Електрик» - «МакКінзі»:

o придатна для прийняття рішень того ж типу, що й матриця БКГ;

o має переваги перед матрицею БКГ, оскільки враховує більшу кількість індикаторів зовнішнього і внутрішнього середовища;

o має більш широкі області використання, оскільки може використовуватись у всіх фазах циклів попиту і технології та при самих різних умовах конкуренції.

Разом з тим, матриця «Дженерал Електрик» - «МакКінзі» має недоліки і обмеження, а саме:

ü проведення аналізу за цією матрицею є досить трудомістким. При збільшенні кількості критеріїв і СЗГ процедура оцінки стає складною, особливо якщо інформація є неповною і неточною. Тому матриця БКГ зберігає своє значення в якості спрощеного аналітичного методу для тих СЗГ, які продовжують зростати сталими темпами і в стабільних умовах та в яких міцність конкурентної позиції вимірюється її відносною часткою на ринку;

ü в протилежність Бостонській матриці, отримувані результати засновані на суб’єктивних оцінках (при виборі індикаторів та встановленні їх значень, присвоєнні коефіцієнтів значущості). Для підвищення об’єктивності оцінок доцільно залучати незалежних експертів;

ü результати чутливі до методу агрегування, наприклад, до коефіцієнтів значущості;

ü підсумкові результати носять, як і в БКГ, досить загальний характер і потребують уточнення.

Свої умови

Покупців М.Портер вважає конкурентною силою, оскільки саме вони вимагають постійного зниження цін, підвищення якості продукції та послуг, підвищення якості обслуговування. Задоволення цих аспектів здійснюється за рахунок того, що компанії в галузі знижують свій прибуток.

Сила позиції покупців визначається такими основними факторами:

· кількість покупців (чим більше покупців, тим менше їх вплив);

· обсяг закупівель (чим більше обсяг закупівель, тим більше вплив);

· диференціація товару (чим більша диференціація, тим менше сила покупця);

· доходи покупців (чим вище доходи покупців, тим більшим є їх вплив);

· рівень інформованості покупців (чим вище інформованість покупців, тим вище їх вплив).

ПІДПРИЄМСТВА

Традиційним напрямом аналізу конкурентоспроможності на мікрорівні є оцінка конкурентоспроможності підприємств, а також товарів, які ними виробляються. Об’єктами діагностики конкурентоспроможності на мезорівні є регіони або галузі, на макрорівні – країна в цілому.

Кількісний показник конкурентоспроможності, який визначається шляхом порівняння об’єктів, отримав назву «рівень конкурентоспроможності».

З огляду на предмет дисципліни «Економічна діагностика» в цьому та наступному розділах розглянуті питання діагностики конкурентоспроможності на мікрорівні.

Для успішного опанування даної теми важливо засвоєння матеріалу щодо діагностики конкурентного середовища підприємства та проведення SWOT-аналізу, який викладено в розділах 2,3.

 

На ринку

 

Як не існує єдиного підходу до визначення факторів конкурентоспроможності продукції, так не існує й стандартної методики її оцінки. Тому, будь-який дослідник, в т.ч. студент, що займається науково-дослідницькою роботою з проблем конкурентоспроможності підприємства, має можливість критично проаналізувати стан проблеми, існуючі точки зору відносно сутності, факторів, методів її оцінки та запропонувати своє бачення даного питання.

Підхід до оцінки конкурентоспроможності підприємства, що найбільш використовується, ґрунтується на виборі системи факторів та методу їх узагальнення, серед яких досить розповсюдженим є отримання сумарної оцінки з використанням середньоарифметичної зваженої, де в якості ознаки виступають значення факторів, в якості ваги – їх значущість.

Послідовність дій та розрахунків рівня конкурентоспроможності підприємства наведена нижче.

1. Обґрунтовується перелік факторів для оцінки. В нашому випадку приймемо узагальнюючі фактори, про які йшла мова в розд. 4.2 (продукція, положення підприємства на ринку, можливості збуту продукції, методи товароруху, виробничий потенціал підприємства).

2. Здійснюється вибір підприємств-конкурентів для оцінки. При виборі слід дотримуватись вимог щодо коректного зіставлення об’єктів за номенклатурою продукції, технологією виробництва, організацією виробництва та управління, стадією життєвого циклу та ін.

3. Для названих в п.1 факторів експертним шляхом встановлюються по кожному підприємству, що обрані для оцінки, кількісні їх значення (в інших випадках, коли у складі факторів є конкретні кількісні показники, вони розраховуються безпосередньо прямим способом на основі відповідних формул).

4. Встановлюється із залученням експертів вагомість кожного узагальнюючого фактора.

5. Розраховується груповий показник конкурентоспроможності по кожному фактору для кожного підприємства за формулою

 

, (4.1)

 

де Іі – груповий факторний показник конкурентоспроможності по і-му фактору, який розраховується по кожному підприємству (і=1,2,3…, n). В нашому випадку n=5.

qi – параметрична одинична оцінка по і-му фактору, розрахована для кожного підприємства;

R – вагомість і-го фактора.

6. Сумарна оцінка (S) по сукупності всіх (n) групових факторних показників здійснюється за формулою

. (4.2)

7. Розраховуються коефіцієнти конкурентоспроможності (КС) для кожного підприємства. При цьому він дорівнюватиме одиниці для того підприємства, яке має найбільшу сумарну оцінку за всіма груповими факторами. Для інших підприємств він розраховується як відношення їх сумарної оцінки до максимального рівня сумарної оцінки підприємства-лідера.

Отже,

для підприємства - лідера КС = 1 для Smax;

для інших підприємств КС = S/ Smax. (4.3)

Для розрахунків конкурентоспроможності підприємства аналітичним методом доцільно побудувати матрицю конкурентоспроможності (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Матриця конкурентоспроможності підприємства на ринку

Узагальнений фактор конкурентоспроможності	Параметрична одинична оцінка по кожному з n підприємств (qi)	Вагомість фактора (Ri)	Груповий факторний показник по кожному з n підприємств (Іi)
			…	n				…	n
Продукція
Положення на ринку
Можливості збуту продукції
Методи товароруху
Виробничий потенціал
Сумарна оцінка (S)	х					1,00
Коефіцієнт конкурентоспроможності (КС)

Таким чином, якщо

КС=1 - підприємство сповідує стратегію лідера;

КС=0,9–1 - підприємство сповідує стратегію ринкового послідовника;

КС=0,5-0,9 - підприємство сповідує стратегію ринкового претендента;

КС<0,5 - підприємство є ринковим новачком.

Результати ранжування підприємств від найбільшого до найменшого рівня конкурентоспроможності підприємств та визначення типу стратегії кожного з них доцільно надати в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Ранжування підприємств за рівнем конкурентоспроможності

та їх стратегії

Підприємство	Коефіцієнт конкурентоспроможності	Стратегія
	1,000 (найвищий рівень)	Лідер
	…	…
	…	…
…	…	…
n	найменший рівень	Ринковий новачок

В якості матеріалу для розширення знань з розглянутого питання для самостійного вивчення наведемо перелік методик, що застосовуються для оцінки конкурентоспроможності підприємства, які більш-менш детально розкриті в науковій праці [11]:

1. Методика, заснована на теорії ефективної конкуренції.

2. Методика оцінки конкурентоспроможності підприємства з урахуванням ефективності інноваційного проекту. В основі також лежить теорія ефективної конкуренції.

3. Методика оцінки конкурентної сили підприємства.

4. Експрес-оцінка конкурентоспроможності підприємства.

5. Методика аналізу конкурентоспроможності підприємства за окремими елементами комплексу маркетингу.

6. Методика оцінки конкурентоспроможності підприємства з використанням конкурентної карти.

7. Методика оцінки конкурентоспроможності підприємства з урахуванням факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.

8. Методика оцінки конкурентоспроможності підприємства з урахуванням привабливості галузі і конкурентного потенціалу підприємства.

9. Оцінка конкурентоспроможності підприємства на основі процесного підходу.

10. Методика оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі зовнішніх конкурентних переваг.

11. Методика, яка використовує в якості основи оцінку конкурентоспроможності продукції.

12. Методика оцінки конкурентоспроможності підприємства з урахуванням іміджу.

13. Оцінка фактичної і стратегічної конкурентоспроможності підприємства.

14. Матрична методика з використанням матриці МакКінзі.

15. Матрична методика з використанням Бостонської матриці.

16. Метод конкурентного маркетингу (розробка французьких спеціалістів).

 

Диференціальний метод

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів продукції, що аналізується, і потреби (або зразка) та їх порівнянні.

Розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності за будь-якою групою параметрів (нормативними, технічними, економічними) ведеться за формулами:

а) у випадку, коли за базу порівняння приймається потреба

,

де qi — одиничний параметричний показник конкурентоспроможності по і-му параметру (і = 1,2,3,.., n);

Рі — величина і-го параметра для продукції, що аналізується;

Рi100 — величина і-го параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

n — кількість параметрів.

При оцінці за нормативними показниками одиничний показник приймає лише два значення - 1 або 0. При цьому, якщо продукція, що аналізується, відповідає обов'язковим нормам та стандартам, показник дорівнює 1, якщо не відповідає - 0.

При оцінці за технічними та економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів встановлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, угодами.

У випадках, коли перевищення фактичного параметра продукції над потребою не сприймається споживачем як перевага, одиничне відносне значення такого параметра не може бути вищим за 1.

б) у випадку, коли за базу порівняння приймається зразок

або

,

де Рі0 – величина і-го параметра для продукції, прийнятої за зразок.

З двох останніх формул обирають ту, в котрій зростанню одиничного показника відповідає підвищення конкурентоспроможності (звернемось до згадуваних раніше показників-стимуляторів і показників-дестимуляторів).

Диференціальний метод дозволяє визначити, досягнутий чи ні рівень конкурентоспроможності; за якими показниками він не досягається; які з параметрів найбільше відрізняються від базових. Але вказаний метод лише констатує факт конкурентоспроможності продукції та наявності в ній недоліків у порівнянні з товаром-конкурентом. Він не враховує вплив вагомості кожного параметра.

Комплексний метод

Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності продукції заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних) показників або співставленні питомих корисних ефектів продукції, яка аналізується, і зразка.

Розрахунок групового показника за нормативними параметрами ведеться за формулою

,

де Інп — груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;

∏ — знак перемноження одиничних відносних показників;

qнi — одиничний відносний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром;

n — число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.

Розрахунок групового показника за технічними параметрами ведеться за формулою

,

де Ітп - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

qi – одиничний відносний показник конкурентоспроможності по і-му технічному параметру (розраховується за формулами диференціального методу);

αі - вагомість і-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів. Визначаються експертно, базуючись на результатах ринкових досліджень, опитувань споживачів, семінарів, виставок і т.п. Ʃ αі = 1;

n – число параметрів, що приймають участь в оцінці.

Отриманий груповий показник Ітп, характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі за всім спектром технічних параметрів. Чим він вищий, тим повніше задовольняються потреби споживача.

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання та використання товару за формулою

,

де Іеп - груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами;

З, З0 - повні витрати споживача на придбання і експлуатацію або споживання продукції відповідно по досліджуваній продукції і зразку.

Повні витрати споживача (З) визначаються за формулою

,

де Зс - одноразові витрати на придбання продукції;

Сі - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-го року її служби (і=1,2,3,…, Т);

Т - строк служби.

За аналогічною формулою визначається і З0.

При цьому Сі розраховується як

,

де Ск – експлуатаційні витрати за k-ою статтею;

n – кількість статей експлуатаційних витрат.

Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності продукції

Наступним кроком є розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності за формулою

,

де І- інтегральний показник конкурентоспроможності продукції.

Якщо: І > 1 - досліджуваний товар кращий за базу;

І = 1 - конкурентоспроможність товарів однакова;

І < 1 - досліджуваний товар поступається базовому.

Оскільки конкурентоспроможність продукції є величиною, яка змінюється у часі, можна визначити та аналізувати її динаміку як за одиничними, так і груповими та інтегральною характеристиками, використовуючи з цією метою відомі зі статистики показники динаміки.

Для виявлення факторів, які найбільш впливають на інтегральний показник конкурентоспроможності, особливо тих, що стримують її зростання, і формування в подальшому напрямків підвищення конкурентоспроможності продукції, слід застосувати метод факторного аналізу, який також відомий з дисциплін «Статистика» та «Економічний аналіз».

 

Змішаний метод

Змішаний метод оцінки конкурентоспроможності продукції заснований на сумісному використанні одиничних і комплексних методів.

Окремі показники, як правило, найбільш важливі, не об’єднуються в групи, а застосовуються в подальшому як одиничні.

На основі отриманої сукупності одиничних параметрів і груп параметрів виконується оцінка конкурентоспроможності продукції диференціальним методом.

 

Спрощені методи

 

Спрощені методи застосовуються при обмежених можливостях отримання необхідної інформації, складностях вибору зразка-аналога і т.д.

Потрібно мати на увазі, що такі оцінки є орієнтовними і при використанні їх для прийняття управлінських рішень повинні уточнюватись на основі аналізу ринку.

Один з варіантів спрощеного підходу – використання графіків середньої величини економічних параметрів продукції в залежності від його основного технічного параметра або корисного ефекту. Так, досвід свідчить, що для багатьох видів машинобудівної продукції рівні технічних і економічних параметрів тісно пов’язані, а динаміка величини повних витрат по придбанню і використанню в залежності від технічних параметрів носить плавний характер (в однакових умовах споживання і в межах одного класу продукції по характеру споживання). Ці графіки можуть бути побудовані шляхом усереднення повних витрат для окремих моделей, що відрізняються технічними параметрами (наприклад, вантажомісткістю, продуктивністю і т. ін.).

Вказаний середній рівень питомих повних витрат може розглядатись як база для оцінки продукції. Якщо величина повних витрат для досліджуваної продукції знаходиться на середньому рівні, тобто груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами дорівнює 100%, це означає, що продукція за своїми характеристиками відповідає усередненим вимогам, які існують на ринку, і є конкурентоспроможною.

У випадку, коли повні витрати по продукції перевищують середній рівень, економічні параметри такої продукції гірші, ніж середні для ринку і конкурентоспроможність є низькою. Відповідно, якщо груповий показник конкурентоспроможності продукції за економічними параметрами менше 100%, економічні параметри вищі за середні, а отже, продукція вважається конкурентоспроможною.

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.

2. Ветрова Н.М. Экономическая диагностика: проблемные аспекты /Н.М. Ветрова // Экономика и управление. – 2004. - № 4-5. – С. 6-8.

3. Володькина М.В. Стратегический менеджмент: Учеб. пособие. – К.: Знання-Прес, 2002. – 149 с.

4. Внешнеторговые цены. – М.: Внешторгиздат, 1990. – 136 с.

5. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна діагностика: Навч. посібник для студ. вищих навч. закладів. – К.: Центр навч. літератури, 2007. – 307 с.

6. Головко Т.В., Сагова С.В. Стратегічний аналіз: Навч.- метод. посібник для самост. вивч. дисц. /За ред. д-ра екон. наук, проф. М.В Кужельного.- К.:КНЕУ, 2002.- 198 с.

7. Диагностика промышленного предприятия: новые решения: Монография. - Санкт-Петербург: РГГМУ, 2006.- 480 с.

8. Економічний аналіз: Навч. посіб./ За ред. акад. НАНУ, проф. М.Г. Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2007. – 560 с.

9. Євдокимова Н.М., Кірієнко А.В. Економічна діагностика: Навч. – метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2005. – 110 с.

10. Загорна Т.О. Економічна діагностика: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 400 с.

11. Замураева Л.Е. Методологические аспекты оценки конкурентоспособности организации //Проблемы и перспективы управления экономикой и маркетингом. Науч.-метод. журнал. – 2008. - №8.

12. Коловский А.С. Роль экономической диагностики в процессе стратегического управления. – http//www.rusnauka.com

13. Крепкий Л.М. Экономическая диагностика предприятия. – М.: Экономика, 2006. – 215 с.

14. Маркетинг во внешнеэкономической деятельности предприятия. – М.: Внешторгиздат, 1989. – 152 с.

15. Методика оценки конкурентоспособности машинотехнической продукции. – М: ЦНИИТЭИтяжмаш, ВНИИВС, 1990. – 60 с.

16. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. – К.: ТОВ «УВПБ».- 2001. – 559 с.

17. Омаров Ш.А. Модель экономической диагностики деятельности предприятия.- http//|www.rusnauka.com

18. Шаров Ю.П. Стратегічне планування в соціально-технічних системах і в місцевому самоврядуванні: Навч. посібник. – Київ-Дніпропетровськ: Видавництво УАДУ при Президентові України, Дніпропетровський філіал, 1996. – 88с.

19. Портер М. Стратегія конкуренції і методика аналізу галузей і діяльності конкурентів. – К.: Основа, 1997. – 451с.

20. Портер М., Майкл Э. Конкуренція: Учеб. пособие. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. – 495с.

21. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент, Искусство разработки и реализации стратегии: Учебник для вузов/ Пер. с англ. под ред. Л.Г. Зайцева, М.И. Соколовой.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. - 576 с.

22. Шпанковська Н.Г., Ізвєкова І.М., Кравченко Т.В., Котенко Н.О. Економічна діагностика. Розд.1. Основні категорії економічної діагностики: Опорний конспект лекцій. - Дніпропетровськ: НМетАУ, 2005. – 52 с.

23. Шпанковська Н.Г., Ізвєкова І.М., Кравченко Т.В., Котенко Н.О. Економічна діагностика. Розд.2. Особливості методики фінансової та управлінської діагностики: Опорний конспект лекцій. - Дніпропетровськ: НМетАУ, 2005. – 48с.

24. Экономический анализ и диагностика состояния современного предприятия: Учеб. пособие / Т.Д. Костенко, Е.А. Подгора, В.С. Рыжиков, В.А. Панков, А.А. Герасимов, В.В. Ровенская. – Краматорск: ДГМА, 2005. – 292 с.

 

 

Навчальне видання

 

Довбня Світлана Борисівна

Ігнашкіна Тетяна Борисівна

Гончарук Ольга Валеріївна

ЕКОНОМІЧНА

ДІАГНОСТИКА

Частина 1

Навчальний посібник

 

Тем. план 2010, поз. 99

 

Підписано до друку 20.10.2010. Формат 60х84 1/16. Папір друк. Друк плоский.

Облік.-вид. арк. 6,76. Умов.-друк. арк. 6,68. Тираж 100. Замовлення №

 

Національна металургійна академія України

49600, Дніпропетровськ -5, пр. Гагаріна, 4

___________________________________________

 

Редакційно-видавничий відділ НМетАУ

ЗМІСТ

 

Стор.

ВСТУП………………………………..……………………………………..……5

1. ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ «ЕКОНОМІЧНА ДІАГНОСТИКА»...….7

1.1. Поняття та особливості економічної діагностики ………………..……...7

1.2. Предмет, об'єкт, мета та завдання економічної діагностики. Зв’язок економічної діагностики з іншими дисциплінами ……………..…..…..11

1.3. Види економічної діагностики. Принципи та методи економічної діагностики…………………………………………………………….…..13

1.4. Інформаційне забезпечення економічної діагностики…………………..18

2. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА….....…22

2.1. Концептуальні засади стратегічного аналізу…...…………………….….22

2.2. Поняття конкурентного середовища підприємства. Система аналізу інформації про конкурентів…………………………………………...….25

2.3. Діагностика стратегічної зони господарювання підприємства………....27

2.3.1.Поняття стратегічної зони господарювання. Порядок

виділення стратегічних зон господарювання……………….……28

2.3.2.Портфельні моделі аналізу стратегії підприємства………………31

2.3.3. Оцінка привабливості стратегічних зон господарювання підприємства на ринку……………………………………………..38

2.3.4. Управління портфелем стратегічних зон господарювання підприємства на ринку за результатами діагностики……………39

3. ОЦІНЮВАННЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ ПІДПРИЄМСТВ-КОНКУРЕНТІВ…………………………………………………………………………….. 48

3.1. Аналіз загальної ситуації в галузі ….……………………………………48

3.2. Застосування SWOT– аналізу в діагностиці протистояння

підприємств-конкурентів на досліджуваному ринку….……………….67

3.3. Особливості PIMS - аналізу для визначення конкурентної

стратегії підприємства на ринку………………………………………....77

4. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА..…...…….79

4.1. Конкурентоспроможність підприємства: поняття, цілі, задачі,

принципи, суб’єкти оцінки……………………………………………..79

4.2. Фактори впливу на конкурентоспроможність підприємства………...82

4.3. Аналітична оцінка конкурентоспроможності підприємства на ринку……………………………………………………….…………….83

4.4. Графічна оцінка конкурентоспроможності підприємства

та її інтерпретація ………………………………………………………87

5. ДІАГНОСТИКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА………………………………………………………………………..…..91

5.1. Поняття конкурентоспроможності продукції підприємства…………91

5.2. Методологічні засади діагностики конкурентоспроможності продукції…………………………………………………………………93

5.2.1. Логіка здійснення діагностики конкурентоспроможності продукції………………………………………………………….94