Дуже часто ми чуємо суперечки: школа чи родина.

У нашому сучасному суспільстві виходить так, що сім'я виконує, в основному, лише репродуктивну й частково економічну функцію (плутають виховання з годуванням, або російською воспитание с питанием), а соціальна (виховна) функція перекладається на освітні заклади та засоби масової інформації. Дуже часто батьки намагаються у всьому звинуватити школу, посилаючись на власну зайнятість. Школа, в свою чергу, незадоволена результатами батьківського виховання.

Ну а про ЗМІ і годі говорити. Радіо, телебачення, кіно, друковані засоби та ін. у більшості випадків зняли із себе функції виховного впливу на дітей та й на все населення, а тому їх продукт необхідно фільтрувати і дозувати, бо він несе велику загрозу руйнування морально-духовних цінностей суспільства.

Але скільки б не шукали винуватих у прогалинах виховання —відповідальність несуть як батьки, так і педагоги навчальних закладів.

Крім того, завдання школи і сім’ї у вихованні дитини чітко прописані у нормативних документах.

Слайд 8

В «Законі України про освіту» сказано:

Учасниками навчально – виховного процесу являються діти, педагоги та батьки або особи, що їх замінюють.

Учасниками навчально-виховного процесу є:

1) діти дошкільного віку, вихованці, учні…; ( діти)
2) керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти; (педагоги, спеціалісти )

3) батьки або особи, які їх замінюють.

Давайте спочаткурозглянемо роль школи.

Слайд 9

Григорій Григорович Ващенко вважав що

«Школа мусить використовувати кожний момент своєї роботи не тільки для того, щоб дати учням знання, а й для того, щоб виховати з них повновартісних, всебічно розвинених людей і добрих громадян своєї Батьківщини»

Слайд 10

У статті 35 « Закону України про освіту », яка так і називається «Загальна середня освіта», сказано, що

1. Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, мовними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

Вносити свою частку у виховання підростаючого покоління є не- абиякою відповідальністю. Важливим чинником, який забезпечує моральне зміцнення й підкріплення процесу прояву майстерності педагога, є його совісність, чесність, справедливість і об'єктивність. Діти особливо чутливо ставляться до цих якостей педагога і боляче реагують на їх брак або недостатню виразність. Тому кожен учитель має постійно дбати про підтримання власної гідності, репутації.

Слайд 11

Обов’язки педагогічних працівників визначені у статті 56 «Закону України про освіту»

Стаття 56. Обов'язки педагогічних та науково-педагогічних працівників:

- настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших доброчинностей; виховувати у дітей та молоді повагу до батьків, жінки, старших за віком, народних традицій та звичаїв, національних, історичних, культурних цінностей України, її державного і соціального устрою, дбайливе ставлення до історико-культурного та природного середовища країни.

До педагога завжди, в усі часи, ставились особливі вимоги. Заглянемо в історичне минуле і перегорнемо сторінку Статуту Львівської братської школи за 1586 рік.

Слайд 12

Педагогічні вимоги до вчителя Братської школи:

“ побожний, скромний, не гнівливий, не срамослов, не чародій, не сміхун, не байкар, не прихильний єресі, а підмога благочестя, що являє собою образ в усьому”.

“Порядок шкільний” 1586 р. (Львів)

Часи змінюються, а вимоги до педагогічних працівників залишаються практично незмінними, педагог повинен завжди «являти собою образ в усьому», тобто бути у всьому взірцем для своїх вихованців.

 

Але досвід переконує, що ніякі виховні заклади, навіть найкращі, не можуть виконувати роль, яку відіграє сім'я у вихованні дітей, ― найінтенсивніше формування особистості відбувається в сім'ї. Тут закладаються основи всіх моральних якостей людини.

Слайд 13

Відповідальність батьків за розвиток дитини та морально-духовне її виховання констатує стаття 59 Закону України про освіту.

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини
1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дитини як
особистості.

2. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:
виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної мови, регіональних мов або мов меншин, інших мов і рідної мови, сім'ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни;

Але чи завжди батьки справляються із своїми обов’язками? Чи всі володіють вміннями та навичками для виховання власних дітей?

Дослідження певної групи батьків показало що:

• Майже 70% безпорадні перед негативною поведінкою дітей.

• Понад 80% батьків мало що можуть сказати про розвиток своїх дітей, про їхні емоційні, психічні якості.

• Понад 30% не можуть вказати, чим цікавляться їхні діти, які зміни відбуваються у їхньому розвитку, при цьому третина батьків відвідують школу

• Лише 70% батьків визнають свою повну відповідальність за навчання і поведінку дітей, не посилаючись на школу та суспільство.

• Майже чверть батьків вважають, що виховувати дітей повинні і школа, і сім’я, і суспільство, тому відповідальність за їхню поведінку, зокрема правопорушення, слід розділяти порівну.

• Понад 5% батьків взагалі знімають із себе відповідальність за виховання своїх дітей.

Очевидно, що такі батьки потребують педагогічної допомоги, і хто як не ми, педагоги, можемо їм цю допомогу надати.

Слайд 14

Сім’я є унікальною спільністю, яка покликана виконувати ряд важливих функцій.

І це не тільки народження дитини, а й піклування про неї, забезпечення

Функції сім’ї

Народження

Піклування