Національна стратегія поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

Національна стратегія поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища

Державна стратегія України в галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Одним з резервів підвищення ефективності виробництва є вдосконалення методів забезпечення безпеки праці, тому що травма­тизм визначає істотну частину непродуктивних втрат робочого часу, а боротьба з травматизмом, крім гуманістичного спрямування, має чітко виражений економічний аспект. Безпека праці виступає і як один з факторів, які забезпечують високу продуктивність праці. Доведено, що висока продуктивність праці може бути досягнута тільки в умовах, коли забезпечена її безпека.

Дійсний стан безпеки праці у виробничих системах визначається частотою виникнення небезпечних ситуацій, їх повторюваністю і тяж­кістю, тривалістю існування, кількістю небезпечних факторів та людей, що знаходяться під їх впливом, а також надійністю захисних засобів.

Сутність безпеки праці полягає у визначенні можливих небез­печних і шкідливих виробничих факторів, що можуть проявитися при проведенні запланованих для виконання робіт; прогнозуванні моментів прояву зазначених факторів; проведенні необхідних профілактичних заходів.

Забезпечення безпеки праці в Україні на практиці здійснюється послідовною реалізацією таких етапів:

1) визначення (виявлення) небезпечних і/або шкідливих вироб­ничих факторів;

2) локалізація або усунення виявлених факторів;

3) визначення методів і засобів захисту працюючих (засобів колек­тив­ного або індивідуального захисту);

4) визначення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

В умовах сучасного виробництва, як правило, складної імовірнісної системи, забезпечення безпеки праці є сферою людської діяльності, цілісною системою знань про людину, суспільство, виробничі відносини, методи і засоби захисту людини від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що має свою логіку.

Починаючи з 1994 року в Україні розроблюються Національні, галузеві, регіональні та виробничі програми покращання стану умов і безпеки праці на виробництві, в ході реалізації яких було закладені основи для удосконалення державної системи управління охороною праці, впровадження економічних методів управління, вирішення пи­тань організаційного, наукового і нормативно-правового забезпечення робіт у сфері охорони праці. Розроблено засоби захисту працюючих, які раніше не випускались в Україні; створено ряд засобів, що контролюють стан умов праці, небезпечні та аварійні ситуації; створено єдину автоматизовану інформаційну систему охорони праці тощо. Було створено перший Державний реєстр міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці (Реєстр ДНАОП). Затвердження Реєстру – це підсумок здійсненої вперше в Україні знач­ної роботи щодо узагальнення та систематизації наявної норма­тивної бази з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Стан безпеки праці в світі та в Україні

Стан справ з охороною праці у світі стає все більш актуальною проблемою як для профспілок, так і для міждержавних структур, на­самперед Міжнародної організації праці. Підвищена увага до проблем безпеки праці пояснюється в першу чергу тим, що з кожним роком, не­зважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах зростає рівень ви­робничого травматизму, у тому чи­слі зі смертельними наслідками, і кількість профзахворювань. До сфери безпеки праці все більшою мірою залучаються пи­тання, пов'язані з самопочуттям працівника, і фактори, що побічно впливають на трудову діяльність,— вживання алкоголю, наркотиків і навіть інтернетозалежність.

Багато уваги приділяється питан­ням охорони праці та здоров'я на виробництві у Європейському Сою­зі і країнах, що входять до нього. У структурі ЄС є кілька органів, які спеціально займаються пробле­мами трудового життя. Серйозно ставляться у ЄС до проблеми вживання алкоголю і нар­котиків як до фактора, що негативно впливає на продуктивність і безпеку праці.

Державна політика України в галузі безпеки праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на ряді принципів, основними з яких є пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення без­печних та належних умов праці, підвищення рівня промислової безпеки, комплексне розв’я­зання завдань з охорони праці, соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Одним з резервів підвищення ефективності виробництва є вдосконалення методів забезпечення безпеки праці, тому що травма­тизм визначає істотну частину непродуктивних втрат робочого часу, а боротьба з травматизмом, крім гуманістичного спрямування, має чітко виражений економічний аспект. Безпека праці виступає і як один з факторів, які забезпечують високу продуктивність праці. Доведено, що висока продуктивність праці може бути досягнута тільки в умовах, коли забезпечена її безпека.

 

 

Безпека праці в Україні

Державна політика України в галузі охорони праці спрямована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням. Вона базується на ряді принципів, основними з яких є пріоритет життя і здоров’я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення без­печних та належних умов праці, підвищення рівня промислової безпеки, комплексне розв’я­зання завдань з охорони праці, соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Одним з резервів підвищення ефективності виробництва є вдосконалення методів забезпечення безпеки праці, тому що травма­тизм визначає істотну частину непродуктивних втрат робочого часу, а боротьба з травматизмом, крім гуманістичного спрямування, має чітко виражений економічний аспект. Безпека праці виступає і як один з факторів, які забезпечують високу продуктивність праці. Доведено, що висока продуктивність праці може бути досягнута тільки в умовах, коли забезпечена її безпека.

Починаючи з 1994 року в Україні розроблюються Національні, галузеві, регіональні та виробничі програми покращання стану умов і безпеки праці на виробництві, в ході реалізації яких було закладені основи для удосконалення державної системи управління охороною праці, впровадження економічних методів управління, вирішення пи­тань організаційного, наукового і нормативно-правового забезпечення робіт у сфері охорони праці. Розроблено засоби захисту працюючих, які раніше не випускались в Україні; створено ряд засобів, що контролюють стан умов праці, небезпечні та аварійні ситуації; створено єдину автоматизовану інформаційну систему охорони праці тощо.

Законодавство України про охорону праці – це система взаємо­зв’я­заних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі охорони праці. Воно складається з Кодексу законів про працю України, Законів України «Про охорону праці»,, «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про охорону здоров'я», «Про викорис­тання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про пожежну безпе­ку», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших.

Охорона праці в Україні — це система правових, соціально-економічних, органі­заційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілак­тич­них захо­дів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездат­ності людини в процесі трудової діяльності.

 

Плани локалізації і ліквідації аварійних ситуацій й аварій

(Витяги з Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій)

Аварійна ситуація - стан потенційно небезпечного об'єкта, що характеризується порушенням меж та/або умов безпечної експлуатації, але не перейшов в аварію, при якому всі несприятливі впливи джерел небезпеки на персонал, населення та навколишнє середовище утримуються у прийнятних межах за допомогою відповідних технічних засобів, передбачених проектом.

Аварія - раптова подія, така як потужний викид небезпечних речовин, пожежа або вибух, внаслідок порушення експлуатації підприємства (об'єкта), яка призводить до негайної та/або наступної загрози для життя та здоров'я людей, довкілля, матеріальних цінностей на території підприємства та/або за його межами.

Метою плану локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій є планування дій (взаємодії) персоналу підприємства, спецпідрозділів, населення, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо локалізації і ліквідації аварій та пом'якшення їх наслідків.

Перелік виробництв (цехів, відділень, виробничих дільниць) і окремих об'єктів, для яких розроблюється ПЛАС, визначається і затверджується власником (керівником) підприємства за узгодженням із територіальними управліннями Держнаглядохоронпраці, Держпожнагляду й з територіальними органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (далі - МНС).

Контроль стану умов праці

Періодична оцінка відповідності робіт з охорони праці державним нормативним вимогам охорони праці проводиться для підвищення ефективності управління охороною праці в організаціях, їх філіях та функціональних підрозділах. При цьому встановлюється єдиний порядок організації, проведення та оформлення результатів оперативного контролю за станом охорони праці.

Основними видами контролю за станом охорони праці в організаціях є:

- Оперативний контроль керівника робіт та інших посадових осіб;

- Адміністративно-громадський (триступеневий) контроль;

- Контроль, здійснюваний службою охорони праці;

Контроль у сфері охорони праці здійснюється за:

- Дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативних правових актів про охорону праці Російської Федерації і відповідного суб'єкта Російської Федерації, колективного договору, угоди з охорони праці, інших локальних нормативних правових актів організації;

- Забезпеченням і правильним застосуванням засобів індивідуального та колективного захисту;

- Дотриманням порядку розслідування та обліку нещасних випадків на виробництві;

- Виконанням заходів, передбачених програмами, планами щодо поліпшення умов і охорони праці, розділом колективного договору, що стосуються питань охорони праці, угодою з охорони праці, а також за вживанням заходів щодо усунення причин, що викликали нещасний випадок на виробництві (інформація з акта за формою Н -1), виконанням приписів органів державного нагляду і контролю за дотриманням вимог охорони праці, інших заходів щодо створення безпечних умов праці;

- Наявністю в підрозділах інструкцій з охорони праці для працівників відповідно до переліку професій і видів робіт, на які повинні бути розроблені інструкції з охорони праці, своєчасним їх переглядом;

- Проведенням атестації робочих місць за умовами праці і підготовкою до сертифікації робіт з охорони праці;

- Своєчасним проведенням відповідними службами необхідних випробувань і технічних оглядів устаткування, машин і механізмів;

- Ефективністю роботи аспіраційних і вентиляційних систем, станом запобіжних пристосувань і захисних пристроїв;

- Своєчасним проведенням навчання з охорони праці, перевірки знань вимог охорони праці та всіх видів інструктажу з охорони праці;

- Організацією зберігання, видачі, прання, хімічного чищення, сушіння, знепилення, знежирення і ремонту спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального та колективного захисту;

- Санітарно-гігієнічним станом виробничих і допоміжних приміщень;

- Організацією робочих місць відповідно до вимог охорони праці;

- Правильним витрачанням у підрозділах коштів, виділених на виконання заходів щодо поліпшення умов і охорони праці;

- Своєчасним і правильним наданням працівникам компенсацій за важку роботу та роботу зі шкідливими або небезпечними умовами праці, безкоштовною видачею лікувально-профілактичного харчування, молока та інших рівноцінних харчових продуктів;

- Використанням праці жінок та осіб молодше 18 років відповідно до законодавства;

Постійна профілактичний контроль стану умов і охорони праці на робочих місцях - одне з дієвих засобів попередження аварій, інцидентів, виробничого травматизму та професійних захворювань - здійснюється шляхом оперативного виявлення відхилень від вимог охорони праці з оперативним прийняттям необхідних заходів щодо їх усунення.

Контроль стану охорони праці в будь-якій організації є одним з основних управлінських принципів забезпечення безпеки, без реалізації якого неможливе ефективне функціонування системи управління охороною праці. Природно, що оперативне стеження за станом техніки безпеки, виробничої санітарії, пожежної безпеки може здійснюватися людьми, які щозміни знаходяться на робочих місцях.

Залежно від специфіки виробництва, структури підприємства, контроль може здійснюватися:

- На першому місці - керівниками I рівня управління - безпосередні керівники робіт на виробничих об'єктах і керівники виробничих об'єктів (майстри, механіки, енергетики, технологи та ін) на ділянці цеху, будівельного майданчика, в зміні чи бригаді;

- На другій - керівниками II рівня управління - керівники підрозділів (начальники підрозділів та їх заступники) у цеху, на будівельному майданчику, на виробництві або дільниці підприємства;

- На третьому рівні - керівниками III рівня управління - керівники та головні спеціалісти організації (роботодавця) на підприємстві в цілому.

Кожна ступінь контролю повинна здійснюватися на певному рівні управління за встановленою програмою у встановлені терміни.

Керівники I рівня управління здійснюють контроль щодня на початку робочого дня (зміни), а при необхідності (робота з підвищеною небезпекою та ін) - і протягом робочого дня (зміни).

Керівники II рівня управління здійснюють контроль не рідше одного разу на тиждень, як правило, з тією частотою, з якою вони безпосередньо присутні на виробничих об'єктах.

Керівники III рівня управління здійснюють контроль не рідше одного разу на місяць.

Керівництво організацією контролю здійснює керівник підприємства.

Результати проведення контролю повинні фіксуватися в спеціалізованих журналах.

Перший ступінь контролю здійснюється керівником відповідної ділянки та уповноваженою особою з охорони праці цього виробничого підрозділу щодня

На першому місці контролю рекомендується перевіряти:

- Виконання заходів щодо усунення порушень, виявлених попередньою перевіркою;

- Стан і правильність організації робочих місць (розташування та наявність необхідного інструменту, пристосувань, захисних пристроїв, заготовок тощо);

- Стан проходів, переходів, проїздів;

- Безпека технологічного устаткування, вантажопідйомних і транспортних засобів;

- Дотримання працюючими правил електробезпеки при користуванні електроустановками та електроінструментом;

- Дотримання правил складування заготовок і готової продукції;

- Справність припливної і (або) витяжної вентиляції, місцевих відсмоктувачів, пило-та газоулавливающие пристроїв;

- Дотримання правил безпеки при роботі з шкідливими і пожежовибухонебезпечними речовинами та матеріалами;

- Наявність і дотримання працюючими інструкцій з охорони праці;

- Наявність і правильність використання працюючими засобів індивідуального захисту;

- Наявність первинних засобів пожежогасіння;

- Наявність у працюючих відповідних посвідчень на право проведення окремих видів робіт (робіт на вантажопідіймальних засобах, робіт з піротехнічним інструментом та ін.)

За виявленими при перевірці порушень намічаються заходи щодо їх усунення, визначаються терміни і відповідальні за виконання.

Якщо недоліки, виявлені перевіркою, не можуть бути усунені негайно, то керівник підрозділу повинен по закінченні огляду доповісти про це вищому керівнику для вжиття відповідних заходів.

У разі виявлення грубого порушення правил і норм охорони праці, що може завдати шкоди здоров'ю працюючих або призвести до аварії, робота припиняється до усунення цього порушення.

Результати перевірки записуються в журнал першого ступеня контролю, який повинен знаходитися у керівника підрозділу.

Безпосередні керівники об'єктів (начальники цехів, дільниць і т. д.) не рідше одного разу на тиждень перевіряють стан умов охорони праці на робочих місцях, а також роботу керівників робіт (бригадирів, майстрів і т.п.) з проведення першого рівня оперативного контролю і приймають оперативні заходи щодо усунення виявлених порушень і недоліків.

На другому ступені контролю рекомендується перевіряти:

- Організацію та результати роботи першого ступеня контролю;

- Виконання заходів, намічених в результаті проведення другої і третьої ступенів контролю;

- Виконання наказів і розпоряджень керівника підприємства та начальника цеху, рішень комітету профспілки з питань охорони праці;

- Виконання заходів за приписами органів нагляду;

- Виконання заходів за матеріалами розслідування нещасних випадків;

- Справність і відповідність виробничого устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів вимогам з охорони праці;

- Дотримання графіків планово-попереджувальних ремонтів обладнання, вентиляційних і аспіраційних систем і установок;

- Стан переходів і галерей;

- Стан куточків і стендів з охорони праці, наявність сигнальних кольорів і знаків безпеки;

- Наявність і стан протипожежних засобів, шляхів евакуації;

- Дотримання правил безпеки при роботі з шкідливими і вибухопожежонебезпечними речовинами і матеріалами;

- Своєчасність і якість проведення інструктажу працюючих з охорони праці;

- Наявність і правильність використання працюючими засобів індивідуального захисту;

- Забезпеченість працюючих лікувально-профілактичним харчуванням, молоком та іншими профілактичними засобами;

- Стан санітарно-побутових приміщень і пристроїв;

- Дотримання встановленого режиму праці і відпочинку, трудової дисципліни.

Результати перевірки записуються у журнал другого ступеня, який повинен зберігатися у начальника цеху. При цьому комісія призначає заходи, а начальник цеху призначає виконавців і терміни виконання.

У разі неможливості виконання заходів силами цеху начальник цеху зобов'язаний доповісти про це вищому керівнику для вжиття відповідних заходів.

Третій ступінь контролю проводиться комісією, очолюваної керівником або головним інженером підприємства, і керівником профспілкової організації не рідше одного разу на місяць.

До складу комісії входять керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці, керівники технічних служб, керівник нагляду за будівлями і спорудами, начальник пожежної охорони (відповідальний за пожежну безпеку).

Велике підприємство, перевірка якого за один обхід неможлива, перевіряється по окремих цехах (об'єктів) за річним графіком, складеним з таким розрахунком, щоб протягом року був обстежений кожен цех не менше чотирьох разів, а цехи з підвищеною небезпекою та неблагополучні щодо охорони праці - не менше шести разів.

Комісія третього ступеня контролю може бути розділена на ряд підкомісій під керівництвом головних спеціалістів або заступників головного інженера для проведення перевірок за окремими об'єктами підприємства.

На третьому ступені контролю рекомендується перевіряти:

- Організацію та результати роботи першого і другого ступенів контролю;

- Виконання заходів, намічених в результаті проведення попередньої третього ступеня контролю;

- Виконання наказів і розпоряджень вищестоящих господарських організацій, постанов і рішень профспілкових органів, розпоряджень і вказівок органів нагляду, наказів керівника підприємства і рішень комітету профспілки з питань охорони праці;

- Виконання заходів, передбачених колективними договорами, комплексними планами, угодами з охорони праці та іншими документами;

- Виконання заходів за матеріалами розслідування важких і групових нещасних випадків і аварій;

- Забезпеченість робітників засобами індивідуального захисту, правильність їх видачі, зберігання, організація прання, чищення та ремонту;

- Підготовленість персоналу підрозділів до дій в аварійних ситуаціях та ін

Результати перевірки повинні оформлятися актом і в тижневий термін обговорюватися на нараді у керівника підприємства за участю членів комісії з охорони праці комітету профспілки.

На нараді у керівника підприємства повинні бути присутніми всі керівники цехів, дільниць, служб.

На нараді заслуховуються керівники тих цехів, дільниць, служб, де виявлено незадовільний стан охорони праці.

Проведення наради рекомендується оформляти протоколом із зазначенням заходів з усунення виявлених недоліків і порушень, термінів виконання та відповідальних осіб. У необхідних випадках керівником підприємства за підсумками перевірки видається наказ.

Щомісячний день проведення контролю третього ступеня може іменуватися як "День охорони праці"

Контроль стану умов праці призначення

Контроль призначений для автоматизації проведення внутрішніх перевірок стану умов праці, планування роботи підрозділів, контролю виконання планів, моніторингу виконання заходів з поліпшення умов праці.

Опції

формування комісій організації;;

планування проведення внутрішніх перевірок стану умов праці;;

формування програм проведення внутрішніх перевірок стану умов праці;;

оформлення результатів проведених внутрішніх перевірок стану умов праці;;

планування робіт відділу (служби);;

реєстрація порушень і порушників;;

реєстрація та контроль виконання заходів, вжитих в результаті адміністративно-виробничого контролю;;

звітні форми

Зведений план роботи відділу ВІД на рік;

План роботи відділу ОП;

Заходи щодо усунення зауважень вивленних АПК;

Інформація про виконання приписів з охорони праці;

Показники УТ і ОП;

 

Питання перевірки стану охорони праці на робочих місцях

Які питання виникають під час перевірки стану охорони праці?Залежить від специфіки і роду діяльності об’єкта перевірки: наприклад питання під час перевірки в сфері харчування буде відрізнятись від підприємств сфери послуг,

1.Наявність інструкцій з охорони праці на всіх робочих місцях. 2.Наявність і заповнення журналу реєстрації інструктажу працівників з охорони праці на робочому місці. 3.Наявність й укомплектованість медаптечки. 4. Наявність і справність стандартних світильників. 5. Наявність і справність вентиляції. 6. Наявність заземлення електроприладів, справність пристроїв, що відключають. 7. Наличие діелектричних гумових килимків на підлозі біля електроприладів й електроустаткування. 8. Наявність маркування номінальної напруги на всіх електророзетках і пристроях, що відключають. 9. Дотримання санітарно-гігієнічних норм. 10. Своєчасність проходження працівниками обов'язкових профілактичних медичних обстежень. 11. Наявність і стан спецодягу й спецвзуття. 12. Дотримання строків зберігання й реалізації особливо продуктів, які швидко псуються(якщо пов’язано з громадським харчуванням) 13. Наявність і справність первинних засобів пожежогасіння.

Під час перевірки виробничих підрозділів у кожному конкретному випадку необхідно керуватись нормативно-правовими актами, що діють у відповідній галузі. Під час оформлення результатів перевірки і складання припису інженер з охорони праці повинен викласти виявлені порушення з посиланням на конкретний пункт порушених правил. Тільки в такому разі його вимоги не будуть викликати негативної реакції керівництва структурного підрозділу.

42-47

Евакуація людей з будівлі

Проведення організованої евакуації з виробничих та інших приміщень і будівель, запобігання проявам паніки і недопущення загибелі людей забезпечується шляхом:

ü планування евакуації людей (складання плану евакуації з приміщення);

ü визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;

ü організації оповіщення керівників підприємств і людей про початок евакуації;

ü організації управління евакуацією;

ü навчання населення діям під час проведення евакуації.

Евакуація населення з будівель і приміщень проводиться способом, який передбачає організоване виведення основної частини людей із секторів надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через усі можливі виходи пішим ходом по заздалегідь розроблених маршрутах.

ВИМОГИ ДО БУДІВЕЛЬ І СПОРУД В КОНТЕКСТІ ЕВАКУАЦІЇ

Під час проектування і експлуатації споруд та інших об'єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, обов'язково розробляються і здійснюються заходи інженерного захисту з метою запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

До всіх будівель і споруд має бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм. Їх не дозволяється захаращувати, використовувати для складування матеріалів, устаткування, стоянок транспорту, будівництва та встановлення тимчасових будинків і споруд, у тому числі інвентарних побутових приміщень, індивідуальних гаражів тощо.

Територія підприємств та інших об'єктів повинна мати зовнішнє освітлення, яке забезпечує швидке знаходження пожежних драбин, протипожежного обладнання, евакуаційних виходів будинків та споруд.

На території промислової будівлі чи споруди на видних місцях повинні бути розміщені плани евакуації, встановлені таблички із зазначенням порядку виклику пожежної охорони, знаки місць розміщення первинних засобів пожежогасіння.

У разі перепланування приміщень, зміни їх функціонального призначення, застосування нового технологічного устаткування необхідно дотримуватися протипожежних вимог чинних нормативних документів будівельного та технологічного проектування. Не дозволяється зниження проектних меж вогнестійкості конструкцій та погіршення умов евакуації людей. Стаціонарні зовнішні пожежні сходи, сходи на перепадах висот і огорожі на дахах (покриттях) будівель та споруд повинні утримуватися постійно справними, бути пофарбованими.

У разі необхідності встановлення на вікнах приміщень, де перебувають люди, гратів, останні повинні розкриватися, розсуватися або зніматися. Під час перебування в цих приміщеннях людей грати мають бути відчинені (зняті).

Під час виробничих приміщень з масовим перебуванням людей слід дотримуватись таких вимог - при кількості людей понад 50 осіб використовувати приміщення, забезпечені не менше ніж двома евакуаційними виходами, що відповідають вимогам будівельних норм, не мають на вікнах глухих грат і розташовані не вище другого поверху в будівлях з горючими перекриттями.

ВИМОГИ ДО ЕВАКУАЦІЙНИХ ШЛЯХІВ І ВИХОДІВ

Евакуаційні шляхи і виходи повинні утримуватися вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення надзвичайної ситуації забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд.

Кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, умови освітленості, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, їх облицювання (оздоблення) повинні відповідати протипожежним вимогам будівельних норм.

У разі розміщення технологічного, експозиційного та іншого обладнання в приміщеннях повинні бути забезпечені евакуаційні проходи до сходових кліток та інших шляхів евакуації відповідно до будівельних норм.

У приміщенні, яке має один евакуаційний вихід, дозволяється одночасно розміщати (дозволяється перебування) не більше 50 осіб.

Двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень).

Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення в разі одночасного перебування в ньому не більше 15 чоловік, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть у повітряну зону незадимлюваної сходової клітки).

При наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються.

Килими, килимові доріжки й інші покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути малонебезпечними щодо токсичності продуктів горіння, а також мати помірну димоутворюючу здатність (за ГОСТ 12.1.044-89).

Сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі з поручнями, котрі не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок.

Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм та правил улаштування електроустановок. Світильники евакуаційного освітлення повинні вмикатися з настанням сутінків у разі перебування в будівлі людей.

Шляхи евакуації, що не мають природного освітлення, повинні постійно освітлюватися електричним світлом (у разі наявності людей).

У готелях, театрально-видовищних, лікувальних закладах, приміщеннях інших громадських і допоміжних будівель, де можуть перебувати одночасно більше 100 осіб, у виробничих приміщеннях без природного освітлення за наявності більше 50 працюючих (або якщо площа перевищує 150 м), а також в інших випадках, зазначених у нормативних документах, евакуаційні виходи повинні бути позначені світловими покажчиками з написом "Вихід" білого кольору на зеленому фоні, підключеними до джерела живлення евакуаційного (аварійного) освітлення, або такими, що переключаються на нього автоматично в разі зникнення живлення на їх основних джерелах живлення.

Світлові покажчики "Вихід" повинні постійно бути справними. У глядачевих, виставочних та інших подібних приміщеннях (залах) їх слід вмикати на весь час перебування людей (проведення заходу).

На випадок відключення електроенергії обслуговуючий персонал будівель, де у вечірній та нічний час можливе масове перебування людей (театри, кінотеатри, готелі, гуртожитки, ресторани, лікарні, інтернати, дитячі дошкільні заклади та ін.), повинен мати електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається адміністрацією, виходячи з особливостей об'єкта, наявності чергового персоналу, кількості людей у будівлі (але не менше одного ліхтаря на кожного працівника, який чергує на об'єкті у вечірній або нічний час).

Не допускається:

· влаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні, підйомні двері, такі двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

· захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші і площадки, вестибюлі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, різними матеріалами та готовою продукцією, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;

· забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;

· застосовувати на шляхах евакуації (крім будівель V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок;

· розташовувати у тамбурах виходів, за винятком квартир та індивідуальних житлових будинків, гардероби, вішалки для одягу, сушарні, пристосовувати їх для торгівлі, а також зберігання, у тому числі тимчасового, будь-якого інвентаря та матеріалу;

· захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини;

· знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;

· влаштовувати у сходових клітках приміщення будь-якого призначення, у т.ч. кіоски, ларки, а також виходи з вантажних ліфтів (підйомників), прокладати промислові газопроводи, трубопроводи з ЛЗР та ГР, повітроводи;

· влаштовувати в загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій; зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

· розташовувати в ліфтових холах комори, кіоски, ларки і т.ін.;

· робити засклення або закладання жалюзі і отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

· знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток;

· знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні;

· розвішувати у сходових клітках на стінах стенди, панно тощо.

65. Автоматизовані системи пожежної сигналізації або пожежогасіння

Система пожежної сигналізації (пожежна система) – це сукупність технічних засобів, призначених для того, щоб виявити вогнище пожежі, обробити й передати сигнал у вигляді спеціальної інформації для видачі команд на вмикання пристроїв повідомлення й автоматичного пожежогасіння, а також на вмикання установок систем димовидалення. Системи пожежної сигналізації складаються з ліній зв'язку й активного устаткування (приймально-контрольних приладів, датчиків, пристроїв повідомлення тощо).

Значна кількість пожеж від теплового прояву електричного струму трапляється внаслідок використання саморобних електронагрівальних приладів, застосування «жучків», недотримання безпечних відстаней, експлуатації несправного електроустаткування, неправильного вибору його виконання (ступеня захисту) залежно від класів зон.

70. Утримання евакуаційних шляхів і виводів