Антиконституційний переворот

Серпне́вий путч — збройне протистояння двох вертикалей влади (з 19 по 21 серпня 1991 року) союзної на чолі з Державним комітетом з надзвичайного стану(ДКНС СРСР) і республіканської владою на чолі Верховної Ради Росії. Комітет КГЧП СРСР на чолі з першими посадовими особами виступили проти реформування чинного союзної держави Союзу РСР відсторонивши Михайла Горбачова з поста Президента СРСР,з оголошенням надзвичайного стану. Президент Росії Борис Єльцин відмовився підкоритися комітетові ДКНС назвавши його дії спробою державного перевороту. До Москви були в введено військаРадянської армії.Загальна нерішучість керівництва Комітету ДКНС призвела до перемоги республіканських органів Росії на чолі з Борисом Єльциним. Учасники комітету ДКНС були заарештовані, але після розпаду СРСР амністовано.

· 19 серпня 1991 року теле- і радіоканали передали повідомлення зМоскви про створення Державного Комітету з надзвичайного стану (ДКНС) (рос. Государственный комитет по чрезвычайному положению, ГКЧП) і зверненняДКНС до радянського народу. Оголошено недійсними закони та рішення органів влади та управління союзних республік, що суперечили законам СРСР. Це був сигнал Литві, Латвії, Естонії, Грузії, Вірменії, Молдові та Україні, котрі вже ухвалили Декларації про державний суверенітет.

· Призупинялася діяльність політичних партій, громадських організацій та масових рухів, «що чинять перешкоди нормалізації ситуації» (таким визнали би, зокрема Народний Рух України, УНА-УНСО).

Керівники Російської Радянської Федеративної соціалістичної республіки Борис Єльцин (Президент РРФСР), Руслан Хасбулатов(в. о. голови Верховної Ради РРФСР) та Іван Сілаєв (голова Ради Міністрів РРФСР) відразу зайняли чітку позицію — це «правий, реакційний, антиконституційний заколот». У зверненні «До громадян Росії» (19 серпня 1991 р., 9 година ранку, тобто через три години після проголошення ДКНС) вони закликали громадян Росії дати гідну відповідь путчистам, неухильно виконувати закони і укази Президента Росії, а також терміново скликати надзвичайний З'їзд народних депутатів СРСР і надати на ньому слово Михайлу Горбачову.

20 серпня о 1-й годині ночі почався політичний страйк на 5 з 13 шахт об'єднання «Воркутавугілля», до 12 години 20 серпняприпинили роботу ще 3 шахти, до кінця дня до страйку приєдналося ще 5 шахт.

На засіданні президії міської Ради Новосибірську було прийняте рішення не визнавати ГКЧП і підкорятися указам ПрезидентаРосії.

. Мітинг одноголосно ухвалив декларацію про підтримку указів російського парламенту, рішень міськради і мерії Ленінграду.

Як справу першочергової державної ваги планувалося якомога швидше відправити студентів на сільгоспроботи (ізолювати найактивнішу частину молоді, спогади влади про переможне жовтневе (1990 р.) політичне голодування студентів на Майдані Незалежності були ще свіжими). У всіх виступах найвищих державних посадовців України 19-20 серпня 1991 р. проходила турбота «про врожай». На цьому, зокрема, наголошував у виступі по республіканському телебаченню тодішній голова Верховної Ради УРСР Леонід Кравчук.

49. Декларація про державний сувернітет України. Сувернітет – незалежність держави в зовнішніх і верховенство у внутрішніх справах. Декларація про держ. Суверенітет України – законодавчий документ, ухвалений Верховною Радою УРСР 16 липня 1990р., що проголошував державний суверенітет республіки в складі СРСР. Основні положення цього суверенітету: - право укр.. нації на самовизначення; - принцип народовлання; - розподіл влади на законодавчу, виконавчу та судову; - гарантія прав і свобод громадян, передбачених Конституцією; - територіальна недоторканість України, самостійне визначення адміністративно – територіального устрою; - економічна самостійність; - екологічна безпека України; - право на власні збройні сили, внутрішні війська й органи держбезпеки» - УРСР – суб’єкт міжнародного права. Декларація про держ. суверенітет України заклала основні принципи державотворчих процесів, стала основою нового законодавства України, кроком на шляху просування до незалежності.

50. Антиконституційний переворот в СРСР 19-21серпня 1991р. та його ліквідація.
19 серпня 1991р. – утворення консервативними силами Державного комітету з надзвичайного стану на чолі з віце-президентом СРСР Г.Янаєвим, до складу якого увійшли прем’єр-міністр оборони СРСР Д.Дзов та ін..
Події протягом 19-21 черпня 1991: - заява про хворобу чинного президента СРСР М.Горбачова, перехід влади в країні до рук керівництва ДКНС; - уведення на півроку надзвичайного стану в окремих регіонах СРСР; -призупинення діяльності всіх партій (крім КПРС), опозиційних громадських організацій і рухів; - заборона мітингів, демонстрацій, страйків; - жорстокий контроль засобів масової інформації, припинення виходу газет, нелояльних до ДКНС; - уведення комендантської години в Москві, стягування в столицю СРСР військ і бронетехніки; - прибуття до Києва генерала В. Варенникова з ультимативною вимогою до керівництва УРСР приєднатися до путчистів; - підтримка ДКНС керівництвом КПУ, Кримської автономної республіки та представниками владних структур; - заява 20 серпня 1991р. Президії Верховної Ради УРСР про те, що постанови ДКНС не мають юридичної сили в Україні, доки вони не затверджені Верховною Радою республіки; - рішучий виступ проти заколоту ДКНС укр. демократичних сил(Народний рух, Народна рада, СДПУ, представники інших партій і громадських організацій); - вичікувальна, обережна позиція Президії Верховної Ради УРСР на чолі з її головою Л.Кравчуком; - масові мітинги-протести у Львові, Києві, Харкові, Донецьку та ін.. містах; захист методом демократичних завоювань біля Білого дому(будинку рос. парламенту) в Москві, очолюваний президентом Російської Федерації Б.Єльциним; 22 серпня 1991 – поразка путчу. У результаті серпневі події продемонстрували високий рівень свідомості народу й перемогу демократичного курсу та створили сприятливі умови для виходу України з СРСР; консервативні сили зміцнили й відчували за собою підтримку народу.

51. Проголошення державної незалежності України. 24 серпня 1991р. – прийняття Акта проголошення незалежності України терміново скликаною позачерговою сесією Верховної Ради. Основні положення цього Акту: - проголошення незалежності України та створення самостійної укр.. держави – України; - неподільність і недоторканість території України; - чинність на території України винятково Конституції та законів України. У результаті давня мрія багатьох поколінь українського народу здійснилася; українці нарешті здобули власну державу й отримали могутній поштовх для подальшого розвитку національного життя.

52.Референдум 1 грудня 1991р. – підтвердження Акту незалежності укр..держави. 1 грудня 1991р. – проведення в Україні референдуму на підтримку «Акта проголошення незалежності України». Причинами проведення були: - потреба нейтралізувати політичні спекуляції противників незалежності; - продовження активної агітації проросійських сил щодо укладення нового союзного договору; - вичікувальна позиція міжнародної спільноти. Акт проголошення незалежності України підтримали більшість виборців; -

53. Кроки незалежної укр..держави у внутр..політиці 1991-1994рр. Визначення державної території: 1991р. – установлення недоторканості кордонів, регламентування їх режиму, порядку охорони, перетину: «Закон про державний кордон України», «Закон про прикордонні війська України», Указ Президента України Л.Кравчука «Про утворення Державного митного комітету України».
Формування органів державної влади: створення системи законодавства; формування трьох гілок влади (Верховна Рада України; вищий орган виконавчої влади – Кабінет Міністрів(уряд) на чолі з Прем'єр-міністром; з 1993р. – повнота влади передана Президенту України за рішенням Верховної Ради України; робочі органи – міністерства, відомства, державні комітети; місцеві органи виконавчої влади – місцеві державні адміністрації; Верховний Суд України, загальні, арбітажні, військові суди).
Прийняття державної символіки: 1992р. – затвердження Державного прапору України(синьо-жовтий); Державного гімну, в основу якого покладено музику М.Вербицького; тризуба – знака Княжної Держави Володимира Великого як малого Державного герба України.
Створення законодавства: 12 вересня 1991р. – Закон про «Правонаступництво», 8 жовтня 1991р. – Закон «Про громадянство».
Створення національних збройних сил та органів безпеки: _Створення національної армії(Збройних сил України): - 24 серпня 1991р. – прийняття Верховною Радою України постанови «Про військові формування в Україні»: підпорядкування всіх військ, дислокованих на території України Верховній Раді, створення Міністерства оборони; - 6 грудня 1991р. – прийняття Закону «Про Збройні сили України», за яким військові склали присягу на вірність Україні. _Створення Служби національної безпеки України: - 20 вересня 1991р. – прийнято постанову Верховної Ради України «Про створення Служби національної безпеки України»(СНБУ, з 1992р. – СБУ).
Формування грошової системи (створення власної грошової одиниці: 10 січня 1992р. – запроваджено в обіг гривню).
Становлення України як суверенної держави на міжнародній арені – установлення дипломатичних відносин з іншими державами: визнання України Польщею, Канадою, Угорщиною, Литвоб, Латвією, Росією та ін. державами.
1994р. - _Вибори до Верховної Ради за мажоритарною системою на багатопартійній основі. Голова Верховної Ради – О.Мороз(Соціалістичка партія України). _Вибори Президента. Л. Кучма вдруге всенародно обраний Президентом України (1994-2005рр.).

54.Зовнішня і внутрішня політика держави 1994 – 1998рр. Навесні 1994 р. пройшли вибори до Верховної Ради. Головою Верховної Ради (1994—1998 рр.) став лідер Соціалістичної партії України О. Мороз. Майже третину мандатів у парламенті отримали ліві партії. Улітку 1994 р. відбулися вибори Президента України. Перемогу здобув Л. Кучма, який у другому турі набрав понад 52 % голосів виборців.
У другий період (1994—1996 рр.) Конституційну комісію очолили Президент України Л. Кучма і Голова Верховної Ради О. Мороз. Нові проекти Конституції створювалися представниками різних політичних партій. Найгострішими були питання про механізм прийняття Конституції, форму правління в Україні, питання власності, виборчої системи, державної мови і символіки. 8 червня 1995 р. між Верховною Радою і Президентом було підписано Конституційний договір, який регулював основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоуправління до прийняття нової Конституції. У лютому 1996 р. Верховна Рада почала обговорення нового проекту Конституції. Унаслідок суперечностей між Президентом і Верховною Радою Л. Кучма видав Указ про проведення у вересні 1996 р. Всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конституції України, намагаючись прийняти Конституцію, обминувши парламент. У пошуках компромісу було створено Узгоджувальну комісію на чолі з М. Сиротою. Було розв’язано спірні питання. У ніч на 28 червня 1996 р. більшістю голосів депутатів Верховної Ради Конституцію України було прийнято. Її текст підписали Президент України і Голова Верховної Ради. Був виданий Указ Президента про введення в дію Конституції України.
У діючій Конституції Україна визначена як незалежна, суверенна, демократична, соціальна і правова держава. За формою правління Україна є республікою, державного устрою — унітарною, тобто єдиною, соборною державою. Система прав і свобод людини і громадянина, гарантованих Конституцією, відповідає міжнародним демократичним стандартам. Із прийняттям Конституції завершилося формування інститутів законодавчої, виконавчої і судової влади в Україні.
після 1996 р. повторне обрання Л. Кучми зумовило значні зміни в керівництві державою.

55.Зовнішня і внутрішня політика України в 2004 – 2010 рр. 26 грудня 2004 р. відбулося пере голосування другого туру виборів, за результатами якого переміг В. Ющенко. Одним із перших рішень новообраного Президента стало призначення головою українського уряду Ю. Тимошенко. Однією з найбільш резонансних заслуг уряду Ю.Тимошенко стало повернення в державну власність і наступна чесна приватизація металургійного комбінату "Криворіжсталь", раніше незаконно проданого за безцінь. Завдяки радикальним змінам у політиці, спрямованим на виведення економіки з "тіні", зокрема реалізації програми "Контрабанда стоп", ліквідації податкових пільг та схем ухилення від сплати податків, зріс рівень доходів громадян, соціальних виплат і пенсій. Удесятеро збільшилася допомога при народженні дитини. У пасиві нового уряду були непродумана ліквідація вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку, заяви щодо масштабної реприватизації, адміністративний тиск на нафтотрейдерів. Черговим прем'єр-міністром України 22 вересня було призначено колишнього голову Дніпропетровської облдержадміністрації Ю. Єханурова. Загалом за 2005 р. приріст реальних доходів населення збільшився. Істотно послабили діяльність уряду Ю. Єханурова труднощі, які виникли з експортом м'яса, молока, металу тощо в Росію, і, особливо, газовий конфлікт із останньою, внаслідок якого ціна газу для України збільшилася майже вдвічі. Це стало причиною підвищення цін на енергоресурси і тарифів житлово-комунального господарства для населення в 2,5—3,5 раза, зниження реальних доходів українців.
26 березня 2006 р. відбулися перші в історії України парламентські вибори на пропорційній основі. Важливою ознакою виборів стало забезпечення високих демократичних стандартів їх проведення. На посаду голови уряду коаліція висунула лідера Партії регіонів В. Януковича. 4 серпня його вдруге за кар'єру Верховна Рада затвердила прем'єр-міністром України.
Істотним недоліком була інфляція Лише за перших 4 місяці 2008 р. споживчі ціни зросли. Дише упродовж вересня — грудня 2008 р. національна валюта в обмінних пунктах знецінилася більш ніж удвічі. Нового імпульсу політична криза в Україні отримала восени 2008 р., коли 4 вересня було оголошено про вихід блоку НУ — НС з парламентської коаліції демократичних сил. Такий крок спричинював розпад коаліції, а у разі не створення нової — розпуск Верховної Ради. внутрішня політика

· 31 жовтня 2004 року відбулися вибори Президента України. 10 листопада були оголошені результати голосування: за Ющенка було віддано 39,87% голосів, за Януковича – 39,32% голосів. 21 листопада проводився другий тур виборів. Відрив між кандидатами на користь Януковича складав по Україні 812 тис. голосів, а явка на вибори в Донбасі зросла на 843 тис. громадян порівняно з першим туром. Тобто підсумки другого туру голосування були визначені голосуванням у Донбасі. Це дало підставу говорити про фальсифікацію виборів.
25 листопада Верховний Суд призупинив процес передачі влади новообраному президенту.
26 грудня відбулося пере голосування другого туру. Підсумки: за Ющенка – 51,99% від кількості виборців, які взяли участь у голосуванні; за Януковича – 44,2
Верховна Рада призначила вибори на 17 січня 2010 року.
Підсумок Президентських виборів в Україні 2010, перший тур 17 січня: Янукович В. Ф. – 35,32%, Тимошенко – 25,05% Другий тур виборів відбувся 7 лютого. За результатами обробки 100% протоколів перемагає лідер опозиції Віктор Янукович.
25 лютого 2010 р. відбулася урочиста церемонія нового Президента України – В. Ф. Януковича.
Зовнішня політика,була спрямована на приєднання україни до євросоюзу,але цього не сталось тому що не було виконано ряд вимог щодо приєднання.
56. «Помаранчева революція» 2004р. Обрання президентом В.Ющенка. Вибори Президента України 2004 p., як і передбачалося, стали переломними в історії України. Ще задовго до офіційного початку передвиборчої кампанії всі політичні сили країни, як урядові, так і опозиційні, стали готуватися до них. Тривалий час незрозумілою залишалася позиція Президента України Л. Кучми. Конституційний Суд України визнав, що згідно з Конституцією України (1996 р.) він перебуває при владі лише перший термін, хоча фактично залишається при владі вже два терміни. Зрештою Л. Кучма відмовився від участі у виборах 2004 р. Кандидатом від влади став діючий Прем'єр-міністр України В. Янукович. За результатами другого туру виборів ЦВК оголосило переможцем у виборах В. Януковича. Проте екзитполи засвідчували перемогу В. Ющенка, звинувачуючи кандидата від влади у фальсифікаціях і махінаціях. Унаслідок цього 21 листопада опозиція зібралася на мітинг на центральній площі Києва — майдані Незалежності. Наступного дня мітинг переріс у масову мирну акцію протесту, яка тривала до 8 грудня 2004 р. і дістала назву «Помаранчева революція». 3 грудня 2004 р. Верховний Суд України визнав недійсними результати другого туру президентських виборів, оголошених ЦБК 26 листопада 2004 p., і призначив на 26 грудня 2004 р. переголосування. 7 грудня Л. Кучма підписав Указ про відпустку В. Януковича на період передвиборчої кампанії і призначив М. Азарова виконуючим обов'язки Прем'єр-міністра України.

57.Президентські вибори 2012 року та їх наслідки. Спочатку були призначені Верховною Радою України на 25 жовтня 2009 року, але ця дата була оскаржена чинним Президентом України Віктором Ющенком у Конституційному Суді. Після того, як Конституційний Суд визнав таке рішення протиправним, Верховна Рада призначила вибори на 17 січня 2010 року. На виборах використовувалася система абсолютної більшості. У разі відсутності кандидата, що набрав абсолютну більшість від числа тих, що взяли участь у виборах, передбачався 2-й тур, у якому змагалися двоє, що набрали найбільше голосів. У 2-му турі для перемоги досить було набрати голосів більше, ніж у суперника.
Вибори Президента України 2010 року коштували державному бюджету України досить дорого.

58. Парламентські вибори 2012 року та їх наслідки. парламентські вибори 2012р. – вони відбувалися за новим Законом “Про вибори народних депутатів України”, прийнятим 17 листопада 2011р. Крім того, 5 липня

2012р. прийнято Закон “Про особливості забезпечення відкритості, прозорості та демократичності

виборів народних депутатів України 28 жовтня 2012р.”
Підводячи підсумок можна сказати, що вибори засвідчили:- значний поступ у звільненні людей від рабства й формуванні почуття повноправного громадянина демократичної держави;- формування почуття відповідальності за стан нації й відмову продавати бюлетень за кіло гречки;- формування елементів громадянського суспільства як подолання сліпого підкорення свавіллю влади;- сміливий захист свого особистого права як цінності правової держави;- усвідомлення переваги кандидата - представника партії супроти кандидата - самовисуванця;- конфлікт інтересів „олігархи - народ” радикалізує політичні настрої в суспільстві;- голосування за кандидатів від партій сприятиме еволюції політичної системи, створенню кількох ідеологічних крупних партій та орієнтацію на партійність тих, хто мріє про депутатство. Усе це провіщає бурхливу боротьбу патріотичних сил супроти новітнього феодалізму з явною перспективою перемоги народу й виходу України на нову, справедливішу добу національного розвитку.