Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Пухлини з меланінутворюючої тканини. Пухлини центральної нервової системи, оболонок мозку та периферійних нервів.
ОСНОВНІ ПИТАННЯ:
1. Загальна характеристика пухлин з меланінутворюючої тканини.
2. Невуси – визначення, класифікація, морфологія.
3. Меланома – стадії розвитку, класифікація.
4. Морфологія меланом різного типу.
5. Морфологія нейроепітеліальних (нейроектодермальних) пухлин.
6. Морфологія пухлин з оболонок мозку (менінгіома).
7. Морфологія пухлин черепних та спинальних нервів (шванома).
| | |
| Першоджерелом пухлин із меланінутворюючої тканини є меланоцити. Це клітини нейроектодермального походження, які виникають із швановської оболонки периферійних нервів і розташовуються в базальному шарі епідерміса, волосяних фолікулах, більшості слизових оболонок, покритих багатошаровим плоским епітелієм, м’яких оболонках мозку, а також сітківці та райдужній оболонці очей. У цитоплазмі меланоцитів знаходиться меланін, який при забарвленні гематоксиліном та еозином набуває темно коричневого або чорного кольору, виявляється при застосуванні спеціальних морфологічних методів дослідження (реакції Фортана-Масона, ДОФА-реакція). Меланоцити можуть давати пухлиноподібні утворення – невуси або справжні пухлини – меланоми.
|
| Невуси – доброякісні пухлиноподібні утворення шкіри, які розвиваються з меланоцитів епідерміса або дерми. Вони розглядаються як вади розвитку нейроектодермальних пігментних елементів. Представлені у вигляді плям переважно коричневого кольору, різних за розмірами на будь-якій ділянці поверхні шкіри. Можуть мати вигляд плоских і бородавчастої форми розростань або плям, що дещо піднімаються над поверхнею шкіри. Інколи досягають значних розмірів – велетенські пігментні невуси у новонароджених.
Розрізняють наступні види невусів: пограничний; складний; внутрішньодермальний; епітеліоїдний або веретеноклітинний; невус із балоноподібних клітин; галоневус; велетенський пігментний невус; фіброзна папула носа (інволютивний невус); голубий невус; клітинний голубий невус. [Рис. 46]
При пограничному невусі гнізда невусних клітин розташовуються на межі (границі) епідерміса та дерми, в області верхівок гребінців сітчастого шару дерми, не містять багато пігменту, інколи невусні клітини розташовуються внутрішньоепідермально в нижніх шарах епідермісу, ніби сповзають звідси у вигляді невеликих скупчень в дерму.
Внутрішньодермальний невус зустрічається найчастіше, невусні клітини розташовуються в дермі у вигляді окремих скупчень або тяжів, у верхніх відділах дерми – з великою
|
Рис. 46
| | | | | | | | | | | | | | - ВЕЛЕТЕНСЬКИЙ ПІГМЕНТНИЙ НЕВУС
- ФІБРОЗНА ПАПУЛА НОСА (ІНВОЛЮТИВНИЙ НЕВУС)
- ГОЛУБИЙ НЕВУС
- ГАЛОНЕВУС
| | | | | | | | - ЕПІТЕЛІОЇДНОКЛІТИННИЙ НЕВУС
- ВЕРЕТЕНОКЛІТИННИЙ НЕВУС
- НЕВУС ІЗ БАЛОНОПОДІБНИХ КЛІТИН
| | | | | | | | | - ПОГРАНИЧНИЙ (ЮНКЦІОНАЛЬНИЙ) НЕВУС
- ВНУТРІШНЬОДЕРМАЛЬНИЙ НЕВУС
- СКЛАДНИЙ (ЗМІШАНИЙ) НЕВУС
| |
| кількістю меланіна, можуть зустрічатись велетенські багатоядерні клітини у “зрілих” невусах.
Складний (змішаний) невус, невусні клітини розташовуються як на межі епідерміса та дерми, так і внутрішньодермально. Епітеліоїдний, або веретеноподібний невус (ювенільний невус) найчастіше зустрічається у дітей, в області шкіри на обличчі у вигляді плоского або кулеподібного, чітко відмежованого вузла. Поверхня гладка або має бородавчасті розростання, блідочервоного кольору. Мікроскопічно це є складний невус, меланіна містить мало, клітини з світлою цитоплазмою та гіперхромними ядрами, мітози поодинокі, веретеноподібні клітини часто формують пучки. Характерна наявність одно- або багатоядерних велетенських клітин з базофільною цитоплазмою, що нагадують клітини Тутона або Пирогова-Лангханса.
Невус з балоноподібних клітин складається з клітин з прозорою цитоплазмою, розташованих у вигляді пластів, ці клітини можуть бути в складі епідерміса. Галоневус є пігментний невус, оточений зоною депігментованої шкіри. Він може поступово зменшуватись за розмірами і взагалі зникати, залишаючи після себе депігментовані ділянки. Частіше зустрічається у дітей і осіб молодого віку на тулубі, може носити множинний характер. Невусні клітини розташовані в пограничній зоні, полігональної форми, мають пухирцеподібне ядро, невелику кількість меланіну в цитоплазмі. Зустрічаються гіперкератоз та акантоз, скупчення веретеноподібних клітин. Невусні клітини можуть утворювати ячейки.
Велетенський пігментований невус зустрічається на шкірі у будь-якій частині тіла у вигляді плями, яка часто покрита волоссям. Складається з поверхневої та глибокої частин. Поверхнева частина має будову внутрішньодермального або складного невуса, глибока містить переважно веретеноподібні клітини, які формують пучки або вузлики, що проростають у підшкірну клітковину. Меланін розташовується у верхніх відділах дерми. На фоні цього невуса у ½ хворих виникає меланома.
Фіброзна папула носа (інволютивний невус) представляє собою кулеподібне вип’ячування в області носа, поверхня його пігментована або ангіоматозна. Мікроскопічно складається із фіброзної тканини, в якій знаходяться поодинокі велетенські клітини. В пограничній зоні можуть зустрічатись гнізда з невусних клітин.
Голубий невус представлений у вигляді плями голубоватого або голубовато-коричневого кольору, овальної форми, яка не піднімається над поверхнею шкіри. Локалізується в області обличчя, кистей, плеча. Мікроскопічно в дермі виявляються невусні клітини, що можуть проростати в підшкірну клітковину. Кількість меланоцитів досить значна, вони тісно розташовуються один біля одного, утворюють пучки, що нагадують нерви. Мітози зустрічаються рідко. Меланома на фоні цього невусу виникає рідко.
|
| Меланома (меланосаркома, злоякісна меланома) – одна з найбільш злоякісних пухлин людини, складає 1,2% всіх злоякісних пухлин і 4% пухлин шкіри. [Рис. 47] Найчастіше локалізується в шкірі кінцівок, тулуба, обличчя, виникає на фоні невусів або “de novo” з популяції зовні нормальних меланоцитів.
|
Рис. 47
| | | | | | | | | | | | | | | - ЕПІТЕЛІОПОДІБНІ КЛІТИНИ
- ВЕРЕТЕНОПОДІБНІ КЛІТИНИ
- НЕВУСОПОДІБНІ КЛІТИНИ
- ВЕЛЕТЕНСЬКІ ОДНО- ТА БАГАТОЯДЕРНІ КЛІТИНИ
- БАЛОНО(КУЛЕ-)ПОДІБНІ КЛІТИНИ
| | | | | | | | | | | | - ШКІРА ВЕРХНІХ ТА НИЖНІХ КІНЦІВОК, ОБЛИЧЧЯ, ТУЛУБ (НАЙЧАСТІШЕ)
- ОБОЛОНКИ ОЧЕЙ (РІДКО)
- М’ЯКІ ОБОЛОНКИ МОЗКУ (РІДКО)
| |
| Частіше зустрічається у жінок 30-50 років, встановлено взаємозв’язок між меланомою шкіри та інсоляцією (ультрафіолетова радіація), може розвиватись на фоні плями Гетчинсона або диспластичних невусів.
В розвитку меланома розрізняють ранню стадію – фаза горизонтального ростуі пізню стадію – фазу вертикального росту. В ранній стадії пухлина знаходить всередині епідерміса базальна мембрана якого збережена, в дермі зустрічається лімфоїдна інфільтрація (це стадія “in situ”). В пізній стадії пухлина розростається в дерму та підшкірну клітковину, з’являються гематогенні та лімфогенні метастази.
|
| Клініко-морфологічно виділяють 4 варіанти меланоми: типу злоякісного лентіго, поверхнево-розповсюджена меланома, нодулярна меланома та акральна лентігінозна меланома.
Лентіго-меланома. Меланома типа злоякісного лентіго у більшості випадків локалізується в області голови, шиї, зовнішньої поверхні кінцівок, тобто місцях доступних сонячній інсоляції, зустрічається у віці біля 70 років. Фаза радіального росту є досить тривалою. Вона характеризується появою вогнища неправильної форми, що нагадує веснушку коричневого кольору, з ділянками голубоватого або сіруватого кольору (тривалість фази до 20 і більше років). Інвазії пухлинних клітин в дерму в цей період не спостерігається, за виключенням окремих клітин або невеликих скупчень їх, що можуть проникати у сосочковий шар дерми. Тому в цій стадії розрізняють дві підстадії: передінвазивну та стадію інвазії в сосочковий шар дерми, тобто мова йде про меланому типу злоякісного лентіго. Фаза вертикального росту може розтягуватись на декілька років. При інвазії пухлинних клітин в дерму вони набувають веретеноподібної форми. При інвазії в дермі з’являються клітинні інфільтрати з лімфоїдних елементів, гістіоцитів та макрофагів. Меланома цього типу характеризується низьким ступенем злоякісності.
Поверхнево-розповсюджена меланома зустрічається у будь-якому віці, пік захворюваності падає на п’яте десятиріччя життя однаково часто у осіб обох статей. У чоловіків зустрічається у два рази частіше на шкірі голови та шиї, спини, тулуба, живота, у жінок – у три рази частіше на шкірі в області стегна та гомілок. Найбільш часта локалізація – шкіра спини, де меланома розвивається впродовж декількох років. Має вигляд плями коричневого кольору з розово-сіруватою або чорного кольору крапчатістю. Це найбільш частий вид меланоми. На стадії радіального росту росте у всіх напрямках – до рогового шару і в глибину дерми, але в межах потовщеного у 2-4 рази епідерміса з ознаками гіперкератозу. В складі його знаходяться великі за розмірами меланоцити (до 15 мкм) з світлою цитоплазмою і гіперхромними атиповими ядрами, які розташовуються поодиноко або у вигляді окремих груп, нагадують клітини Педжета. У фазі радіального росту клітини відносно мономорфні, ця форма росту (in situ) може існувати до 10 років. У другій фазі – вертикального росту - пухлинні клітини проникають у ретикулярний шар шкіри, а пізніше і в підшкірну жирову клітковину. Клітини дещо менші за розмірами, в порівнянні з попередньою стадією. Інвазія їх у дерму, як правило, не супроводжується лимфоїдною клітинною інфільтрацією.
Вузлова форма меланоми характеризується наявністю вузла або синьо-чорного кольору бляшки, що виступає над поверхнею шкіри, має нечітки контури або нагадує поліп на ніжці. У два рази частіше зустрічаються у осіб чоловічої статі старше 50 років. Переважна локалізація – спина, голова, шия, хоча меланоми даного типу можуть спостерігатись на будь-якій ділянці шкіри. Цей тип меланоми має тільки одну фазу – вертикального росту. Спостерігається інвазія в дерму та підшкірну клітковину. Клітини мають форму веретеноподібних, епітеліоїдноподібних або нагадують невусні. Кількість мітозів варіабельна.В цитоплазмі клітин зустрічаються гранули меланіна чорно-бурого кольору, ядра неправильної форми з грубодисперсним хроматином і великими за розмірами ядерцями. Пухлина рано дає гематогенні та лімфогенні метастази.
Акральна лентігінозна меланома – найчастіше локалізується в області долонь та підошв, на слизових оболонках в порожнині рота, носа, ануса. Частіше виникає у негрів. Характерним є інтраепідермальна проліферація з великих за розмірами, неправильної форми меланоцитів зі значною кількістю меланіна в цитоплазмі. Має місце їх інвазія в дерму, сосочковий шар якої розширюється в ньому з’являються лімфоїдно-клітинні інфільтрати.
Таким чином, клітинний склад меланом при всіх її типах є різноманітним. Можна виділити наступні види клітин, що зустрічаються найчастіше: веретеноподібні, що нерідко містять меланін; епітеліоїдноподібні клітини; невусоподібні клітини; велетенські одноядерні та багатоядерні клітини. Зустрічаються також меланоми з балоноподібних клітин. Прогноз меланоми визначається наступними факторами: стадією розвитку пухлини, рівнем інвазії пухлинних клітин, товщиною пухлини.
|
| Гістологічна класифікація пухлин нервової системи передбачає три основні типи новоутворення [Рис. 48].
Пухлини центральної нервової системи, оболонок мозку та периферійних нервів – більшість з них складають пухлини головного мозку, пухлини спинного мозку зустрічаються рідко. У дорослих більшість пухлин – супратенторіальні, у дітей, навпаки, інтратенторіальні. За своїм клінічним перебігом всі пухлини центральної нервової системи є завжди злоякісними, тому що навіть при повільному рості тиснуть на життєвоважливі центри, викликаючи порушення їх функції. Пухлини централньої нервової системи зустрічаються часто в дитячому віці, метастазують в межах порожнини черепа.
В залежності від свого гістогенезу пухлини розділяються на нейроепітеліальні (нейроектодермальні), пухлини оболонок мозку (менінгосудинні) та пухлини черепних і спінальних нервів.
До групи пухлин з нейроепідермальної тканини відносять астроцитарні пухлини, олігодендрогліальні пухлини, пухлини з епендіми, пухлини з хоріоїдного сплетіння, нейрональні пухлини, пінеальні пухлини та ембріональні пухлини.
Астроцитома – найчастіша зріла нейроепітеліальна (нейроектодермальна) пухлина, зустрічається у молодому віці, локалізується у всіх відділах мозку. Є доброякісною гліальною пухлиною, яка складається з клітин типу астроцитів і гліальних волокон у різних співвідношеннях.
Астробластома зустрічається рідко, переважно у молодому віці, як самостійна форма визнається не всіма авторами, характеризується поліморфізмом клітин, швидким ростом, некрозами, може давати внутрішньочерепні метастази по лікворним шляхам. Олігодендрогліома – доброякісна пухлина, що має вигляд вузла розово-сірого кольору, який частіше зустрічається у жінок у віці
|
Рис. 48
| | | | | | | | | | | | - АСТРОЦИТОМА
- ОЛІГОДЕНДРОГЛІОМА
| | | | | | | | | | | | | | | |
| 30-40 років, локалізується здебільшого в лобній та скроневій областях, підкоркових вузлах. Представлена дрібними мономорфними клітинами з круглими ядрами, розташованими в світлій цитоплазмі. Мітози зустрічаються рідко, інколи спостерігаються відкладанням вапна.
Епендімома – доброякісна шлуночкова пухлина, яка спостерігається у дитячому та молодому віці. У спинному мозку росте інтрамедуллярно. Складається з круглих або овальної форми клітин, що формують периваскулярні псевдорозетки і містять хроматин у вигляді дрібних зерен. Пухлина росте повільно, експансивно, але в місцях зв’язку з стінкою шлуночка вростає в підлеглу мозкову тканину.
Хоріоїдна папілома – доброякісна пухлина з хоріоїдального епітелію, має вигляд ворсинчастого вузла, що знаходиться в порожнині шлуночка. Мікроскопічно складається з численних ворсиноподібних структур, покритих шаром епітеліальних клітин, що нагадують епітелій нормального судинного сплетіння. Серед нейроепітеліальних пухлин найчастіше зустрічається гліобластома. Це злоякісна пухлина, яка виникає в результаті прогресії астроцитоми після 40 років у осіб переважно чоловічої статі, складає 20%-40% нейроепітеліальних і 10%-20% всіх пухлин центральної нервової системи. Розташовується в білій речовині головного мозку, не має чітких меж, на розрізі носить строкатий характер, що обумовлено існуванням некрозів та крововиливів. Пухлина росте інфільтративно, може бути первинно-множинною. Мікроскопічно складається з хаотично розташованих клітин різних за формою та розмірами з великою кількістю патологічних мітозів. Характерні вогнища некрозу, крововиливів. Зустрічаються велетенські клітини з гіперхромними ядрами спотвореної форми (мультиформна гліобластома), ендотелій та адвентиціальні клітини з ознаками проліферації. Пухлина часто дає інтракраніальні метастази, в той же час метастази за межі черепної коробки зустрічаються рідко.
|
| Серед пухлин оболонок мозку найчастіше зустрічається менінгіома. Менінгіома (арахноїдендотеліома) – виникає з клітин мозкових оболонок. Складає 15-20 % всіх пухлин центральної нервової системи. Макроскопічно має вигляд вузла, покритого тонкою капсулою, який зв’язаний з твердою мозковою оболонкою і здавлює тканину мозку.
Менінгіоми м’якої оболонки зустрічаються в сільвієвій борозні. Пухлина на розрізі волокниста, ущільнена, сіруватого кольору. Може призводити до атрофії кісткової тканини (атрофія від тиску), виходити за межі черепної коробки, проростати м’язи, формувати екстракраніальні вузли. Мікроскопічно в залежності від клітинного складу існують багато різновидностей менінгіом. Серед них найхарактернішими є полігональні світлоклітинні з круглими або овальними ядрами з ніжним рисунком хроматину. Нерідко пухлина має альвеолярну будову, інколи містить значну кількість псамомних тілець. Менінгеальна саркома зустрічається рідко, переважно у дитячому та юнацькому віці. Росте інфільтративно, бляшкоподібної форми, сіро-рожевого кольору, має будову гемангіоендотеліосаркоми.
|
| До пухлин з клітин оболонок нервів відноситься неврилемома (шванома). Найчастіше виникає з корінця слухового нерву, розташовуючись в мосто-мозочковому куту. Представлена у вигляді вузла 2-3 см в діаметрі, інколи може досягати і 20 см в діаметрі, м’яко еластичної консистенції, рожево білого кольору, однорідної консистенції. Мікроскопічно побудована з веретеноподібної форми клітин з паличкоподібними ядрами. Клітинно-волокнисті пучки формують ритмічні структури, що складаються з паралельних рядів правильно орієнтованих клітин, розташованих у вигляді частокола – тільця Верокаї.
Таким чином, вище описана група пухлин має ряд клініко-морфологічних особливостей, в порівнянні з епітеліальними та мезенхімальними пухлинами. Вони стосуються як формування пухлин (найчастіше de novo), так і різних проявів пухлинної прогресії – ріст пухлини, особливості гістологічної будови, метастазування, прогноз та інш. Досить складною для верифікації дагнозу залишається група пухлин з головного мозку. Найбільш часто серед інтракраніальних пухлин в патології людини зустрічаються гліобластома, менінгіома та невринома (шванома) слухового нерву.
|
ЕТАЛОНИ ВІДПОВІДЕЙ
Розділ ІІ.
Задача № 1.
1.
| а)
| Дистрофія це патологічний процес, в основі якого лежить порушення обміну речовин, що характеризується структурними змінами в клітинах та позаклітинному середовищі.
| 2.
| а)
б)
в)
г)
| Інфільтрація;
Трансформація;
Декомпозиція;
Спотворений синтез
| 3.
| ·
а)
б)
в)
|
Паренхіматозні дистрофії
Стромально-судині дистрофії
Змішані дистрофії
| 4.
| ·
а)
б)
в)
г)
|
Білкові дистрофії (диспротеїнози)
Жирові дистрофії (ліпідози)
Вуглеводні дистрофії
Мінеральні дистрофії
|
| ·
а)
б)
|
Набуті дистрофії
Спадкові дистрофії
|
| ·
а)
б)
в)
|
Дисциркуляторні дистрофії
Ендокринні дистрофії
Церебральні дистрофії
| 4.
| ·
а)
б)
в)
г)
|
“Зерниста” дистрофія;
Гідропічна (водяночна) дистрофія;
Гіаліново-крапельна дистрофія;
Рогова дистрофія
|
| ·
а)
б)
|
Набутого характеру;
Спадкового характеру (системні ліпідози, хвороби накопичення, лізосомні хвороби)
|
| ·
а)
б)
|
Набутого характеру;
Спадкового характеру (глікогенози)
| Задача № 2.
1.
| а)
| Трофіка – це сукупність механізмів,які визначають особливості метаболізму та структурну організацію клітини (тканини), необхідну для виконання ними тих або інших спеціалізованих функцій, направлених на підтримання гомеостазу.
| 2.
| а)
б)
| Клітинний механізм
Позаклітинний механізм
| 3.
| · а)
б)
в)
· г)
д)
| Кров;
Лімфа;
Мікроциркуляторне русло;
Нейроендокринна регуляція;
Нейрогуморальна регуляція
| 4.
| а)
б)
в)
г)
| Інфільтрація
Трансформація
Декомпозиція (фанероз)
Спотворений синтез
| 5.
| а)
б)
в)
г)
| Гормон (первинний месенджер)
Рецептор
АТФ
Циклічний АМФ (вторинний месенджер)
| 6.
| а)
б)
в)
г)
| Вільнорадікальне пероксидне окислення ліпідів
Порушення гомеостазу кальція
Недостатність АТФ
Порушення проникливості плазмолеми
| 7.
| а)
б)
в)
г)
| Локалізація процесу
Вид порушеного обміну речовин
Генетичний фактор
Розповсюдженість процесу
| 8.
| а)
б)
| Алкогольний гіалін в гепатоцитах
Глікоген в епітелії петлі Генле при цукровому діабеті
| Задача № 3
1.
| а)
| Нагромадження продуктів порушеного обміну речовин в цитоплазмі клітин паренхіматозних органів.
| 2.
| · а)
б)
в)
г)
· д)
є)
ж)
з)
| Коагуляція білка
Гіаліново-крапельна дистрофія
Коагуляційний фокальний некроз клітини
Коагуляційний тотальний некроз клітини
Коліквація цитоплазми
Гідропічна дистрофія
Колікваційний фокальний некроз клітини (балонна дистрофія)
Колікваційний тотальний некроз клітини
| 3.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Збільшення органу у розмірах
Дрябла консистенція
Тьм’яний вигляд на розрізі
Набухання клітини
Внутрішньоклітинна гіперплазія ультраструктур
| 4.
| а)
б)
в)
| Серце
Печінка
Нирки
| 5.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Протеїнурія
Диспротеїнемія
Гіпопротеїномія
Гіперліпідемія
набряки
| Задача № 4.
1.
| а)
б)
| Підвищення проникливості плазмалеми
Зміни колоїдно-осмотичного тиску клітини
| 2.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Підвищення проникливості мембрани
Розриви мембрани
Закислення цитоплазми
Активація лізосомальних ферментів
Нагромадження води
| 3.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Набухання клітини
Поява в ній вакуолей
Зміна розташування ядра
Балонна дистрофія (фокальний колікваційний некроз)
Загибель клітини (тотальний колікваційний некроз)
| 4.
| а)
б)
в)
г)
| Хронічне запалення
Вірусні інфекції
Авітаміноз
Порушення розвитку шкіри
| 5.
| а)
б)
в)
| Цистіноз
Тирозіноз
Фенілпировиноградна олігофренія
| 6.
| а)
б)
в)
г)
| Фосфатіди
Стеріди та стеріни
Сфінголіпоїди
Віск
| 7.
| а)
б)
в)
| Надлишок жиру в результаті надлишкового його нагромадження або синтезу гепатоцитами
Порушення процесів окислення жирних кислот в гепатоцитах
Недостатня кількість амінокислот в гепатоцитах, необхідних для синтезу жиру
| Задача № 5.
1.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Збільшена
Жовтий
Краплі жиру
| 2.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Збільшена
Тьм’яний
Сіруватий відтінок
| 3.
| а)
б)
в)
г)
| Гіперкератоз
Іхтіоз
Лейкоплакія
Формування “ракових перлин”
| 4.
| а)
б)
в)
г)
| Змінені
Деструкція мітохондрій, ендоплазматичної сітки
Гіаліноподібні гранули білка
Пролонгація процесу призводить до загибелі клітини
| 5.
| а)
б)
| Просте
Дистрофічне
| 6.
| а)
б)
в)
г)
д)
є)
| Гіпоксія
Фізичні агенти
Хімічні агенти та лікарські препарати
Інфекційні агенти
Імунні реакції
Генетичні порушення
| Задача № 6.
1.
| а)
б)
в)
г)
д)
є)
| Забарвлення суданом ІІІ
Забарвлення шарлах-рот
Забарвлення суданом ІV
Забарвлення осмієвою кислотою
Забарвлення сульфатом нільським голубим
Забарвлення суданом чорним b
| 2.
| а)
б)
в)
| Збільшення вмісту в клітинах, в яких жир спостерігається і в нормі
Поява жиру там, де в нормі він не зістрічається
Утворення жирів незвичного хімічного складу
| 3.
| а)
б)
| Алкогольний гепатіт
Хвороба Вільсона-Коновалова
| 4.
| а)
| Недостатність вакуолярно-лізосомального апарату епітелія звивистих канальців (ІІ та ІІІ субклітинні системи)
| 5.
| а)
б)
в)
г)
| Гіалоплазматичний
Мітохондріальний
Інтрацистернальний
Лізосомальний
| 6.
| а)
б)
в)
| Підвищення проникливості клубочкового фільтра
Недостатність системи базального лабіринту
Утворення балонних структур
| 7.
| а)
б)
в)
| Підвищення проникливості клубочкового фільтра
Недостатність вакуолярно-лізосомального апарату
Деструкція лізосом з формуванням “гіалінових крапель”
| 8.
| а)
б)
в)
г)
| Надлишковий вміст жиру в гепатоцитах
Зниження процесу його утилізації
Порушення процесів елімінації
Ферментопатія спадкового характеру
| Задача № 7
1.
| І група а)
б)
ІІ група
а)
б)
ІІІ група
а)
б)
| - Жири, до складу яких не входить фосфор та азот
Нейтральний жир, холестерин-естер
Жирні кислоти, мила (продукти їх розпаду)
- Жири, в складі яких відсутній фосфор, але є азот
цереброзиди мозку
керазин
- Жири, до складу яких входить фосфор та азот, тобто фосфатіди
Лецитін
кефалін
| 2.
| а)
б)
в)
г)
| Цукровий діабет
Хронічний алкоголізм
Ожиріння
Інтоксикація
| 3.
| а)
б)
в)
| Носить зворотній характер
Функція тривалий час не змінюється
Виникає печінкова недостатність
| 4.
| а)
б)
| Балонна дистрофія (фокальний колікваційний некроз)
Смерть клітини (тотальний колікваційний некроз)
| 5.
| а)
б)
| Епітелій звивистих канальців
Без характерної локалізації в межах дольки (часточки)
| 6.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Збільшена
Сіруватий відтінок
Тьмяний відтінок
| 7.
| а)
б)
| Порушення обміну глікогену
Порушення обміну глікопротеїдів
| 8.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Зниження окисного фосфорування в гепатоцитах
Зниження синтезу АТФ
Пошкодження мітохондрій
Порушення b-окислення жирних кислот
Пиловидне ожиріння гепатоцитів
| Задача № 8
1.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Зниження окисного фосфорування в гепатоцитах
Зниження синтезу АТФ
Пошкодження мітохондрій
Порушення b-окислення жирних кислот
Пиловидне ожиріння гепатоцитів
| 2.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Збільшена
Коричневий
Тьм’яний блиск
| 3.
| а)
б)
в)
| Дрібнокрапельне ожиріння
Великокрапельне ожиріння
Пиловидне ожиріння
| 4.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Збільшені
Зменшена (власне міокарду)
Можливий буроватий відтінок
Розширені
Квола
| 5.
| а)
б)
в)
| Глікоген
Глікопротеїди
Глікозаміноглікани
| 6.
| а)
б)
в)
г)
| Секретуючі клітини
Гіперсекреція
Обтурація слизом
Утворення кіст
|
7.
| а)
б)
| Печінка (зникає глікоген)
Нирки (глікогенна інфільтрація епітелія дистальних звивистих канальців та тонкого відділу петлі Генле)
| Задача № 9
1.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Збільшені
Жовто-коричневий
Збільшена
Квола
З жовтим вкраплінням
| 2.
| а)
б)
в)
| Нейтральні жири
Фосфоліпіди
Холестерін
| 3.
| а)
б)
в)
| Проксимальні звивисті канальці
Дистальні звивисті канальці
Інтерстицій
| 4.
| а)
б)
в)
г)
| Інфільтрація
Трансформація
Декомпозиція
Спотворений синтез
| 5.
| а)
б)
| Гіперкератоз, іхтіоз
Лейкоплакія
| 6.
| а)
б)
| Набута ферментопатія
Спадкова ферментопатія (тезаурісмози)
| 7.
| а)
б)
| Порушення обміну глікогену
Порушення обміну глікопротеїдів
| 8.
| ·
а)
б)
·
в)
г)
д)
| Серце
Просте ожиріння
Дистрофічне ожиріння (“тигрове” серце)
Печінка
Дрібновогнищеве ожиріння
Великовогнищеве ожиріння
Пиловидне ожиріння
| 9.
| а)
б)
в)
г)
| Протеїнурія
Набряки
Гіпо- та диспротеїнемія
Гіперліпопротеїдемія (гіперхолестерінемія)
| Задача № 10.
1.
|
а)
б)
в)
г)
а)
б)
в)
г)
| І варіант
Денатурація та коагуляція білків цитоплазми
Гіаліново-крапельна дистрофія
Фокальний коагуляційний некроз
Тотальний коагуляційний некроз
ІІ варіант
Гідратація,коліквація цитоплазми (активація лізосомальних гідролаз)
Гідропічна дистрофія
Фокальний колікваційний некроз
Тотальний колікваційний некроз
| 2.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Просвітлений (набухання)
Деструкція
Збережена структура (розрив їх – ознака загибелі органели)
| 3.
| а)
б)
в)
| Дрібновогнищеве ожиріння
Великовогнищеве ожиріння
Пиловидне ожиріння
| 4.
| а)
б)
в)
| Цистіноз
Тирозіноз
Фенілпіровиноградна олігофренія
| 5.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Цукровий діабет
Хронічний алкоголізм
Ожиріння
Інтоксикація
Анемія
| 6.
| а)
б)
в)
г)
| Хвороба Гоше (цереброзідліпідоз)
Хвороба Німана-Піка (сфінгоміелінліпідоз)
Хвороба Тея-Сакса (амавротична ідіотія)
Хвороба Нормана-Ландіга (генералізований гангліозідоз)
| Задача № 11.
1.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Збільшена
Коричнево-жовтуватий
Жовтий
| 2.
| а)
б)
в)
| Цистіноз
Тирозіноз
Фенілпіровиноградна олігофренія
| 3.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Збільшена
Квола
Тьмяний відтінок
| 4.
| а)
б)
в)
г)
| Інфільтрація
Трансформація
Декомпозиція
Спотворений синтез
| 5.
| а)
б)
| Нейрогуморальний
Нейроендокринний
| 6.
| а)
| Гіпоксія
| 7.
| а)
б)
в)
г)
| Вільнорадикальне пероксидне окислення ліпідів
Порушення гомеостазу кальцію
Зниження синтезу АТФ
Порушення проникливості плазмолеми
| 8.
| а)
б)
в)
г)
| Локалізація процесу
Природа процесу
Розповсюдження процесу
Вид порушеного обміну речовин
| 9.
| а)
б)
| Патологічна інфільтрація
Декомпозиція
| Задача № 12.
1.
|
а)
б)
в)
г)
а)
б)
в)
а)
б)
| · Диспротеїнози
“Зерниста” дистрофія
Гіаліново-крапельна дистрофія
Гідропічна дистрофія
Рогова дистрофія
· Ліпідози за механізмом розвитку
Збільшення в клітинах жиру
Поява ліпідів там, де в нормі вони не зустрічаються
Поява жиру незвичного хімічного складу
· Вуглеводні дистрофії
Порушення обміну глікогену
Порушення обміну глікопротеїдів
| 2.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Збільшена
Сіруватий відтінок
Квола
| 3.
| а)
б)
в)
| Збільшені
Просвітлена, з набуханням
Вакуолізація
| 4.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Зниження окисного фосфорування
Зниження синтезу АТФ
Пошкодження мітохондрій
Порушення b-окислення жирних кислот
Пиловидне ожиріння
| 5.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Коричневий, з жовтуватим відтінком
Квола
Розширені
| 6.
| а)
б)
в)
| Дрібновогнищеве ожиріння
Великовогнищеве ожиріння
Пиловидне ожиріння
| 7.
| а)
б)
| Гіпоксія
Інтоксикація
| 8.
| а)
б)
| Зниження b–окислення ліпідів
Деструкція мітохондрій
| Задача № 13.
1.
|
а)
б)
в)
г)
а)
б)
в)
а)
б)
| · Диспротеїнози
“Зерниста” дистрофія
Гіаліново-крапельна дистрофія
Гідропічна дистрофія
Рогова дистрофія
· Ліпідози за механізмом розвитку
Збільшення в клітинах жиру
Поява ліпідів там, де в нормі вони не зустрічаються
Поява жиру незвичного хімічного складу
· Вуглеводні дистрофії
Порушення обміну глікогену
Порушення обміну глікопротеїдів
| 2.
| а)
б)
в)
г)
| Інфільтрація
Трансформація
Декомпозиція
Спотворений синтез
| 3.
| а)
б)
в)
г)
| Збільшені
Збільшена
Коричневий
Живтий
| 4.
| а)
б)
в)
г)
д)
| Збільшені
Збільшена
Коричневий, - жовтий
Розширені
Квола
| 5.
| а)
б)
| Нейрогуморальний
Нейроендокринний
| 6.
| а)
б)
в)
| Ішемічне та гіпоксичне пошкодження
Вільнорадикальне, включаючи і активований кисень
Токсичне пошкодження
| 7.
| а)
б)
| Декомпозиція (при гіпоксії)
Інфільтрація (при гіперліпідемії)
| Задача № 14.
|