Розслідування нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань

Розглянуті заходи спрямовані на попередження виникнення нещасних випад­ків і професійних захворювань. На роботодавця також покладаються обов'язки з розслідування та обліку нещасних випадків і професійних захворювань, ви­вчення причин, що спричинили настання негативних наслідків виробничого травматизму. Порядок їх здійснення регулюється Положенням про порядок роз­слідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі — Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року за № 1094.

Розслідування та облік проводиться з приводу виникнення нещасних випад­ків, професійних захворювань та аварій, що призвели до будь-якого з наступних наслідків:

- втрати особою працездатності на один робочий день чи більше;

- до необхідності переведення особи на іншу (легшу) роботу строком не менш як на один робочий день;

- смерті особи.

Розрізняють нещасні випадки, що розслідуються в загальному порядку, та нещасні випадки, що підлягають спеціальному розслідуванню. До останніх від­носяться: нещасні випадки із смертельним наслідком; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками незалежно від тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті на виробництві та випадки зникнення працівника під час виконання ним трудових обов'язків. Порядок розслідування нещасних випадків поширюється і на аварії, в результаті яких вони настали.

Існує два види аварій, що підлягають розслідуванню та обліку: аварії І та II категорії. До І категорії відносяться аварії, внаслідок яких:

- загинуло 5 чи травмовано 10 і більше осіб;

- стався викид отруйних, радіоактивних, біологічно небезпечних речовин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

- збільшилась концентрація забруднюючих речовин у навколишньому природ­ному середовищі більш як у 10 разів;

- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило загрозу для життя і здоров'я значної кількості працівників підприємства чи населення.

До II категорії відносяться аварії, внаслідок яких:

- загинуло до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;

- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об'єкта, що створило за­грозу для життя і здоров'я працівників цеху, дільниці з чисельністю працюю­чих 100 чоловік і більше.

Розслідуванню та обліку підлягають і професійні захворювання. Захворю­вання працівника вважається професійним, якщо така хвороба передбачена у Переліку професійних захворювань, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року за № 1662. Трудове законодавство України розрізняє гострі та хронічні професійні захворювання. До гострих про­фесійних захворювань і гострих професійних отруєнь належать випадки, що сталися після одноразового (протягом не більше однієї робочої зміни) впливу небезпечних факторів, шкідливих речовин. Порядок розслідування та обліку захворювань є різним — гостре професійне захворювання розслідується як нещасний випадок, для розслідування хронічного професійного розслідування встановлено самостійний порядок.

Розслідуванню підлягають не лише нещасні випадки та професійні захворю­вання, що трапилися при виконанні працівником трудових обов'язків, але й в інших випадках, що передбачені в законодавстві.

* Перелік професійних захворювань затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року за № 1662.

Процедура розслідування і обліку нещасного випадку передбачає повідо­млення відповідних суб'єктів про нещасний випадок, що трапився, і надання необхідної допомоги потерпілим та вжиття превентивних заходів щодо попе­редження виникнення інших нещасних випадків; створення комісії з розслі­дування нещасних випадків; проведення розслідування нещасних випадків та оформлення результатів розслідування та облік нещасних випадків.

Працівник, з яким трапився нещасний випадок, працівник, який виявив не­щасний випадок, або свідок нещасного випадку терміново повідомляє безпосе­реднього керівника робіт або іншу уповноважену особу про нещасний випадок, що трапився.

У свою чергу посадова особа зобов'язана терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а при необхідності доставити його до ліку­вально-профілактичного закладу, та зберегти до прибуття комісії з розсліду­вання обстановку на робочому місці і вжити всіх засобів з метою запобігти виникненню подібних випадків у ситуації, що склалася. Вона також повідомляє роботодавця та відповідну профспілкову організацію про нещасний випадок, що трапився. Повідомлення про нещасний випадок може надходити також від лікувально-профілактичного закладу у разі звернення до нього потерпілого з посиланням на те, що такий випадок трапився на виробництві. Якщо трапи­лася аварія, то роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов'язані ввести в дію план ліквідації аварії, вжити першочергових заходів щодо рятування потерпілих і надання їм медичної допомоги, запобігання по­дальшому поширенню аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей.

Одержавши повідомлення про нещасний випадок, роботодавець повідомляє інше підприємство, працівником якого є потерпілий, відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, відповідні органи державної пожеж­ної охорони якщо випадок стався внаслідок пожежі та санепідемстанції у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із смертельним наслід­ком, випадок смерті, а також зникнення працівника під час виконання ним тру­дових обов'язків роботодавець повідомляє також відповідні органи державного нагляду за охороною праці та прокуратури, орган, до сфери управління якого на­лежить це підприємство (у разі його відсутності — відповідній місцевій держад­міністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування), профспілкову організацію, членом якої є потерпілий, і вищестоящий профспілковий орган.

Наступним етапом проведення розслідування нещасних випадків є форму­вання і призначення комісій з розслідування. За загальним правилом комісію з розслідування нещасного випадку призначає роботодавець. Залежно від виду нещасних випадків ця комісія може призначатися відповідними структурни­ми органами державного нагляду за охороною праці чи Кабінетом Міністрів України. Наприклад, для проведення спеціального розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 2-4 особи, комісія призначається наказом керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу за погодженням з органами, представники яких входять до складу комісії.

До складу комісії, що проводить розслідування нещасних випадків у загаль­ному порядку, входять представники служби охорони праці підприємства, пра­цівника і роботодавця. У разі необхідності в її склад включаються представники санепідемстанції, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на ви­робництві та професійних захворювань у разі виявлення гострого професійного захворювання і інші особи.

Розслідування нещасного випадку проводиться протягом трьох днів. Спеці­альне розслідування та розслідування аварій проводяться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продо­вженим органом, який призначив розслідування.

Протягом цих термінів комісія:

- обстежує місце нещасного випадку, опитує свідків і осіб, які причетні до ньо­го, та одержує пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначає відповідність умов праці вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з'ясовує обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначає, пов'язаний чи не пов'язаний цей випадок з виробництвом;

- визначає осіб, які допустили порушення нормативно-правових актів про охо­рону праці, а також розробляє заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- складає акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (згідно додатку З Положення) у двох примірниках, а також акт за формою Н-1 (згідно додатку 1 Положення) або акт за формою НТ — невиробничий травматизм (відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого харак­теру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001 р. за № 270) у шести примірниках і передає його на затвердження роботодавцеві. Ці акти розглядаються і затверджуються роботодавцем протягом доби після закінчення розслідування або одержання необхідних матеріалів, якщо нещас­ний випадок трапився за межами підприємства;

- у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь) крім акта за формою Н-1 складає також карта обліку професійного захворювання (отру­єння) за формою П-5 (згідно додатку 4 Положення).

Затвердивши акти, роботодавець протягом трьох днів (у разі проведення спеціального розслідування — п'яти) надсилає їх потерпілому або довіреній особі.

Нещасні випадки, що трапилися на виробництві реєструються у спеціаль­ному журналі, а акт з матеріалами розслідування зберігається на підприємстві протягом 45 років. У разі ліквідації підприємства акт передається на зберігання правонаступнику, коли ж його немає — державному архіву.

Положення містить окремий розділ, що встановлює порядок розслідування і обліку хронічних професійних захворювань. Зв'язок профзахворювання з умо­вами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, яка складається санепідемстанцією за участю спеціалістів (представників) підприємства, профспілок та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань.

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів лікувально-профілактичних установ та закладів охорони здоров'я, яким надано таке право, і спеціалістів (представників) підприємства. Якщо у комісії виникає підозра на профзахворювання працівник скеровується на консультацію до спеціаліста з профпатології Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. Для встановлення остаточного результату він направляє хворого до спеціалізованих лікувально-профілактичних закладів, що визначені у переліку до Положення. Перелік установ і закладів, які мають пра­во встановлювати остаточний діагноз профзахворювань, переглядається через кожні п'ять років та затверджується Міністерством охорони здоров'я України. На Інститут медицини праці Академії медичних наук України покладено функ­ції Українського профпатологічного центру.

Якщо хворий або власник не погоджуються з висновком експертної комісії лікувально-профілактичної установи чи закладу щодо зв'язку захворювання з умовами праці питання розглядається в Центральній експертній комісії МОЗ України, яке може бути оскарженим до суду.

Після встановлення остаточного діагнозу профзахворювання підприємству, виробничі чинники якого сприяли виникненню профзахворювання, санепідем­станції та лікувально-профілактичній установі (закладу), яка обслуговує це підприємство, надсилається повідомлення про професійне захворювання. Воно надсилається протягом трьох діб. Власник протягом десяти робочих днів з мо­менту його одержання організовує розслідування профзахворювання.

Комісія створюється у складі представників: санепідемстанції (голова комісії), лікувально-профілактичної установи (закладу), підприємства, проф­спілкової організації, членом якої є хворий, або уповноваженого трудового колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки. У разі необхідності можуть залучатися представники інших органів. Наприклад, для розслідування причин професійних захворювань інфекційної та паразитарної етіології обов'язково беруть участь фахівці з епідеміології та паразитології са­непідемстанції.

Комісія повинна скласти програму розслідування причин профзахворювання, розподілити функції між членами комісії, розглянути питання про необхідність залучення до її роботи експертів, провести розслідування обставин та причин профзахворювання та скласти акт розслідування за встановленою формою, в якому намітити заходи щодо запобігання розвиткові профзахворювання, забез­печення нормалізації умов праці, а також визначити осіб, які не виконали норми (правила, гігієнічні регламенти).

Акт розслідування причин профзахворювання складається комісією з розслі­дування у п'яти примірниках протягом трьох діб після закінчення розслідування та надсилається власником хворому, лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує це підприємство, і профспілковій організації, членом якої є хворий. Один примірник акта надсилається санепідемстанції для аналізу і контролю за здійсненням заходів. Перший примірник акта розслідування зберігається на під­приємстві протягом 45 років.

[1] Одяг (взуття) можна віднести до фірмового, якщо його елементи є одними зі складових, що формують стиль підприємства (магазину, виробника тощо). Тобто фірмовим може вважатися одяг (взуття), що має символіку такого підприємства, зображення його товарного знака, виконана у його фірмовій кольоровій гаммі, що підкреслює його стилістичний образ. Може надаватися для присвоєння такому суб’єкту вищої категорії класності (як правило, використовується з рекламною метою для формування іміджу і торговельної марки).

[2] Одяг (взуття) відноситься до форменого, якщо його призначено для дотримання санітарних вимог, що висуваються до виду діяльності чи професії.Обов’язковість забезпечення передбачено п. 9 Правил торгівлі продтоварами і п. 1.9 Правил торгівлі непродтоварами.