Товарне виробництво – це таке виробництво, у якому продукт виробляється не для задоволення потреб того, хто його виробив, а для обміну, для продажу, тобто продукт виробляється як товар.

Умовою виникнення товарного виробництва є розвиток суспільного поділу праці – об'єктивного процесу розчленування окремих видів праці, одночасне співіснування їх у суспільному виробництві.

Змістом суспільного поділу праці є спеціалізація. Поділ праці виник ще на ранній стадії розвитку людства: чоловіки полювали, жінки збирали їстівні рослини. Поступово члени первісної общини стали спеціалізуватися на виробленні якогось одного продукту. Але вироблені в общині продукти не стали ще товаром, оскільки і вироблений продукт, і засоби виробництва належали общині. З часом поділ праці розширився за межі общини: виділилися племена, які займалися скотарством, а інші – землеробством. Відокремлення скотарства й землеробства – це перший великий суспільний поділ праці. Другий великий суспільний поділ праці відбувся внаслідок відокремлення ремесла від сільського господарства.

Ремісники виробляли продукт спеціально для продажу, виникло товарне виробництво. Кожен ремісник спеціалізувався на виробництві певного товару. Сама по собі спеціалізація ще не означає перетворення виробництва на товарне. Необхідною умовою виникнення товарного виробництва є економічна відокремленість виробника продукту. Той, хто виробляє продукт, повинен мати право розпорядження цим продуктом, бути власником засобів виробництва, мати право обмінювати свій продукт на інші продути.

Історично першим було просте товарне господарство. Вже в давнину та за часів середньовіччя ним займалися селяни та ремісники, які використовували при виготовленні продуктів свою працю і порівняно прості знаряддя. Тоді через низьку продуктивність праці працівників сфера товарного виробництва і обігу була розвинута недостатньо і подекуди існувала поряд з натуральним виробництвом, яке посідало панівне положення в економіці.

Другим з'явилося розширене товарне виробництво, засвідчивши, таким чином, появу капіталістичної системи економіки, при якій настає кінець пануванню натурального, всі продукти перетворюються на товари. За розширеного товарного виробництва предметом купівлі-продажу стає і робоча сила людей. Розвинуте товарне виробництво швидко прогресує за умов класичного капіталізму в межах приватнокапіталістичного привласнення.

 

7. Просте та капіталістичне товарне виробництво: загальні риси і розбіжності.

Товарне виробництво – це таке виробництво, у якому продукт виробляється не для задоволення потреб того, хто його виробив, а для обміну, для продажу, тобто продукт виробляється як товар.

Змістом суспільного поділу праці є спеціалізація. Поділ праці виник ще на ранній стадії розвитку людства: чоловіки полювали, жінки збирали їстівні рослини. Поступово члени первісної общини стали спеціалізуватися на виробленні якогось одного продукту. Але вироблені в общині продукти не стали ще товаром, оскільки і вироблений продукт, і засоби виробництва належали общині. З часом поділ праці розширився за межі общини: виділилися племена, які займалися скотарством, а інші – землеробством. Відокремлення скотарства й землеробства – це перший великий суспільний поділ праці. Другий великий суспільний поділ праці відбувся внаслідок відокремлення ремесла від сільського господарства.

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами.

Капіталістичне товарне виробництво — форма господарства, коли товаром стає не лише продукт людської праці, а й сама робоча сила людини. Найбільш характерною рисою капіталістичного товарного виробництва є застосування найманої праці. Перетворення робочої сили на товар, наймана праця надають товарним відносинам всезагальний характер. Капіталізм є найбільш розвиненою системою товарного виробництва. Економічною «клітиною» капіталізму є товар, він містить у собі всі властивості й ознаки капіталістичного товарного виробництва.

Загальні риси: продукт виробляється як товар; вони засновані на суспільному поділі праці - спеціалізації і економічній відокремленості товаровиробників.

Відмінності простого й капіталістичного товарного виробництва:

Просте товарне виробництво: Засоби виробництва, як правило, належать тому, хто виробляє товар, самому товаровиробникові. Продукт праці є власністю товаровиробника. Ремісник (майстер) працює сам, поруч з ним – підмайстер та учні. Наймана праця не застосовується.

Капіталістичне товарне виробництво: Засоби виробництва, як правило, не належать виробнику, а є власністю капіталіста. Товар належить не тому, хто його виробив, а капіталістові. Функціонує на основі найманої праці.

 

 

 

8. Товар та його властивості: споживна вартість та вартість. Мінова вартість як форма вартості товару

Товар – це продукт людської праці, виготовлений для купівлі - продажу, для обміну. Товар повинен задовольняти певну потребу людини, він повинен бути корисним.

Споживна вартість – здатність товару задовольняти ту чи іншу людську потребу. Товар повинен бути корисним не для того, хто його виробив, а для іншої особи, тобто, для того щоб продукт праці став товаром, необхідно створити суспільну споживну вартість. Для того щоб продукт був товаром, він повинен мати здатність обмінюватися на інший товар.

Вартість - суспільна праця втілена у товарі і виявлена за допомогою обміну. Це внутрішня властивість товару, вона тісно пов’язана з міновою вартістю але не дорівнює їй.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватися в певних пропорціях на інший товар. Обмінюються різні споживні вартості. Те, що товари відрізняються різними властивостями, мають різні споживні вартості, не є достатньою основою для обміну. Для того щоб обмін міг відбутися, товари повинні бути кількісно співставленні: при обміні один товар прирівнюється до іншого. Для цього у всіх товарів має бути щось спільне. Спільним у всіх товарів є те, що вони виступають як продукти людської праці. Уречевлена в товарі суспільно необхідна праця утворює вартість товару.

Між споживною вартістю і вартістю існує протиріччя: корисність товару повинен визначити покупець, для цього товар необхідно продати, тобто повинен відбутися акт обміну, у процесі якого і виявить себе вартість. Споживна вартість може бути реалізована як така, тільки якщо вона прийме форму вартості, тобто якщо товар буде продано. Існування кожного товаровиробника залежить від того, чи буде вирішено протиріччя між споживною вартістю і вартістю.

Наприклад, 30 кілограмів борошна можна обміняти на один кілограм кави. Обмінюються різні споживні вартості. Дійсно, немає сенсу обмінювати мішок цукру на мішок цукру.

 

9. Подвійний характер праці, втіленої в товарі.

Товар має двоїсту природу, тобто виступає одночасно як споживна вартість і вартість тому, що праця, втілена в товарі, сама має двоїсту природу.

По-перше, праця завжди виступає в певній конкретній формі як праця конкретна. Це означає: - ми завжди можемо сказати, що саме виробляє людина, яку споживну вартість створює (хліб, взуття, меблі тощо); - ми можемо сказати, що є предметом праці людини (борошно, шкіра, деревина): - можемо вказати, які операції здійснює товаровиробник, якими знаряддями праці користується. Якісно різнорідна праця, результатом якої є споживна вартість товару, є конкретна праця. Конкретна праця виступає як приватна праця. Існує величезна кількість різновидів конкретної праці.

У той же час, усі види різноманітної конкретної праці, які відрізняються за формою, предметом і знаряддями, мають спільні риси. Яку б працю не здійснювала людина, вона завжди витрачає свою енергію: фізичну, духовну, розумову. Так, пекар, випікаючи хліб, витрачає фізичну енергію; Затрати робочої сили у фізіологічному сенсі, затрати людської енергії в процесі виробництва товару утворюють абстрактну сторону праці. Абстрактна праця утворює вартість товару. Абстрактна праця виступає як праця суспільна. Вартість усіх товарів визначається кількістю абстрактної суспільно необхідної праці, затраченої на його виробництво.