Венозний відтік. Від шийної частини—в нижню щитоподібну і плечеголовні вени, грудної — у півнепарні вени і від черевної — через ліву шлункову вену (з системи ворітної вени).

Лімфовідтік

Від шийної частими— в бічні глибокі шийні лімфатичні вузли, грудної — в паратрахеальні, бронхолегеневі та середостінні, від черевної — в черевні та шлункові.

Іннервація

Гілки блукаючого нерва шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура, які на стінках стравоходу утворюють нервове сплетення.

Неврогенні залози

ШИШКОПОДІБНА ЗАЛОЗА; ШИШКОПОДІБНЕ ТІЛО; ЕПІФІЗ (glandula pinealis; corpus pineale; epiphysis cerebri)

 

Це залоза ендокринної системи, яка належить до неврогенної групи та залягає між верхнімигорбиками покрівлі середнього мозку (colliculi superiores tecti mesencephali).

Від переднього кінця шишкоподібної залози (extremitas anterior glandulae pinealis) до присередньої поверхні правого та лівого таламусів (facies medialis thalamorum dextri et sinistri) натягнуті повідці (habenulae).

В основі шишкоподібної залози (glandula pinealis) міститься невеликий шишкоподібний закуток (recessus pinealis). Ззовні шишкоподібна залоза (glandula pinealis) вкрита волокнистою капсулою (capsula fibrosa), від якої всередину органа йдуть сполучнотканинні перекладки, що розділяють паренхіму залози на часточки (lobuli).

Клітинами залози (glandula pinealis) є спеціальні залозисті клітини:

- пінеалоцити (pinealocyti);

- гліоцити; гліальні клітини (gliocyti).

Пінеалоцити виділяють гормон,який гальмує виділення гормонів гіпофіза до моменту статевого дозрівання та бере участь у формуванні біоритмів людини. На біоритми людини шишкоподібна залоза впливає через гормон мелатонін.

ГІПОФІЗ; МОЗКОВИЙ ПРИДАТОК (hypophysis; glandula pituitaria)

Це залоза внутрішньої секреції (hypophysis), яка належить до неврогенної групи залоз, розміщених у гіпофізній ямці турецького сідла (fossa hypophysialis sellae turcicae).

Гіпофіз (hypophysis) відмежований від порожнини черепа (cavitas cranii) діафрагмою сідла (diaphragma sellae) і через отвір у цій діафрагмі за допомогою лійки (infundibulum) сполучається з гіпоталамусом проміжного мозку (hypothalamus diencephali).

У гіпофізі (hypophysis) розрізняють:

- аденогіпофіз;передню частку(adenohypophysis; lobus anterior);

- нейрогіпофіз;задню частку(neurohypophysis; lobus posterior).

- Середня частка - слабко розвинена

-

У аденогіпофізі; передній частці (adenohypophysis; lobus anterior) є:

- дальша частина (pars distalis);

- проміжна частина (pars intermedia);

- горбова частина (pars tuberalis).

 

Нейрогіпофіз;задня частка(neurohypophysis; lobus posterior)складається з:

- нервової частки;нервової частини(lobus nervosus; pars nervosa);

- лійки (infundibulum).

 

Аденогіпофіз (adenohypophysis)виробляє:

- соматотропний гормон,соматотропін,що викликає ріст організму;

- адренокортикотропний гормон,адренокортикотропін,що стимулює секрецію стероїдних

гормонів наднирковою залозою;

- тиреотропний гормон,тиротропін,що стимулює діяльність щитоподібної залози;

- гонадотропні гормони,що впливають на статеве дозрівання,у чоловіків на сперматогенез,у

жінок – на розвиток фолікулів у яєчнику, овуляцію, ріст молочних залоз, продукцію молока;

- ліпотропний гормон,ліпотропін,який впливає на обмін жирів у організмі.

Проміжна частина аденогіпофіза утворює:

- меланоцитостимулювальний гормон,який регулює колір шкіри,контролюючи утворення в

організмі людини пігменту маланіну.

Нейрогіпофіз є гормонокумулювальною ділянкою, яка накопичує:

- вазопресин;

- окситоцин. Вони виробляються ядрами гіпоталамуса.

 

Від цих ядер по лійці у складі гіпоталамо - гіпофізарного шляху (tractus hypothalamohypophisialis)

гормони вазопресин та окситоцин надзорового (nucleus supraopticus) та пришлуночкового (nucleus paraventricularis) ядер гіпоталамуса через аксони нервових клітин стікають у нервову частину нейрогіпофіза (pars nervosa neurohypophysis), де вони накопичуються. Далі з нервової частини ці гормони потрапляють у кров.

Ворітна вена: топографія,притоки,функціональне значення

СИСТЕМА ВОРІТНОЇ ПЕЧІНКОВОЇ ВЕНИ Ворітна печінкова вена (vena portae hepatis) ро-зміщена у товщі печінково-дванадцятипалокишкової зв’язки (lig. hepatoduodenale) між спільною жовчною протокою (ductus choledochus) та власною печінко-вою артерією (a. hepatica propria) і формується по-заду голівки підшлункової залози (caput pancreatis) при злитті:

 

- верхньої брижової вени (v. mesenterica superior);

- нижньої брижової вени (v. mesenterica inferior);

- селезінкової вени (v. splenica).

 

Вона збирає венозну кров від непарних органів черевної порожнини (cavitas abdominis),крім печін-ки (hepar).До входження у ворота печінки (porta hepatis) у ворітну печінкову вену (v. portae hepatis) входятьтакі притоки:

- міхурова вена (v. cystica);

- права шлункова вена (v. gastrica dextra);

- ліва шлункова вена (v. gastrica sinistra);

- передворотарна вена (v. prepylorica);

- припупкові вени (vv. paraumbilicales).

 

Ці притоки у воротах печінки (porta hepatis) впадають у ворітну печінкову вену (vena portaehepatis), іноді безпосередньо у печінку.

Білет #22

Діафрагма, її будова, функції, кровопостачання, іннервація.

ДІАФРАГМА (diaphragma)

Це м’язово-сухожилковий орган, який відмежовує порожнину грудної клітки (cavitas thoracis) від по-

рожнини живота (cavitas abdominis).

У ній розрізняють:

- м’язову тканину (textus muscularis) – діафрагмовий м’яз (musculus phrenicus);

- волокнисту (фіброзну) тканину (textus fibrosus) – сухожилковий центр (centrum tendineum).

 

М’язова тканина діафрагми (textus muscularis diaphragmatis)–діафрагмовий м’яз(musculusphrenicus),

М’язові пучки діафрагми розташовані радіально, проходять з периферії до її середини і переходять

у сухожилковий центр (centrum tendineum).

Залежно від місця початку в діафрагмі розрізняють такі частини:

1 Груднинну частину діафрагми(pars sternalis diaphragmatis) –починається від мечоподібного від-

ростка груднини (processus xiphoideus sterni).

2 Реброву частину діафрагми(pars costalis diaphragmatis) –починається відVII-XIIребрових хрящів

(cartilagines costales septima-duodecima [VII-XII]).

 

3 Поперекову частину діафрагми(pars lumbalis diaphragmatis) –починається від передньої поверхнітіл поперекових хребців (facies anterior vertebrarum lumbalium)дещо правіше правою ніжкою(crusdextrum) і дещо лівіше лівою ніжкою (crus sinistrum) від середньої лінії, а також від присередньої дуго-

 

подібної зв’язки (ligamentum arcuatum mediale) і бічної дугоподібної зв’язки (ligamentum arcuatum laterale).

На початку поперекової частини діафрагми (pars lumbalis diaphragmatis) крізь щілиноподібні прос-

тори правої та лівої ніжок діафрагми (spatia rimosa crurum dextri et sinistri diaphragmatis) проходять:

- симпатичний стовбур (truncus sympathicus);

- великий та малий нутрощеві нерви (nervi splanchnici major et minor);

- непарна вена (vena azygos)та півнепарна вена (vena hemiazygos).

 

Ніжки діафрагми (crura diaphragmatica) оточують аортальний розтвір (hiatus aorticus), через який проходять аорта (aorta) та грудна протока (ductus thoracicus).

Потім ніжки діафрагми (crura diaphragmatica) ще раз перехрещуються і знову розходяться, обмежо-

вуючи стравохідний розтвір (hiatus oesophageus), через який проходять стравохід (oesophagus) та

блукаючі нерви (nervi vagi).

Сухожилковий центр (centrum tendineum)утворений щільною волокнистою сполучною тканиною.

Справа в сухожилковому центрі є отвір порожнистої вени (foramen venae cavae), через який проходить

нижня порожниста вена (vena cava inferior).

Верхня поверхня діафрагми (facies superior diaphragmatis)вкрита внутрішньогрудною фасцією

(fascia endothoracica) та пристінковою плеврою (pleura parietalis).

Нижня поверхня діафрагми (facies inferior diaphragmatis)вкрита внутрішньочеревною фасцією

5 шарів діафрагми: 1.парієтальний листок плеври. 2.внутрішньогрудна фасція. 3.м*яз. 4.внутрішньочеревна фасція. 5.парієтальний листок очеревини