Глава 35. Загальні положення про право інтелектуальної власності

Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

2. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

1. Окрему групу відносин, регульованих цивільним правом, складають відносини, об'єктами яких є результати творчої діяльності людей. Самі процеси розумової діяльності перебувають за межами дії права. Однак результати діяльності, іцо має елементи творчості, стають об'єктами правового регулювання. До них, насамперед, належать літературні, художні і наукові здобутки, виконавча діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телевізійні передачі, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки тощо. Право інтелектуальної власності поширюється не на всі результати творчої діяльності, а лише на ті, які відповідають вимогам законодавства. Безперечно, об'єктом права інтелектуальної власності може визнаватися будь-який результат творчості людини, незалежно від його відповідності вимогам закону, але правова охорона на такий результат поширюватися не буде.

Коментована стаття визначає, що об'єктами інтелектуальної власності є результати інтелектуальної і творчої діяльності. Ці види діяльності схожі за своєю природою, адже будь-яка інтелектуальна діяльність є творчою, але за результатами вони відрізняються.

Право інтелектуальної власності — це право на об'єкт інтелектуальної власності, який в силу цього повинен відповідати певним ознакам. Об'єктом права інтелектуальної власності може бути нематеріальний об'єкт (ідеї, образи, технічні рішення, сполучення звуків тощо), який:

оформлений в певну об'єктивну форму;

відповідає вимогам закону.

Право інтелектуальної власності на об'єкт інтелектуальної власності обмс жене визначеними строками, після збігу яких він стає надбанням суспільстві Виключне право на об'єкт інтелектуальної власності має насамперед його тво рець. Способи набуття і оформлення права власності на нього відрізняються від інших об'єктів права власності. Способи захисту об'єкта права інтелектуальної власності також значно відрізняються від загальних цивільно-правовій способів.

Охорона інтелектуальної власності в Україні гарантується ст. 57 Конституції, яка, гарантуючи свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, проголосила захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Право інтелектуальної власності забезпечується спеціальними законами про об'єкти інтелектуальної власності: «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ, з подальшими змінами, «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХН, з подальшими змінами, «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХН, з подальшими змінами, «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХП, з подальшими змінами, «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 p. № 752-XIV, з подальшими змінами, «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 жовтня 1997 р. № 621/97-ВР, з подальшими змінами, «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р. № 3116-ХІІ, з подальшими змінами.

До міжнародних договорів у сфері права інтелектуальної власності, учасниками яких є Україна, належать: «Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів» (1886 p.), «Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення» (1961 p.), «Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм» (1971 p.), «Всесвітня конвенція про авторське право» (1952 p.), «Паризька конвенція про охорону промислової власності» (1883 p.), «Євразійська патентна конвенція» (1994 р.) та ін.

2. Право інтелектуальної власності складається з особистих немайнових і (або) майнових прав.

До особистих немайнових прав на твори науки, літератури і мистецтва належать: право вимагати визнання свого авторства, тобто зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо; право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору; право використовувати твір під власним ім'ям, псевдонімом або анонімно; право вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, що може зашкодити честі й репутації автора та ін. Суб'єкти суміжних прав мають схожі особисті немайнові права.

До особистих немайнових прав на об'єкти патентного права та інші об'єкти інтелектуальної власності належать: право авторства; право на пріоритет; право на недоторканність.

Особисті немайнові права є невіддільними від їх суб'єкта і не можуть бути об'єктом цивільного обігу.

Майновими правами інтелектуальної власності відповідно до ст. 424 ЦК визнаються: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання та ін.

Власник майнових прав може володіти, користуватися та розпоряджатися ними на власний розсуд.

3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Підстави та випадки обмеження чи позбавлення права власності чітко визначаються цим Кодексом та спеціальними законами щодо об'єктів інтелектуальної власності.

 

Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності

1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.

2. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.

3. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності.

1. Право інтелектуальної власності — це право на результати інтелектуальної, насамперед творчої діяльності. Об'єктом права інтелектуальної власності може бути тільки нематеріальний об'єкт. Право власності на річ — це право володіти, користуватися та розпоряджатися матеріальним носієм, у який втілено нематеріальний результат інтелектуальної творчої діяльності людини. Наприклад, музика і текст пісні можуть бути тільки об'єктом права інтелектуальної власності, а диск, на який цю пісню записано, — це об'єкт права власності на річ. Суб'єктом права інтелектуальної власності є тільки творець об'єкта інтелектуальної власності та, звичайно, його законні правонаступники, а суб'єктом права власності може бути особа, яка набула це право відповідно до чинного законодавства. Так, правом власності на диск може бути наділена будь-яка кількість осіб, що купили цей диск. Тому право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.

2. Майнові права інтелектуальної власності на відповідний об'єкт можуть бути передані суб'єктом права інтелектуальної власності будь-якій іншій особі, яка стає суб'єктом цього права. При цьому суб'єкт права власності на матеріальний носій, в якій було втілено цей об'єкт інтелектуальної власності, не змінюється, тобто особа, яка придбала диск, і надалі залишається власником цього диску.

3. Аналогічно перехід права власності на річ не означає переходу права на об'єкт права інтелектуальної власності. Якщо право власності на матеріальний носій перейде до іншої особи, то право інтелектуальної власності залишається за її суб'єктом без змін.

 

Стаття 420. Об'єкти права інтелектуальної власності

1. До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення; комерційні таємниці.

Об'єкти інтелектуальної власності, перелічені в даній статті, можна поділити на групи, кожна з яких характеризується певними методами правової охорони, що пов'язано з особливостями створення та юридичною природою цих об'єктів.

До першої групи належать: літературні і художні твори, комп'ютерні програми, бази даних, виконання, фонограми, відеограми, передачі організацій мовлення. Відносини, пов'язані зі створенням і використанням цих об'єктів, регулюються інститутом інтелектуальної власності, який має назву авторські і суміжні права.

Другу групу становлять об'єкти, які належать до іншого інституту права інтелектуальної власності — інституту патентного права. Це — винаходи, корисні моделі та промислові зразки.

Третю групу складають засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, виробленої продукції: комерційні найменування, торговельні марки, географічні зазначення.

Четверту групу об'єктів, які формують інститут нетрадиційних результатів інтелектуальної діяльності, складають: компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, сорти рослин, породи тварин, комерційні таємниці.

 

Стаття 421. Суб'єкти права інтелектуальної власності

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Суб'єктами права інтелектуальної власності є фізичні та юридичні особи, їх правонаступники та особи, до яких право власності на об'єкт інтелектуальної власності переходить на підставі закону чи договору.

Іноземні особи та особи без громадянства мають однакові з громадянами України права, тому вони також можуть бути суб'єктами права інтелектуальної власності. Суб'єктом права інтелектуальної власності може бути і держава Україна.

Суб'єктів права інтелектуальної власності поділяють на первинних та похідних.

Будь-яка фізична особа, яка створила об'єкт інтелектуальної власності (автор), є первинним суб'єктом права інтелектуальної власності. Авторами можуть бути фізичні особи незалежно від їх віку, правового, соціального, політичного та іншого статусу.

Первинним суб'єктом майнових прав інтелектуальної власності є також роботодавці особи, яка створила об'єкт у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Юридичні особи також можуть набути первісного права інтелектуальної власності в силу закону.

Похідними суб'єктами права інтелектуальної власності визнаються правонаступники (фізичні та юридичні особи, до яких це право переходить в силу закону, договору чи в порядку спадкування). Правонаступництво може бути добровільним чи примусовим. При добровільному правонаступництві автор передає свої майнові права іншій особі добровільно, тобто на підставі договору чи заповіту. Примусове правонаступництво передбачає перехід майнових прав проти волі їх суб'єктів, наприклад перехід творів у суспільне надбання після закінчення строку їх охорони або у випадках вільного чи попереднього користування тощо. Спадкоємці також є правонаступниками і, відповідно, суб'єктами похідного права інтелектуальної власності.

 

Стаття 422. Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності

1. Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

Підстави виникнення права власності на результат інтелектуальної діяльності можна поділити на дві групи: первинні і похідні.

Первинні підстави виникнення права інтелектуальної власності потрібно розглядати щодо різних груп об'єктів інтелектуальної власності.

Так, юридичною підставою для первинного виникнення права інтелектуальної власності на літературні, художні і наукові твори, виконавчу діяльність артистів, звукозапис, радіо- і телепередачі є результат творчої діяльності. Коли цей результат отримує певну об'єктивну форму, виникає сукупність правомочностей щодо здійснення права власності. Для таких об'єктів, як винаходи, промислові зразки, торговельні марки, комерційні найменування, момент створення об'єкта інтелектуальної власності не збігається з моментом виникнення права інтелектуальної власності. Для виникнення останнього потрібна наявність сукупності юридичних фактів, необхідних для настання відповідних наслідків. Такими фактами є: надання результату інтелектуальної діяльності об'єктивної форми; подання заявки до державного органу спеціальної компетенції; ухвалення позитивного рішення цим органом; видача охоронного документа (патенту на винахід, свідоцтва на торговельну марку тощо).

Похідні підстави набуття права інтелектуальної власності — нечисленні. Основні з них — ліцензійні та інші цивільно-правові договори, спадкування, а також набуття права інтелектуальної власності в силу закону. При цьому в будь-яких випадках виключне особисте право авторства є невідчужуваним.

 

Стаття 423. Особисті немайнові права інтелектуальної власності

1. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

3) інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності. У випадках, передбачених законом, особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати іншим особам.

3. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися), за винятками, встановленими законом.

1. Особистими немайновими правами можуть володіти тільки автори об'єктів права інтелектуальної власності. Ці права належать автору незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним навіть у випадку поступки виключних прав на використання твору.

Особистими майновими правами наділяються суб'єкти як авторського та суміжних прав, так і суб'єкти промислової власності.

Суб'єкту авторського права належать такі особисті немайнові права, як:

право авторства — полягає в заснованій на факті створення твору можливості особи визнаватися його автором, творцем;

право на ім'я — полягає в можливості автора використовувати чи дозволяти використовувати твір під своїм справжнім ім'ям, псевдонімом або без позначення імені (анонімно);

право на обнародування твору, включаючи право на відкликання, — полягає в можливості автора самому обнародувати твір або дозволити обнародувати твір у будь-якій формі. Ніхто, крім автора, не вправі здійснювати дії, що вперше роблять твір доступним для загального відома;

право на захист своєї репутації — автор має право на захист твору від будь-якого перекручування чи іншого зазіхання, здатного завдати шкоди його честі і достоїнству.

Творці інших об'єктів права інтелектуальної власності також наділяються особистими немайновими правами, які здебільшого за своїм змістом не від-різніються від прав суб'єктів авторського та суміжних прав.

Наприклад, до особистих немайнових прав автора об'єкта патентного права належать:

право авторства;

право на одержання патенту;

право на пріоритет;

право на недоторканність.

2. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать творцеві об'єкта права інтелектуальної власності, але у випадках, передбачених законом, можуть належати й іншим особам: правонаступникам (спадкоємцям), роботодавцям та ін.

3. За загальним правилом особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності. Особі можуть належати особисті (немайнові) права, а якась частина чи весь комплекс майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності можуть бути передані іншій особі.

4. Особисті немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися) іншим особам, але законом можуть бути передбачені випадки, коли така передача може здійснюватися.

 

Стаття 424. Майнові права інтелектуальної власності

1. Майновими правами інтелектуальної власності є:

1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

2. Законом можуть бути встановлені винятки та обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження та винятки не створюють істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних інтересів суб'єктів цих прав.

3. Майнові права інтелектуальної власності можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

1. Майновими правами суб'єктів авторського та суміжних прав є право дозволяти або забороняти:

- відтворення творів;

- публічне виконання і публічне сповіщення творів;

- публічний показ;

- будь-яке повторне публічне сповіщення в ефірі;

- переклади творів;

- переробки, адаптації, аранжування твору та ін.

Майновими правами суб'єктів патентного права визначаються:

- право на передачу патенту іншим фізичним чи юридичним особам;

- право на винагороду.

Майнові права інтелектуальної власності поділяються на виключні та неви-ключні. До виключних прав належать:

право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності;

право забороняти неправомірне використання.

Невиключні права становлять:

- право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності надають їх суб'єкту право володіти, користуватися та розпоряджатися своїми правами на власний розсуд. Власник майнових прав може здійснювати щодо власного об'єкта права інтелектуальної власності будь-які дії, але такі дії не повинні суперечити закону, моральним засадам суспільства, не завдавати шкоди правам, свободам та гідності інших громадян, інтересам суспільства. Держава не має права втручатись у здійснення власником права інтелектуальної власності.

2. Здійснення майнових прав інтелектуальної власності може бути обмежене у визначених законом випадках. Наприклад, Закон України «Про авторське право і суміжні права» допускає вільне використання твору, тобто використання без згоди автора чи іншої особи, що має авторське право. Однак у такому випадку обов'язковим є зазначення ім'я автора і джерела запозичення.

3. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути предметом будь-яких цивільних договорів, об'єктом господарського обороту, в тому числі можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших цивільних відносинах.

 

Стаття 425. Строк чинності прав інтелектуальної власності

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом.

2. Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

3. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути припинені достроково у випадках, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

1. Особистими немайновими правами інтелектуальної власності чинним законодавством визнаються:

право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності;

інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Серед названих прав такі особисті немайнові права інтелектуальної власності, як право авторства, право на ім'я, право на захист своєї репутації (право на недоторканність), право авторства суб'єктів патентного права, є безстроковими.

До майнових прав інтелектуальної власності належать:

право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності;

виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності є чинними протягом строків, встановлених цим Кодексом, іншими законами чи договором. Так, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом; строк чинності майнових прав на винахід спливає через двадцять років, що відліковуються від дати подання заявки на винахід у встановленому законом порядку; строк чинності майнових прав на корисну модель спливає через десять років від дати подання заявки на корисну модель встановленому законом порядку; на промисловий зразок — через п'ятнадцять років від дати подання заявки на промисловий зразок у встановленому законом порядку; строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на компонування інтегральної мікросхеми спливає через десять років, що відліковуються від дати подання заявки.

Чіткі строки чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності встановлені ЦК також на сорти рослин, породи тварин, торговельну марку, комерційне найменування та ін.

3. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути припинені достроково. Випадки такого припинення встановлюються в спеціальних законах про інтелектуальну власність, відповідних договорах. Дострокове припинення майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності відбувається також при несплаті встановлених зборів за підтримання чинності майнових прав, невикористанні об'єкта інтелектуальної власності протягом визначеного законом строку, за ініціативою власника.

 

Стаття 426. Використання об'єкта права інтелектуальної власності

1. Способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.

2. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.

3. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

4. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

1. Використання об'єкта права інтелектуальної власності може здійснюватися різноманітними способами, які не повинні суперечити чинному законодавству, моральним принципам суспільства та не завдавати шкоди правам, свободам та гідності інших громадян, інтересам суспільства. Такі способи можуть бути встановлені як цим Кодексом, так і спеціальними законами про інтелектуальну власність, а також цивільно-правовими договорами.

2. Суб'єкт права інтелектуальної власності має право використовувати об'єкт будь-яким доцільним способом, що не повинен порушувати прав та інтересів інших осіб. За порушення прав інших осіб законодавством встановлюються цивільно-правова та інші види відповідальності.

3. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою може здійснюватися лише з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти таке використання. Випадки використання об'єкта права інтелектуальної власності, яке є правомірним, без дозволу правовласника передбачаються цим Кодексом та іншими законами у сфері права інтелектуальної власності. Так, Законом України «Про авторське право і суміжні права» визначається вичерпний перелік випадків, які дозволяють використання твору без згоди автора чи іншої управомоченої особи.

4. Однією з правових форм розпорядження майновими правами інтелектуальної власності законодавство передбачає ліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, що дає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Така ліцензія може бути оформлена як окремий документ або бути складовою ліцензійного договору. Предмет ліцензії зумовлює її вид. Так, розрізняють ліцензії на винахід, корисну модель, промисловий зразок, торговельну марку, топографію інтегральних мікросхем, сорт рослин. За обсягом прав, що надаються, розрізняють обмежені і повні ліцензії. Обмежені ліцензії поділяються на виключні, одиничні, невиключні. Сторони ліцензійного договору встановлюють основні його умови: предмет, умови використання, строки, ціну, порядок розрахунків, вид ліцензії та ін.

 

Стаття 427. Передання майнових прав інтелектуальної власності

1. Майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

2. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

1. Майнові права інтелектуальної власності можуть передаватись іншій особі як комплексно, тобто всі разом, так і частково. Авторське право допускає можливість передачі зазначених прав частково. У такому випадку передається конкретне право, наприклад право на відтворення твору, на публічне виконання, на переклад творів, на винагороду, на аранжування чи обробку певним способом. Майнові права, які передаються, повинні бути чітко зазначені у договорі. Майнові права, які в договорі не вказуються, вважаються такими, що не передаються.

На відміну від авторського права, при уступці патентних прав до набувача переходять всі патентні права без винятку. Патентовласник не може поставити умову, щоб до набувача певні права переходили, а інші залишалися за патенто-власником. Поділ патентних прав не допускається, як і поділ використання.

Набувач патенту стає володільцем всього обсягу прав, якими був наділений відчужувач патенту. Тобто патент не може відчужуватися частинами.

2. Передача майнових прав інтелектуальної власності може здійснюватись на підставі ліцензійних чи інших видів цивільно-правових договорів, якими передбачається передача (відступлення) можливих прав як на платній, так і безоплатній основі, як безстроково, так і на певний строк, як повністю, так і частково; а також про накладення певних обтяжень таких прав.

При передачі майнових прав інтелектуальної власності за договором сторони укладають такий договір у письмовій формі.

 

Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам

1. Право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам спільно, може здійснюватися за договором між ними. У разі відсутності такого договору право інтелектуальної власності, яке належить кільком особам, здійснюється спільно.

Цим Кодексом та спеціальними законами про інтелектуальну власність встановлюється, що відносини кількох суб'єктів права інтелектуальної власності на спільний об'єкт регулюються договором між ними. Якщо такого договору немає, то право власності здійснюється суб'єктами спільно. Залежно від того, що є об'єктом права власності, відносини права власності регулюються авторським або патентним правом. Об'єкт інтелектуальної власності може належати кільком особам на праві співавторства або в силу закону чи договору.

При співавторстві у сфері авторського права об'єкт інтелектуальної власності створюється спільною творчою працею кількох осіб. Отже, авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Відносини співавторів визначаються угодою, укладеною між ними. Право на опублікування та іншого використання твору в цілому належить кожному співавтору. Результатом співавторства може стати твір, який складає єдине нерозривне ціле. У такому випадку жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання чи зміну твору. Право на твір, створений як єдине ціле, належить всім співавторам разом, тобто публікувати чи іншим способом використовувати твір співавтори можуть лише за взаємною згодою.

Якщо твір, створений у співавторстві, складається із частин, кожна з яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має право використовувати свою частину на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між ними. Співавторством визнається також право на інтерв'ю. У такому випадку співавторами будуть особа, яка дала інтерв'ю, і особа, яка взяла інтерв'ю. Опублікування запису інтерв'ю може мати місце лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

Здійснення права інтелектуальної власності на об'єкти патентного права регулюється відповідними законами, які закріплюють, що взаємовідносини при використанні об'єкта інтелектуальної власності (винаходу, корисної моделі,

промислового зразка тощо), патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожен власник патенту може використовувати зазначений об'єкт на власний розсуд, але жоден із них не має права давати дозвіл (ліцензію) на використання цього об'єкта та передавати право власності на об'єкт іншій особі без згоди інших власників патенту.

Право інтелектуальної власності на об'єкт може належати кільком особам в силу закону у випадку, якщо воно перейшло в порядку спадкування до кількох спадкоємців. Це саме право може бути передане кільком правонаступникам за договором.

 

Стаття 429. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт, та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

3. Особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, можуть бути встановлені законом.

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності належать працівникові, який створив об'єкт права інтелектуальної власності в порядку виконання трудового договору. Це загальне правило також закріплене в спеціальних законах щодо об'єктів інтелектуальної власності.

У даній статті встановлюється, що в окремих, передбачених законом, випадках деякі особисті немайнові права інтелектуальної власності можуть належати юридичній або фізичній особі, де або в якої працює працівник, який створив даний об'єкт права інтелектуальної власності. Однак ЦК таких випадків не передбачає.

2. Норма ЦК, яка встановлює, що майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений працівником у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові та юридичній або фізичній особі, де або у якої він працює, спільно, є новою для чинного законодавства. В усіх чинних законах про об'єкти авторського та суміжних прав і промислової власності зазначається, що право на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за спеціальним дорученням роботодавця, належить роботодавцеві. Тому спеціальні закони про інтелектуальну власність, що містять зазначені норми, потребують узгодження з ЦК.

Особливістю даної норми є те, що майнові права на об'єкт інтелектуальної власності належать працівникові і роботодавцеві спільно. Однак договором між ними може бути встановлена інша належність майнових прав інтелектуальної власності.

3. Норм, які врегульовували б особливості здійснення майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, ЦК не містить. Такі особливості, які залежать насамперед від того, до якого інституту інтелектуальної власності чи сфери застосування належить відповідний об'єкт, встановлюються законодавчо. Встановити інший, відмінний від встановленого законом, обсяг чи режим використання такого об'єкта в договорі сторони не можуть.

 

Стаття 430. Права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням

1. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта.

У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові.

2. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

1. Правовий режим об'єкта інтелектуальної власності, створеного за замовленням, є подібним до встановленого в ст. 429 ЦК щодо об'єктів інтелектуальної власності, створених за трудовим договором. За загальним правилом особисті немайнові права на об'єкт інтелектуальної власності, створений за замовленням, належать особі, яка створила цей об'єкт.

У певних випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові. Наприклад, одним із таких випадків є право на недоторканність твору.