Експрес-аналіз фінансового стану підприємства

Метою такого аналізу є наочна і проста оцінка фінансового стану і динаміки розвитку господарюючого суб'єкта. В процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різних показників і до­повнити його методами, які базуються на досвіді і кваліфікації спеціаліста.

Експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи: підготовчий етап, попередній огляд бухгалтерської звітності, економічне читан­ня і аналіз звітності.

Мета першого етапу — прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності і переконатися в її готовності до читан­ня. Перше завдання вирішується шляхом ознайомлення з ауди­торським висновком. Існують два основних типи аудиторських висновків: стандартний і нестандартний. Перший являє собою підготовлений в достатньо уніфікованому і короткому викладі до­кумент, який містить позитивну оцінку аудитора (аудиторської фірми) про достовірність представленої в звіті інформації та її відповідності чинним нормативним документам.

Нестандартний аудиторський висновок, як правило, дещо більший і містить деяку додаткову інформацію, яка може бути ко­рисною користувачам звітності і розглядається аудитором з точки

P.А. Слав'юк

зору доцільності публікування і відповідності прийнятій технології аудиторської перевірки. Нестандартний аудиторський висновок може містити або виключну позитивну оцінку представленої звітності і фінансового стану, що підтверджується нею, або пози­тивну оцінку, проте з застереженням. Причинами нестандартного аудиторського висновку можуть бути: врахування думки іншої ау­диторської фірми (наприклад, у випадку оцінки і перевірки звітності різних самостійних підрозділів однієї корпорації різними аудиторськими компаніями); зміна аудиторською фірмою обліко­вої політики; деякі невизначеності фінансового чи організаційного характеру (наприклад, участь компанії в незавершеному судовому процесі з непередбачуваним наслідком) тощо. У випадку нестан­дартного аудиторського висновку доцільність підписання контрак­ту з даним потенціальним контрагентом повинна визначатися фінансовим менеджером чи іншою особою, яка бере участь у пере­говорах, після більш детального аналізу представленого звіту та іншої інформації формального і неформального характеру.

Мета другого етапу — ознайомлення з пояснювальною запис­кою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи в звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяль­ності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані госпо­дарюючого суб'єкта. Складаючи перше уявлення про динаміку на­ведених у звітності і пояснюючій записці даних, необхідно зверта­ти увагу на алгоритми розрахунку основних показників. Оскільки розрахунок деяких аналітичних показників (наприклад рента­бельність, дохід на акцію, доля власних оборотних коштів тощо) може супроводжуватись свідомим чи неусвідомленим різночитан­ням, багато західних фірм приводять у відповідному розділі річно­го звіту алгоритми для деяких показників.

Аналізуючи тенденції основних показників, необхідно брати до уваги вплив деяких зовнішніх деформуючих факторів, зокрема інфляції. Крім того, не варто забувати, що баланс, будучи основ­ною звітною і аналітичною формою, не є вільним від деяких обме­жень. Вкажемо найбільш суттєві з них:

1. Баланс є історичним за своєю природою: він фіксує сформо­
вані на момент його складання підсумки фінансово-господарських
операцій.

2. Баланс відображає статус-кво в коштах і зобов'язаннях підпри­
ємства, тобто показує, що являє собою підприємство наданий момент
відповідно до використовуваної звітної політики, але не показує, в ре-

Фінанси підприємств

зультаті чого склався такий стан. Відповіді на останнє запитання не можна відшукати тільки за даними балансу. Для цього необхідний більш глибокий аналіз, який базується не тільки на залученні додат­кових джерел інформації, але й на осмисленні багатьох факторів, які не знаходять відображення в звітності (інфляція, науково-технічний прогрес, фінансові проблеми суміжних підприємств тощо).

3. За даними звітності можна розрахувати цілий ряд аналітич­
них показників, але всі вони будуть малозначущі без порівняння.
Баланс, який розглядається ізольовано, не забезпечує просторово­
го і часового зіставлення, тому його аналіз повинен проводитися
в динаміці і по можливості доповнюватись оглядом аналогічних
показників у схожих підприємств, їх середньогалузевими і середнь­
опрогресивними значеннями.

4. Інтерпретація балансових показників можлива лише з залу­
ченням даних про обороти. Зробити висновок про те, великі чи
малі суми з тої чи іншої статті, можна лише після зіставлення ба­
лансових даних з відповідними сумами оборотів.

5. Баланс є зведення моментних даних на кінець звітного пері­
оду і через це не відображає адекватно стан коштів підприємства
протягом звітного періоду. Це стосується, перш за все, найбільш ди­
намічних статей балансу. Так, наявність на кінець року великих за
питомою вагою запасів продукції зовсім не означає, що цей стан був
протягом року постійним, хоча така можливість не виключається.

6. Фінансовий стан підприємства і перспективи його зміни пе­
ребувають під впливом не тільки факторів фінансового характеру,
але й багатьох інших, які не мають вартісної оцінки. В їх числі:
можливі політичні і загальноекономічні зміни, перебудова ор­
ганізаційної структури управління галуззю чи підприємством,
зміна форм власності, професійна і загальноосвітня підготовка пер­
соналу тощо. Тому аналіз бухгалтерської звітності є лише одним із
розділів комплексного економічного аналізу, що використовує не
тільки формалізовані критерії, але й неформальні оцінки.

7. Одне з суттєвих обмежень балансу — закладений в ньому
принцип використання цін придбання. В умовах інфляції, росту цін
на використовувані на підприємстві сировину й устаткування,
низької оновлюваності основних засобів багато статей відобража­
ють сукупність однакових за функціональним призначенням, але
різних за вартістю облікових об'єктів.

8. Чи не найголовнішою метою функціонування будь-якого
підприємства є отримання прибутку. Проте саме цей показник

Р.А. Слав'юк

відображений в балансі недостатньо повно. Представлена у ньому аб­солютна величина накопиченого прибутку без зазначення затрат і об­сягу реалізації не показує, в результаті чого склалася саме така сума. Наприклад, прибуток в розмірі 1 млн. грн. може бути прибутком різних за розміром обороту і використовуваних ресурсів підприємств.

9. Необхідно ще раз підкреслити, що підсумок балансу зовсім
не відображає тої суми коштів, якою реально розпоряджається
підприємство, його «вартісної оцінки». Через можливу невідпо­
відність балансової оцінки господарських коштів реальним умовам
внаслідок інфляції, кон'юнктури ринку, використовуваних методів
обліку, ін. По-перше, баланс дає лише облікову оцінку активів
підприємства і джерел їх покриття; поточна ринкова оцінка цих ак­
тивів може бути абсолютно іншою, причому чим довший строк ек­
сплуатації і відображення на балансі даного активу, тим більша
різниця між його обліковою ставкою і поточними цінами.

По-друге, навіть якщо припустити, що активи наведені в ба­лансі за їх поточною вартістю, валюта балансу все-одно не буде відображати точної «вартісної оцінки» підприємства, оскільки «ціна» підприємства в цілому, як правило, вища від сумарної оцінки його активів. Ця різниця характеризує ціну репутації підприємства і може бути виявлена лише в процесі його продажу. Не випадково в ряді країн дискутувалось питання про можливість і доцільність періодичної вартісної оцінки іміджу фірми і відобра­ження його в активі балансу.

10. Досить актуальне і для обліку, і для аналізу питання про до­
пустимий і можливий ступені уніфікації балансу. З технологічної
точки зору функціонування системи бухгалтерського обліку на
підприємстві являє собою процес безперервного групування даних.
Важливо знайти оптимум в цьому процесі. Малий ступінь згрупо-
ваності призводить до безсистемності і некерованості великими,
циркулюючими в системі, даними. Навпаки, надто велика агрего-
ваність даних, у тому числі і звітних, може призвести до різкого
скорочення їх інформативності та аналітичності. Повною мірою ця
теза стосується й бухгалтерської звітності.

Третій етап — основний в експрес-аналізі; його мета — узагаль­нена оцінка результатів господарської діяльності і фінансового ста­ну об'єкта. Такий аналіз проводиться з тим чи іншим ступенем де­талізації в інтересах різних користувачів.

Одним з основним елементів експрес-аналізу є вміння працюва­ти з річним звітом і фінансовою звітністю. Зокрема фінансовий ме-

Фінанси підприємств

неджер, якому часто доводиться брати участь у процесі укладання контрактів з потенційними контрагентами, повинен чітко уявляти структуру звіту, зміст його розділів.