Олена теліга олег ольжич олександр оглоблин

Визначна роль у культурному відродженні належала Олені Іванівні Телізі(1906-1942). Олена Шовгенева(Теліга) народилася у Петербурзі(варіант – під Москвою) у інтелігентній родині інженера-гідротехніка. З дитинства захоплювалася російською культурою, зокрема – творами О.С.Пушкіна, що в майбутньому вплине на її заняття поезією. Життя Олени круто змінилося після 1917 року. Не прийнявши Жовтневої революції, її батько Іван Шовгенев переїхав на Україну, до родичів, працював викладачем у Київському політехнікумі. Саме тут, під час навчання у приватній гімназії Києва, Олена вивчила українську мову, захопилася культурою України. У 20-х роках Олена емігрувала до Чехословаччини, де навчалася українській філології у педінституті м.Праги. Тут вона одружилася з кубанським козаком Михайлом Телігою, почала писати українські вірші. У1929 році Олена і Михайло переїхали до Варшави. Жили дуже скрутно. Але Олена мала гарну зовнішність, тому змогла заробляти гроші, працюючи танцівницею у нічних кабаре та топ-моделлю. Пізніше влаштувалася вчителькою молодших класів. У 1939 році вона переїздить до Кракова, де при сприянні свого товариша Олега Ольжича(Кандиби) захоплюється українським інтегральним націоналізмом, вступає до ОУН.

Вона вірила в те, що після падіння СРСР вдасться відновити Україну незалежну. У 1941 році, прибувши до Києва, вона створює Спілку українських письменників, видає власний журнал «Літаври». Але співробітництво з фашистами принесло згодом гірке розчарування. Фашистські репресії серед діячів ОУН-М

Похідна група Олега Ольжича створює у Києві Українську Національну Раду (голова Микола Величковський). У вересні 1941 року члени Української Національної Ради теж зробили спробу оголосити про відновлення Української держави. Андрій Мельник був оголошений «вождем» українського народу. Але вже у жовтні 1941 року німці розпочали арешти серед ОУН-М. Уся редакція газети «Українське слово» була заарештована, було закрито школи, театри, заборонено журнал «Літаври». Нацистам не потрібно було українське відродження. У лютому 1942 року багатох мельниківців - І.Рогача, О.Телігу, М.Телігу, В.Багазія, П.Олійника було розстріляно у Бабиному Яру. Олег Ольжич рятується втечею до Львова, але у 1944 році німці його заарештовують. Український поет був закатований гестапівцями під час допиту. У 1944 році було заарештовано і ізольовано у «Заксенхаузені»і Андрія Мельника. Така була плата за співпрацю з фашистами. Продуктивній діяльності українських націоналістів також заважали постійні конфлікти двох ОУН з неминучими людським жертвами. Гітлерівські спецслужби переконували уряд у ненадійності співпраці з ОУН. Частина мельниківців пішли у глибоке підпілля, частина зайняли нейтральні позиції.

 

4. Оунівське підпілля 1941-1942 років

Нова тактика боротьби

Після репресій, розчарування співпраці з фашистською Німеччиною, ОУН-Б, та група О.Ольжича з ОУН-М у кінці 1941 року переходять на антинімецькі позиції. На нелегальній І конференції ОУН-Б у жовтні 1941 року група оунівців(М.Лебідь, Д.Мирон, Л.Климів, В.Кук) визначають нову тактику боротьби:

1. перейти в підпілля й готуватися до майбутньої боротьби;

2. шляхом проникнення своїх людей у підрозділи української допоміжної поліції здійснювати військовий вишкіл (тренування) кадрів;

3. визнати Німеччину окупантом України, але в бої з німецькими військами поки що не вступати;

4. добиватися поширення впливу на населення.

Таким чином тактику ОУН можна було назвати підготовчою, вичікувальною. На ІІ конференції ОУН у 1942 році теж зазначається необхідність ретельної підготовки до боротьби «у слушний час», коли Німеччина і СРСР послаблять одне одного у війні. Було утворено ряд бойових підрозділів ОУН з місцевих мешканців у Полтаві, Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку. Проголошувалися гасла «Смерть Гітлеру!», «Смерть Сталіну!», «Смерть зрадникам України!», «Хай живе вільна Україна!». На жаль, траплялися й антипольські і антиєврейські гасла.

 

«Поліська Січ» – перша Українська Повстанська Армія

Більш активніше боролася з фашистами створена у серпні-вересні 1941 року «Поліська Січ» Тараса Дмитровича Бульби-Боровця(1908-1981).

Тарас Бульба –БоровецьАктор Г.Гладій в ролі Р.Шухевича у фільмі «Нескорений»

Т. Боровець не був членом ОУН. Він по своїм поглядам був ближче до українських соціал-демократів, співчував ідеям Директорії, мав зв’язки з урядом УНР у вигнанні. Сам походив родом з Волині(перебувала у складі Польщі). Працював каменярем. Був дуже незадоволений дискримінаційною політикою польського уряду стосовно українців. Декілька разів заарештовувався польськими спецслужбами, в 1934-35 роках ув'язнений у Березі Картузькій. У 1939-41 роках, під час радянської влади, продовжував роботу по організації націоналістичного підпілля на Поліссі й Волині. На початку Великої Вітчизняної війни, в 1941 році сформував і очолив партизанську Поліську Січ в місті Олевську. Боровець теж спочатку співпрацював з німцями, але швидко зрозумів, що нацисти діють лише у власних інтересах. В лютому 1942 року повстанські загони на чолі з Боровцем діяли в лісах Волині, Полісся, проводячи боротьбу вже як з німецькими окупантами, так і з окремими червоноармійськими загонами. Вони першими взяли назву УПА (Українська Повстанська Армія). Але Т.Бульба-Боровець, на відміну від ОУН, більш лояльно відносився до різних нацменшин, не відкидав можливості співпраці і з радянськими партизанами у боротьбі проти німців. Так, наприклад, Бульба заключив договір з радянським партизанським загоном на шість місяців; вони здійснили спільний напад на станцію Шепетівка, знищили німецький загін.

ОУН-Б створює нову УПА

Через деякий час урядуючий провідник ОУН-Б Микола Лебідь(1909-1988) теж починає реорганізовувати нечисленні загони С. Качинського і І.Перегійняка у партизанську армію, яку стали також називати УПА (Українська Повстанська Армія). ЇЇ створення повито легендами. Останнім часом датою утворення УПА називають 14 жовтня 1942 року (день Покрови Святої Богородиці), хоча за думкою провідних істориків ця військова структура виникає лише навесні 1943 року.

УПА налічувала декілька десятків тисяч бійців(бандерівці, частина мельниківців, бульбівців), що діяли в основному на Волині, Поліссі, в Галичині. Очолив УПА Дмитро Клячківський(пізніше-Р.Шухевич).

Але ні за чисельністю, ні за дисципліною УПА не відповідала критеріям армійської формації (не мали навіть артилерії, не говорячи вже про моторизовані з’єднання). Скоріше, це просто були загони озброєних людей партизанського типу. З 1943 року УПА розпочинає воєнні дії як проти радянських військ, так і з польською Армією Крайовою та з німецькими загонами. Роз’єднаність Радянського і Націоналістичного рухів послабила Рух Опору в Україні проти німецьких загарбників.