Сутність вартості робочої сили

Сучасні погляди на вартість та ціну робочої сили поєднують підходи

трудової теорії вартості та теорії маржиналізму, тобто теорії суспільних

витрат та граничної корисності.

Вартість специфічного товару-послуги робочої сили, яка відповідає

суспільній оцінці, повинна встановлюватися на рівні, який узгоджує

граничну корисність праці з умовами відтворення робочої сили. Перша

складова має, як правило, гарантований характер і спрямована на

забезпечення простого відтворення робочої сили, завдяки державному

регулюванню мінімальної заробітної плати, інших мінімальних гарантій, які

передбачено чинним законодавством та колективними договорами та

угодами. Друга складова вартості послуг робочої сили залежить від

результативності трудової діяльності, здатності цих послуг створювати

більший чи менший дохід, співвідношення розподілу останнього між

найманими працівниками та власниками засобів виробництва.

Вартість робочої сили має кількісний та якісний бік. Кількісна

характеристика вартості робочої сили полягає в тому, що вона відображає

певні виробничі відносини, а саме продаж працівником своєї робочої сили і

покупку її з метою збільшення прибутку. З кількісного боку вартість робочої

сили визначається вартістю засобів, необхідних для того, щоб створити,

розвинути, зберегти робочу силу.

Вартість робочої сили – це сукупність витрат підприємця, пов'язаних з

використанням робочої сили, забезпечення необхідних для підтримання її

працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і

виховання дітей, духовного розвитку тощо.

Формування вартості робочої сили на ринку відбувається шляхом

порівняння результативності, корисності праці із затратами на відтворення

робочої сили і встановлюється на рівні, який узгоджує граничну

продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з

витратами, які потрібні для відтворення робочої сили.

Існує багато чинників, які по різному впливають на вартість робочої

сили. Одні збільшують її, інші – зменшують До чинників, що збільшують

вартість робочої сили, можна віднести розширення потреб у нових товарах та

послугах залежно від економічного розвитку суспільства, збільшення витрат

на житло, транспортні витрати, підвищення інтенсивності праці найманих

працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі

більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і

психічних сил.

На зниження вартості робочої сили впливає підвищення продуктивності

праці, оскільки при цьому відбувається зниження вартості життєвих засобів,

потрібних для відтворення робочої сили.

До складу вартості робочої сили входять безпосередньо заробітна плата;

натуральні виплати, які підприємці надають працівникам; витрати

роботодавців на соціальне страхування та вихідна допомога (виплати у

зв'язку із закінченням строку трудового договору); витрати на підвищення

професійного рівня; витрати на соціально-побутове обслуговування; податки,

які розглядаються як витрати на робочу силу (рис. 9.1.).

Вартість послуг робочої сили є усередненим еквівалентом

життєзабезпечення типового представника асоційованої групи людей, які

об’єднані спільністю цілей та інтересів, умовами життя та результатами

праці, рівнем інтелектуального та культурного розвитку. В цьому визначенні

поєднані витратність та результативність як обов’язкові складові визначення

вартості послуг робочої сили.

Ціна послуг робочої сили розглядається, з одного боку, як ринкова

вартість цього специфічного товару, а з другого, – як складова фактичних

витрат роботодавця на робочу силу.

За своєю економічною природою витрати на робочу силу є тією

частиною новоствореної вартості, яка складає фонд життєвих засобів,

необхідних для відтворення робочої сили в конкретних соціально-

економічних та історичних умовах.

Рис. 9.1. Структура вартості робочої сили

Витрати роботодавця на робочу силу складаються з прямих та

непрямих витрат. До перших належать заробітна плата за відпрацьований час

та інші виплати за невідпрацьований час (наприклад, оплата відпусток),

Заробітна плата

(тарифний

заробіток,

посадова плата,

преміальні

виплати, надбавки

та доплати)

Податки

(на фонд

заробітної

плати, дохід)

Витрати

Роботодавців на

Соціальне

Страхування

(добровільні,

договірні,

приватне

страхування)

Витрати на підвищення

Професійного рівня

(підготовка,

перепідготовка і

підвищення кваліфікації)

Натуральні

Виплати

(харчування,

витрати на

житло тощо)

Витрати на соціально-

Побутове обслуговування

(їдальні та інші заклади

харчування на

підприємствах, культурне

обслуговування та

аналогічні послуги)

ВАРТІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ

премії та нерегулярні виплати, виплати в натуральній формі. До других –

витрати на оплату житла робітникам, професійне навчання, соціальне

забезпечення працівників, утримання громадських служб тощо.

Ціну робочої сили визначає сукупність життєвих засобів, необхідних для

відтворення робочої сили у грошовому виразі. Залежно від стану ринку праці

ціна робочої сили може відхилятися від її вартості. Вона залежить від

кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили, освітнього

рівня працівника.

Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою та

профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угоди

профспілок і роботодавців тощо. У генеральній угоді зазначається

мінімальна ціна робочої сили, що дає змогу нормально існувати. У зв'язку зі

змінами умов життя та праці на виробництві угоди через певний період,

повині ______ФВ__оновлюватися.

Доходи населення та джерела їх формування

В умовах сучасного функціонування ринкового механізму та

структурних змін в економіці держави зазнало трансформації формування

доходів населення, їх використання та система розподілу. Найбільшу питому

вагу у структурі грошових доходів населення становить оплата праці.

Заробітна плата як соціально-економічна категорія є основним джерелом

грошових доходів працівників і разом з тим є головним рушієм соціально-

економічного розвитку держави. Вона забезпечує не лише відтворення

робочої сили, але й стає вагомим чинником відтворення суспільного

виробництва та виступає основним регулятором ринку праці.

Сутність політики доходів полягає в безпосередньому встановленні

державою такої верхньої межі збільшення номінальної заробітної плати, яка

сприяла б виконанню основних задач і реалізації пріоритетів, що стоять

перед економікою.

ДОХОДИ

За формою

Отримання

За відношенням

До оподаткування

І цін

За чинниками

Виробництва

За способами

Отримання

- грошові

- натуральні

- номінальні

- реальні

- заробітна плата

(номінальна, реальна)

- рента (природні

ресурси, земля);

- наука;

- відсоток;

- капітал;

- (позиковий

дохід)

- дохід від

формальної

економіки

- дохід від

неформальної

економіки

Конкретне формулювання окремих положень політики доходів в різних

країнах різне. На практиці не існує двох повністю ідентичних варіантів

розвитку політики доходів. У механізмі здійснення і формах прояву цієї

політики в кожній конкретній державі розрізняються наступні особливості,

що зумовлені:

• соціально-економічним і політичним розвитком тієї або іншої країни;

• ступенем і характером втручання держави в питання регулювання

заробітної плати;

• традиціями висновку колективних договорів;

• соціальною напруженістю у суспільстві.

Головним об'єктом усіх варіантів політики доходів є заробіток робітника

в цілому, у тому числі ставка заробітної плати, оплата наднормових,

соціальні виплати та інше. В країнах Західної Європи, як правило, політика

доходів має на увазі безпосереднє обмежувальне регулювання всіх основних

категорій доходів населення, що лежать в основі особистого і виробничого

споживання. Політика доходів на практиці переважно впливає на рух тільки

заробітної плати.__

Доходи населення – це сума грошових коштів і матеріальних благ, які

домашні господарства одержали за певний проміжок часу у натуральному

вигляді для підтримання фізичного, морального, економічного та

інтелектуального стану людини. Роль доходів визначається тим, що рівень

споживання населення прямо залежить від їх рівня.

Умовно можна провести наступну класифікацію доходів (див. рис. 9.2.).

Грошові доходи населення включають всі надходження грошей у

вигляді оплати праці робітників, доходів від підприємницької діяльності,

пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків,

дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів і нерухомості.

Натуральний дохід включає, перш за все, продукцію, вироблену

домашнім господарством для власного споживання.

Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів

незалежно від оподаткування і цін, а реальний дохід характеризує

номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Індекс

споживчих цін впливає на купівельну спроможність номінальних доходів

населення:

(9.1.),

де: Др — доходи реальні; Дн — доходи номінальні; Іц — індекс споживчих

цін.

Номінальні і реальні доходи, а також розміри і динаміка основних

доходів окремих груп населення, таких як заробітна плата, пенсії або

стипендії, дають перше уявлення щодо рівня життя.

Функції заробітної плати

Функція заробітної плати – це її призначення, роль, складова сфери

практичної діяльності в узгоджені і реалізації інтересів головних суб’єктів

соціально-трудових відносин – найманих працівників і роботодавців.

Винятково важлива роль заробітної плати в механізмі функціонування

ринкової економіки зумовлена тем, що вона має виконувати такі основні

функції: відтворювальну, стимулюючу, оптимізаційну, регулювальну,

соціальну.

Відтворювальна функція полягає у забезпеченні працівників та членів

їх родини необхідними життєвими благами для відновлення витраченої в

процесі виробництва робочої сили та для відтворення поколінь. Реалізація

цієї функції забезпечується встановленням державою гарантованого

мінімуму заробітної плати та прожиткового мінімуму.

Стимулююча функція заробітної плати полягає у встановленні

залежності розміру заробітної плати від особистого вкладу працівника та

результатів діяльності всього колективу підприємства. Ця залежність

повинна постійно стимулювати працівника в покращенні результатів своєї

діяльності. Реалізація цієї функції забезпечується розробкою на підприємстві

ефективних систем оплати та преміювання праці, залученням працівників до

управління підприємством та ін.

Оптимізаційна функція забезпечує певні пропорції в зростанні рівнів

заробітної плати та продуктивності праці. Призначення цієї функції на рівні

держави полягає в зв’язку платоспроможного попиту та товарної пропозиції,

а на рівні підприємства – в забезпеченні ефективності виробництва на

засадах випереджаючого зростання продуктивності праці над зростанням

заробітної плати. Реалізація цієї функції здійснюється запровадженням

заходів, які забезпечують зниження заробітної плати в розрахунку на

одиницю продукції.

Регулювальна функція вирішує проблеми регулювання вартості

робочої сили на ринку праці під впливом співвідношення її попиту та

пропозиції і розподілу трудових ресурсів за регіонами, галузями,

підприємствами з урахуванням як особистих інтересів працівника щодо

сфери прикладання своєї праці та інтересів ринкового виробництва,

зумовлених економічною кон’юнктурою.

Соціальна функція покликана забезпечити рівну заробітну плату в

однакових умовах праці та усунення будь-якої дискримінації в оплаті праці.

Реалізація цієї функції забезпечується поєднанням державного та

договірного регулювання заробітної плати.

Крім вищезазначених функцій, які відображають сутність заробітної

плати, розглядаються ряд інших: вимірювально-розподільча, ресурсно-

розміщувальна та функція формування платоспроможного попиту населення.

Вимірювально-розподільча функція заробітної плати спрямована на

відображення міри живої праці при розподілі фондів споживання між

найманими працівниками та власниками засобів виробництва. За допомогою

заробітної плати визначається індивідуальна частка в фонді споживання

кожного учасника виробничого процесу відповідно до його трудового

внеску.

Ресурсно-розміщувальна функція спрямована на оптимізацію

розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях економіки,

підприємствах. У сучасних умовах, коли державне регулювання в сфері

розміщення трудових ресурсів мінімальне, а формування ефективного ринку

праці можливе лише при наявності вільного вибору працівником місця праці,

намагання підвищити свій життєвий рівень, зумовлює переміщення з метою

пошуку роботи, яка би максимально задовольнила його потреби.

Функція формування платоспроможного попиту населення. Оскільки

платоспроможний попит формується під дією двох основних чинників –

потреб та доходів суспільства, то з допомогою заробітної плати в умовах

ринку встановлюються необхідні пропорції між товарним попитом та

пропозицією.

Механізм реалізації основних функцій заробітної плати включає

визначення їх цільової спрямованості, принципів реалізації, напрямів

реалізації, критеріїв реалізації.

Функції заробітної плати в Україні в сучасних економічних умовах.

У сучасних економічних умовах в Україні, які зумовлено недосконалими

розподільчими відносинами та нерозвиненими ринковими механізмами,

більшість розглянутих вище функцій та принципів організації заробітної

плати не виконуються.

Ситуація переходу до ринку зумовила наступні функції заробітної

плати:

• збереження зайнятості, попередження безробіття ціною низької заробітної

плати;

• соціальну гарантію збереження статусу за попереднім місцем роботи;

• утримання інфляції за рахунок заборгованості із заробітної плати;

• перерозподіл зайнятих за сферами економіки та галузями;

• поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

• посилення мобільності робочої сили;

• спонукання до конкуренції на ринку праці.

Основне завдання організації заробітної плати полягає в тому, щоб

поставити оплату праці в залежність від колективу і якості трудового внеску

кожного працівника і тим самим підвищити стимулюючу функцію внеску

кожного.

Організація оплати праці припускає:

• визначення форм і систем оплати праці працівників підприємства;

• розробку критеріїв і визначення розмірів доплат за окремі

досягнення працівників і фахівців підприємства;

• розробку системи посадових окладів службовців і фахівців;

• обґрунтовування показників і системи преміювання співробітників.

Питання організації оплати праці займають одне з провідних місць в

соціально-економічній політиці держави. В умовах ринкової економіки

практичне здійснення заходів щодо вдосконалення організації оплати праці

повинно бути засноване на дотриманні ряду її принципів, які необхідно

базувати на наступних економічних законах: законі про відшкодування

витрат на відтворювання робочої сили і законі вартості.