Відповідно до статті 27 цього кодексу товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю можуть підлягати контролю за переміщенням культурних цінностей.

Митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті.

Статтею 8 Закону від 21.09.99р. № 1068-ХІV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" визначено, що спеціально уповноваженим державним органом виконавчої влади по контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України є Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України при Міністерстві культури і мистецтв України.

Державна служба контролю виконує покладені на неї завдання у взаємодії з Головним архівним управлінням України, Національною комісією з питань повернення в Україну культурних цінностей, Державною митною службою України, правоохоронними органами.

Згідно статті 21 Закону України від 21.09.99р. № 1068-ХІV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" культурні цінності, що ввозяться в Україну, підлягають реєстрації в порядку, встановленому Міністерством культури і мистецтв України, Головним архівним управлінням України разом з Державною митною службою України. Під час ввезення культурних цінностей на територію України митному органу подається свідоцтво на право їх вивезення, якщо це передбачено законодавством держави, звідки ввозяться культурні цінності. За відсутності такого свідоцтва ввезені цінності підлягають затриманню митними органами України до встановлення їх власника та одержання його доручення щодо подальшого переміщення або використання цих цінностей. Таке доручення має бути підтверджене дипломатичним представництвом або консульською установою країни, громадянином якої є власник культурних цінностей.

Відповідно до ст.14 Закону України від 21.09.99 року № 1068-ХІV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей" вивезенню з України не підлягають:

-культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного культурного надбання;

-культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;

-культурні цінності, включені до Музейного фонду України.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства (центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства) є Державний комітет архівів України.

Статтею 41 Закону України від 24 грудня 1993 року № 3814-XII "Про Нацiональний архiвний фонд i архiвнi установи" визначено, що вивезення з територiї України документiв Нацiонального архiвного фонду забороняється, крiм випадкiв тимчасового їх експонування, наукової експертизи або реставрацiї за кордоном.

Вивезення за межi територiї України копiй документiв Нацiонального архiвного фонду та витягiв з цих документiв, зроблених у встановленому законом порядку i засвiдчених власником документiв або уповноваженою ним особою, вiльно здiйснюється власником зазначених копiй та витягiв або уповноваженою ним особою. Вивезення копiй документiв, що мiстять вiдомостi, вiднесенi до державної та iншої передбаченої законом таємницi, а також витягiв з цих документiв забороняється.

Основними законодавчими та нормативно-правовима актами, що визначають порядок переміщення культурних цінностей та архівних документів через державний кордон України є:

1. Закон України від 21.09.99 № 1068-XIV "Про вивезення, ввезення та повернення культурних цiнностей";

2. Закон України від 24 грудня 1993 року № 3814-XII "Про Нацiональний архiвний фонд i архiвнi установи";

3. Постанова КМУ від 20.06.00 № 983 "Про затвердження Положення про Державну службу контролю за перемiщенням культурних цiнностей через державний кордон України";

4. Наказ Міністерства культури і мистецтв України від 22 квітня 2002 року № 258 "Про затвердження Інструкції про порядок оформлення права на вивезення, тимчасове вивезення культурних цінностей та контролю за їх переміщенням через державний кордон України" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 липня 2002 р. за № 571/6859;

5. Спільний наказ Державного комітету України по охороні державних таємниць у пресі та інших засобах масової інформації та Державного митного комітету України від 22 серпня 1994 року № 99/252 "Про затвердження Інструкції про порядок переміщення через державний кордон України текстових, аудіо- та аудіовізуальних матеріалів" зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 вересня 1994 р. за № 226/436.

Відповідно до статті 112 цього Кодексу митний контроль за міжнародними перевезеннями товарів здійснюється митними органами у взаємодії з іншими відповідними контрольними службами за спільними технологічними схемами з визначенням часу та послідовності виконання кожною службою своїх безпосередніх обов'язків.

На даний час підрозділи спеціального центрального органу виконавчої влади по контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України розміщені в деяких пунктах пропуску на держаному кордоні України. Спільним наказом Держкомкордону, Держмитслужби, Міністерства охорони здоров'я, Мінтрансу, Мінагрополітики, Мінкульту, Мінекології від 03.04.2002 № 49/180/131/225/103/193/133 "Про визначення пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон, у яких, крім прикордонного і митного контролю, здійснюються інші види контролю" визначено види державного контролю, які здійснюються в пунктах пропуску через державний кордон України.

 

 

25 Митні обмеження щодо переміщення валюти та цінностей зовсім не означають втручання держави в основу основ — особисту власність громадянина. Та частина, за яку особа не бажає платити митні платежі або яка є державною історичною, національною цінністю (хоча і перебуває у власності особи), може бути передана митниці на відповідальне зберігання при перетині митного кордону. Для цього існує МД-1, яка заповнюється у 3-х примірниках на прикордонній митниці.

Порядок переміщення валюти України і цінностей. Враховуючи стан економіки та фінансову політику держави, Кабінет Міністрів разом з Національним банком України та Держмитслужбою приділяють постійну увагу питанням переміщення через митний кордон України національної валюти (гривні) та всіх іноземних валют. Можна зауважити, що майже щорічно від здобуття Україною економічної та політичної самостійності і незалежності відповідними нормативними актами вказаних державних структур вносяться корективи в розмір і порядок митного оформлення національної та іноземної валюти, що переміщують через митний кордон України фізичні і юридичні особи, які є резидентами України або не є такими.

На час написання навчального посібника ці питання регулювалися постановою Правління НБУ № 238 від 12 липня 2000 p.. «Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів та інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України».

Порядок переміщення іноземної валюти. Громадянам-резидентам дозволяється вивезення іноземної валюти на підставі документів:

• митної декларації, якщо валюта була ввезена із-за кордону, заявлена в МД, що є в наявності;

• довідки Нацбанку, якщо іноземна валюта була отримана в НБУ або у банках, які уповноважені на видачу дозволів на вивезення валюти за кордон.

Без підтвердження джерел походження валюти можна вивезти до 1000 дол. США на 1 особу незалежно від віку.

У разі перетинання кордону громадяни-резиденти і нерезиденти повинні задекларувати в МД наявність іноземної валюти незалежно від суми, чеки, вкладні книжки та інші цінні папери. Громадяни (резиденти і нерезиденти), які виїжджають за кордон з метою туризму та у приватних справах, можуть вивезти 2000 дол. США за дозволом банку та дорожні чеки на суму 5000 дол. США (дозвіл НБУ надається за Ф-1).

Громадяни (резиденти і нерезиденти), що виїжджають у службових справах строком до 30 днів, можуть вивозити еквівалент 30 дол. США на добу, але не більше 9000 дол. США. На транспортні витрати додатково 1000 дол. США.

Громадяни-резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, можуть вивезти 2000 дол. США на підставі дозволу НБУ (на 1 особу незалежно від віку).

Юридичним особам-резидентам (пароплавствам, авіакомпаніям, туристичним організаціям та ін.), що мають власні літаки, судна, дозволяється вивозити командиру (капітану) іноземної валюти до 5000 дол. США для оплати експлуатаційних послуг; тим, які мають власний чи орендований автотранспорт або займаються перевезеннями пасажирів — 1000 дол. США для оплати експлуатаційних послуг.

Передача іноземної валюти дозволяється тільки подружжю при наявності доручення, завіреного нотаріально, і тільки тієї суми, яка заявлена в митній декларації на ввезення.

На суму інвалюти більшу, ніж зазначено вище, необхідний дозвіл НБУ. Строк дії такого дозволу: для фізичних осіб — 1 рік, для юридичних — 1 місяць.

НБУ та Держмитслужба видає спеціальний дозвіл окремим банкам на вивезення (ввезення) інвалюти на суму до 250 000 дол. США.

Якщо громадянин ввозить інвалюти більше ніж 10 000 дол. США, то він зобов'язаний подати митниці документ щодо її походження із заявою на ім'я начальника митниці. На ввезення суми більше ніж 50 000 дол. США необхідний дозвіл НБУ.

 

 

26. Міжнародні поштові відправлення переміщуються через митний кордон України, в тому числі транзитом через територію України, після здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що знаходяться в цих поштових відправленнях.

Підприємства поштового зв'язку України зобов'язані за свій рахунок пред'являти митним органам для здійснення митного оформлення міжнародні поштові відправлення, що переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль і митне оформлення товарів, що переміщуються в міжнародних поштових відправленнях через митний кордон України, здійснюються в місцях міжнародного поштового обміну, які визначаються та обладнуються центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку та інформатизації України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Доставка міжнародних поштових відправлень до місць митного оформлення, їх розпакування і пред'явлення для огляду, перепакування та зберігання здійснюються підприємствами поштового зв'язку України за свій рахунок за участю і під контролем митних органів.

У коментованій статті законодавець врегульовує питання щодо переміщення міжнародних поштових відправлень через митний кордон України.

Відповідно до коментованої статті слід зазначити, що міжнародні поштові відправлення (далі - МПВ) це упаковані та оформлені відповідно до вимог Актів Всесвітнього поштового союзу (далі - ВПС) та Правил надання послуг поштового зв'язку листи (прості, рекомендовані), відправлення з оголошеною цінністю, поштові картки (прості, рекомендовані), бандеролі та спеціальні мішки з позначкою "М" (прості, рекомендовані), дрібні пакети, поштові посилки (звичайні, з оголошеною цінністю), відправлення прискореної пошти з позначкою EMS, які приймаються для пересилання за межі України, надходять до України або переміщуються територією України транзитом операторами поштового зв'язку.

Відповідно до Закону України «Про поштовий зв'язок» оператором поштового зв'язку визнається суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.

Відповідно до ст. 26 вказаного Закону, яка регламентує порядок здійснення митного контролю та митного оформлення міжнародних поштових відправлень, міжнародні поштові відправлення під час переміщення через митний кордон України пред'являються операторами для митного контролю. Митні органи мають право вилучати в установленому законодавством України порядку предмети, заборонені законом до пересилання у міжнародних поштових відправленнях або відправлені з порушеннями митного законодавства України. Оператори не відповідають за ненадання чи неналежне надання послуг поштового зв'язку внаслідок прийняття митними органами рішень щодо поштових відправлень під час здійснення митного контролю.

 

27. Право інтелектуальної власності виникає, як правило, тільки після державної реєстрації результату творчої діяльності у відповідних державних органах. Для об' єктів права промислової власності, а також для засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту така реєстрація є необхідною, для об'єктів авторського права реєстрація є бажаною (вона засвідчує пріоритет створення результату літературно-художньої творчості) і необхідна для реєстрації в подальшому об'єкта інтелектуальної власності у ДМСУ.

2. Право інтелектуальної власності є строковим, тобто воно припиняється з перебігом певного терміну, після чого об'єкт інтелектуальної власності стає суспільним надбанням. За загальним правилом дія авторського права на твір відбувається протягом життя автора та 70 років після його смерті, право на винаходи, корисні моделі - 20 років, право на промислові зразки - 10 років, право на товарні знаки - 10 років після подання заявки на отримання патенту.

3. Об' єкти інтелектуальної власності - це не речі як предмети матеріального світу, а ті ідеї, символи, образи, думки, гіпотези тощо, які виражені в об'єктивній формі - втілені в матеріальних носіях. З погляду на це, об'єкти інтелектуальної власності можливо тиражувати, тобто багаторазово втілювати в матеріальні об'єкти.

4. Автору об'єкта інтелектуальної власності належить два види прав: майнові права та особисті немайнові права. Майнові права можуть передаватися іншим особам, немайнові права відчуженню не підлягають.

5. Діє принцип вичерпання права інтелектуальної власності, тобто автор не може заборонити використання та розповсюдження товару, який містить об'єкт інтелектуальної власності, якщо його правомірно було введено в обіг правовласником шляхом першого продажу (ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг".

6. З переходом права власності наріч до іншої особи, право інтелектуальної власності не переходить до нового власника. Передача прав на об' єкти інтелектуальної власності відбувається в спеціальному порядку.

7. Відчуження права власності відбувається в повному обсязі, тоді як право інтелектуальної власності передається за ліцензійними угодами як у повному обсязі (виключна ліцензія), так і частково з обмеженням по строку, способу використання, території, кількості примірників тощо. Крім того, договори на передачу прав інтелектуальної власності підлягають державній реєстрації так само, як і право інтелектуальної власності.

8. Охорона права інтелектуальної власності в більшості випадків обмежується територією певної держави, де відбулася державна реєстрація (за виключенням загальновідомих товарних знаків).

9. Результати творчої діяльності, що визнаються об' єктами права інтелектуальної власності, є різними за рівнем творчості, цілями створення, характером діяльності і, як наслідок, за правовим режимом виникнення, використання та охорони.

Таким чином, будь-який товар можна розглядати з двох сторін:

o як річ, предмет матеріального світу;

o як результат творчої діяльності, що міститься у цьому предметі, причому в одному товарі можуть міститися кілька об' єктів інтелектуальної власності.

Таким чином, митний контроль за переміщенням товарів, що містять об' єкти інтелектуальної власності можна поділити на два види:

o безпосередній митний контроль, що здійснюється з детальною перевіркою наявності порушень прав інтелектуальної власності на матеріальному носії за умови попереднього надання Інформації правовласником у порядку, передбаченому розділом X МКУ.

o формалізований митний контроль, який здійснюється відповідно до розділів II, III МКУ із дотриманням умов переміщення певних матеріальних носіїв. Ці заходи також спрямовані на захист прав інтелектуальної власності на митному кордоні, але митні органи перевіряють лише формальні ознаки, передбачені законодавством, без перевірки наявності чи відсутності об' єктів прав інтелектуальної власності на цих матеріальних носіях.

Водночас у авторів творів завжди залишається право отримати допомогу митних органів щодо захисту прав інтелектуальної власності шляхом здійснення безпосереднього митного контролю.

 

 

28. У заході взяв участь Жерар Туре – радник Відділу з питань технічного співробітництва СОТ, який зазначив, що ще в 1997 році Секретаріат СОТ прийняв рішення створити мережу обладнаних комп’ютерами інформаційних центрів у найменш розвинених країнах, незважаючи на те, чи є вони членами СОТ.

24 вересня 2002 року в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України проведено перше засідання Спільного комітету Україна – ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі), де обговорені питання розвитку торговельно-економічного співробітництва між країнами-учасницями ЄАВТ та Україною, зокрема у сфері інтелектуальної власності (торговельні аспекти прав інтелектуальної власності). Департамент представляв перший заступник голови Володимир Жаров.

Також відбулося Дванадцяте засідання Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС. Одним з питань порядку денного, на якому була зосереджена увага, посилення ефективності захисту та боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності.

16 жовтня 2002 року при Комітеті Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій відбулося спільне засідання з комітетами з питань промислової політики і підприємництва та з питань аграрної політики та земельних відносин, на якому розглядалися проблеми "Про перспективи вступу України до СОТ". В обговоренні взяв участь перший заступник голови Департаменту Володимир Жаров.

 

 

29. Митний режим відповідно до ч. 16 ст. 1 МК України — сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Імпорт – митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

Згідно цієї статті під митним режимом “імпорт” розуміється митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватись без будь-яких митних обмежень.

Ввезення товарів для вільного обігу без обмеження строку відрізняє митний режим “імпорт” від інших митних режимів (тимчасове ввезення/вивезення, транзит, переробка на митній території України, митний склад тощо), відповідно до яких товари ввозяться на митну територію на певний строк та в подальшому повинні бути вивезенні з території України, або заявлені в інший митний режим.

Для регулювання питань розміщення товарів у режимі “імпорт” використовуються норми митного законодавства, які встановлюють загальний порядок митного контролю та митного оформлення, сплати податків і зборів.

Реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх ввезення на митну територію України вивозяться з цієї території в режимі експорту.

Передусім, коментована стаття МК надає поняття митного режиму реекспорту, з якого зрозуміло, що в цьому режимі переміщуються товари, що:

- мають походження з інших країн. Дана вимога означає, що товари мають бути виготовлені, або перероблені (повністю, частково) в інших країнах і раніше не використовувалися на території України з метою одержання прибутку;

- підлягають вивезенню з митної території України у певний строк. Такий строк складає один рік з дня їх ввезення на митну територію України.

Тимчасове ввезення (вивезення) - митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов'язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Коментована стаття надає поняття митного режиму тимчасового ввезення (вивезення).

Згідно з цим поняттям, обов'язковими підставами переміщення товарів, продукції та транспортних засобів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) є:

- тимчасове користування товарами, продукцією та транспортними засобами іноземного походження на митній території України або товарами, продукцією та транспортними засобами українського походження поза митною територією України;

- наступне їх повернення (ввезення або вивезення);

- не змінення стану товарів, продукції та транспортних засобів;

- правильні умови транспортування.

Відповідно до умов, яких повинна дотримуватися держава, віднесені:

- звільнення від сплати податків під час переміщення в зазначеному митному режимі;

- обмеження застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- встановлення обмежень на ввіз і вивіз певних товарів та інших обмежень. Гарантією дотримання встановленого порядку є надання митним органом дозволу

на розміщення товарів у митному режимі тимчасового ввезення (вивезення) тільки при наданні зобов'язання про зворотне вивезення (ввезення) особою, що переміщує ці товари. А у деяких випадках за умови внесення грошової застави на рахунок митного органу.

Товар, розміщений у режимі тимчасового ввезення (вивезення), повинен бути використаний таким чином, щоб від природного зношення чи втрати він не змінив свій початковий стан, який він мав при ввезенні (вивезенні). Така вимога обмежує можливості користування тимчасово завезених (вивезених) товарів. Проведення будь-яких операцій, пов'язаних з їх переробкою чи обробкою, не допускається.

Під природним зношенням розуміють фізичне старіння, зношення основних засобів - об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням.

Фізичне зношення характеризується зношенням матеріалів, з яких створені основні засоби - об'єкти тимчасового ввезення (вивезення), втратою їх первісних якостей, поступовим зруйнуванням конструкцій.

Відповідно, під природною втратою розуміють повну фізичну втрату первісних якостей основних засобів - об'єктів тимчасового ввезення (вивезення) в процесі їх використання за призначенням.

Дозволяється зворотне вивезення (увезення) тимчасово ввезених (вивезених) товарів однією чи кількома партіями.

При зворотному вивезенні за межі митної території України або зворотному ввезенні на цю територію товари можуть бути пропущені через митний кордон України будь-яким митним органом. При цьому митний орган зобов'язаний повідомити про це митницю оформлення.

 

30. Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

З метою реалізації положень статей 229-242 МК розроблено Порядок застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України (далі - Порядок), затверджений наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 р. №609 (зі змінами та доповненнями).

Дія Порядку поширюється на товари, що ввозяться на митну територію України з метою переробки, і товари, що вивозяться для переробки за межами митної території України.

Коментована стаття розкриває поняття режиму переробки на митній території України. Сутність даного поняття полягає у слідуючому. Це режим, за якого іноземні товари використовуються у встановленому порядку для переробки на митній території країни без ужиття заходів економічної політики і з поверненням сум ввізного мита і податків за умови вивезення відповідно до митного режиму експорту продуктів переробки за межі митної території України.

Вживане у коментованій статті поняття, згідно з вказаним Порядком, слід розуміти таким чином.

Продукти переробки - товари, що утворились унаслідок виконання операцій з переробки товарів, попередньо розміщених у режим переробки на митній території України (за межами митної території України), і визначені як кінцеві товари за зовнішньоекономічним договором.

При ввезенні товарів на переробку на митній території потрібне забезпечення сплати митних платежів у вигляді внесення належних коштів на депозит митного органу, що потім повертаються після закінчення процедури переробки і повернення продуктів переробки. Мита можуть бути повернуті за умови вивезення не пізніше двох років з дня переміщення товару через митний кордон. По закінченні цього терміну вони перераховуються до Державного бюджету.

Переробка товарів на митній території можлива лише за наявності ліцензії. Умовами видачі ліцензії є: можливість ідентифікації в продуктах переробки ввезених товарів і сприяння переробки ввезення продуктів переробки чи використання вітчизняних виробничих потужностей. Ліцензія може бути анульована або відкликана митним органами України у разі порушення власником вимог законодавства стосовно цього режиму. Строк переробки товарів у вказаному режимі встановлюється митними органами, а їх тривалість повинна базуватися на економічно виправданому строку їх переробки та розпорядженні продуктами переробки.

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Коментована стаття розкриває поняття спеціальної митної зони (далі - СМЗ), як виду митного режиму, введеного законодавцем з метою переміщення товарів через митний кордон України та визначеного ст. 185 МК.

У розкритті поняття СМЗ використовуються такі терміни: митний режим, межи митної території України, територія СМЗ, тарифне та нетарифне регулювання.

Відповідно до ст. 1 МК, в якій надано визначення основних термінів та понять, п.16 встановлено, що під митним режимом розуміється сукупність норм, установлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються.

Відповідно до статей 5 та 6 МК межі території СМЗ становлять митний кордон України, тому її територія знаходиться поза межами митної території України і являє собою частину території держави, на якій встановлюються й діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування й дії законодавства України.

Поняття спеціальної економічної зони міститься у ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Відповідно до цієї статті, спеціальна економічна зона -це територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України.

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Коментована стаття надає поняття режиму реімпорту і визначає сутність цього режиму та умови поміщення товарів у цей режим. Зокрема такими умовами є:

- обов'язкове походження товарів з України;

- вивезення цих товарів згідно з митним режимом експорту;

- увезення на митну територію України не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк. Цей строк складає 1 рік (ст. 191 МК);

- увезення товарів саме з метою їх вільного обігу.

Згідно з наказом Держмитслужби України від 07.10.2003 р. №662, реімпорт дозволяється також у тих випадках, коли на митну територію України ввозиться тільки частина раніше експортованої партії товарів.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України в митному режимі реімпорту також іншою особою, ніж та, яка їх експортувала.

Строк, у який дозволяється переміщення товарів через митний кордон України в митному режимі реімпорту, обчислюється з дати їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Товари, що реімпортуються, підлягають санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей тощо.

Особливістю застосування цього режиму є те, що до товарів, що реімпортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі і з увезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Коментована стаття надає поняття митного режиму експорту.

Під експортом розуміється вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України, тобто сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Особливістю застосування режиму експорту є те, що товари вивозяться за межі митної території України:

1) для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення;

2) без установлення умов їх використання за межами митної території України.

Знищення або руйнування - митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України. Такий дозвіл митним органом не видається, якщо знищення товарів може завдати істотної шкоди навколишньому природному середовищу, а також в інших випадках, що визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи спільно з іншими органами державної влади, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

 

31. Експорт - митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі митної території України для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення на цю територію та без встановлення умов їх використання за межами митної території України.

Коментована стаття надає поняття митного режиму експорту.

Під експортом розуміється вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України, тобто сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.

Особливістю застосування режиму експорту є те, що товари вивозяться за межі митної території України:

1) для вільного обігу без зобов'язання про їх повернення;

2) без установлення умов їх використання за межами митної території України.

Реімпорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з України та вивезені за межі митної території України згідно з митним режимом експорту, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк ввозяться на митну територію України для вільного обігу на цій території.

Коментована стаття надає поняття режиму реімпорту і визначає сутність цього режиму та умови поміщення товарів у цей режим. Зокрема такими умовами є:

- обов'язкове походження товарів з України;

- вивезення цих товарів згідно з митним режимом експорту;

- увезення на митну територію України не пізніше, ніж у встановлений законодавством строк. Цей строк складає 1 рік (ст. 191 МК);

- увезення товарів саме з метою їх вільного обігу.

Згідно з наказом Держмитслужби України від 07.10.2003 р. №662, реімпорт дозволяється також у тих випадках, коли на митну територію України ввозиться тільки частина раніше експортованої партії товарів.

Товари можуть переміщуватися через митний кордон України в митному режимі реімпорту також іншою особою, ніж та, яка їх експортувала.

Строк, у який дозволяється переміщення товарів через митний кордон України в митному режимі реімпорту, обчислюється з дати їх фактичного вивезення за межі митної території України.

Товари, що реімпортуються, підлягають санітарно-епідеміологічному, ветеринарному, фітосанітарному, радіологічному, екологічному контролю, контролю за переміщенням культурних цінностей тощо.

Особливістю застосування цього режиму є те, що до товарів, що реімпортуються, не застосовуються заходи нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі і з увезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

З метою оподаткування до імпорту та реімпорту також прирівнюється:

- увезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке увезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів;

- поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів);

- поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу

Переробка на митній території України - митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту.

З метою реалізації положень статей 229-242 МК розроблено Порядок застосування митних режимів переробки на митній території України та переробки за межами митної території України (далі - Порядок), затверджений наказом Державної митної служби України від 13.09.2003 р. №609 (зі змінами та доповненнями).