Лабораторні роботи 16 години

№ п-п	Тема	Кількість годин
1.	Методи об’ємного аналізу – осадження та комплексонометрія.	(Теорія) 2 години
2.	Лабораторна робота №1Метод осадження “Визначення кількості NaCI в даному розчині способом Мору”.	2 години.
3.	Лабораторна робота № 2 Метод комплексонометрії“ Визначення загальної жорсткості води”	2 години.
4.	Поняття про фізико-хімічні методи аналізу. Метод колориметрії.	(Теорія) 2 години
5.	Лабораторна робота № 3 “Визначення вмісту міді в розчині методом стандартних серій”
6.	Практична робота № 1Розв’язування задач.	2 години
7.	Організація контролю якості н / фабрикатів на підприємствах харчування. Методи технохімічного контролю. Порядок проведення бракеражу сировини та н / фабрикатів.	(Теорія) 2 години.
8.	Семінарське заняття.	2 години
9.	Практична робота № 2 “Оформлення документації санітарно-технологічних харчових та технологічних харчових лабораторій по веденню фізико-хімічного аналізу”.	2 години.
10.	Дослідження кулінарних н / фабрикатів - м’ясних натуральних, м’ясних рублених, овочевих та рибних.	(Теорія) 2 години.
11.	Лабораторна робота №4 “Дослідження м’ясних натуральних н / фабрикатів.	2 години.
12.	Лабораторна робота № 5. “Дослідження м’ясних рублених напівфабрикатів	4 години
13.	Лабораторна робота №6. “Дослідження овочевих н / фабрикатів”	2 години
14.	Лабораторна робота №7. “Дослідження рибних н / фабрикатів”	2 години

Об’ємний аналіз один з головних методів кількісного аналізу. Використовуючи його знаходять кількість розчиненої речовини, що міститься в даному розчині. Реакції, що використовуються для об’ємних визначень, повинні відповідати слідуючим умовам:

1. Швидкість реакції повинна бути великою, реакція повинна відбуватися кількісно.

2. Не повинно відбуватися побічних реакцій і рівновага здвинута в бік утворення продуктів реакції.

3. Реагенти повинні застосовуватись у вигляді розчинів певної концентрації.

4. Кінцева точка титрування повинна мати зовнішній ефект.

В об’ємному аналізі приймають участь 3 реагенти:

1. Досліджуваний розчин – розчин з невідомою концентрацією.

2. Стандартний розчин – розчин з точно відомою нормальною концентрацією

Стандартний розчин має ще 2 назви – робочий та титрований – це назви одного й того самого розчину.

3. Третім учасником об’ємного аналізу являється індикатор – це речовина, яка вказує, що взаємодія між досліджуваним та стандартним розчинами закінчилася. це відбувається з якимсь зовнішнім ефектом – зміна кольору розчину, випадіння осаду, виділення газу та інше.

Так, як учасниками об’ємного аналізу являються розчини, то доцільно згадати – що таке взагалі розчини та їх концентрації.

Розчин – це гомогенна (однорідна) система, яка складається з розчинника та розчиненої речовини. Найчастіше розчинником буває вода та деякі органічні речовини – бензол, бензин, фенол, спирт, ефір, ацетон та інші.

В залежності від кількості розчиненої речовини розчини бувають: ненасичені, насичені та пересичені. Однією з найважливіших характеристик кількісного складу розчинів являється їх концентрація. Концентрацію розчинів виражають декількома способами:

1. Вагова процентна концентрація - % (відсоткова) визначається кількістю грамів розчиненої речовини, що міститься в 100 г даного розчину.

Наприклад. В 100 г 9% оцту міститься 9 г оцтової кислоти та 91 г. води.

 

2. Молярна концентрація (або молярність) визначається кількістю грам-молекул (молей) розчиненої речовини в 1 л даного розчину. Позначається літерою М. Якщо, наприклад, 1 л розчину містить 1, 2, 0,1 молей розчиненої речовини, то розчин буде відповідно одномолярний (1м), двомолярний (2 м), децимолярний (0,1 м)

 

3.Нормальна концентрація (або нормальність) – визначається кількістю грам-еквівалентів розчиненої речовини, що міститься в 1 л даного розчину. В формулах позначається літерою N або Сn, а після цифри малою літерою н. з крапкою.

Наприклад, якщо 1л. розчину містить 1, 2, 0,1 г/екв. розчиненої речовини, то розчин називається відповідно однонормальним (1н.), двонормальним (2н.) децинормальним (0,1 н.).

Щоб добре оперувати в розрахунках з нормальною концентрацією, слід навчитись розраховувати грам-еквіваленти складних речовин – кислот, основ, солей та еквіваленти окислювачів і відновників в окислювально-відновних реакціях.

Грам – еквівалент (Екв.) кислоти дорівнює частці від ділення грам-молекулярної ваги (М) її на основність, тобто на число атомів гідрогену, що входять до складу даної кислоти, та заміщуються металом.

Наприклад, в реакції: Н₂SO₄ + 2NaOH = Na₂SO₄+2Н₂O;

 

Екв. Н₂SO₄ = Екв. Н₂SO₄ = ;

 

М (Н₂SO₄) = 98 г.

 

Грам-еквівалент хлоридної та нітратної кислот дорівнюють:

Екв.НСℓ Екв. НNО₃

Грам – еквівалент основи дорівнює частці від ділення грам – молекулярної ваги його на кількість гідроксильних груп, що входять до складу даної основи та, які заміщуються кислотними залишками.

Наприклад, в реакції:

Ва(ОН)₂ + 2НNO₃ = Ba(NO₃)₂ + 2H₂O;

 

Екв. Ва(ОН)₂

 

М (Ва(ОН)₂= 171,34 г

 

Грам-еквівалепоолонт основи з однією гідроксильною групою дорівнює грам-молекулярній вазі, наприклад:

Екв.NaOH =

M(NaOH) = 40 г

Грам – еквівалент солі дорівнює частці від ділення грам-молекулярної ваги її на суму окислювальних чисел металічних атомів, наприклад

FeCℓ₃ + 3NaOH=↓Fe (OH)₃ + 3NaCℓ;

Екв. FeCℓ₃= ;

 

М (FeCℓ₃) = 162,21 г.

 

Aℓ₂(SO₄)₃ +6NaOH=↓2Aℓ(OH)₃+3Na₂SO₄

Екв.(Aℓ₂(SO₄)₃) =

М(Aℓ₂(SO₄)₃)=342,15 г

 

 

Грам-еквівалент окислювача дорівнює частці від ділення грам-молекулярної маси його на кількість прийнятих електронів.

Грам – еквівалент відновника дорівнює частці від ділення грам – молекулярної маси на кількість відданих електронів.

 

-2 +5 +2

Наприклад: 3CuS + 8НNO₃→2NO + 3S^º+3Cu(NO₃)₂+4H₂O

S^-2-- 2е^-=S⁰ 3 відновник

6

N⁺⁵ + 3e^-= N⁺² 2 окислювач

 

CuS-відновник. Екв. CuS =

М(CuS) = 96 г.

НNO₃ – окислювач;

М(HNO)₃ = 63 г; Екв. НNO₃₌

Таким чином, ми розібрали три різних концентрації розчинів. Але в аналітичній хімії вивчається ще й четвертий спосіб вираження концентрації розчинів – це титр. Титр позначається літерою Т й визначається кількістю грамів розчиненої речовини, що міститься в 1мл. даного розчину.

При визначенні титриметричним методом до відомого об’єму досліджуваного розчину невеликими порціями (по краплях) додають реактив з точно відомою концентрацією стандартний розчин до тих пір, доки його кількість не буде еквівалентною кількості досліджуваної речовини. Адже всі речовини взаємодіють між собою в строго еквівалентних кількостях, тобто однаковою кількістю г-еквівалентів. А так як вартість одного г-еквіваленту для кожної речовини буде своя особиста, то за масою еквівалентні кількості реагуючих речовин будуть різні.

Процес повільного приливання стандартного розчину досліджуваного називається титруванням.

Отже об’ємний аналіз оснований на титруванні. Момент, коли кількість стандартного розчину буде еквівалентна кількості досліджуваної речовини називається точкою еквівалентності або теоретичною точкою кінця титрування.

Для визначення точки еквівалентності користуються індикаторами, які близько неї змінюються - змінюючи при цьому колір розчину, мутність, або випадають в осад. Титрують тричі і для розрахунків беруть середній об’єм стандартного розчину. В залежності від того на якій реакції відбувається визначення, розрізняють слідуючі різновиди об’ємного аналізу:

1. Метод нейтралізації;