Калькулювання собівартості продукції рослинництва

8.1. Виробнича собівартість продукції за видами сільськогоспо­дарських культур визначається:

а) зерна, насіння соняшнику — франко-тік (франко-місце
зберігання);

б) соломи, сіна — франко-місце зберігання;

в) цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, ма­
точників цукрових буряків, коренеплодів — франко-поле (франко-
місце зберігання),

г) плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лікарських
та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого ґрунту —
франко-пункт приймання (зберігання);

Іванюта П.В., Левченко З.М.

д) соломки та трести льону, конопель — франко-пункт зберіган­ня чи переробки (в підприємстві);

є) насіння трав, льону.конопель, овочевих та інших культур — франко-пункт зберігання;

є) зеленої маси на корм — франко-місце споживання;

ж) зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул — франко-місце силосування, стогування, виробництва борошна, гра­нул.

Всі послідуючі витрати на виконання операцій по підготовці про­дукції до реалізації та її проведення відносяться на витрати зі збуту.

Якщо ці операції здійснюються за плату, їх розглядають як ви­конання робіт на сторону з відображенням в складі доходів.

8.2. Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув уро­
жай внаслідок стихійного лиха, списуються як надзвичайні втрати.
При пересіві повністю загиблих посівів сума витрат становитиме
вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток фрунту, посів
та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою
(повторювані витрати). Всі інші суми витрат на лущення стерні,
підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх
внесення суми тощо, тобто (неповторювані витрати) списуються в
розрізі статей на пересіяну культуру.

Витрати на вирощування культур, які частково загинули або по яких стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списують­ся на втрати від стихійного лиха чи від техногенних катастроф і аварій тощо.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, ка­пустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визна­чається, виходячи із розрахунково-нормативних витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної чи основної продукції. При складанні звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культу­ри виключається вартість побічної продукції згідно з додатком 2 (див. стор. 24).

8.3. Витрати на вирощування і збирання зернових культур
(включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в ме­
жах календарного року) становлять собівартість зерна, зерновід­
ходів та соломи.

Додатки

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами, при цьому зерно приймається за одиницю, а зерновідходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розра­ховується за вмістом в них повноцінного зерна.

Наприклад, в підприємстві зібрано 20000 центнерів повноцінно­го зерна озимої пшениці та 1500 центнерів зерновідходів із вмістом в них зерна 60 відсотків. Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили 292600 грн. Розрахунок собівартості одержаної продукції виконується таким чином. Кількість повноцін­ного зерна у зерновідходах становить 900 центнерів (1500 х 60: 100). Загальна його кількість з урахуванням зерновідходів дорівнюватиме 20900 центнерів (20000 + 900). Собівартість центнера повноцінного зерна становитиме 14 гр (292600 грн.: 20900 центнерів), а собівартість центнера зерновідходів становитиме 8,4 грн. (14 х 900: 1500).

У разі вирощування насіння зернових культур загальні сума ви­трат, включаючи додаткові витрати, безпосередньо пов'язані з одер­жанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості ря­дового зерна та зерновідходів), розподіляється між цими класами насіння (супереліта, еліта, І і II репродукції) пропорційно його вар­тості за реалізаційними цінами. Собівартість центнера насіння виз­начається діленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу, на його масу після доробки.

Собівартість центнера зерна кукурудзи визначається шляхом ділення витрат на вирощування і збирання прои дукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерні повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприй­мальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з: врахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зер­на в качанах кукурудзи береться на рівні 14 відсотків). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглосі в сухе зерно, залишених на кінець року в підприємстві, та перероблених для внутрішньогосподарських потреб, виконується за середнім відсотком виходу зерна базової во­логості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте покупцями зерно.

При потребі додатково розраховується фактична собівартість центнера кукурудзи в качанах.

Іванюта П.В., Левченко З.М.

8.4. Виробнича собівартість центнера цукрових буряків (фаб­
ричних і маточних) визначається діленням загальної суми витрат на
їх вирощування і збирання (без вартост гички, оціненої за норматив­
но-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків, визначену
шляхом зважування.

Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників від витрат, віднесених на всю вироблену продукцію, віднімається вартість гички і забракованих буряків та додаються витрати на до­очищення буряків, кагатування і догляд за кагатами в звітному році. Поділивши цю суму на кількість центнерів буряків, закладених в ка­тати, визначають собівартість одного центнера.

Облік витрат на догляд за кагатами, починаючи з січня, та вит­рат на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх сортування та інші роботи, ведеться на окремому аналітичному рахунку, на який спи­сується після розкриття кагатів собівартість закладених на зберіган­ня коренів. У результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки та забраковані, які оцінюються за середньою собівар­тістю кормових буряків з урахуванням їх якості, та визначається собівартість центнера буряків-висадків діленням витрат (без вар­тості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-ви­садків.

Вирощене насіння цукрових буряків та кормових буряків кальку­люється в порядку, передбаченому для продукції зернових культур.

8.5. Для визначення собівартості продукції льону та конопель одержане насіння оцінюється за нормативно-розрахунковою (плано­вою) вартістю, виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транспортування та обробку насіння. Решта загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель (без вартості насіння) відносить­ся на соломку. Собівартість соломки визначається діленням витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи конопель включає вартість соломки і витрати на її розстилання, перегортання, підняття із стелищ тощо.

8.6. Собівартість центнера насіння соняшнику визначається діленням загальної суми витрат на вирощування та збирання про­дукції (без вартості соняшничиння та кошиків у оцінці за норматив­но-розрахунковими цінами) на фізичну масу насіння після його до­робки.

Додатки

8.7. Для визначення собівартості тютюнової сировини, про­
дукції лікарських та ефіроолійних культур витрати на вирощування
відповідних культур розподіляються між окремими видами одержа­
ної продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

8.8. Для розрахунку собівартості центнера картоплі із загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключається вартість картоплі, яка згодована худобі, що оцінюється за собівартістю кор­мових буряків з урахуванням поживності. Решта суми витрат ді­литься на кількість повноцінної продукції.

8.9. Собівартість центнера продукції овочівництва відкритого і закритого ґрунту визначається діленням витрат (без вартості по­бічної продукції) на фізичну масу основної продукції. Побічною вва­жається бадилля і продукція, яка не реалізована, згодована худобі і оцінена за собівартістю кормових буряків з врахуванням пожив­ності.

При веденні обліку витрат по групі овочевих культур розрахо­вується середня собівартість продукції цих культур. Для визначення собівартості продукції окремої культури витрати на групу культур розподіляються між окремими видами продукції пропорційно її вар­тості за реалізаційними цінами.

До собівартості продукції теплиць включаються і витрати на ут­римання бджолиних сімей для запилення (без вартості одержаного меду та іншої продукції бджільництва за реалізаційними цінами).

Між окремими культурами, що вирощуються в теплицях, витра­ти розподіляються пропорційно вартості одержаної продукції за ре­алізаційними цінами.

8.10. Для розрахунку собівартості центнера продукції баштан­
них культур всі витрати діляться на кількість оприбуткованої про­
дукції. При цьому фактичні витрати на вирощування баштанних
культур розподіляються між видами продукції пропорційно їх вар­
тості за реалізаційними цінами.

8.11. Собівартість центнера насіння овочевих та баштанних
культур визначається діленням витрат на їх вирощування, збирання,
сушіння та сортування (без вартості відходів та побічної продукції за
цінами можливого використання) на кількість одержаної продукції.

8.12. Собівартість кормових буряків, а також цукрових буряків,
вирощених для годівлі худоби, визначається діленням витрат (без

Іванюта П.В., Левченко З.М.

вартості гички за нормативно-розрахунковими витратами) на кількість одержаної продукції.

8.13. Витрати на вирощування та збирання кормових культур становлять собівартість одержаної продукції (зеленої маси, сіна та ін.).

8.14. Витрати на вирощування і догляд за сіяними травами, поліпшеними і природними сіножатями, культурними пасовищами, які використовуються для одержання одного виду продукції, повністю відносяться на її собівартість. При одержанні кількох видів продукції витрати на їх вирощування трав минулого і поточного років розподіляються пропорційно площам, використаним для одер­жання відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транс­портування, доробку певного виду продукції відносяться безпосе­редньо на її собівартість. Якщо з окремих площ сіяних трав одержують кілька видів продукції, то витрати, віднесені на цю пло­щу, розподіляються між видами продукції пропорційно кількості зібраної зеленої маси.

При збиранні сіяних трав на насіння солома оцінюється за нор­мативно-розрахунковою вартістю і виключається із загальних вит­рат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння.

8.15. Витрати на вирощування багаторічних трав (підготовка грун­ту, посів багаторічних трав, вартість насіння та інші витрати) рівномірно розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів. Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року.

8.16. Витрати на поліпшення природних сіножатей та створен­ня культурних пасовищ (дискування, підсів трав, вартість насіння тощо) розглядаються як витрати майбутніх періодів і розподіляють­ся протягом наступних 3-4 років.

8.17. Собівартість центнера готового силосу та сінажу визна­
чається вартістю закладеної зеленої маси і витратами на транспорту­
вання, закладання в силосну споруду, трамбування (включаючи
вартість використаної плівки, консервантів та інших компонентів).
Загальна сума витрат ділиться на фізичну вагу одержаного готового
силосу чи сінажу.

Побічна продукція, використана для силосування чи виготов­лення сінажу (коренеплоди, солома, капустяне листя, кошики со­няшнику тощо), списується на виробництво силосу (сінажу) за їх вартістю згідно з додатком 2.

Додатки

8.18. Для визначення собівартості продукції садівництва та
ягідників із загальної суми витрат поточного року виключається
вартість живців, відсадків, паростків, вусів, оцінених за ре-
алізаційними цінами, та падалиці, оціненої за цінами можливого ви­
користання.

Собівартість центнера плодів, ягід, винограду визначається ділен­ням загальної суми витрат на вирощування певної культури (а при по­требі — за її видами та сортами) на кількість одержаної продукції.

У неспеціалізованих підприємствах витрати обчислюються в цілому по садівництву і калькулюється середня собівартість одержа­ної продукції. При потребі визначення собівартості кожного виду продукції витрати розподіляються між видами продукції про­порційно до вартості за реалізаційними цінами.

8.19. Для визначення собівартості вирощеного садивного ма­
теріалу (саджанці насіннячкових і кісточкових порід тощо) загальна
сума витрат на вирощування окремих культур чи груп з кожного по­
ля (без витрат на викопування) розподіляється пропорційно
кількості саджанців, викопаних для реалізації і залишених в ґрунті
для дорощування.

Для визначення собівартості 1000 викопаних саджанців не­обхідно до витрат, що припадають на їх вирощування, додати витра­ти на викопування і загальну суму поділити на кількість викопаних саджанців.

8.20. Витрати на вирощування і збирання та доробку хмелю роз­поділяються між одержаною продукцією пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

8.21. У спеціалізованих підприємствах облік витрат на вирощу­вання квітів ведеться за культурами, а собівартість продукції розра­ховується діленням витрат на її кількість. У разі вирощування кількох культур на одній площі (в одній теплиці) сума витрат роз­поділяється між видами одержаної продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

Неспеціалізовані підприємства облік витрат на вирощування квітів ведуть в розрізі відкритого і закритого ґрунту; окремий раху­нок відкривають для обліку витрат на вирощування насіння. Між видами продукції сума витрат розподіляється пропорційно її вар­тості за реалізаційними цінами.

Іванюта П.В., Левченко З.М.

8.22. На підприємствах, які вирощують гриби, виробництво складається з двох переділів.

Продукцією першого є компост, собівартість якого визначається діленням загальної суми витрат на кількість отриманого компосту.

Основною продукцією другого переділу є товарний гриб, собі­вартість якого визначається сумою витрат, включаючи собівартість закладеного компосту, за мінусом вартості використаної побічної продукції, діленням на кількість отриманих грибів.

Використаний компост та корінці розглядають як побічний про­дукт.