Закон України про оподаткування прибутку підприємств

Стаття 5. Валові витрати

5.2. До складу валових витрат включаються:

5.2.1. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протя­гом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3— 5.7 цієї статті.

5.3. Не включаються до складу валових витрат витрати на:

5.3.1. Потреби, не пов'язані з веденням господарської діяль­
ності, а саме:

— організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, роз­ваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та вит­рат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регу­люються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників по­датку, основною діяльністю яких є:

— організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб;

— придбання лотерей, участь в азартних іграх;

— фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

5.3.2. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію,
ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з
видобуванням корисних копалин, а також з придбанням нематері­
альних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8 і 9 та
підпунктом 7.9.4 цього Закону.

22*

Іванюта П.В., Левченко З.М.

5.3.3. Сплату податку на прибуток підприємств, податку на не­
рухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і стат­
тею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного
до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником подат­
ку для виробничого або невиробничого використання, сплату по­
датків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум
виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування
доходів фізичних осіб.

Для платників податку на прибуток підприємств, які не зареє­стровані як платники податку на додану вартість, до складу валових витрат виробництва (обігу) входять суми податків на додану вар­тість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до валових витрат такого платника податку.

У разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що обкладаються податком на дода­ну вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом обкла­дення таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних ак­тивів, що підлягають амортизації, включається відповідно до вало­вих витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податково­го кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

5.3.4. Сплату вартості торгових патентів, яка враховується у зменшення податкових зобов'язань платника податку в порядку, пе­редбаченому пунктом 16.3 цього Закону.

5.3.5. Сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

5.3.6. Утримання органів управління об'єднань платників подат­ку, включаючи утримання холдингових компаній, які є окремими юридичними особами.

Під терміном «холдингові компанії» слід розуміти юридичних осіб, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють кон­троль над такими юридичними особами як пов'язані особи, відповід­но до пункту 1.26 цього Закону.

Додатки

5.3.7. Виплату емісійного доходу на користь емітента корпора­тивних прав.

5.3.8. Виплату дивідендів.

5.3.9. Виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочен­ня було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних до­казів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні су­ми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за зви­чайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збит­ків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, пе­редбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких доку­ментів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить за­значених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 разу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступ­них періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припа­дає таке поновлення.

Іванюта П.В., Левченко З.М.

5.4. Особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

До валових витрат включаються:

5.4.1. Витрати платника податку на забезпечення найманих пра­цівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, що необ­хідні для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється Кабіне­том Міністрів України.

5.4.2.Витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на ви­нахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготов­лення та дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною ді­яльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням немате­ріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника по­датку.

Витрати на придбання літератури для інформаційного забезпе­чення господарської діяльності платника податку, у тому числі з пи­тань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних ви­дань, а також на проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.

Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготов­кою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким плат­ником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов'язаних з таким платником податку. Порядок професійної підготовки і перепідготовки та розміри витрат на такі цілі встанов­люються Кабінетом Міністрів України.

Обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові

Додатки

органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прий­няття рішення податковим органом.

Оскарження рішень податкових органів, прийнятих на підставі експертних висновків Міністерства України у справах науки і техно­логій, провадиться платниками податку в загальному порядку.

5.4.3. Будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування)
або гарантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість
яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів, але не
більше від суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих
(оприлюднених) платником податку, але не вище 10 відсотків від су­
купної вартості таких товарів, що були продані, та за якими не
закінчився строк гарантійного обслуговування.

У разі здійснення гарантійних замін товарів платник податку зо­бов'язаний вести окремий облік бракованих товарів, повернутих по­купцями, а також облік покупців, що отримали таку заміну або по­слуги з ремонту (обслуговування), у порядку, встановленому центральним податковим органом.

Здійснення заміни товару без зворотного отримання браковано­го товару або без належного ведення зазначеного обліку не дає пра­ва на збільшення валових витрат продавця такого товару на вартість замін.

Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантій­них замін, а також перелік товарів, на які встановлюється гарантійне обслуговування, визначаються Кабінетом Міністрів України на підставі норм законодавства з питань захисту прав споживачів.

Під терміном «оприлюднення» слід розуміти розповсюджене в змісті реклами, технічної документації, договору або іншого доку­мента зобов'язання продавця щодо умов та строків гарантійного об­слуговування.

5.4.4. Витрати платника податку на проведення передпродажних
та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продають­
ся (надаються) такими платниками податку.

Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламною метою, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік.

Іванюта П.В., Левченко З.М.

5.4.5. Будь-які витрати платника податку, пов'язані з утриман­
ням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (крім
витрат, що підлягають амортизації або відшкодуванню згідно із нор­
мами статей 8 і 9 цього Закону), які перебувають у його власності,
витрати із самостійного зберігання, переробки, захоронения або оп­
лати послуг зі зберігання, переробки, поховання та ліквідації відхо­
дів від господарської діяльності платника податку сторонніми ор­
ганізаціями, з очищення стічних вод, інші витрати на збереження
екологічних систем, які перебувають під негативним впливом госпо­
дарської діяльності платника податку.

У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку проведених витрат на природо­охоронні заходи з діяльністю платника податку податкові органи зо­бов'язані звернутися до Міністерства охорони навколишнього при­родного середовища та ядерної безпеки України, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом.

5.4.6. Будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю,
транспортування продукції платника податку; цивільної відпові­
дальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що пе­
ребувають у складі основних фондів платника податку; екологічної
та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим
особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних
ризиків платника податку, за винятком страхування життя, здоров'я
або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що пере­
бувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість
якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі стра­
хування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку — страхувальника, за­страховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів,

Додатки

установлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності». Витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів на право здійснення за межами України вилову риби та морепродуктів, а також надання транспортних послуг.

Витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у тру­дових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких ра­хунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших житлових приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордон­них паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, ви­трат на усний та письмовий переклади, інших документально офор­млених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових ви­трат платника податку лише за наявності підтверджувальних доку­ментів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщен­ня та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не вклю­чається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Не дозволяється відносити до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суми «чайових», за винятком випадків, коли суми таких «чайових» включаються до рахунка згідно із законами країни перебування, а також плати за ви­довищні заходи.

Додатково до витрат, визначених першим абзацом цього підпункту, відносяться не підтверджені документально витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи (добових витрат), понесених у зв'язку з її відрядженням, у межах граничних норм, встановлюваних Кабінетом Міністрів України за

Іванюта ГҐ.В., Левченко З.М.

кожний повний день відрядження, включаючи день від'їзду та приїзду.

Зазначені граничні норми встановлюються в гривнях:

— в єдиній сумі для відряджень за кордон незалежно від країни відрядження та статусу населених пунктів;

— в єдиній сумі для відряджень у межах України незалежно від статусу населених пунктів.

Кабінетом Міністрів України окремо визначаються граничні норми добових для відряджених членів екіпажів суден (інших транс­портних засобів) або суми, що направляються на харчування таких членів екіпажів замість добових, у разі якщо такі судна (інші транс­портні засоби):

— здійснюють комерційну, промислову, науково-пошукову чи риболовецьку діяльність за межами територіального моря (вод) України;

— виконують міжнародні рейси для здійснення навігаційної діяльності чи перевезення пасажирів або вантажів за плату за межами повітряного або митного кордонів України;

— використовуються для аварійно-рятувальних та пошуково-рятувальних робіт за межами митного кордону або тери­торіального моря (вод) України.

Сума добових визначається:

— у разі відрядження у межах України та країн, з якими не вста­новлено або спрощено прикордонний контроль;

— згідно з відмітками сторони, що відряджає, та сторони, що приймає, на посвідченні про відрядження, форма якого за­тверджується центральним податковим органом;

— у разі відрядження до країн, з якими встановлено повний прикордонний митний контроль;

— згідно з відмітками органів прикордонного контролю у пас­порті або документі, що його замінює.

За відсутності зазначених відміток сума добових не включаєть­ся до валових витрат платника податку.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверд-жувальних документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку — запрошень сторони, що прий­має, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укла-

Додатки

деного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за те­матикою, що збігається з основною діяльністю платника податку. За запитом представника податкового органу платник податку має за­безпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуваль-них документів, виданих іноземною мовою. Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, які направ­ляються у відрядження підприємствами, установами та організа­ціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за ра­хунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України. Сума добових для таких категорій фізичних осіб не може перевищувати суму, встановлену другим абзацом цього підпункту для інших відряджених осіб. Власник або уповноважена ним особа може встановлювати додаткові обмеження щодо сум та цілей вико­ристання коштів, наданих на відрядження.

5.4.9. До валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності та­ких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент на­брання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підляга­ють амортизації):

— дитячих ясел або садків;

— закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку;

— дитячих, музичних та художніх шкіл, шкіл мистецтв у разі, якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю;

— закладів охорони здоров'я, пунктів безоплатного медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам;

— спортивних залів і майданчиків, що використовуються безо­платно для фізичного оздоровлення та психологічного відновлення працівників, клубів і будинків культури, у разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів);

Іванюта П.В., Левченко З.М.

— приміщень, що використовуються платником податку для організації харчування працівників такого платника податку; багатоквартирного житлового фонду, включаючи гуртожит­ки, одноквартирного житлового фонду в сільській місцевості та об'єктів житлово-комунального господарства, які перебу­вають на балансі юридичних осіб, щодо яких платником по­датку прийнято документально оформлене рішення про пе­редачу на баланс місцевих рад;

— дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

5.4.10. До валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання і експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації): пунктів медичного огляду най­маних працівників, наявність яких зумовлена законодавством або ко­лективними договорами, укладеними згідно із Законом; приміщень житлового фонду, які належать юридичним особам, основною діяль­ністю яких є надання платних послуг з туристичного обслуговування сторонніх громадян чи здавання таких приміщень в оренду (найм) стороннім громадянам або організаціям у порядку, визначеному цим Законом; легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, мотор­них човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних по­слуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх гро­мадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Не включаються до складу валових витрат витрати платника по­датку (крім витрат на оплату праці) на утримання й експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використову­ються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані зі стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Додатки

Обмеження, встановлені цим підпунктом, не стосуються плат­ників податку, основною діяльністю яких є надання послуг з утри­мання та експлуатації приміщень житлового фонду, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, які належать іншим особам, за замовленням та за раху­нок таких інших осіб.

5.5. Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зо­бов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язкуз веденням господарської діяльності платни­ка податку.

Для платників податку, зазначених у підпункті 5.5.3 цього пунк­ту, віднесення до складу валових витрат на виплату або нарахування процентів за борговими зобов'язаннями на користь осіб, визначениху підпункті 5.5.3 цього пункту, у будь-якому податковому періоді доз­воляється у сумі, що не перевищує суми доходів такого платника по­датку протягом звітного періоду, отриманих у вигляді процентів, збільшеної на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного при­бутку звітного періоду, без урахування суми отриманих процентів.

5.5.3. Вимоги підпункту 5.5.2 поширюються на платників подат­ку, 50 або більше відсотків статутного фонду яких перебуває у влас­ності або управлінні (безпосередньо чи опосередковано) осіб, що є нерезидентами, а також юридичних осіб, звільнених від сплати по­датку на прибуток підприємств згідно з положеннями пунктів 7.11 — 7.13 статті 7 цього Закону, чи тих, що відповідно до законодавства сплачують податок за ставками іншими, ніж зазначені у пункті 7,2 статті 7 або статті 10 цього Закону.

Для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без ураху­вання процентів визначається як скориговании валовий дохід звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отримано­го у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов'язаних із виплатою процентів.

Витрати на сплату процентів, які відповідають вимогам підпун­кту 5.5.1, але не віднесені до складу витрат виробництва (обігу)

Іванюта П.В., Левченко З.М.

згідно з положеннями підпункту 5.5.2 протягом звітного періоду, підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів зі збереженням обмежень, передбачених підпунктом 5.5.2. 5.6. Особливості визначення складу витрат на оплату праці:

5.6.1. З урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу вало­вих витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким плат­ником податку (далі — працівники), які включають витрати на випла­ту основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від опо­даткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподатку­вання доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

5.6.2. Додатково до виплат, передбачених підпунктом 5.6.1 цієї статті, до складу валових витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які нада­ються працівникам у випадках, передбачених законодавством, а та­кож внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством.

Якщо, відповідно до договору довгострокового страхування життя, платник податку сплачує за свій рахунок добровільні стра­хові платежі на користь найманих працівників, які перебувають з ним у трудових відносинах та у яких це місце є основним місцем ро­боти, то такий платник податку може віднести до складу валових ви­трат кожного календарного кварталу суму фактично сплачених стра­хових платежів, що не перевищує 15 відсотків від заробітної плати, отриманої таким працівником від такого платника податку протягом такого календарного кварталу, але не більше ніж 6000 гривень у роз­рахунку на одного застрахованого працівника протягом звітного по­даткового року.

При цьому якщо платник податку одночасно сплачує внески на додаткове пенсійне забезпечення (страхування) працівника відпо­відно до пункту 5.8 цієї статті, такий платник податку може віднести

Додатки

до валових витрат кожного календарного кварталу суму внесків, фактично сплачених на довгострокове страхування життя працівни­ка та на його додаткове пенсійне забезпечення (страхування), які су­купно не перевищують 15 відсотків від заробітної плати, отриманої таким працівником від такого платника податку протягом такого ка­лендарного кварталу.

5.7. Особливості віднесення до складу витрат сум внесків на со­ціальні заходи:

5.7.1. До складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені у підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і поряд­ку, встановлених законом.

5.7.2. Добровільні внески на пенсійний рахунок працівника, що відкритий у межах пенсійних планів, передбачених пунктом 5.8 цієї статті, відраховуються платником податку — наймодавцем за раху­нок сум виплат доходу такого працівника та не включаються до складу валових витрат такого платника податку — наймодавця.

Іванюта П.В., Левченко З.М.

Додаток Г

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

з чекової форми контролю в умовах

внутрішньогосподарського розрахунку в

сільськогосподарських підприємствах

(Бухгалтерський облік на підприємствах АПК. Том III. Посіб­ник по застосуванню рекомендацій з управлінського обліку та визна­чення собівартості / За ред. В.М.Жука, Г.І.Загоруй, І.В.Шоцької. — К.: ІАЕ, 2004. - С 52-59).

Загальні положення

1. Методичні рекомендації мають застосовуватися в сільсько­господарських підприємствах, в яких підрозділи переведені на вну­трішньогосподарський розрахунок.

2. Метою цих рекомендацій є надання допомоги спеціалістам сільськогосподарських підприємств йшло документального оформ­лення господарських операцій, послідуючого нагромадження даних з метою визначення наслідків діяльності підрозділів та розміру матеріального стимулювання їх колективів за підсумками року.

3. Цими рекомендаціями регламентується порядок: докумен­тального оформлення господарських операцій; ведення обліку вико­нання госпрозрахункових завдань; визначення та розподілу нас­лідків діяльності підрозділів.

 

4. Обов'язки щодо документального оформлення господарських операцій покладаються на керівників підрозділів, які мають підтвер­дити факти операції за допомогою чеків, а в кінці місяця передати ці документи в бухгалтерію.

5. Бухгалтерія підприємства має прийняти від керівників під­розділів чеки, перевірити їх щодо правильності оформлення та від­повідності даних, отриманих від інших підрозділів, та нагромаджує дані про доходи та витрати протягом року, підводять підсумки діяльності підрозділів (якщо в сільськогосподарському підприєм­стві є плановий відділ, то цю роботу виконує він) та передає ці дані

Додатки

на розгляд керівництва підприємства для визначення розміру матеріального стимулювання колективу підрозділу.

6. Господарські операції про понесені витрати та отримані дохо­ди (вихід продукції, надані послуги чи виконані роботи) оформля­ються розрахунковими чеками.

7. Форма чеку наведена на рис. 1. При потребі підприємство може до складу його реквізитів вносити уточнення.

8. Чек складається безпосередньо з чеку та корінця, які мають однакові реквізити і заповнюються одночасно; керівник підрозділу видає чек при одержанні матеріальних цінностей, виконанні для підрозділу робіт чи послуг, а корінець чеку, залишається у керівника госпрозрахункового підрозділу з підписом матеріально відповідаль­ної особи, яка прийняла від нього розрахунковий чек. Частини розрахункового чеку мають однакові реквізити. Виправлення в розрахункових чеках доцільно не допустимі. Зіпсований чек пере­креслюється і залишається в чековій книжці, а замість цього випи­сується наступний чек.

9. Бланки чеків зшиваються в чекову книжку. Книжки чеків бажано замовляти в друкарнях по 25 чи 50 чеків. Книжки чеків зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звіт­ності. Бухгалтер, який відповідає за збереження чекових книжок, визначає код госпрозрахункового підрозділу (за 2—3 буквами) і нумерує чеки підрозділу в зростаючому порядку (при цьому один і той же порядковий номер проставляється як на чеку, так і на його корінці).

 

10. Чекові книжки передаються керівникам госпрозрахункових підрозділів під розписку її журналі реєстрації видачі чекових книжок, в якому на кожний підрозділ відводяться окремі сторінки, які відмічаються вибраними кодами. Таким чином, розрахунковим чек має як порядковий номер, так і код підрозділу, що посилює аналітичність обліку та його контрольної функції. Титульна сто­рінка книжки розрахункових чеків може мати такі реквізити, як встановлення ліміту витрат підрозділу на рік, підписи керівника і головного бухгалтера підприємства, назву підприємства та госпро­зрахункового підрозділу.

11. З метою посилення контролю за витратами та виходом про­дукції на звороті титульної сторінки першої книжки, виданої

23²⁷

Іванюта П.В., Левченко З.М.

керівникові підрозділу, зазначається ліміт витрат та завдання з виходу продукції (виконання робіт, надання послуг), а в посліду-ючих книжках — залишок названих показників, що підтверджується підписом керівника та головного бухгалтера.

12. Керівники госпрозрахункових підрозділів отримують чеки від матеріально відповідальних осіб (комірників, керівників підроз­ділів тощо чи від працівників бухгалтерії, якщо підрозділ виступає центром прибутку, він може самостійно виписувати документи (рахунки тощо) на відпущену на сторону продукцію, бухгалтерія виписує на-їх основі банківські документи та податкову накладну на вартість реалізованої (переданої) ними продукції, послуг, робіт;

13. Керівники госпрозрахункових підрозділів видають чеки на проведені витрати:

— завідуючим складами — за отримане насіння, корми, добрива,

пальне, запасні частини та інші матеріали;

— керівникам допоміжних виробництв — за отримані послуги автотранспорту, ремонтної майстерні, електро- та водопо­стачання та ін;

— бухгалтерії підприємства — на нараховану заробітну плату і

відрахування на неї, якщо вони здійснюються;

— орендну плату за майнові та земельні паї, нараховану амор­
тизацію на необоротні активи;вартість послуг, наданих під­
розділу сторонніми організаціями та інше.

14. Чеками оформляють кожну господарську операцію, однак вони можуть складатися в кінці звітного періоду, якщо операції спочатку фіксуються в нагромаджувальних документах (лімітно-забірних картках, відомостях витрат кормів тощо) або якщо у керів­ника підрозділу залишається примірник документа про разову операцію (товарно-транспортна накладна тощо), то чек може випи­суватися раз на місяць на загальний обсяг подібних операцій.

15. В строки, передбачені графіком документообігу, керівники підрозділів та матеріально відповідальні особи подають в бухгал­терію звіти разом з реєстрами виданих і отриманих чеків. Дозво­ляється реєстри чеків на взаємні послуги одного підрозділу іншому чи на послуги, отримані зі сторони, складати та перевіряти поде­кадно (чи раз в 15 днів), а на всі інші — раз в місяць. Обов'язковою вимогою організації чекової форми контролю є взаємозвірка чеків на оприбуткування (продаж) продукції, робіт чи послуг з чеками на

Додатки

проведені витрати іншими підрозділами. Продукція, роботи та послуги оцінюються за цінами, визначеними положеннями (угодами) сторін.

Облік витрат і виходу продукції (робіт, послуг)

16. Підставою для обліку витрат і виходу продукції (робіт, послуг) підрозділу є чеки та інші первинні документи відповідним чином згруповані за допомогою звітів чи реєстрів чеків.

17. Порядок обліку результатів діяльності підрозділу залежить від виду діяльності, наявності зовнішньої (статистичної) звітності, порядком підведення підсумків діяльності тощо.

18. В рослинницьких підрозділах облік витрат і виходу про­дукції ведеться по культурах (видах культур) та роботах. Понесені витрати деталізують за статтями, склад яких залежить від звітності та методики підведення підсумків діяльності підрозділів, виділяючи витрати, які залежать від виходу продукції, площі посіву та постійні, які не залежать від виходу продукції.

19. В тваринницьких підрозділах облік витрат треба вести за групами тварин, які закріплені за госпрозрахунковим підрозділом, та статтями витрат, сума яких визначається кількістю одержаної прод­укції, поголів'ям. Окремо ведуть облік постійних витрат.