Тренінгова програма на формування соціальних навичок для учнів 5-го класу

Тренінгова програма на формування соціальних навичок для учнів 5-го класу

«Соціалізація та адаптація”

Пояснювальна записка. Початок навчання у 5-му класі – особливий етап у шкільному житті дитини. Перед кожним учнем постає задача адаптації до незвичних умов навчання: до багатьох учбових предметів, до нових вчителів, тощо. У п’ятикласників спостерігається відносно висока тривожність, деяке зниження успішності, проблеми у поведінці. Крім того, наближається «важкий» вік, коли діти перетворюються у підлітків. Провідною діяльністю стає міжособистісне спілкування, але при цьому залишається основною діяльністю навчання. Це є ще однією причиною внутрішнього конфлікту, який переживають учні 5-го класу.

Анотація. Запропонований цикл тренінгових занять покликаний надати дітям допомогу у період адаптації: знизити у них тривожність, а також навчити користуватися підтримкою оточуючих, надавати допомогу іншим, бачити свої сильні та слабкі сторони, приймати себе і вдосконалювати.

Частина занять присвячена розвитку навичок здорового способу життя та профілактиці шкідливих звичок. Соціальний досвід дітей цього віку поступово розширюється, хоча ще не є великим. Найближче оточення, переважно дружнє, визначається поняттям «Ми». В ході занять діти зможуть відчути себе, своє «Я», яке формується, частиною загального «Ми» (сім’ї, класу, групи друзів). Набутий у тренінгах досвід стане для учасників профілактикою труднощів пубертатного періоду.

Кожне заняття починається привітанням, тому автори вважають за можливе не вказувати це постійно у сценарних планах. Те саме стосується і ритуалу прощання.

Даний цикл занять закінчується психологічною грою, яка має за мету підведення підсумків, з одного боку, і являє собою своєрідний залік з пройденого матеріалу, з іншого.

Ефективно перевірити ефективність проведеної з учнями роботи достатньо важко. Успішність реалізації програми зможе підтвердити тільки подальше життя дитини. Автори повністю солідарні з думкою М.Р. Бітянової, у відповідності з якою успішність професійних дій психолога (додамо: і педагога, який проводить психологічні тренінги) «у більшості випадків не може напряму вимірюватись в якихось одиницях реальних змін у поведінці… учнів» [1].

Існують й інші складності при перевірці ефективності: наприклад, відсутність у межах однієї школи «контрольної групи». Неможна не враховувати й інші фактори, які впливають на «чистоту експерименту» (зміни сімейної ситуації школярів, особливості перехідного віку. Ставлення до навчання, яке змінюється, взаємне або невзаємне кохання).

Ведучим пропонується провести коротке анкетування учасників [9],яке допоможе ведучому при плануванні подальшої роботи з учнями.

Завдання:

ü формування уявлень (або актуалізація наявних знань) про психологічний тренінг, обговорення та прийняття правил психотренінга (сумісної діяльності).

ü розвивати уявлення про новий соціальний статус п’ятикласника порівняно зі статусом учня початкової школи; формувати позитивне ставлення до своїх можливостей,, а також уміння долати труднощі, що виникають та надавати підтримку іншим; допомагати усвідомленню себе, як члена групи, яка здатна надавати підтримку;

ü розвивати уявлення про ролі близьких у житті людини; формувати переконання в тому, що близькі можуть бути опорою та підтримкою в житті, а також прагнення самому надавати їм допомогу; допомагати усвідомити свої можливості по наданню підтримки близьким людям;

ü актуалізувати уявлення про фактори, які впливають на настрій людей; розвивати навички довільного впливу на власний настрій; допомогти усвідомити набутий досвід;

ü актуалізація уявлень про звички, їх зв’язки з індивідуальними особливостями та повсякденними обов’язками людей; формування переконань у перевагах попереднього планування дій; формування прагнення дотримуватись оптимального режиму дня та тижня;

ü актуалізувати уявлення про гігієну; переконання у необхідності дотримуватись особистої гігієни; усвідомлення та корекція своїх гігієнічних звичок;

ü актуалізувати уявлення про основні поживні речовини; розвивати переконання про переваги раціонального харчування, прагнення дотримуватись його принципів; закріплювати звичку у дотриманні режиму харчування;

ü актуалізація уявлень про людські слабкості та переваги як невід’ємні сторони свого характеру; формування прагнення долати свої слабкості, розвивати та використовувати переваги; розвиток об’єктивно оцінювати сильні та слабкі сторони свого характеру; прийняття себе та усвідомлення можливості самовдосконалюватись;

ü розвиток уявлень про свої права, їх взаємозв’язок з правами інших людей; розвиток уявлень про свої обов’язки; формування поваги до чужих прав та прагнення відстоювати свої права;

ü узагальнити отриманий досвід взаємодії в групі; забезпечити кожному учаснику зворотній зв’язок; від групи; розвивати уміння надавати та отримувати підтримку оточуючих; усвідомити себе як члена групи, яка здатна надати підтримку;

ü усвідомлення досвіду, отриманого в ході тренінгів: зниження тривожності у зв’язку із початком нового етапу навчання, розвиток навичок групового спілкування (вміння надавати та приймати допомогу групи).

Мета: допомогти дітям в адаптації до старшої школи, актуалізувати потяг до здорового способу життя, до формування навичок самообслуговування, створення оптимального режиму навчання та відпочинку, показати роль найближчого оточення у наданні підтримки та допомоги у складних ситуаціях, розвиток навичок довільного контролю та регуляції настрою; розвиток вміння враховувати свої сильні та слабкі сторони, долати слабкість та використовувати переваги; Зниження тривожності, досягнення внутрішньої згуртованості, усвідомлення свого персонального «Я» як частини загального «Ми».

 

 

№ заняття	Назва, мета	Години
1.	«Давайте знайомитись». (знайомство з правилами психологічного тренінгу, обговорення способів взаємодії у тренінговій групі, вироблення ритуалу прощання.)
2.	«Що таке 5-й клас?» (профілактика проблем адаптації: мобілізація внутрішнього ресурсу, вміння надавати підтримку себе та іншим.)
3.	«Ми та наші близькі»(усвідомлення ролі найближчого оточення, як джерела підтримки.)
4.	«Ми і наш настрій – від кого і від чого він залежить». (розвиток навичок довільного контролю та регуляції настрою.)
5.	«Ми та наші звички» (Режим дня)(формування уявлення про режим дня, вміння самостійно планувати справи з врахуванням своїх індивідуальних особливостей, інтересів, звичок.)
6.	«Ми та наші звички» (Правила особистої гігієни). (закріплення навичок усвідомлення правил особистої гігієни, переконань у перевагах охайності та акуратності.)
7.	«Ми та наші звички» (Правила раціонального харчування). (розвиток уявлень про значення їжі у житті людини, формування переконань у необхідності повноцінного раціонального харчування, режиму харчування.)
8.	«Ми, наші недоліки та наші переваги». (розвиток вміння враховувати свої сильні та слабкі сторони, долати слабкість та використовувати переваги.)
9.	«Ми, наші права та наші обов’язки». (розвиток уявлень про свої права, їх взаємозв’язок з правами інших людей; розвиток уявлень про свої обов’язки; формування поваги до чужих прав та прагнення відстоювати свої права.)
10.	«Ми і наш клас». (зниження тривожності, досягнення внутрішньої згуртованості, усвідомлення свого персонального «Я» як частини загального «Ми».)
11.	Підсумкова гра «Всі разом» (усвідомлення досвіду, отриманого в ході тренінгів: зниження тривожності у зв’язку із початком нового етапу навчання, розвиток навичок групового спілкування (вміння надавати та приймати допомогу групи).
Всього (год): 33

 

 

Хід заняття

Вступна частина. Після звичайного привітання ведучий пропонує учасникам виконати вправу «Ім’я та якість»: учасники сидять в колі (бажано, щоб всі наступні тренінги проводилися в колі) і, передаючи м’яч або іграшку, називають своє ім’я і якусь одну свою якість, яка починається з будь-якої букви, яка є в імені або прізвищі. Цю вправу можна виконувати в техніці «Сніговий ком»: кожен наступний учасник повторює все, що було сказано до нього і додає своє ім’я та якість.

Тренер звертає увагу на різноманітність названих якостей, а також підкреслює, що всі учасники дуже різні, але їм необхідно працювати разом.

Далі ведучий задає питання: що ж є необхідним дуже різним людям, які зібралися разом для успішності їх сумісної роботи?

Підсумовуючи обговорення, тренер спонукає учасників подумати про необхідність додержуватись певних правил. На столі, на дошці або по центру кола закріплюється аркуш з написом «нам потрібні правила».

Тренер підкреслює: для того щоб розробити правила, треба зрозуміти, чим потрібно буде займатись учасникам на психологічному тренінгу.

Далі проводиться обговорення у формі відповідей на запитання (при цьому ведучий просить учасників висловлюватись по-черзі і не переривати один одного):

ü Навіщо учні ходять на уроки?

ü Чи є правила поведінки на уроках і в чому вони полягають?

ü Чим відрізняються наше сьогоднішнє заняття від уроку?

ü Чи будуть відрізнятись правила поведінки на психотренінгах від правил поведінки на уроці? Чому?

ü Як Ви вважаєте, що ми будемо робити на наших заняттях? ( підкреслити й обговорити найцікавіші ідеї ).

Основна частина. Тренер порівнює дискусію, коли всі висловлювалися у вільній формі, з обговоренням, коли всі висловлювались по-черзі. Пропонуючи учасникам оцінити, коли їм було зручніше спілкуватися з іншими, звертає увагу на зручність другого варіанту.

Щоб учні переконались у перевагах другого варіанту, можна виконати вправу «Моя адреса»: всі одночасно називають свою домашню адресу, при цьому кожен повинен намагатися, що саме його адресу почули оточуючі. Далі ведучий пропонує будь-якому учаснику повторити адресу, того, хто знаходився якнайдалі від нього. Після короткого обговорення причин, з не вдалося зрозуміти інформацію, пропонується сформулювати правило, яке записується на «чернетці»: неможна переривати один одного. Після подальшого обговорення записується друге правило – неможна заважати один одному говорити.

Тренер повідомляє, що на тренінгу будуть обговорюватись найрізноманітніші життєві питання, при чому у кожного може бути власна думка. Задає питання, чи мають бути всі однакової думки. Після чого, підкреслює, що на тренінгу немає правильних і неправильних відповідей і думок. Навіть якщо учасники будуть сперечатись один з одним, вони повинні намагатись не сваритись. Формулюється правило – неможна ображати один одного.

Тренер демонструє чернетку, на якій зроблено три записи: «Не можна переривати один одного», «Неможна заважити один одному», «Неможна ображати один одного». Підкреслює, що правил може бути дуже багато, але основні вже записані, правда, звучать вони дещо суворо. Чому? Суворість правилам надає слово «НЕМОЖНА». Пропонує подумати, як його замінити на слово «МОЖНА».

Після обговорення ведучий пропонує свій (або записаний зі слів учасників) варіант, при цьому кожне правило записане на окремому аркуші.

«Можна бути впевненим, що коли ти говориш, тебе не будуть переривати».

«Можна робити все, що не заважає присутнім».

«Можна бути впевненим, що тебе ніхто не образить».

Після обговорення формулювань учасникам пропонується розташувати правила у будь-якому порядку. Вони закріплюються на аркуші ватману, на якому написано «На психологічному тренінгу…» (цей аркуш замінює напис «Нам необхідні правила»).

Один з учасників або троє по-черзі читають правила вголос.

З цього моменту «Правила» повинні весь час знаходитись в аудиторії, де проходить тренінг.

Заключна частина. Усвідомлення отриманого досвіду. Тренер пропонує учасникам обмінятись враженнями про перше заняття. Для цього виконується вправа «Колір мого настрою»: учасники в колі, передаючи один одному м’яч або іграшку, повідомляють, з яким кольором асоціюється їх настрій. Далі увага учасників звертається на те. Що заняття підходить до завершення і потрібно буде попрощатися один з одним. Навіщо люди прощаються?

При обговоренні ведучий спонукає дітей дотримуватись правил групи.

По ходу висловлювань ведучий підкреслює найбільш цікаві ідеї, пропонує придумати ритуал прощання. Після обговорення може запропонувати такий варіант: всі, стоячи в колі, беруться за руки і хором кажуть «ДО-ПО-БА-ЧЕН-НЯ!». На останньому складі учасники піднімають руки вгору, не рознімаючи їх, і роблять крок досередини кола. Це повторюється декілька разів.

Домашнє завдання. Ведучий звертає увагу учнів на те, що поки ще не вигадано як вітатися на тренінгу. Пропонує подумати над цим дома. Крім того, пропонується обговорити з батьками правила поведінки на тренінгу та подумати, чи потрібно до них щось додати.

На замітку тренерові. У вступній частині при обговоренні, яке повинно іти у вільній формі, може виникнути шум в аудиторії. Рекомендується не стримувати учасників – вони самі відчують незручність, коли говорять одночасно і не чують один одного.

 

Хід заняття

Вступна частина. Після звичайного привітання проводиться гра «Колективне рахування» [2]. Учасника стоять в колі, опустивши голову і не дивляться один на одного. Необхідно називати по порядку числа натурального ряду, намагаючись якомога швидше дістатися до великих чисел. При цьому повинні виконуватись три умови: учасникам відомо, починає рахувати і хто називає наступне число; один учасник не може називати два числа підряд; якщо наступне по порядку назвуть одночасно декілька учасників, підрахунок починають спочатку, з одиниці. Забороняється будь-яким способом домовлятися між собою.

Ведучий підкреслює, що кожен має намагатися вловити настрій інших та вирішити, чи варто йому говорити, чи краще промовчати. Особливо підкреслюється, що чим згуртованіша група, тим до більших чисел вона доходить.

Після завершення гри тренер пропонує виконати вправу «Ті, хто»: роблять крок вперед ті, хто полюбляє солодке, піднімають праву руку ті, у кого є кіт, присідають ті, кому подобається грати у футбол тощо.

Після закінчення цієї вправи пропонується взятися за руки всім, хто є учнем 5-го класу. При цьому тренер підкреслює, як багато спільного в учасників.

Один з учасників читає прийняті на минулому занятті правила поведінки на тренінгу. Тренер пропонує додати якісь правила, якщо це необхідно. Можна підкреслити, що, чим більше правил, тим складніше їх виконувати. Прийняті на минулому занятті правила є достатньо універсальними, вони охоплюють всі можливі ситуації, які виникають на тренінгу.

Далі тренер нагадує, що необхідно прийняти ритуал привітання. При його обговоренні з’ясовується, навіщо люди вітаються, у чому зміст привітальних жестів та слів (віддання військової честі, руко потискання, побажання здоров’я та успіхів). Підкреслюються найбільш цікаві висказування учнів.

Якщо учасники довго не можуть обрати варіант привітання, тренер може запропонувати такий: всі стають в коло, ліву руку повертають долонею вгору, а праву долонею вниз, кожен єднає свої руки з руками сусідів, при цьому говорячи слово «ЗДРА- СТУЙ-ТЕ!». На останньому складі руки роз’єднують та плескають в долоні. Можна повторити це декілька разів для тренування.

На дошці або посередині кола закріплюється малюнок «Шкільний шлях». На ньому зображена гора: лівий схил зображений у вигляді крутого підйому. Це 1,2.3.4-й класи. Вони зображені у вигляді важкодоступних виступів. Далі зображений більш рівний відрізок шляху: 5-6 класи – невеликий підйом – 7 клас – трохи помітна вершина, 8, 9 класи – початок більш плавного підйому, 10,11 класи – вершина гори. Відстані між класами повинні бути однакові, їх необхідно позначити прапорцями або стрілками.

Учасникам пропонується на цій лінії знайти своє теперішнє місце. Тренер просить дітей уявити, що вони мандрівники, за плечима яких важкий підйом. Вони, здолавши найскладнішу частину шляху, майже досягли його середини та вирішили відпочити. Про що говорять на відпочинку? (згадують пройдений шлях і обдумують дорогу). Що запам’яталося на пройденому відрізку шляху? Які були труднощі, що допомогло їх подолати? (Можна запропонувати учасникам фразу «У початковій школі мені найбільше запам’яталось…»).

Всі висловлюються по колу, передаючи один одному м’яч або іграшку. Ведучий відмічає найбільш цікаві висловлювання, звертає увагу на те, що всі учасники мають досить великий шкільний досвід, тому подальший шлях має бути легшим. Яким він буде? (Запропонувати фразу «У п’ятому класі мені б хотілося…»). В дитячих висловлюваннях потрібно підкреслити оптимістичні очікування.

Ведучий пропонує поговорити про те, що нового з’явилось у шкільному житті учнів у зв’язку з переходом у 5 клас. Узагальнює висловлювання і пропонує відповісти на запитання: «Все, що з’явилось у 5-му класі, - це скоріше є цікавим, чи скоріше важким?». Після висловлювань учні підводяться до думки, що навчання у 5-му класі – діло і важке і цікаве. При цьому у кожного п’ятикласника вже є достатній досвід для подолання труднощів («Ви – досвідченні мандрівники, які подолали майже половину шляху…»)

Основна частина. Тренер звертає увагу учасників на відрізок «Шкільного шляху» з 5-го по 9-й клас і повідомляє, що це найважливіший основний відрізок, шляху, який так і називається «Основна ланка школи». Що значить «основна ланка»? Висловлюються бажаючі, передаючи м’яч один одному. тренер підкреслює, що основне – це головне, те, від чого залежить все решта.

Ведучій звертає увагу дітей на те, що вони приступили до подолання основної частини свого шкільного шляху. Пропонує подумати, як чинять досвідчені мандрівники, долаючи складний шлях. Висловлюються всі бажаючі (мандрівники перевіряють, чи все вони взяли з собою, чи надійні поруч товариші, чим вони зможуть допомогти друзям).

За аналогією пропонується сказати, який багаж потрібно взяти з собою п’ятикласникам. Висловлюються всі бажаючі (знання, досвід шкільного життя тощо).

Поділяються однокласників. Для цього виконується вправа «Компліменти»: учасники, сидячи в колі, по черзі беруть в руки м’яч або іграшку, решта називають найбільш привабливі риси того учасника, у якого в руках іграшка.

Для усвідомлення, чим кожен може допомогти іншим, можна запропонувати фразу: «Краще за все мені вдається…»

Підсумовуючи вправу, тренер підкреслює найбільш вдалі висловлювання учасників. Робиться висновок, що кожен володіє якимись перевагами, може надавати підтримку іншим, і, у свою чергу, сподіватись на їх підтримку у складній ситуації.

Заключна частина. Виконується вправа «Подорож на газеті»: учасники поділяються на невеличкі групи (4-5 людей), завдання яких розміститися на розгорнутій стандартній газеті. Якщо це вдається, газета складається навпіл і т.д. перемагає та команда, яка вмістилась на найменшому клаптику газети.

Після закінчення цієї вправи підводиться коротке обговорення вражень від її виконання. При цьому тренер підкреслює, що чим тісніше згуртованість групи, тим успішніше виконується ця вправа.

Домашнє завдання. Обговорити з батьками, яка допомога тобі може знадобитись у 5-му класі (не обов’язково у навчанні) і чим би ти сам міг допомогти іншим (не тільки однокласникам).

Тренерові на замітку. У вступній частині вибір учасника, який буде читати правила, може призвести до суперечки. Тому ведучий обирає сам, наприклад за допомогою будь-якої

Лічилки. Можна також обрати того, у кого у найближчий час буде День народження, хто зовсім нещодавно святкував свій День народження тощо.

При виборі ритуалу привітання необхідно наполягати на дотриманні прийнятих правил. Для зручності учасників запропонувати їм, щоб говорив тільки той, у кого в руках знаходиться м’яч або іграшка (цей прийом можна використовувати на всіх заняттях).

 

Хід заняття

Вступна частина. Ритуал привітання, прийнятий на другому занятті. Гра «Шістка»: кожен учасник по черзі називає число натурального ряду по порядку (1,2,3,4…). Той, кому дістається число 6, кратне йому або те, яке містить 6., повинен мовчки підстрибнути і плеснути в долоні. Ті, хто припустився помилки, вибувають з гри[2].

По завершенні гри виконується вправа «Асоціації»: учасники по колу, передаючи іграшку або м’яч один одному, називають асоціації із запропонованим словом.

Обговорення домашнього завдання. Бажаючі відповідають на запитання, яка допомога їм може знадобитись у типових життєвих ситуаціях. Всі висловлювання записуються на половині дошки або аркуші.

Далі учасники по бажанню говорять, чим вони готові допомогти оточуючим людям. Ці висловлювання записуються на другій частині дошки або аркушу.

Тренер, порівнюючи записи, звертає увагу учасників на те, що майже у будь-якій життєвій ситуації ми можемо отримати допомогу оточуючих. Пропонує подумати, до кого в першу чергу ми зазвичай звертаємося по допомогу.

Поки учасники розмірковують, на дошці чи на листі паперу необхідно намалювати декілька концентричних кіл (можна підготувати заздалегідь). В центрі першого кола написано «Я». по ходу обговорення заповнюються й інші кола: друге – сім’я (батьки), третє – друзі (однокласники), четверте – вчителі (улюблений вчитель) тощо.

При обговоренні отриманої схеми учасники підводяться до думки про те, що кожен з нас має захист та опору в житті. Таким захистом та опорою є наші близькі люди.

Основна частина. Тренер пропонує дітям подумати, хто такі близькі люди. Висловлюються бажаючі, передаючи іграшку. Узагальнюючи висловлювання, тренер підкреслює, що близькі для людини люди – це ті, хто завжди готовий допомогти. При цьому вони роблять це безкорисливо (обговорити: що означає безкорисливо), вони зацікавлені в успіхах близької людини, переживають через його невдачі. У кожної людини є близькі.

Звернути увагу на ті виступи, де серед близьких називаються брати і сестри, старі бабусі й дідусі – ті, хто не може бути захистом, а самі потребують допомоги. Висловлюються думки, чому людина, яка надає підтримку своїм близьким (родичам, друзям, може, навіть чужим людям0, сам стає сильніше. Тут підкреслюється, що в таких ситуаціях ми отримуємо підтвердженням своєї сили, своїх знань та досвіду. Наводяться приклади.

Підсумовуючи, ведучий говорить про те, що у кожного, напевно, в житті були ситуації, коли він надавав допомогу та підтримку іншим (чим старше стає людина, тим більше вона може підтримати своїх близьких). Учасникам пропонується розповісти, як вони допомагали близьким, коли були маленькими, і що вони можуть зробити для них зараз (можна навести приклади виконання домашніх обов’язків).

Заключна частина. Тренер звертає увагу на дошку, де на початку заняття було зроблено записи. Підкреслюється, що у більшості людей є здатність і прагнення допомагати і підтримувати інших. Учасникам пропонується перевернути аркуші паперу на інший бік (якщо схема була намальована на дошці, то необхідно роздати всім по листу паперу та олівці). Далі виконується вправа «Мій портрет у променях сонця»: учасники малюють в центрі лита коло, в ньому пишуть «Я можу». Навкруги зображують промені, вздовж яких пишуть, що вони можуть зробити для інших. При цьому треба намагатись, щоб променів було якомога більше. По завершенні бажаючі можуть зачитати вголос, що вони написали.

Виконується вправа «Колір мого настрою». По можливості звернути увагу дітей на те, що їх настрій покращився порівняно з початком заняття.

Домашнє завдання. Подумати, чому покращився натрій, обговорити з батьками свої малюнки.

Ведучому на замітку. У вступній частині у вправі з колами потрібно пам’ятати, що в групі можуть бути діти з неблагополучних сімей. В цьому випадку всім учасникам роздаються аркуші паперу та олівці і пропонується самостійно малювати схему.

 

Хід заняття

Вступна частина. Обговорення домашнього завдання (чому покращився наш настрій). Виконавши малюнок «Мій портрет у променях сонця», кожен побачив свої позитивні якості.

Гра «Станьте, скільки назвуть» [5]. За командою тренера: «Встаньте, четверо (троє, п’ятеро тощо)» - має підвестися стільки учасників, скільки назвав тренер. При виконанні вправи кожен учасник повинен, не домовляючись ні з ким, самостійно прийняти рішення (вгадати!), вставати йому зараз, чи залишатись сидіти. У підсумку потрібно виконувати вправу правильно.

Далі учасникам пропонується по черзі на загальному листі паперу зобразити свій настрій кольоровим олівцем, фломастером або фарбою. Всі стають ланцюжком і у швидкому темпі, підходячи до столу, роблять розчерк якимось кольоровим олівцем. По закінченню тренер просить учасників відповісти на питання, який у групи загальний настрій (яскраві та світлі тони свідчать про перевагу хорошого настрою). Виходить малюнок №1. ведучий спонукає учасників згадати ситуації, коли настрій буває не таким вже й гарним. Бажаючі наводять приклади, передаючи м’яч або іграшку.

По колу передається аркуш паперу, на якому кожен з учасників по черзі, обираючи олівець (фломастер) відповідного кольору, зображає свій настрій у різних ситуаціях. Можливі ситуації:

· потрібно робити те, що не хочеться;

· хтось вказує людині на її недоліки;

· хтось її несправедливо звинувачує;

· хтось не виконав те, що вам пообіцяв;

· отримує оцінку нижче, ніж очікував тощо.

Можна одні й ті самі ситуації пропонувати декільком учасникам. Виходить малюнок №2. тренер демонструє учням обидва малюнки, закріплює їх на дошці і пропонує обговорити, що ж таке настрій. Учасники відповідають по колу, продовжуючи фразу: «Настрій – це…». Далі обговорюється, від чого може залежити наш натрій. Підсумовуючи, тренер підкреслює, що на настрій людини впливають не тільки реальні події, але й спогади, самопочуття, погода.

Основна частина. Ведучій пропонує кожному згадати, що він відчуває, коли у нього поганий настрій. У висловлюваннях підкреслити: пригніченість, стурбованість, роздратування тощо. Обговорити: чи потрібно людині вміти долати свій поганий настрій. У яких випадках потрібно вміти це робити?

Потрібно звернути увагу учнів на те, що в житті кожної людини виникає необхідність керувати своїм настроєм. Бажаючим пропонується розповісти, як вони долають свій поганий настрій. (Можна побути на самоті, зустрітися з другом, поскаржитись близьким, послухати музику, помалювати).

Тренер пропонує учасникам, які не висловились, обрати найкращий, з їх точки зору, засіб оволодіння своїм настроєм.

Підсумовуючи обговорення, тренер підкреслює, що той. Хто вміє керувати своїм настроєм, отримує серйозну перевагу при виконанні різних справ, так як може вчасно сконцентруватись, не виказувати себе тощо. Приклади можуть навести самі діти.

Заключна частина. Тренер пропонує учасникам виконати вправу «Вгору веселкою», з допомогою якої можна покращити настрій: всі встають, закривають очі, роблять глибокий вдих і уявляють, що разом з цим вдихом вони підіймаються вгору веселкою, а видихаючи, - з’їжджають з неї як з гірки. Вправу роблять тричі, потім бажаючі діляться враженнями. Можна повторити вправу з відкритими очима ще 3-4 рази. [8].

Домашнє завдання. Навчити батьків (близьких) вправі «Вгору веселкою» і виконати її разом з ними.

 

Хід заняття

Вступна частина. Вправа-розминка «Ніс-підлога-стеля»: тренер показує на ніс, підлогу чи стелю і називає ці предмети. Однак одночасно він показує і називає різні предмети, наприклад: каже «підлого», а вказує на стелю. Учасники повинні, дивлячись на тренера, робити те, що він говорить, а не те, що він показує.

За необхідності можна провести ще одну розігріваючу вправу (за думкою тренера).

Далі учасники розповідають, чи вдалося їм на минулому тижні керувати своїм настроєм за допомогою вправи «Вгору веселкою». Чи була в цьому потреба? Далі всі разом роблять цю вправу 2-3 рази.

Тренер пропонує одному з учасників коротко описати звичайний будній день і продовжити фразу: «Коли я прихожу додому, перше, що я роблю…» далі цю фразу по черзі продовжують всі бажаючі.

Тренер дає учасникам завдання – визначити, що таке «звичка» (дія, яку людина здійснює не замислюючись). Потім відбувається обговорення, як учасники розуміють вираз «Звичка – друга натура» (наші звички формують наш характер); чи є в учасників однакові звички (підкреслити, що схожі звички допомагають людям розуміти один одного).

Тренер звертає увагу учасників на те, що майже всі вони, приходячи додому, сідають за виконання домашнього завдання (відразу ж або після відпочинку). Пропонує подумати, чому у більшості склалась така звичка. Після того як висловиться 2-3 учасника, підкреслює, що багато наших звичок обумовлені повсякденними обов’язками (доглядати домашніх тварин, поливати квіти тощо).

Учні діляться на дві групи, які розміщуються в різних частинах кімнати: ті, хто робить уроки відразу ж після того, як прийдуть додому, і ті, хто спочатку відпочиває. Робиться висновки, що «нормальними» є обидва варіанти., так як звички пов’язані з індивідуальними особливостями учасників. Бажано показати переваги обох варіантів. Тренер ще раз підкреслює, що наші звички пов’язані не тільки з нашими обов’язками, але й з нашими індивідуальними особливостями.

Основна частина. Відбувається обговорення, чи існує у школі режим дня (проглянути розклад уроків та перерв у щоденниках).

Можна попросити учасників відповісти на наступні запитання:

· Чим викликана необхідність розкладу дня у школі?

· Як пов’язаний розклад дня у школі з розкладом дня кожного учасника?

· Чи зручно мати розклад уроків на наступний день (тиждень)? Чому?

· Чи можна спланувати свої позашкільні справи?

Потрібно запропонувати висловитись тим, хто відвідує якісь позашкільні установи. Виявити, хто з них виконує деякі уроки завчасно, з врахуванням свого додаткового навантаження. Чи зручно це?

На бланках «Мій робочий тиждень» учасники, дивлячись у свої щоденники, замальовують дні тижня та частину доби кольоровими олівцями (фломастерами): червоним кольором той час, який співпадає з великим навантаженням; жовтим – з середнім навантаженням; зеленим – з відпочинком та розвагами. (Ця робота починається на занятті, а закінчується дома). Колір покаже раціональність розподілу сил учасників протягом тижня та кожного дня.

Заключна частина. Усвідомлення отриманого досвіду: ті, хто завершив розфарбовувати бланки можуть продемонструвати всім свою роботу. У завершення можна попросити учасників назвати асоціації, пов’язані з поняттям «розклад дня».

Домашнє завдання. Завершити розмальовування бланків; обговорити з батьками свій режим дня, інтереси та звички.

Ведучому на замітку. У вступній частині всі вправи, де учасники говорять про свої звичні дії, необхідно виконувати у швидкому темпі.

 

Хід заняття

Вступна частина. Вправа «Колір мого настрою». Потім ведучий пропонує учасникам порівняти розмальовані бланки «Мій робочий тиждень», розклавши їх на підлозі. Визначається найбільш «завантажений» та найбільш «розвантажений» учасник, кожному з них пропонується розповісти про свій режим дня.

Бажаючі можуть повідомити, як їм вдалось розподілити свої сили протягом тижня. Звертається увага на спільне у режимі дня учасників, підкреслюється, що у них багато однакових обов’язків та однакових звичок, тому вони можуть надавати один одному підтримку у випадку необхідності.

Тренер пропонує учасникам, хто намагався змінити звичний режим дня, відповісти, чи легко це було зробити. Пропонується подумати, чому важко змінювати вже звичний розпорядок дня. Висловлюються один-два учасники. Тренер підкреслює, що звички, які пронизують наше життя, впливають на наш розклад дня. Бажаючі повідомляють, що вони роблять за звичкою (не замислюючись). Тренер загострює увагу учнів на звичному дотриманні ними правил особистої гігієни.

Учасники по колу, передаючи м’яч, продовжують фразу «Гігієна – це…» потім думають над питаннями:

Чому в усіх людей є гігієнічні звички?

Чи тільки у людей вони є?

Чому будь-якій живій істоті необхідно дотримуватись гігієни?

В ході обговорення підкреслюється життєва важливість дотримання правил особистої гігієни.

Основна частина. Учасники діляться на дві групи, проводять «Аукціон ідей»: по черзі називають по одному правилу особистої гігієни. Перемагає та команда, яка остання дає вірну відповідь. Потім кожна команда отримує аркуш паперу, на якому необхідно записати засоби особистої гігієни, які найбільш часто рекламують. Отриманий перелік розміщується в центрі кола. Тренер пропонує обговорити, навіщо людині так багато засобів особистої гігієни. Потрібно звернути увагу учасників на те, що людина, яка не звикла до особистої охайності, часто буває і безвідповідальним у своїх справах. Тренер пропонує подумати про те, що ніколи не буде робити людина, яка дотримується правил особистої гігієни (користуватися чужими предметами особистої гігієни: зубною щіткою, носовичком, полотенцем…).

Заключна частина. Тренер пропонує учасникам подумати, від чого залежать гігієнічні навички людей (від традицій, від виховання). Бажаючі можуть навести приклади. Учасники підводяться до думки про те, що у входженні у підлітковий вік гігієнічні звички повинні змінитись, наприклад, необхідно частіше приймати душ, тому що інтенсивніше працюють потові залози. Учасники по колу, передаючи один одному м’яч, продовжують фразу «Гігієна – це важливо, тому що…»

Домашнє завдання. Обговорити з домашніми: чи всіх необхідних правил гігієни дотримуються у сім’ї.

Ведучому на замітку. У вступній частині необхідно слідкувати за тим, щоб при обговоренні гігієнічних навичок не було особистісних «випадів», для цього обговорення проводиться у швидкому темпі. В основній частині звернути увагу учасників на те, чим гігієнічні засоби відрізняються від косметичних. У заключній частині необхідно підкреслити тимчасовий характер негативних вікових проявів і важливість набуття в цей час нових гігієнічних звичок.

 

Хід заняття

Вступна частина. Вправа «Колективний рахунок» та «Колір мого настрою».

Далі тренер пропонує учасникам пригадати, де проявляються наші смаки і звички. При цьому підкреслюються висловлювання про їжу. Посередині кола або на дошці закріплюється невеликий плакат «Людина є тим, що вона їсть».

Учасники, передаючи один одному м’яч, відповідають на запитання: навіщо люди їдять? Робиться висновок про те, що в їжі містяться основні поживні речовини: білки, жири вуглеводи, вітаміни, мінеральні речовини, рідина. Ці речовини є будівельним матеріалом для організму людини, джерелом енергії, а також укріплюють імунітет. Пропонується пригадати, в яких продуктах які поживні речовини містяться, для чого вони потрібні. При цьому використовується таблиця «Раціональне харчування».

 

 

Раціональне харчування