Наказ № 2гн від 20. 01. 2006 «про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури україни»

 

З метою забезпечення належного виконання поставлених перед органами прокуратури України завдань, визначення основних засад і напрямів в організації кадрового забезпечення, удосконалення роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів, керуючись ст.15 Закону України „Про прокуратуру”,

Н А К А З У Ю:

1. Заступникам Генерального прокурора України, ректору Академії прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, керівникам структурних підрозділів апаратів, міським, районним, міжрайонним і прирівняним до них прокурорам, а також військовим прокурорам гарнізонів розглядати забезпечення правильного добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів як ефективний засіб успішного виконання покладених на органи прокуратури завдань щодо утвердження верховенства права, зміцнення законності, захисту прав і свобод громадян та інтересів держави.

Організацію роботи з кадрами вважати одним із основних службових обов’язків.

Підвищити вимогливість до кадрів, домагатися, щоб на прокурорсько-слідчих посадах працювали професійно підготовлені, принципові, компетентні, добросовісні, з високими моральними якостями працівники, здатні за станом здоров'я успішно виконувати обов'язки працівника прокуратури.

Створювати у кожному колективі атмосферу доброзичливості, відданості дорученій справі, зосереджувати зусилля на удосконаленні стилю і методів роботи, досягненні позитивних результатів у запобіганні та усуненні порушень законів.

1.1. При комплектуванні кадрами органів прокуратури неухильно дотримуватись вимог, визначених Законом України „Про прокуратуру”, та зважати на те, що працівник прокуратури не може бути членом політичних партій та рухів, брати участь у політичній діяльності, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, педагогічної і творчої.

Питання щодо прийняття на прокурорсько-слідчі посади вирішувати лише після проведення відповідних перевірок на предмет судимості.

Комплектування органів прокуратури проводити переважно за рахунок випускників Академії прокуратури України та вищих навчальних юридичних закладів, з якими Генеральною прокуратурою України укладено відповідні угоди на підготовку спеціалістів. Про прийняття на роботу осіб з вищою юридичною освітою, отриманою поза межами державного замовлення і які не пройшли цільову підготовку для роботи в органах прокуратури, інформувати Головне управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України.

При укладенні трудових угод з працівниками, які переходять на роботу до органів прокуратури з інших правоохоронних, державних органів, підприємств, установ і організацій, як правило, обумовлювати передбачене трудовим законодавством випробування.

Забезпечити раціональне співвідношення досвідчених працівників і молодих спеціалістів.

1.2. Щорічно до 15 квітня забезпечувати надання до кадрових підрозділів прокурорсько-слідчими працівниками та державними службовцями органів прокуратури, а також особами, які претендують на зайняття таких посад, декларацій про доходи, зобов'язань фінансового характеру та відомостей про майновий стан щодо себе і членів своєї сім’ї. У разі необхідності за згодою працівника, який подав декларацію, проводити перевірки повідомлених даних.

1.3. Забезпечити належну організацію стажування працівників, які не мають досвіду практичної роботи за спеціальністю. Стажування випускників Академії прокуратури України проводити під час виробничої практики.

Надавати молодим спеціалістам дієву допомогу в оволодінні професією, використовуючи досвід кращих прокурорів і слідчих, нові методики прокурорсько-слідчої практики. Піклуватися про створення їм належних умов праці та побуту.

1.4. Апарати Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня укомплектовувати за рахунок працівників, які:

- до призначення на посаду в апарат прокуратури обласного рівня мають стаж роботи в органах прокуратури не менше трьох років;

- до призначення на посаду в апарат Генеральної прокуратури України – не менше п’яти років в органах прокуратури, у тому числі працювали у прокуратурах обласного рівня чи на посадах міськрайпрокурорів.

Висунення на зазначені посади провадити за рекомендаціями керівників структурних підрозділів, узгодженими із заступником прокурора обласного рівня чи заступником Генерального прокурора України, та рішеннями атестаційних комісій.

2. Заступникам Генерального прокурора України, начальнику Головного управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України:

2.1. З метою формування висококваліфікованого керівного складу органів прокуратури України постійно вивчати професійні та організаторські здібності прокурорів і слідчих.

2.2. На посади керівників прокуратур та структурних підрозділів висувати найбільш підготовлених працівників, які мають системні професійні знання, опанували основні напрями прокурорсько-слідчої діяльності, успішно виконують службові обов’язки, проявляють ініціативу, діловитість, підвищують свій професійний рівень, перебувають у кадровому резерві.

2.3. Кадровий резерв для висунення на вищі посади формувати:

а) у Генеральній прокуратурі України на посади:

- прокурорів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України, їх заступників;

- ректора, проректорів, директорів інститутів та науково-дослідного центру Академії прокуратури України;

- керівників структурних підрозділів апарату Генеральної прокуратури України;

б) у прокуратурах АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів та Військово-Морських Сил України на посади:

- міських, районних, міжрайонних, військових прокурорів гарнізонів та прирівняних до них прокурорів, їх заступників;

- керівників структурних підрозділів.

Оновлений склад кадрового резерву щорічно затверджувати на засіданнях колегій.

Керівникам структурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокурорам обласного рівня, ректору Академії прокуратури України формувати резерв для заміщення посад заступників начальників відділів, старших прокурорів і прокурорів управлінь і відділів, слідчих центрального та обласних апаратів, завідувачів кафедр.

2.4. Підготовку кадрового резерву провадити за індивідуальними щорічними планами, затвердженими відповідно прокурорами обласного рівня та заступниками Генерального прокурора України згідно з розподілом обов’язків, які мають передбачати різноманітні форми навчання, у тому числі стажування, залучення до галузевих та комплексних перевірок підпорядкованих прокуратур, виконання обов’язків за вищими посадами, надання індивідуальних завдань, навчання за спеціальними програмами в Академії прокуратури України.

2.5. Забезпечити стабільність керівного складу органів прокуратури, не допускати випадків необґрунтованого дострокового переміщення та звільнення міськрайпрокурорів.

На наступний строк повноважень рекомендувати лише тих прокурорів, які забезпечують належну ефективність прокурорсько-слідчої діяльності, проявили необхідні якості керівника, самостійні у прийнятті рішень, мають авторитет та за результатами атестації відповідають займаним посадам.

Подання про звільнення міськрайпрокурорів надсилати до Генеральної прокуратури України не пізніше ніж за місяць до закінчення строку їх повноважень одночасно з представленням кандидатур на заміщення вивільнених посад.

3. Керівникам органів прокуратури, головам атестаційних комісій та кадровим підрозділам усіх рівнів атестування прокурорських кадрів проводити на високому організаційному та правовому рівні, на засадах колегіальності, гласності, принциповості, об'єктивності та неупередженості в оцінці ділових, особистих і морально-психологічних якостей працівників та їх кваліфікаційного рівня.

Розглядати атестування як засіб визначення рівня професійної підготовки, відповідності обійманим посадам, перспектив просування працівника по службі та шляхів підвищення кваліфікації і зміцнення службової дисципліни.

4. Головному управлінню кадрового забезпечення, керівникам органів прокуратури забезпечити ефективне функціонування єдиної системи підготовки і підвищення кваліфікації прокурорів і слідчих, яка включає цільову підготовку у базових вищих навчальних юридичних закладах, стажування молодих спеціалістів та інших працівників, які не мають досвіду практичної роботи, самостійне навчання, проведення постійно діючих семінарів, науково-практичних конференцій, стажувань у структурних підрозділах, кабінетах криміналістики, навчання в Інституті підвищення кваліфікації кадрів Академії прокуратури України.

Вважати організацію безперервного навчання важливим чинником поліпшення якості кадрового складу органів прокуратури, обов’язком кожного працівника.

4.1. Визначати щорічну і на перспективу потребу в кадрах на прокурорсько-слідчі посади. Пропозиції для формування замовлення навчальним закладам на наступний рік надсилати до Генеральної прокуратури України до 30 грудня кожного року.

4.2. Забезпечувати якісний добір абітурієнтів для вищих навчальних юридичних закладів. Рекомендації для вступу на навчання надавати насамперед особам, які успішно пройшли тестування, мають певний життєвий досвід, високий рівень освітньої підготовки, схильність до прокурорсько-слідчої діяльності і в змозі за станом здоров’я займатися нею.

Добір абітурієнтів для Академії прокуратури України здійснювати за рахунок вищих навчальних закладів 3-4 рівня акредитації.

4.3. Підтримувати постійні зв'язки з вищими навчальними закладами, з якими Генеральна прокуратура України перебуває у договірних відносинах щодо підготовки фахівців, допомагати у розробці і впровадженні спеціальних навчальних програм з урахуванням потреб прокурорсько-слідчої практики. Проводити необхідну організаційну та виховну роботу зі студентами базових вузів упродовж усього періоду навчання, забезпечувати належний рівень проходження ними практики в органах прокуратури.

Розвивати співробітництво з Академією прокуратури України, її інститутами та галузевими кафедрами, надавати необхідні інформаційні та практичні матеріали. Залучати до навчальних процесів найбільш підготовлених, досвідчених прокурорів і слідчих.

4.4. Ректору Академії прокуратури України забезпечити подальший розвиток і удосконалення системи навчання та підвищення кваліфікації з максимальним наближенням навчальної та наукової роботи до прокурорсько-слідчої практики.

4.5. Підвищення кваліфікації працівників в Академії прокуратури України проводити не рідше одного разу на п'ять років.

4.6. Керівникамструктурних підрозділів Генеральної прокуратури України, прокурорам обласного, міського та районного рівнів систематично організовувати заняття з підвищення кваліфікації підлеглих працівників.

5. Керівникам та кадровим підрозділам прокуратур усіх рівнів забезпечувати належну профілактично-виховну роботу, дотримання у колективах службової та трудової дисципліни, принципово і своєчасно реагувати на випадки порушень працівниками закону, неналежного виконання службових обов’язків, негідної поведінки чи скоєння ганебного вчинку.

Про протиправні дії, вчинені працівниками прокуратури, за їх участю або стосовно них, невідкладно повідомляти керівників і відповідні кадрові підрозділи прокуратур вищого рівня. Згідно з встановленим порядком проводити ретельні перевірки і службові розслідування. Висновки за їх наслідками у триденний строк після затвердження керівником надсилати до Генеральної прокуратури України.

При проведенні перевірок і розслідувань домагатись повного, всебічного і об’єктивного встановлення обставин подій, забезпечити правильне застосування нормативних актів, що передбачають дисциплінарну та іншу відповідальність. Не допускати упередженості та порушень прав працівника, стосовно якого вирішується питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

5.1. Активно використовувати систему заохочень, у тому числі преміювання та встановлення надбавок, як засіб стимулювання сумлінної, інтенсивної та ефективної праці.

5.2. Постійно дбати про поліпшення умов праці, побуту і відпочинку працівників, приділяти увагу питанням їх матеріального і соціального захисту.

Проявляти турботу до ветеранів органів прокуратури, їх сімей, родин працівників, які втратили працездатність, постраждали чи загинули при виконанні службових обов’язків, підтримувати з ними зв’язок, надавати допомогу у вирішенні соціально-побутових питань.

6. Прокурорам обласного рівня забезпечувати належну організацію роботи кадрових підрозділів, підвищувати їх роль у вирішенні кадрового забезпечення. На посади керівників кадрових підрозділів висувати лише працівників, які мають бездоганну репутацію, авторитет та практичний досвід роботи на керівних посадах в органах прокуратури, вміють працювати з людьми.

7. Головному управлінню кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України на основі систематичного аналізу стану роботи з кадрами спільно з Головним управлінням організаційного та правового забезпечення і відповідними підрозділами на місцях провадити вивчення ефективності діяльності структурних підрозділів, вносити пропозиції щодо оптимізації штатної чисельності апаратів Генеральної прокуратури України та прокуратур обласного рівня, шляхів покращання їх діяльності.

8. Керівникам та кадровим підрозділам прокуратур усіх рівнів періодично узагальнювати стан роботи з добору, розстановки, професійної підготовки та виховання кадрів. За необхідності вносити зазначені питання на розгляд колегій.

Забезпечувати ефективне використання можливостей автоматизованої інформаційно-довідкової системи "Кадри", до якої своєчасно вносити відповідні відомості.

9. Основними критеріями оцінки кадрової роботи вважати: укомплектування колективів прокуратур, їх структурних підрозділів кваліфікованими, сумлінними працівниками, прозорість і справедливість в доборі, розстановці та переміщенні кадрів,стабільність кадрового складу, забезпечення раціонального співвідношення молодих і досвідчених працівників, належного рівня службової та трудової дисципліни.

9.1. Воцінці прокурорів і слідчих вирішальними критеріями мають бути: компетентність, відданість справі, досвід роботи, особистий вклад у підвищення ефективності прокурорсько-слідчої діяльності, принциповість та неупередженість у вирішенні службових питань, уміння протистояти місництву та відомчим впливам, непримиренність до будь-яких порушень закону, дотримання морально-етичних норм.

10. Контроль за виконанням наказу покласти на заступників Генерального прокурора України, прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів та Військово-Морських Сил України.

 

Наказ надіслати прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів та Військово-Морських Сил України, міським, районним, міжрайонним та іншим прирівняним до них прокурорам, ректору Академії прокуратури України.

 

5.2. Добір і розміщення кадрів в органах прокуратури

Вимоги, що ставляться до осіб, які призначаються на посади прокурорсько-слідчих працівників, чітко регламентовано Законом України "Про прокуратуру". Стаття 46 Закону визначає, що прокурорами та слідчими можуть призначатися громадяни України, які мають вищу юридичну освіту, необхідні ділові та моральні якості.

Який же зміст вкладається у вимоги про "ділові та моральні якості"? Поняття "ділові якості" означає риси, які характеризують ставлення до громадської, службової діяльності, до роботи.

Ділові якості прокурорсько-слідчих працівників охоплюють комплекс професійних знань і практичних навичок, а також ставлення їх до виконання службових обов'язків. Де вид і рівень професійного уміння працівника, наявність у нього знань, навиків і особистих якостей, необхідних для виконання відповідної роботи, а також показник певної професійної діяльності.

Ділові якості працівників прокуратури - це теоретична підготовка і практичний досвід, уміння організувати роботу і якісно її виконувати, уміння виявити недоліки в роботі та їх подолати, здатність реально оцінити результати своєї роботи. На формування у працівників ділових якостей значно впливають такі чинники:

1) знання чинного законодавства, особливо матеріального та процесуального права, тобто рівень юридичної підготовки;

2) персональний інтерес працівника до обраної професії;

3) правильна організація роботи в міськрайпрокуратурі;

4) добре організоване навчання з підвищення кваліфікації працівників;

5) наявність в міськрайпрокуратурі необхідної літератури для підвищення теоретичного і професійного рівня;

6) стимулювання працівників до результативної праці. Безумовно, необхідно вміло застосовувати професійні

знання на практиці, володіти сучасними методами прокурорського нагляду, розслідування злочинів і виконування інших функцій прокуратури. Ділові (професійні) якості треба постійно вдосконалювати, використовуючи позитивний досвід і методичні рекомендації за умови, що працівник до цього прагне.

Моральні якості - одна з головних умов добору кадрів в органах прокуратури.

Мораль - це правила моральності, а моральність - це духовні якості, які необхідні людині в суспільстві, а також виконання цих правил.

Добір працівників з високими моральними якостями -вимога, передбачена Законом України "Про прокуратуру", а також Наказом Генерального прокурора № 2 від 25 лютого 2004 р. Моральні якості працівника визначаються його світоглядом і переконаннями. Моральні властивості особистості, моральні переконання, моральні почуття - це регулятори моральних вчинків особистості.

Моральна подоба людини розкривається в п вчинках, діях. На які моральні якості необхідно перш за все звертати увагу, призначаючи на посаду працівників прокуратури? Із численних моральних властивостей особистості вирізняються: чесність, принциповість, скромність, непідкупність, добросовісність, відповідальність, вірність професійному обов'язку, здатність правильно сприймати критику, чуйність і уважність до людей, нетерпимість до недоліків та ін.

З оцінкою цих моральних якостей особистості необхідно підходити до вирішення питань формування кадрів органів прокуратури. Такі вимоги передбачено наказом Генерального прокурора України № 2 від 25 січня 2004 р.: "Домагатися, щоб усі напрямки прокурорського нагляду і слідства були укомплектовані принциповими, непідкупними, компетентними і добросовісними працівниками, які здатні творчо, цілеспрямовано і якісно виконувати завдання, що стоять перед органами прокуратури України" (п. 1.1 Наказу).

Визначення цих якостей як головних зумовлено тим, що прокурорсько-слідчі працівники покликані вирішувати виключно важливі завдання, які на них покладено Законом України "Про прокуратуру". Виконання покладених завдань можливе тільки за умови, якщо вони будуть укомплектовані кадрами, котрі мають перелічені якості.

Більшість якостей, у тому числі й моральних, напрацьовуються в процесі роботи, формуються в колективі, де людина працює. При цьому слід мати на увазі, що будь-який підрозділ прокуратури, кожний колектив відзначається специфічними, тільки йому притаманними особливостями. Ці особливості складаються з багатьох факторів: від вимогливості керівника до підлеглих, стану трудової та службової дисципліни, рівня громадської активності працівників та ін.

Таким чином, у вирішенні питань добору кадрів для органів прокуратури одне з головних завдань - не допустити в прокуратуру людей випадкових, недостатньо кваліфікованих чи здатних зрадити інтереси справи. Це дає підстави стверджувати, що при доборі та розміщенні кадрів в органах прокуратури необхідно суворо дотримуватись основних принципів кадрової роботи; а) професійної, моральної та вікової придатності; б) бездоганної репутації; в) законності в діяльності кадрових служб прокуратури; г) позапартійності; г) рівності вимог до проходження служби в органах прокуратури; д) відповідальності керівників органів прокуратури за добір, розміщення і виховання прокурорських кадрів.

Важливу роль у доборі та розміщенні кадрів відіграє атестація працівників. Атестація - ці організаційний фактор, який стимулює результативну працю і професіональний розвиток працівника. Генеральний прокурор України вимагає, щоб у справі професійної підготовки і виховання кадрів службове атестування здійснювалося на якісно новому рівні (п.7.1 Наказу № 2).

Таким чином, можна зробити висновок, що робота з добору та розміщення кадрів - це творчий процес, і завдання зводиться до того, щоб жоден працівник не залишився поза увагою керівника. На жаль, ця важлива і відповідальна робота не всюди організована належним чином, трапляються випадки, коли на місцях, у районних і міських прокуратурах не приділяється необхідної уваги вихованню кадрів, підвищенню їх професійного рівня, додержанню моральних норм. Особливо від цього страждають молоді спеціалісти, які приходять на роботу в прокуратуру після закінчення вищого навчального закладу. Добре відомо, що початок професійної діяльності молодого спеціаліста - це відповідальний етап, від якого значною мірою залежить подальша його доля. Тому дуже важливо, щоб праця молодого спеціаліста була належним чином організована.

 

5.3. Робота з молодими спеціалістами

Випускники вищих навчальних закладів, яким присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою і які працевлаштовані в органи прокуратури на підставі направлення Генеральної прокуратури України, вважаються молодими спеціалістами.

Строк, протягом якого випускник вважається молодим спеціалістом, становить три роки з моменту укладення з ним трудового договору. Таке визначення передбачено у Положенні про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури України, яке затверджене наказом Генерального прокурора за № 452к від 5 липня 2001 р.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" особи, які закінчили вищі навчальні юридичні заклади і не мають досвіду практичної роботи за фахом, проходять стажування в міських, районних та прирівняних до них прокуратурах строком до одного року. Під час стажування молоді спеціалісти набувають практичних і організаційних навичок, вивчають специфіку роботи органів прокуратури, поглиблюють одержані у вузах теоретичні знання, освоюють методику прокурорських перевірок, розслідують кримінальні справи, вивчають позитивний досвід прокурорської практики.

Стажування проводиться за індивідуальним планом з урахуванням конкретних умов роботи даної прокуратури, рівня підготовки молодого спеціаліста та його пропозицій. Планом стажування передбачається вивчення наказів Генерального прокурора України, чинного законодавства з питань організації роботи в органах прокуратури, прокурорського нагляду та слідства. За час стажування молодий спеціаліст повинен розслідувати кілька кримінальних справ, набути практичних навичок у застосуванні криміналістичної техніки й науково-технічних засобів.

Керівники прокуратур районів і міст, до яких прийняті на роботу молоді спеціалісти, повинні приділяти кожному з них постійну увагу й організувати роботу щодо їх стажування. Вони забезпечують безпосереднє керівництво стажуванням, на них покладаються такі обов'язки:

а) складання разом із молодими спеціалістами індивідуальних планів стажування і контроль за їх виконанням;

6} створення необхідних умов праці й побуту для виконання плану стажування;

в) підготування проекту атестації після закінчення строку стажування з висновками про можливість використання молодого спеціаліста на посаді слідчого або помічника прокурора.

Під час стажування молодий спеціаліст зобов'язаний:

а) належно виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також індивідуальним планом стажування; додержуватися професійної етики та культури спілкування;

б) оволодіти практичними навиками здійснення прокурорського нагляду та розслідування злочинів, пов'язувати навчання з практичною діяльністю, використовуючи досягнення науки та позитивний досвід прокурорсько-слідчої практики;

в) після закінчення терміну стажування скласти звіт про виконання індивідуального плану.

Після закінчення стажування молодий спеціаліст підлягає атестуванню, але не раніше шести місяців від дня призначення на посаду, а повторно - через два роки.

На визначеному етапі стажування можливим є заслуховування атестаційною комісією звіту молодого спеціаліста та його керівника про хід стажування. Після закінчення стажування на кожного молодого спеціаліста складаються атестаційні документи: біографічна довідка, атестаційна картка та характеристика ділових і особистих якостей. У них відображаються ступінь професійної підготовки молодого спеціаліста, його ділові та моральні якості, організаторські та практичні навички, отримані під час стажування. У характеристиці вказуються як позитивні якості працівника, так і недоліки в його роботі та поведінці. При цьому оцінка роботи працівника, його ділових і моральних якостей мають бути конкретними, обґрунтованими й об'єктивними.

Висновки атестаційного документа повинні свідчити про відповідність молодого спеціаліста посаді слідчого чи помічника прокурора, а в ряді випадків про необхідність продовження терміну стажування. Атестаційні документи мають бути обговорені в колективі, де молодий спеціаліст проходив стажування, і направлені в атестаційну комісію не пізніше як за 15 днів до проведення атестування. Атестаційна комісія у присутності молодого спеціаліста розглядає його атестацію, звіт про виконання індивідуального плану, заслуховує повідомлення прокурора чи керівника стажування про роботу молодого спеціаліста в період стажування, про виконання плану стажування, пояснення молодого спеціаліста і робить висновок про його відповідність посаді. Одночасно на засіданні атестаційної комісії розглядається питання про присвоєння першого класного чину.

У випадку, коли атестаційна комісія після річного стажування молодого спеціаліста дійде висновку про невиконання плану стажування, його строк може бути продовжений, але не більш як на шість місяців. Після закінчення додаткового строку молодий спеціаліст знову підлягає атестуванню. Якщо при повторному атестуванні комісія прийде до висновку про неготовність молодого спеціаліста до самостійної роботи, прокурор області приймає рішення про його звільнення і працевлаштування.

 

5.4. Атестація працівників прокуратури

Атестація прокурорських працівників проводиться для визначення відповідності їх займаній посаді та підвищення їх кваліфікації, зміцнення службової дисципліни.

Порядок і строки проведення атестації встановлено Положенням про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України, затвердженим наказом Генерального прокурора України № 2873 ц від 26 грудня 2002 р.

Атестація працівників прокуратури - це управлінська кадрова процедура, яка спрямована на визначення кваліфікованої оцінки працівників прокуратури на підставі вивчення їх професійних і моральних якостей. Атестація проводиться з метою: а) визначення службової відповідності працівників прокуратури займаним посадам, стану їх професійної підготовки; б) формування резерву кадрів на висунення; в) стимулювання зростання професійної майстерності; г) визначення напрямів підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки; г) внесення й обгрунтування пропозицій щодо призначення, переміщення та звільнення кадрів.

Згідно зі ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" прокурорсько-слідчі працівники підлягають атестації один раз у п'ять років. Крім цього, атестація може проводитись і достроково:

- при висуванні працівника на вищі керівні посади;

- у разі неналежного виконання службових обов'язків чи неправильної поведінки, якщо вжиті заходи впливу не дали позитивних результатів;

- на вимогу працівника.

Таким чином, можна стверджувати, що атестація працівників прокуратури є важливим засобом вивчення та виховання кадрів, їх розміщення, усунення недоліків у їх діяльності та поведінці. Атестація грунтується на підготовлених матеріалах, за якими оцінюється діяльнсть працівника. На кожного працівника, який підлягає атестації, складаються атестаційні документи: біографічна довідка та характеристика ділових і особистих якостей. У біографічній довідці відзначаються основні біографічні дані працівника, зазначаються нагороди та заохочення, наявні дисциплінарні стягнення.

Службова характеристика повинна містити аналіз виконання працівником, який атестується, службових обов'язків, відомості про його професійну підготовку, творчі й організаторські здібності, ініціативність, компетентність, організованість, діловитість, відданість справі, морально-психологічні якості, риси характеру, навички, ставлення до підлеглих, уміння прийняти рішення в складних ситуаціях, стан здоров'я, поведінку в сім'ї та побуті. Оцінка роботи працівника, характеристика його ділових і моральних якостей мають бути конкретними, обґрунтованими, об'єктивними. Характеристика завершується висновком про відповідність або невідповідність працівника займаній посаді чи про неповну службову відповідність з умовою повторного атестування через шість місяців або через рік, а також оцінкою його професійної підготовленості. Працівник, який підлягає атестації, має бути ознайомлений з підготовленими на нього атестаційними документами під розписку до передачі їх в атестаційну комісію.

Атестаційні документи готують на прокурорсько-слідчих працівників районів, міст, міжрайонних прокуратур прокурори цих же прокуратур. Атестаційні комісії в органах прокуратури утворюються:

• у Генеральній прокуратурі України - Вища атестаційна комісія, склад якої затверджується Генеральним прокурором України. Очолює комісію один із заступників Генерального прокурора України;

• у прокуратурах обласного рівня атестаційну комісію утворюють прокурори областей, міст Києва і Севастополя, Автономної Республіки Крим, військові прокурори регіонів і Військово-морських сил України. Очолюють комісії перші заступники цих прокурорів. За узгодженням з Генеральною прокуратурою України прокурори АРК і областей можуть утворювати атестаційні комісії в прокуратурах великих міст із районним поділом.

Атестація прокурорсько-слідчих працівників підвищує рівень роботи з добору, розміщення та виховання кадрів, є одним із джерел формування резерву кадрів на висунення на вищі рівні посади в органах прокуратури України.

 

5.5. Формування резерву кадрів для висунення на вищі посади

У Наказі Генерального прокурора України № 2 від 25 лютого 2004 р. "Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України" заступникам Генерального прокурора України, начальнику Управління кадрів Генеральної прокуратури, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військовим прокурорам регіонів і Військово-морських сил України запропоновано постійно дбати про створення резерву кадрів для висунення на вищі посади, використовуючи з цією метою підвищення їх професійної кваліфікації, атестацію прокурорів і слідчих.

До резерву зараховуються зазвичай на підставі рішення атестаційної комісії, затвердженого наказом Генерального прокурора, професійно підготовлені працівники, які успішно виконують службові обов'язки, мають організаторські здібності та необхідний практичний і життєвий досвід. Заміщення керівних посад проводиться, як правило, працівниками, які перебувають у резерві.

Кадровий резерв для висунення на вищі посади формується:

у Генеральній прокуратурі України - на посади прокурорів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокурорів регіонів і Військово-морських сил та їх заступників, а також: керівників структурних підрозділів;

у прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратурах регіонів і Військово-морських сил України - на посади прокурорів міст, районів, міжрайонних і прирівняних до них прокурорів, а також керівників структурних підрозділів.

Таким чином, створено чітку систему формування резерву кадрів для висунення на вищі посади. До формування резерву в прокуратурах обласного рівня мають відношення й прокурори міст, районів, а також керівники відділів і управлінь обласних прокуратур. Вони беруть участь у відборі кандидатів для резерву, їх думки та пропозиції враховуються при обговоренні конкретних кандидатів, тобто зусиллями цих працівників і створюється резерв.

Згідно зі ст. 46 Закону України "Про прокуратуру" на посаду прокурорів обласного рівня призначаються особи віком не молодше ЗО років, які мають стаж роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше семи років; на посади районних і міських прокурорів - віком не молодше 26 років із стажем роботи в органах прокуратури або на судових посадах не менше трьох років. У наказі Генерального прокурора № 2 від 25 січня 2004 р. визначається, що для висунення на вищі посади необхідно використовувати атестацію і зараховувати до резерву професійно підготовлених працівників, які успішно виконують службові обов'язки, мають організаторські здібності, необхідний практичний і життєвий досвід.

Можна стверджувати, що резерв кадрів для висунення на вищі посади - це основне джерело поповнення і підготовки керівних кадрів органів прокуратури. Зарахування до резерву на висунення слід розглядати як цілеспрямовану підготовку особи для самостійної роботи та на самостійну посаду. Відомі вихідні дані про особу, його професійну підготовку, а також на якій посаді їй передбачається працювати, тому використовується цілий комплекс заходів для того, щоб підготувати майбутнього керівника до самостійної роботи. Безперечно, що кожна посада, для якої готують резерв, має свою специфіку, тому й підготовку організовують з урахуванням цієї специфіки.

Наприклад, усю підготовку резерву для висунення на посаду прокурора району, міста можна умовно поділити на три етапи:

перший етап - добір і висунення до резерву. На цьому етапі вивчаються ділові та моральні якості працівника прокуратури;

другий етап - навчання і підготовка резерву в районній, міській, а також обласній прокуратурах. На цьому етапі використовуються всі форми навчання, при цьому приділяється увага питанням керування колективом і організації роботи. Навчання проводиться за спеціальною програмою;

третій етап - навчання в інституті підвищення кваліфікації, де завершується підготовка резерву на посаду міськрайпрокурора. Слухачі одержують знання щодо організації роботи за всіма напрямками прокурорської діяльності.