Українська академія банківської справи - 2002

Суми

УАБС

УДК 330. 101 (073)

П 50

 

Рекомендовано до видання методичною радою Української академії банківської справи, протокол № 3 від 1 листопада 2002 р.

 

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри економічної теорії, протокол №3 від 24 жовтня 2002 р.

 

Укладачі:

кандидат економічних наук, доцент

Т.І.Гончарук;

кандидат економічних наук, доцент

Л.В.Лощина;

кандидат економічних наук, доцент

І.В.Лопаткіна;

кандидат економічних наук, доцент

М.І.Макаренко;

кандидат економічних наук, доцент

Т.О.Семененко;

кандидат економічних наук, доцент

О.В.Черняков;

старший викладач

М.І.Синюченко

Рецензент

доктор економічних наук, професор

Л.В.Кривенко

Відповідальний за випуск

кандидат економічних наук, доцент

Т.І.Гончарук

Політична економія. Частина 2. Методичний посібник для студентів

1 курсу економічного факультету спеціальностей “Банківська справа”, “Фінанси”, “Облік та аудит” заочної форми навчання. — Суми: УАБС, 2002. — с.75

Методичний посібник містить загальні питання другої частини курсу політичної економії, перелік завдань для контрольних робіт, питань підсумкового контролю та методичні вказівки до їх виконання.

 

Українська академія банківської справи - 2002

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ………………………………………………………………………4

Загальні методичні вказівки……………………………………………..5

Структура курсу політичної економії…………………………………...6

Методичні вказівки до виконання контрольної роботи………………14

Тематика теоретичних завдань…………………………………………16

Тести……………………………………………………………………...19

Задачі……………………………………………………………………..54Перелік питань до іспиту………………………………….……………68

Список основної літератури…………………………………………….71

Додаток А. Схема вибору контрольного завдання за шифром залікової книжки……………………………………………………………………73

Додаток Б. Зразок оформлення титульного аркуша контрольної роботи…………………………………………………………………….75

 

ВСТУП

Курс політичної економії започатковує вивчення студентами професійно орієнтованих економічних дисциплін. Тому кафедра економічної теорії УАБС приділяє підвищену увагу грунтовному володінню студентів фундаментальними положеннями економічної науки.

Даний посібник укладено відповідно до Типової програми курсу політичної економії. Водночас він відбиває специфіку власного бачення колективом кафедри питань змісту, структури та методики викладання дисципліни. У посібнику, насамперед, реалізовано новий підхід до виконання студентами контрольної роботи, який дозволить охопити більшу частку матеріалу, що вивчається, контрольними завданнями без збільшення норм часу на самостійну роботу.

Організаційні особливості викладання політичної економії, які полягають у вивченні курсу протягом двох семестрів, зумовили необхідність поділу дисципліни та її методичного забезпечення на дві частини. До складу другої частини увійшло 14 тем загальнотеоретичного характеру. Укладачами теоретичних, тестових завдань і задач до кожної з тем стали викладачі кафедри: доцент Гончарук Т.І. (Тема 12. Ринок. Конкуренція й основні моделі ринків.); доцент Макаренко М.І. (Тема 16. Розподіл національного доходу і споживання.); доцент Лопаткіна І.В. (Тема 20. Економічна система регульованого капіталізму. Тема 21. Економічна система соціалізму: теорія і практика. Тема 22. Система змішаної економіки.); доцент Лощина Л.В. (Тема 13. Структура ринку і функціонування його основних елементів. Тема 15. Суспільний продукт. Розширене відтворення суспільного продукту та його закономірності.); доцент Черняков О.В. (Тема 23. Особливості еволюції перехідних економічних систем. Тема 24. Генезис, об’єктивні основи формування і суть системи сучасного світового господарства. Тема 25. Міжнародні економічні відносини та їх форми); старший викладач Синюченко М.І. (Тема 14. Роль ринку в регулюванні суспільного виробництва. Держава і ринок. Тема 19. Економічна система монополістичного капіталізму.).

 

I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

Навчання на заочному відділенні вищого навчального закладу передбачає ряд особливостей у процесі оволодіння дисципліною. При вивченні політичної економії, як і решти дисциплін, студенти-заочники виконують наступні види навчальної роботи:

- слухання оглядових лекцій курсу;

- написання контрольної роботи з дисципліни;

- участь у роботі семінарських занять;

- відвідування консультацій;

- складання заліку або іспиту.

Оглядові лекції мають узагальнюючий характер, ставлять за мету ознайомлення студентів з основними проблемами політичної економії і присвячуються розгляду предмету, методу, функцій та інших найбільш важливих питань курсу. Однією з форм самостійної роботи є підготовка контрольного завдання, яке надсилається на рецензування в УАБС до початку екзаменаційної сесії (детальніше див. розділ III). Семінарські заняття проводяться перед складанням іспиту чи заліку за темами, заздалегідь визначеними викладачем (див. розділ II цього посібника). Скориставшись списком основної літератури з політичної економії (розділ VIII), слід готуватися до практичних занять та підсумкового контролю, який здійснюється у формі заліку або іспиту. У розділі VII даного посібника якраз містяться основні питання, які належить засвоїти студентові для успішного складання заліку (іспиту) з політичної економії.

 

 

II. Структура курсу політичної економії

(Частина 2)

Тема 12. Ринок. Конкуренція й основні моделі ринків

1. Ринок: сутність і місце в економічній системі:

а) ринок як економічна категорія;

б) сфера ринкових відносин;

в) суб’єкти та об’єкти ринкових відносин;

г) функції ринку.

2. Конкуренція: сутність, місце в ринковій економіці, функції та форми.

3. Класифікація ринків за ступенем обмеженості конкуренції:

а) ринок досконалої конкуренції;

б) ринок чистої монополії;

в) олігополістичний ринок;

г) ринок монополістичної конкуренції.

 

Тема 13. Структура ринку і функціонування його основних елементів

1. Структура ринку за різними критеріями:

а) за суб’єктами та об’єктами;

б) за просторовим (територіальним) поділом;

в) за формами контактів;

г) за рівнем насиченості;

д) за ступенем зрілості;

е) за відповідністю ринку: поняття, сутність, елементи та функції.

2. Інфраструктура ринку: поняття, сутність, елементи та функції.

 

Тема 14. Роль ринку в регулюванні суспільного виробництва. Держава і ринок

1. Ринок як саморегулююча система:

а) механізм ринкового саморегулювання;

б) роль ринкової ціни у регулюванні суспільного виробництва.

2. Регулювання ринкової економіки її суб’єктами:

а) контракти як інструменти регулювання виробництва;

б) роль ринкової інфраструктури у регулюванні виробництва.

3. Необхідність і методи державного регулювання ринкової економіки:

а) негативні наслідки ринкового саморегулювання;

б) сучасні моделі регулювання ринкової економіки;

в) особливості регулювання економіки України в процесі становлення ринкових відносин.

4. Економічна поведінка суб’єктів ринкових відносин та її роль у регулюванні ринкової економіки:

а) етичні основи підприємницької діяльності;

б) проблеми формування моральних норм у ринковому суспільстві.

 

Тема 15. Суспільний продукт. Розширене відтворення суспільного продукту та його закономірності

1. Суспільне відтворення: суть і основні риси:

а) концепції суспільного виробництва;

б) матеріальне виробництво і сфера послуг, їх функції і взаємозв’язок;

в) теорії продуктивної і загальнокорисної праці.

2. Національний продукт і його форми:

а) валовий суспільний продукт;

б) чистий продукт;

в) теоретичні проблеми необхідного і додаткового продукту;

г) національний доход та фази його руху.

3. Методи обчислення національного продукту:

а) система балансів народного господарства;

б) система національних рахунків.

4. Види відтворення:

а) два підрозділи суспільного виробництва;

б) функції першого підрозділу;

в) функції другого підрозділу;

г) умови реалізації суспільного продукту.

5. Національне багатство і його відтворення:

а) суть і структура національного багатства;

б) фонди сфери матеріального виробництва і сфери послуг, їх значення і взаємозв’язок;

в) природне багатство і проблеми його відтворення;

г) шляхи розв’язання екологічних проблем.

 

V. ТЕСТИ

1. Конкуренція – це:

а) боротьба виробників за отримання найвищого прибутку;

б) боротьба споживачів за право купувати товари за більш низькими цінами;

в) економічна змагальність за досягнення найвищих результатів у будь-якій діяльності;

г) рушійна сила ринку;

д) система норм і правил, які визначають поведінку функціонуючих економічних суб’єктів;

ж) всі відповіді правильні;

з) всі відповіді неправильні.

2. Хто вважається засновником теорії недосконалої конкуренції:

а) А.Смітт;

б) А.Маршалл;

в) Є.Бем-Баверк;

г) Дж.Робінсон;

д) П.Самуельсон.

3. Для досконалої конкуренції не є характерними:

а) подібні товари;

б) багато виробників, що діють незалежно;

в) неможливість контролювати ринкову ціну з боку будь-якого виробника;

г) труднощі входу нових виробників на ринок із своїми товарами.

4. Монополістична конкуренція:

а) багато підприємств продають подібні товари, намагаючись надати їм унікальних властивостей;

б) домінування на ринку певного виробника;

в) наявність на ринку єдиного виробника;

г) домінування на ринку обмеженої кількості виробників.

5. Для олігополії не характерні:

а) наявність певного контролю за ринковими цінами з боку окремих суб’єктів;

б) порівняно легкий вхід на ринок нових фірм;

в) наявність кількох великих фірм, які виробляють подібні товари та надають послуги;

г) всі відповіді правильні.

6. Чиста монополія:

а) пропозиція виходить від одного суб’єкта;

б) пропозиція виходить від групи виробників, окремі з яких мають переважаючу частку на ринку;

в) пропозиція виходить від кількох великих фірм;

г) єдиний виробник продукції, яка не має близьких замінників.

7. Підприємство з виробництва телевізорів придбало контрольний пакет акцій меблевої фабрики. Який це тип розширення підприємницької діяльності?

а) горизонтальний;

б) вертикальний;

в) конгломеративний (диверсифікований).

8. Що не належить до не цінових методів ведення конкурентної боротьби:

а) реклама;

б) обслуговування покупців після продажу;

в збереження ціни за поліпшеної якості товару;

г) збереження ціни з погіршенням якості товару;

д) правильно вказане у пунктах в), г);

ж) правильна відповідь не названа.

9. Монопсонія – це:

а) монополія продавця на ринку;

б) монополія покупця на ринку;

в) ринок, де зустрічаються монополіст-покупець та монополіст-продавець;

г) ринок, де приватній монополії протистоїть монополія держави.

10. Перший у світі антимонопольний закон було прийнято:

а) 1776 р.; б) 1867 р.; в) 1890 р.;

г) 1913 р.; д) 1933 р.; ж) 1992 р.

11. Перший у світі антимонопольний закон було прийнято в:

а) Англії;

б) Німеччині;

в) США;

г) Росії;

д) Франції.

12. У якому році в Україні було прийнято перший спеціальний антимонопольний законодавчий акт?

а) 1985 р.; б) 1989 р.; в) 1992 р. г) 1993 р.

13. Який кількісний критерій визначення монопольного стану підприємств прийнято в Україні?

а) не прийнято;

б) частка ринку товару одного підприємства становить понад 35%;

в) частка ринку товару одного підприємства становить понад 30%;

г) частка ринку товару одного підприємства становить понад 25%;

д) правильна відповідь відсутня.

14. Формула розрахунку індекса Герфіндаля – Хіршмана (HHI) (S - процентна доля фірми на ринку певного товару):

а) HHI=S₁+S₂+S₃+…;

б) HHI=2 (S₁+S₂) + 2 (S₃+S₄)+ …;

в) HHI=S₁·S₂+S₃·S₄+…;

г) HHI=S₁²+S₂²+…+S_n²;

д) правильна відповідь не названа.

15. Індекс Герфіндаля – Хіршмана дає можливість визначати:

а) ступінь концентрації виробництва на певному підприємстві;

б) рівень конкуренції в галузі;

в) монопольний стан фірми;

г) ступінь державного захисту конкуренції у певній галузі.

16.Ознаками структури є:

а) тісний зв’язок між її елементами;

б) стійкість цих зв’язків;

в) цілісність сукупності елементів;

г) все перераховане правильно.

17.Назвіть критерій для характеристики структури ринків товарів та послуг робочої сили засобів виробництва, цінних паперів тощо:

а) за об’єктами;

б) за суб’єктами;

в) за просторовим поділом;

г) за формами контактів.

18.Назвіть критерій для характеристики структури ринків покупців, продавців, державних установ, посередників:

а) за суб’єктами;

б) за формами контактів;

в) за рівнем насиченості;

г) за ступенем зрілості.

19.Назвіть критерій для характеристики структури ринків: місцевий, регіональний, світовий, тощо:

а) за суб’єктами та об’єктами;

б) за територіальним поділом;

в) за рівнем насиченості;

г) за відповідністю існуючому законодавству.

20. Інфраструктура ринку це:

а) плануючі галузеві організації (так, ні);

б) підприємства оптової та роздрібної торгівлі (так, ні);

в) консалтингові фірми (так, ні);

г) фондові біржі (так, ні).

21. До елементів інфраструктури входять:

а) уряд (так, ні);

б) юридичні установи (так, ні);

в) міністерство економіки (так, ні);

г) фірма “Київстар” (так, ні).

22. Товарна біржа це:

а) постійно діючий ринок з продажу товарів масового попиту;

б) постійно діючий ринок з продажу цінних паперів;

в) постійно діючий ринок з продажу валюти;

г) правильно все перераховане.

23. Угода на продаж товару “КЕШ” та “СПОТ” це:

а) миттєва;

б) постачання товару у майбутньому;

в) зберігання товару на складі;

г) правильно б) і в).

24. На фондових біржах об’єктами торгівлі є:

а) акції компаній, державні облігації, векселі, іноземна валюта;

б) облігації акціонерних компаній та інші цінні папери;

в) нерухомість;

г) правильно а) і б).

25. Учасниками біржових операцій є:

а) брокери;

б) ділери;

в) компаньйони та зареєстровані представники компаній;

г) правильно все перераховане.

26. Ринок – це певний механізм:

а) координації дій економічних суб’єктів;

б) взаємодії підприємств;

в) оптимізації взаємодії підприємств приватного сектора;

г) забезпечення абсолютно вільного характеру взаємодії економічних суб’єктів.

27. Ринок – це:

а) певна територія, на якій регулярно здійснюється наймасовіший обмін товарів;

б) спосіб узгодження дій економічних суб’єктів на основі цін та конкуренції;

в) система коопераційних зв’язків, яка склалася у результаті суспільного поділу праці;

г) діяльність економічних суб’єктів в умовах товарної форми виробництва.

28. До функції цінової системи не належить розподіл:

а) інвестицій;

б) прибутку підприємств:

в) товарів;

г) економічних ресурсів.

29. До функції цінової системи належить:

а) інформація про ринкову кон’юнктуру;

б) стимулювання виробництва певних товарів;

в) координація попиту та пропозиції;

г) всі вказані відповіді правильні.

30. Рівноправний стан учасників економічних відносин (продавець – покупець) передбачає:

а) відповідну кількість продавців і покупців;

б) кількісну перевагу продавців над покупцями;

в) наявність юридичних можливостей впливу з боку покупців на продавців недоброякісних товарів;

г) можливість вибору контрагента.

31. Що усуває дефіцит товарів в умовах ринкових відносин:

а) вільний рух цін;

б) точний облік виробником можливостей покупців;

в) ефективна збутова політика підприємств;

г) планування з боку державних органів.

32. Що з наведеного не належить до умов ринкової координації:

а) свобода підприємницької діяльності;

б) конкуренція серед продавців та покупців;

в) гнучкість господарського законодавства;

г) вільний рух цін.

33. Що не належить до функцій ринку:

а) доведення товару до споживача;

б) регулювання економічних зв’язків;

в) соціальний захист населення;

г) раціоналізація використання обмежених ресурсів.

34. Найсуттєвішою рисою державного регулювання ринковою економікою є:

а) використання державою приватних структур для впливу на поведінку економічних суб’єктів;

б) досягнення державою бажаних результатів в економіці через співробітництво з міжнародними економічними організаціями;

в) формування економічного середовища, яке стимулює бажану поведінку економічних суб’єктів;

г) прийняття державою документів, які мають рекомендаційний характер і не є обов’язковими для виконання.

35. Ринкова конкуренція:

а) спричиняє лише збитки як виробникам так і покупцям;

б) забезпечує високі прибутки підприємцям;

в) забезпечує виробництво великої кількості різноманітних товарів, високої якості за низькими цінам;

г) всі відповіді правильні.

36.Досконала конкуренція характеризується:

а) великою кількістю підприємств, що продають однотипну продукцію;

б) домінуванням на ринку певного виробника;

в) наявністю на ринку єдиного виробника;

г) домінуванням на ринку обмеженої кількості виробників.

37.Подвійний розрахунок, який необхідно виключити при розрахунках ВВП – це:

а) витрати на охорону зовнішнього середовища;

б) доходи від угод з цінними паперами;

в) приватні та державні трансферти;

г) доходи робітників соціальної сфери.

38. В розрахунок ВНП за доходами включають:

а) заробітну плату;

б) пенсії та допомога по безробіттю;

в) доходи від власності;

г) рентні платежі.

39. Національне багатство держави включає:

а) усі ресурси держави, в т.ч. й потенційні;

б) нагромаджені матеріальні ресурси;

в) засоби виробництва та трудові ресурси;

г) все перераховане.

40. Використовуваний доход формується за рахунок:

а) доходів з капіталу;

б) доходів від власності;

в) трансфертних платежів;

г) заробітної плати.

41. Номінальний ВНП – це:

а) доход, отриманий в поточному році;

б) доход, вироблений за допомогою ресурсів своєї держави;

в) доход у цінах поточного року;

г) доход, що включає трансферти.

42. Дефлятор ВНП визначається як:

а) ВНП у базових цінах;

б) приріст ВНП у порівнянні з минулим роком;

в) відношення ВНП у цінах поточного року до ВНП у цінах базового року;

г) відношення ВНП у цінах базового року до ВНП у цінах поточного року.

43. Показниками ефективності суспільного виробництва можуть бути:

а) продуктивність праці;

б) фондовіддача;

в) матеріаловіддача;

г) все перераховане правильно.

44. Назвіть основні функції системи національних рахунків (СНР):

а) економічної політики;

б) економічного прогнозування;

в) оцінки рівня різних груп населення;

г) зв’язок економічної теорії з практикою.

45. Національний рахунок це:

а) система взаємопов’язаних показників, які характеризують всі фази відтворення та національний доход;

б) засіб упорядкування інформації про економічні операції;

в) система показників, які характеризують тільки матеріальне виробництво;

г) показники, що характеризують процес створення та розподілу доходів.

46. Чим відрізняється ВНП від ВПП:

а) сумою вартостей, створеною на території даної країни із застосуванням іноземного капіталу;

б) сумою вартостей, створеною за кордоном за допомогою ресурсів даної країни;

в) правильно, якщо із ВВП відняти а) та додати б);

г) правильно усе перераховане.

47. Національний доход визначається як:

а) різниця між ВНП та амортизацією;

б) різниця між ВНП та непрямими податками на бізнес;

в) різниця між ВНП та сумою амортизації та непрямих податків;

г) правильно усе перераховане.

48. Трансфертні платежі – це:

а) виплати домашнім господарствам, які не зумовлені наданням з їх боку товарів та послуг;

б) тільки виплати державою окремим особам;

в) компонент доходу, який входить до складу ВНП;

г) усі відповіді правильні.

49. Відмінність між дефлятором ВВП та індексом споживчих цін полягає у тому, що:

а) дефлятор ВВП відображає зміни рівня цін на всі споживчі та інвестиційні товари, а індекс цін – тільки на товари “споживчого кошика”;

б) дефлятор ВВП не відображає зміни цін на імпортні товари, а індекс споживчих цін – відображає їх;

в) дефлятор ВВП відображає зміни у структурі виробництва, а індекс споживчих цін – ні;

г) всі відповіді правильні.

50. Що з переліченого враховується у ВВП:

а) ви витратили 7 грн. на кіно;

б) сім’я платить 25 тис.грн. за будинок, збудований 3 роки тому;

в) бухгалтер платить кравцю 175 грн. за пошиття костюму;

г) уряд збільшує свої видатки на оборону на 500 тис.грн.

51.Яке з визначень національного доходу неправильне?

а) національний доход - це сукупна вартість усіх вироблених протягом року товарів;

б) національний доход - це чистий доход суспільства;

в) національний доход - це сума доходів власників виробничих ресурсів;

г) національний доход - це новостворена впродовж року вартість.

52. Яке з положень найбільш точно характеризує натурально-речовий склад національного доходу?

а) національний доход - це вся маса вироблених впродовж року благ;

б) національний доход - це сукупність предметів споживання та частини інвестиційних товарів, що надходить на розширення виробництва;

в) національний доход - це сукупність продукції реального і фінансового секторів економіки;

г) національний доход складається з кінцевих товарів матеріального виробництва.

53. Первинний розподіл національного доходу здійснюється:

а) між державою та населенням;

б) між власниками факторів виробництва;

в) між найманими працівниками та підприємцями;

г) між багатими та бідними.

54. Внаслідок первинного розподілу національний доход набуває форм:

а) оплати праці та валового прибутку;

б) державного бюджету і доходів населення;

в) заробітної плати, прибутку, ренти і процента;

г) грошових і натуральних доходів населення.

55. За своєю економічною природою первинні доходи поділяються:

а) на трудові та нетрудові;

б) на легальні та тіньові;

в) на доходи від економічної діяльності та доходи від власності;

г) на грошові та натуральні доходи.

56. Первинними доходами, отриманими від економічної діяльності, вважаються:

а) заробітна плата і прибуток;

б) заробітна плата і процент;

в) заробітна плата і рента;

г) рента і процент.

57.Первинними доходами, отриманими від власності, можна визнати:

а) заробітну плату, прибуток, ренту і процент;

б) прибуток і процент;

б) прибуток, процент і ренту;

г) ренту і процент.

58. Основними засобами перерозподілу національного доходу є:

а) субсидії на виробництво продукції;

б) пільги з оподаткування господарським суб’єктам;

в) податки та державні трансферти;

г) допомога благодійних фондів.

59. У результаті розподілу та перерозподілу національний доход використовується на формування таких фондів:

а) споживання та інвестування;

б) відшкодування та споживання;

в) амортизації та споживання;

г) споживання та нагромадження.

60. Доход - це:

а) заробітна плата, яку отримав працівник за певний період;

б) обсяг грошових надходжень за певний період;

в) грошові надходження працівників та підприємців, отримані ними за певний період;

г) заробітна плата та інші грошові надходження, отримані працівником за певний період.

61. Що з перерахованого не належить до первинних доходів суб'єктів?

а) заробітна плата;

б) пенсія;

в) прибуток;

г) рента.

62. Що із зазначеного нижче належить до доходів суб'єктів, отриманих в результаті особливого соціального стану?

а) орендна плата;

б) заробітна плата;

в) пенсія;

г) заробітна плата державного службовця.

63. Що слід вважати формами використання наявного доходу домогосподарства?

а) сплата податків;

б) інвестування;

в) споживання і заощадження;

г) нагромадження.

64. Середня схильність до споживання - це:

а) частка вартості предметів споживання у наявному доході домогосподарства;

б) намагання домогосподарства підтримувати середній у суспільстві рівень споживання;

в) використання середнього доходу на споживання;

г) психологічний закон до зростання середніх витрат на споживання.

65. Гранична схильність до споживання - це:

а) частка споживання у прирості наявного доходу домогосподарства;

б) намагання домогосподарства підтримувати граничний рівень споживання;

в) використання граничного доходу на споживання;

г) психологічний закон до зростання граничних витрат на споживання.

66. Диференціація доходів - це:

а) різниця у рівнях доходів, одержаних різними верствами населення за певний період;

б) різниця між найбільшим та найменшим рівнем доходу, яка склалася у суспільстві;

в) коригування доходів через державну податкову систему;

г) співвідношення мінімальної пенсії та мінімальної заробітної плати.

67. Диференціація доходів є:

а) неминучою;

б) неминучою, але виключно як недолік певної соціально-економічної системи;

в) неминучою, але контрольованою;

г) реальним фактом, який потребує пошуку шляхів її усунення.

68. Яке з висловлювань стосовно бідності неправильне?

а) поняття бідності до певної міри відносне;

б) підставою до віднесення людини до категорії бідних є середньодушовий доход сім’ї;

в) переважна частка бідних в України припадає на національні меншини;

г) кількісне значення межі малозабезпеченості змінюється з часом.

69. Який захід традиційно вживається урядом для зниження диференціації в доходах населення?

а) професійне навчання;

б) індексація доходів;

в) заморожування заробітної плати;

г) прогресивне оподаткування.

70. Основною причиною низьких особистих доходів у ринковій економіці вважається те, що:

а) роботодавці знижують зарплату найманим працівникам;

б) надто високими є податки;

в) наймані працівники не бажають або не можуть більше працювати;

г) в економіці спостерігається спад.

71. Як змінилися реальні доходи населення протягом року, якщо номінальні зросли в 1,5 рази, а інфляція становила 50%?

а) не змінилися;

б) зросли;

в) скоротилися;

г) неможливо визначити.

72. Співвідношення часток заробітної плати і прибутку в національному доході показує:

а) розподіл населення за різними соціальними групами;

б) значення профспілкового руху за підвищення зарплати;

в) розподіл доходу за різними факторами виробництва;

г) тенденцію розвитку підприємництва.

73. Визначте основний фактор диференціації в доходах у сучасній Україні:

а) наявність підприємницьких здібностей;

б) рівень освіти;

в) монопольне становище на ринку;

г) доступ до розпорядження бюджетними коштами.

74. Трансфертні платежі - це:

а) урядові виплати окремим особам;

б) одна з форм оплати праці;

в) платежі, що мають в поточному періоді односторонній характер;

г) натуральна адресна допомога.

75. Державна політика регулювання доходів у країнах з ринковою економікою спрямована на:

а) регламентування рівня заробітної плати найманих працівників;

б) підтримання однакового рівня оплати праці в різних секторах економіки;

в) обмеження зростання особистих доходів;

г) перерозподіл доходів через систему податків і соціальних трансфертів.

76. Крива Лоренца показує:

а) ступінь нерівності у розподілі суспільного доходу;

б) ступінь диференціації доходів працівників різних галузей;

в) залежність між розміром доходу та рівнем споживання;

г) залежність між кількістю членів сім'ї та загальним рівнем її доходів.

77. Якщо частка найбідніших 20% домашніх господарств у сукупному доході зросте, то крива Лоренца:

а) зсунеться вгору;

б) зсунеться вниз;

в) наблизиться за конфігурацією до бісектриси;

г) співпаде з лінією рівномірного розподілу.

78.Економічне зростання вимірюється як:

а) збільшення реального обсягу національного виробництва за певний період;

б) збільшення реального обсягу виробництва на душу населення за певний період часу;

в) правильні а) і б);

г) усі відповіді неправильні.

79. Економічні ресурси – це;

а) природні (природно-кліматичні ресурси);

б) фінансові ресурси;

в) усі, що використовуються чи можуть бути використані у процесі виробництва;

г) усі відповіді неправильні.

80. До факторів економічного зростання відносяться:

а) кількість і якість природних ресурсів;

б) кількість і якість трудових ресурсів;

в) застосовувані у виробництві технології;

г) усі відповіді правильні.

81. Що собою являють засоби виробництва:

а) частина застосовуваного капіталу;

б) весь капітал, використовуваний у виробництві;

в) трудові ресурси і капітал;

г) засоби і предмети праці.

82. Чим економічні ресурси відрізняються від факторів виробництва:

а) до факторів виробництва не належать трудові ресурси;

б) економічні ресурси тотожні факторам виробництва;

в) фактори виробництва – це використовувані у виробництві економічні ресурси;

г) усі відповіді правильні.

83. До екстенсивних факторів економічного зростання належать:

а) збільшення продуктивності праці;

б) поліпшення організації виробництва;

в) збільшення чисельності зайнятих у виробництві працівників;

г) усі відповіді правильні.

84. Сукупний попит у макроекономіці – це:

а) державні витрати й інвестиційний попит підприємств;

б) попит домогосподарств і чистий експорт;

в) попит усіх макроекономічних суб’єктів економіки;

г) попит домогосподарств і інвестиційний попит підприємств;

85. В умовах економічного спаду ділової активності:

а) співвідношення між інвестиціями і заощадженнями дорівнює 1;

б) обсяг заощаджень дорівнює обсягу інвестицій;

в) споживання інвестицій нижче;

г) усі відповіді неправильні.

86. Заощадження – це:

а) усе накопичене майно домогосподарств та заощадження населення;

б) реальні касові залишки усіх ринкових суб’єктів;

в) частина доходу, вкладена в цінні папери;

г) частина доходу домогосподарств, не витрачена в даному періоді часу.

87. Споживання – це:

а) частина доходу домогосподарств, витрачена на придбання товарів і послуг у поточному періоді;

б) частина доходу, призначена на придбання товарів і послуг у майбутньому періоді;

в) залишок доходу, що накопичується на банківських рахунках;

г) усі відповіді неправильні.

88. Інвестиції – це:

а) частина доходу, не витрачена в поточному періоді;

б) вкладення в усі види виробничих і невиробничих ресурсів;

в) придбання нерухомості;

г) придбання товарів тривалого користування, а також валюти і золота.

89. Середня схильність до споживання – це:

а) величина споживання відносно величини заощаджень;

б) величина споживання відносно приросту доходу;

в) частка коштів, що йдуть на споживання, відносно всього доходу;

г) приріст споживання відносно доходу.

90. Ефект (принцип) мультиплікатора показує:

а) зміну доходу при збільшенні інвестицій;

б) зміну доходу при незмінній величині інвестицій;

в) зміну доходу при зміні інвестицій.

91. До інтенсивних факторів економічного зростання належать:

а) якісне удосконалення виробничих потужностей, зменшення часу на виробництво одиниці продукції;

б) збільшення відпрацьованого часу;

в) використання досягнень НТП у виробництві;

г) усі відповіді неправильні.

92. Показником, що вимірює величину економічної ефективності, є:

а) відношення витрат до загального результату виробництва;

б) величина різниці між результатами і витратами в суспільному виробництві;

в) відношення вартості результату виробництва до вартості витрат на виробництво;

г) усі відповіді неправильні.

93. Чим паперові гроші відрізняються від кредитних:

а) паперові гроші – це наявні, а кредитні гроші існують у формі запису на банківських рахунках;

б) паперові гроші не підлягають вивозу за межі країни;

в) паперові гроші мали примусову купівельну спроможність, а кредитні гроші – це векселя емісійного банку;

г) паперові гроші призначені для оплати недорогих товарів, а кредитні гроші використовуються при оплаті дорогих товарів і послуг.

94. Інфляція виявляється:

а) у зростанні загального рівня цін і зростанні реальних доходів населення;

б) у зростанні загального рівня цін і падінні реальних доходів населення;

в) у зростанні реальних і номінальних доходів населення;

г) тільки у зростанні загального рівня цін без зміни доходів.

95. Комерційний кредит – це:

а) кредит комерційних банків;

б) кредит під високі проценти;

в) взаємокредитування підприємств;

г) усі відповіді неправильні.

96. Рядовими ознаками комерційного кредиту є:

а) платність, терміновість, зворотність;

в) платність, ліквідність, безпека;

в) ліквідність, терміновість, адресність;

г) усі відповіді неправильні.

97. У грошовому обігу економічно розвинутих країн присутні:

а) фінансові засоби з однаковою ліквідністю;

б) тільки готівка;

в) тільки безготівкові гроші;

г) усі відповіді неправильні.

98. Що являє собою процент, який позичальники платять кредитору за банківську позичку:

а) зарплату банківських службовців;

б) ціну товарів, що здобуваються на позичкові кошти;

в) ціну грошей, виданих як кредит;

г) усі відповіді неправильні.

99. Чим займаються банки:

а) продають і купують цінні папери;

б) ведуть рахунки по операціям клієнтів;

в) продають і купують гроші;

г) видають кредити;

д) усі відповіді правильні.

100. Банківський прибуток – це:

а) різниця між ставками процента за кредитами і депозитами;

б) різниця між усіма витратами і доходами банку;

в) процент по банківських кредитах;

г) відсоток по банківських депозитах.

101. Вартість грошей:

а) завжди незмінна;

б) збільшується з зростанням цін;

в) завжди знижується;

г) може підвищуватися і знижуватися.

102. Купівельна спроможність грошей в умовах інфляції:

а) знижується;

б) підвищується;

в) не змінюється;

г) може підвищуватися і знижуватися.

103. Грошово-кредитна політика проводиться:

а) урядом;

б) усіма фінансово-кредитними установами країни;

в) центральним банком країни;

г) Міністерством фінансів.

104. Експансіоністська грошово-кредитна політика – це:

а) політика “дорогих грошей”;

б) політика “дешевих грошей”;

в) політика, спрямована на збалансування доходів і витрат державного бюджету;

г) усі відповіді неправильні.

105. Рестрикційна грошова політика проводиться:

а) в умовах стабільної економічної кон’юнктури;

б) з метою скорочення інфляції;

в) для стимулювання ділової активності;

г) усі відповіді неправильні.

106. Маса грошей в обігу: