Глава 36. Право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір (авторське право)

Стаття 433. Об'єкти авторського права

1. Об'єктами авторського права є твори, а саме:

1) літературні та художні твори, зокрема:

романи, поеми, статті та інші письмові твори;

лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

музичні твори (з текстом або без тексту);

аудіовізуальні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва;

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп'ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4) інші твори.

2. Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

3. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

4. Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори.

5. Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал, що є складовими компіляції.

1. Об'єктами авторського права є законодавчо визначені об'єкти, яким надається правова охорона. Об'єктами авторського права насамперед є твори.

Твором визнається результат творчої діяльності автора, виражений в об'єктивній формі. Таким результатом можуть бути поєднання ідей, думок, образів, наукових положень, висновків, пропозицій та ін. Охоронювані авторським правом об'єкти — результати творчої діяльності людини, належать до таких галузей її діяльності, як наука, література і мистецтво. Законодавець поділяє твори на:

літературні та художні;

комп'ютерні програми;

компіляції даних (бази даних);

інші твори.

Щоб отримати правову охорону, об'єкти авторського права мають характеризуватися певними ознакам: по-перше, бути створеними в результаті творчої діяльності людини. Творчою визнається інтелектуальна діяльність людини, яка породжує щось якісно нове, що вирізняється своєю неповторністю, оригінальністю та унікальністю. По-друге, існувати в об'єктивній формі. Така форма може бути письмовою, усною, звуковою, у вигляді відеозапису, об'ємно-просторовою тощо. Наприклад, до усної форми творів належать промови, доповіді, лекції, проповіді тощо. Об'єктивна форма твору виражається за допомогою різних матеріальних носіїв. Це може бути напір, полотно, каміння, дискети тощо. Відсутність однієї з цих ознак робить твір неохороно-спроможним.

Об'єктом авторського права може бути як твір в цілому, так і його окрема частина, що відповідає вимогам охороноспроможності, і може використовуватися самостійно. Незавершений твір також може бути об'єктом авторського права. До таких творів належать ескізи, схеми, плани, що використовувалися для створення завершеного твору. Сутність твору, його наукова, літературна, художня цінність значення не мають. Авторське право охороняє будь-які твори незалежно від їх призначення і достоїнства. Проте охороняється лише форма вираження твору, а не його зміст, тобто охорона не поширюється на ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. Авторське право поширює свою охорону як на опубліковані, так і неопубліковані твори.

Перелік об'єктів авторського права, поданий у коментованій статті, є невичерпним. Законом може бути передбачена охорона інших об'єктів авторського права.

Твори, що охороняються законом, розрізняються за формою, способом їх відтворення, ступенем самостійності, видами використання тощо. Відмінності, що існують між різними видами творів, впливають на їх правовий режим та охорону.

До літературних та художніх творів належать:

романи, поеми, статті та інші письмові твори. До письмових творів належать також листи, щоденники, особисті записи;

лекції, промови, проповіді та інші усні твори — твори, створені й оприлюднені за допомогою усної мови. До усних творів належить також не записана музика та інші усні способи оприлюднення зазначених творів. Правова охорона надається і простим імпровізованим промовам. Забороняється фіксація таких усних творів без дозволу промовця;

драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори. Драматичні твори, як правило, створюються в письмовій формі, тому вони охороняються і як письмові твори, і як драматичні твори. До музично-драматичних творів належать опера, балет, музична комедія, оперета, симфонія, сюїта, фантазія та інші подібні твори, що є синтезом творів різних жанрів — музичного та літературного, образотворчого мистецтва та хореографії. Пантоміма — вид сценічного мистецтва, в якому основними засобами створення художнього образу є пластична виразність людського тіла і міміка, жести, рухи виконавця. Пантоміма полягає в перекладенні драматичної або поетичної теми на мову жестів, міміки, сценічної гри, що визначає оригінальний характер твору. Хореографічними є твори, що представляють собою мистецтво створення танцю. Засобами художнього вираження тут є рух людського тіла. Хореографічні твори охороняються, навіть якщо вони існують тільки у вигляді сценічної постановки, без фіксації в будь-якій об'єктивній формі. Хореограф здійснює постановку на сцені, втілюючи почуття персонажів у ритмічних фігурах і жестах. Сценічними творами є також спектаклі, постановки тощо;

музичні твори, що можуть бути текстові і безтекстові. До музичних творів з текстом належать: пісня, опера, мюзикл. Безтекстовими музичними творами є: увертюра, кантата тощо;

аудіовізуальні твори — це твори, що фіксуються на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, що відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття яких є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайд-фільми тощо, які можуть бути ігровими, аиімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими. Деякі компоненти аудіовізуального твору (сценарій, зокрема режисерський, музика, фотографічне зображення (кадри), ескізи, рисунки і макети декорацій) можуть використовуватись як самостійні об'єкти авторського права. Інші компоненти (творчий внесок режисера, оператора, артиста, інших осіб) практично не можна виділити з фільму, тому вони не можуть використовуватися самостійно;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки належать до творів образотворчого мистецтва. Живопис — вид образотворчого мистецтва, який полягає в художньому зображенні видимого світу фарбами на будь-якій поверхні (полотні, дереві, папері тощо). Поділяється живопис на монументальний, станковий, театрально-декоративний та мініатюру. А за тематикою він поділяється на жанри: побутовий, історичний, батальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімаційний тощо. Твір архітектури — твір у галузі мистецтва спорудження будівель і ландшафтних утворень (креслення, ескізи, моделі, збудовані будівлі та споруди, парки, плани нанесених пунктів тощо). Проект, що належить до архітектури, охороняє будь-яке зображення або тримірну модель, на основі якої може бути споруджений архітектурний твір. Скульптура — вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об'ємність, тривимірну форму й виконуються з твердих або пластичних матеріалів (камінь, метал, глина, гіпс тощо). Графіка — вид образотворчого мистецтва, що охоплює малюнок і гравюру, в основі якого лежить лінія, контраст чорного і білого. Графіка не виключає і застосування кольору. Поряд із завершеними композиціями самостійну художню цінність у графіці мають начерки, ескізи творів живопису, скульптури, архітектури. За технікою графіку поділяють на рисунок і друковану графіку. За призначенням розрізняють станкову, книжкову та газетно-журнальну, прикладну графіку і плакат. Основною особливістю творів образотворчого мистецтва є їх нерозривний зв'язок з матеріальними носіями, в яких втілено твір. Ці твори переважно існують в одному екземплярі. Тому важливо розмежовувати право власності на них як на річ і авторські права на сам твір. Згідно з чинним законодавством відчуження матеріального носія, в якому втілено твір образотворчого мистецтва, не означає одночасного відчуження авторських прав, і навпаки;

фотографічні твори — це фотографії, що визначаються як нерухомі зображення, одержувані на поверхнях, чутливих до світлового або іншого випромінювання, незалежно від технічної природи, процесу одержання зображень (хімічного, електронного або іншого). До фотографічних творів належать також твори, виконані способами, подібними до фотографії, зокрема голографії;

твори ужиткового мистецтва — твори мистецтва, в тому числі твори художнього промислу, створені ручним або промисловим способом для користування у побуті або перенесені на предмети такого користування. Це можуть бути ювелірні, металеві вироби, вироби із шкіри, кісток, пластмаси, іграшки, значки, галантерея, вишивки, сувеніри тощо. Характерними особливостями творів ужиткового мистецтва є те, що вони охороняються як об'єкти авторського права незалежно від моменту їх створення, мають утилітарний характер, відзначаються художніми й естетичними якостями і мають не лише побутове призначення, а й служать для прикрашення середовища людини;

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки — об'єднуються поняттям картографічних творів. Зазначені твори охороняються за умови, що вони є результатом творчої діяльності. Часто створення карт, ілюстрацій та інших подібних творів вимагає не лише великої технічної роботи, а й значного творчого внеску. Тому такі твори можуть відрізнятись як за технічним рівнем, так і певним авторським стилем. Звичайно, картографічні твори створюються за державним замовленням і включаються до державних картографо-геодезичних фондів. Тому порядок їх використання іншими особами визначається згідно з положеннями про ці фонди;

переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів — це похідні твори. Похідні твори охороняються незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на яких вони засновані. Переклад — вираження форми письмових або усних творів мовою, що відрізняється від мови оригіналу. Авторське право надається перекладачам на переклад твору як визнання їх творчої інтерпретації твору іншою мовою. Однак такий переклад не повинен завдавати шкоди правам автора твору, що перекладається. Для перекладу твору необхідний відповідний дозвіл автора твору, що перекладається. Аранжування — творча переробка музичного твору для виконання іншими, порівняно з оригіналом, інструментами або голосами. Адаптація — це пристосування чи полегшення твору для сприйняття малопідготовленими читачами або пристосування літературно-художнього твору для осіб, які починають вивчати іноземну мову. Критеріями надання правової охорони похідним творам є вимога творчої самостійності твору порівняно з оригіналом та дотримання творцем похідного твору прав автора оригінального твору. Якщо створення похідного твору було здійснене з порушенням авторських прав, він не може бути об'єктом авторських прав і тому не охороняється;

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності. Збірник — видання, що складається з ряду творів одного (авторський збірник) або кількох (багатьох) авторів. До таких збірників належать: збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних за умови, що вони є результатом творчої праці щодо добору, координації або упорядкування змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них, охороняються авторським правом. Суть діяльності укладача, який упорядковує збірники, полягає в тому, що він самостійно відбирає необхідний матеріал, розташовує його за оригінальною системою і піддає обробці. Проста технічна робота, наприклад підготовка збірника нормативних актів, розташованих у хронологічному порядку, творчою діяльністю не визнається.

Окремим видом серед об'єктів авторського права є комп'ютерна програма. Комп'ютерна програма представляє собою сукупність даних і програм, призначених для функціонування комп'ютерів та інших комп'ютерних пристроїв з метою одержання певного результату, включаючи підготовчі матеріали, одержані під час розробки комп'ютерної програми, і породжувані нею аудіовізуальні відображення. За правовим режимом комп'ютерні програми належать до літературних творів. Правова охорона поширюється на всі види комп'ютерних програм, у тому числі на операційні системи і програмні комплекси, що можуть бути виражені будь-якою мовою і в будь-якій формі, включаючи вихідний текст і об'єктний код. До об'єктів авторського права не належать ідеї і принципи, які лежать в основі програм, ідеї і принципи організації інтерфейсу і алгоритму, мови програмування.

Правова охорона надається також компіляціям даних (базам даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності. Компіляція (база даних) — це сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи іншими способами. Результат творчої діяльності тут полягає в підборі і організації об'єктів авторського права. Така охорона не поширюється, власне, на дані або інформацію і не стосується будь-якого авторського права, яке вже існує на самі дані або інформацію.

Перелік об'єктів авторського права, закріплений у коментованій статті ЦК, не є вичерпним. Правова охорона надається й іншим творам.

2. Охороні підлягають всі об'єкти авторського права, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети, а також способу чи форми вираження. Авторське право виникає на ці об'єкти з самого факту їх створення і не потребує здійснення будь-яких формальностей. Крім того, законом не вимагається підтвердження наявності в творі встановлених ознак охороноздатності. За загальним правилом на друкованих виданнях проставляється знак правової охорони об'єктів авторських прав. Однак виникнення правової охорони не залежить від виконання формальностей. Правова охорона надаватиметься як твору, на якому проставлений такий знак, так і твору без знака. Метою позначення твору є оповіщення інших осіб про те, що твір охороняється.

3. Правова охорона поширюється лише на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

 

Стаття 434. Твори, які не є об'єктами авторського права

1. Не є об'єктами авторського права:

1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;

3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

4) інші твори, встановлені законом.

До творів, що не охороняються як об'єкти авторських прав, належать насамперед ті, в яких відсутня хоча б одна з ознак охороноспроможності твору. Якщо особою в результаті роботи досягнуто не творчий, а лише технічний результат, він авторським правом не охороняється. Аналогічно не охороняється твір, якщо він не виражений в об'єктивній формі, придатній для відтворення. Так, не отримують правову охорону телефонні довідники, розклади руху транспортних засобів, радіопередачі за умови, що упорядником не було здійснено оригінального викладу даних.

Поряд із зазначеними об'єктами існують твори, що мають необхідні ознаки охороноспроможності, але не охороняються авторським правом через пряму заборону закону. Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не є об'єктом авторського права: повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Слід зауважити, що проекти державних символів України, державних нагород, символів і знаків органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань, символіки територіальних громад та символів і знаків підприємств, установ та організацій, а також грошових знаків до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і мають відповідну правову охорону.

Наведений перелік не є вичерпним, закон може встановити й інші об'єкти, які не будуть охоронятись авторським правом.

 

Стаття 435. Суб'єкти авторського права

1. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

1. Суб'єктами авторського права є автори творів науки, літератури і мистецтва або їх правонаступники чи роботодавці, які на законних підставах отримали виключні авторські права. Це можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Суб'єкти авторських прав поділяються на первинних і похідних.

Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Автором твору може бути лише фізична особа незалежно від статі, віку, громадянства і стану дієздатності. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Авторами визнаються не лише творці оригінальних творів, а й творці похідних (залежних) творів, зокрема перекладів, переробок, копій творів образотворчого мистецтва тощо. Для виникнення авторських прав на похідний твір не має значення, чи охороняється законом первісний твір.

2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону. До них належать упорядники, автори похідних творів, суб'єкти права на службові твори, правонаступники, організації колективного управління майнових прав авторів.

Упорядники. Автору збірника, бази даних чи іншого твору, який називається упорядником, належить авторське право на здійснені ним підбір чи розташування матеріалів. Упорядництво — це творча праця, що породжує авторські права навіть у тому випадку, коли систематизовані ідеї чи факти не є об'єктами авторського права. Виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому зберігаються за авторами творів, що включаються до таких видань. Однак виключне право на використання такого видання в цілому належить видавцю. Видавцем, зазвичай, є юридична особа. Видавець вправі при будь-якому використанні видання зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

Автори похідних творів. Авторами похідних творів найчастіше є перекладачі літературних текстів, аранжувальники музичних творів, а також особи, які здійснюють іншу переробку творів. Автори похідних творів користуються авторськими правами лише за умови дотримання ними прав авторів творів, що були перекладені, перероблені. Наявність авторського права перекладачів не заважає іншим особам на тих самих умовах робити власні переклади і переробки тих самих творів. Юридичні особи також можуть стати похідними суб'єктами авторського права в силу переходу певних прав на підставі заповіту, договору, виконання службового завдання.

Суб'єкти права на службові твори. Суб'єктами права на службовий твір, тобто на твір, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, є працівник і роботодавець. Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить його автору. А відповідно до ст. 429 ЦК майнові права на такий твір належать працівникові, який створив цей твір, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Правонаступники. Авторське право може переходити у спадщину. Спадкування авторських прав на твори за загальним правилом може здійснюватися згідно із законом або заповітом. При спадкуванні за законом власниками авторських прав на твори можуть стати лише особи, які входять до тієї чи іншої черги спадкоємців. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину незалежно від його громадянства і наявності родинних відносин з померлим або юридичній особі незалежно від профілю її діяльності і місцезнаходження. Якщо померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту, його авторські права, на відміну від іншої спадкованої маси, до держави не переходять, а припиняються. Спадкоємці є похідними суб'єктами авторського права. Правонаступництво щодо творів науки, літератури і мистецтва може здійснюватись на підставі закону чи договору про передачу майнових прав. Договірне правонаступництво настає відповідно до умов авторських договорів. На їх основі суб'єктами авторського права стають видавництва, театри, студії та інші організації, а також фізичні особи, до яких переходять майнові права.

Організації колективного управління майновими правами авторів також є суб'єктами авторського права. Організації колективного управління створюються суб'єктами авторського права та мають статус юридичної особи, також суб'єкти авторського права можуть доручити управління своїми майновими правами державним організаціям, установчі документи яких передбачають здійснення таких функцій.

 

Стаття 436. Співавторство

1. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.

2. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.

3. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

1. Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Співавторство має місце за певних умов: 1) в результаті спільної діяльності кількох осіб повинен бути створений єдиний цілісний твір. Тобто колективний твір не може бути створений внаслідок простого механічного поєднання творів окремих авторів, необхідний такий взаємозв'язок їх внутрішньої форми і змісту, щоб вони сприймались як єдиний твір; 2) створення твору повинно відбуватися спільною творчою працею кількох осіб, тобто твір повинен бути результатом їх спільних зусиль. Спільною творчою працею не визнається робота тоді, коли одна особа відповідно до своїх службових обов'язків чи на інших підставах надає допомогу автору твору, але результати її праці не відображаються у творі; 3) внесок кожного автора повинен мати творчий характер. Надання автору чи співавторам лише технічної допомоги (підбір матеріалів, креслення схем, діаграм, графіків тощо) співавторства не породжує, як і надання авторам фінансової допомоги для створення твору. Співавторством є також авторське право на інтерв'ю. Співавторами інтерв'ю є особа, яка дала інтерв'ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення.

2. Виділяють два види співавторства: роздільне і нероздільне.

При нероздільному співавторстві твір, створений двома або більше співавторами, є нероздільним цілим, його частини не мають самостійного значення і не можуть бути практично виділені з єдиного твору. Прикладом нероздільного співавторства може бути картина чи скульптура, створені кількома авторами.

Якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

При роздільному співавторстві створений твір складається з частин, кожна з яких має самостійне значення (наприклад колективна монографія), а кожний із співавторів має право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами.

Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.

3. Відносини співавторів визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та інше використання твору в цілому належить всім співавторам, але угодою може бути встановлено також і інший порядок здійснення спільного розпорядження авторськими правами на твір. Наприклад, співавтори можуть доручити здійснення авторських прав одному з авторів, домовитися про принцип розподілу авторської винагороди, порядок позначення імен співавторів тощо.

У разі порушення спільного авторського права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

 

Стаття 437. Виникнення авторського права

1. Авторське право виникає з моменту створення твору.

2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом.

1. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких формальностей. Це основний принцип національного законодавства про авторське право, відповідно до якого авторське право породжує сам факт створення твору.

2. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:

латинська літера «С», обведена колом, — ©;

ім'я особи, яка має авторське право;

рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

Застосування цього знака залежить від бажання власника авторського права на твір. Правова охорона буде надаватися твору, на якому цей знак проставлений, у такому самому обсязі, як і на твір без такого знака. Основною метою позначення твору є оповіщення третіх осіб про те, що твір охороняється, однак таке позначення полегшує вирішення спорів у разі порушення авторських прав.

 

Стаття 438. Особисті немайнові права автора

1. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу, а також право:

1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

4) на недоторканність твору.

Поряд із визначеними в ст. 423 ЦК автору твору належать такі особисті немайнові права:

вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо;

забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор твору бажає залишитись анонімом;

вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені автора на творі і його примірниках і під час будь-якого його публічного використання;

вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора.

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

Перші три зазначені права об'єднуються поняттям права автора на авторське ім'я. Право на авторське ім'я не може бути передане іншим особам. Як і право авторства, право на ім'я виникає із самого факту створення твору, але реалізується воно лише у разі оприлюднення твору. Право на авторське ім'я є чинним протягом усього життя автора, а після його смерті охороняється спадкоємцями чи державою.

Право автора на недоторканність твору, тобто право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі й репутації автора, полягає в тому, що при відтворенні, публічному виконанні чи іншому використанні твору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни як у твір, так і в його назву, а також у позначення імені автора.

 

Стаття 439. Забезпечення недоторканності твору

1. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.

2. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.

1. Зміст права автора на недоторканність твору полягає в тому, що при відтворенні, публічному виконанні чи іншому використанні твору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни як у сам твір, так і в його назву, а також у позначення імені автора. Забороняється також без згоди автора при відтворенні його твору супроводжувати твір ілюстраціями, передмовами, післямовами чи будь-якими коментарями. Однак законом передбачаються випадки, коли порушення цілісності твору не є порушенням його недоторканності. Такими випадками визнаються:

цитування в оригіналі та у перекладі в наукових, дослідницьких, полемічних, інформаційних цілях в обсязі, виправданому метою цитування;

відтворення в оглядах поточних подій, у кіно, на радіо і по телебаченню випущених у світ літературних та художніх творів в обсязі, що відповідає інформаційним цілям;

творча інтерпретація твору виконавцем чи режисером-постановником, якщо при цьому не вносяться зміни до форми і змісту твору.

2. Після смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це автором. Право на недоторканність не переходить у спадщину, але спадкоємці також вправі охороняти зазначене право. Уповноважені особи чи спадкоємці наділяються правом надавати дозвіл на внесення у твір змін і доповнень за умови, що не буде здійснена суттєва зміна творчого задуму автора твору. Так, особи, які здійснюють охорону недоторканності твору, можуть дозволити доповнювати твір передмовами, післямовами, вносити уточнення, пов'язані з розвитком науки і техніки тощо. Такі правомочності спадкоємців не обмежені терміном.

 

Стаття 440. Майнові права інтелектуальної власності на твір

1. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

1. Майнові права інтелектуальної власності на твір розділяються на виключні і невиключні.

До невиключних майнових прав належать:

право на використання твору;

право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Законом України «Про авторське право і суміжні права» право на використання твору визнається виключним. Виключне право на використання твору автором чи іншою особою, яка має авторське право, що є основним майновим правом автора, дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом.

Іншим майновим правом інтелектуальної власності на твір є виключне право автора чи іншої особи, яка має авторське право, на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами. Воно полягає у праві дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ; будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер; імпорт примірників творів та ін.