Перша медична допомога при болях у ділянці серця

При виникненні гострого болю в ділянці серця хворий повинен:

- терміново припинити роботу, сісти або лягти;

- розстебнути комірець і ремінь;

- покласти під язик таблетку нітрогліцерину або валідолу, прий­няти 30 крапель валокордину або корвалолу і 0,25 або 0,5 аспірину;

- якщо після цього біль зберігається протягом 5 хв, необхідно прий­няти другу таблетку нітрогліцерину під язик, попросити домашніх або співпрацівників викликати карету «Швидкої допомоги».

Ті, хто знаходиться поруч із хворим, повинні:

- не залишати людину з болями в ділянці серця одну;

- забезпечити їй приплив свіжого повітря;

 

- в очікуванні лікаря поставити хворому два гірчичники на ді­лянку груднини, надати йому напівсидяче положення і, якщо він у
свідомості, ноги занурити по щиколотки в таз із гарячою водою;

- якщо зупинилося серце й порушилося дихання, потрібно, не че­каючи лікаря, починати проводити весь комплекс серцево-легеневої
реанімації, включаючи закритий масаж серця та штучну вентиляцію
легенів.

Запам'ятайте: натискання на груднину проводять з частотою 60-80 разів на хвилину, штучне дихання (вдих) способом «із рота в рот» або «із рота в ніс» через складену вдвічі марлю. Серцево-легеневу реаніма­цію слід проводити в такому ритмі до появи в потерпілого самостійного дихання й пульсу або до прибуття карети «Швидкої допомоги».

Непритомність

Непритомність - раптове короткочасне потьмарення свідомості, зумовлене різким зменшенням приливу крові до головного мозку.

Причини: надмірні переживання, переляк (коли людина бачить кров); сильний біль, хвороби серцево-судинної і нервової систем; пере­втома; виснаження; перебування в задушливому приміщенні, де мало повітря (особливо при підвищеній температурі повітря; при позаматко­вій (трубній) вагітності, гострій шлунково-кишковій кровотечі; вини­кає у людей, які вживають препарати, що знижують артеріальний тиск, особливо при переході з горизонтального у вертикальне положення (при множинному варикозному розширенні вен на нижніх кінцівках).

Симптоми: раптово виникає сильна слабкість, зівота; шкірні по­криви бліді, холодний піт; нудота і блювання; потемніння в очах; пульс сповільнюється до 40-50 уд. за 1 хв; дихання прискорене; запаморо­чення.

Перша медична допомога: покласти людину на спину з трохи опу­щеною головою і піднятими ногами (на 15 см); розстебнути комір, роз­слабити пояс, забезпечити доступ свіжого повітря (відчинити кватирку, вікно тощо); дати понюхати вату, змочену розчином аміаку (нашатир­ного спирту); збризкати обличчя холодною водою; у тяжких випадках відправити до лікувального закладу.

Колапс

Колапс - порушення кровообігу внаслідок гострої судинної не­достатності. Причини виникнення колапсу майже ті ж самі, що й не­притомності. Серед них виділяють різку зміну положення тіла, силь­ний біль, отруєння снодійними, застосування заспокійливих засобів, при виснаженні, туберкульозі та інших захворюваннях виникає різкий спад тонусу переважно дрібних судин. Це призводить до розширення та переповнення їх кров'ю. Але розширюються переважно судини че­рез порожнини, які іннервуються черевним сплетенням. У свою чергу кровопостачання судин головного мозку, ендокринних залоз, шкіри, м'язів різко зменшується. Внаслідок такого перерозподілу крові падає артеріальний тиск, зменшується хвилинний об'єм крові.

Але найчутливішою до кисневого голодування (гіпоксії) є централь­на нервова система, тому основним проявом гострої судинної недо­статності є порушення свідомості.

Симптоми: початок не такий гострий, як при непритомності. Починається з відчуття загальної слабкості, запаморочення, шуму у ву­хах. Хворий покривається холодним липким потом. Артеріальний тиск падає, зменшується частота серцевих скорочень, кількість виділення сечі (діурез). Зазвичай колапс має короткотривалий перебіг.

Перша медична допомога. Необхідно хворого покласти без по­душки, з трохи піднятими нижніми кінцівками, прикласти до ніг гріл­ку. На ноги накласти стискаючі пов'язки, починаючи від ступнів до колін для збільшення приливу крові до головного мозку. Негайно ви­кликати карету «Швидкої допомоги».

Гіпертонічна криза

Гіпертонічна хвороба - це окреме самостійне захворювання, го­ловним симптомом якого є підвищення артеріального тиску, зумовлене нервово-функціональними розладами регуляції судинного тонусу. Для гіпертонічної хвороби характерні періодичні загострення - гіпертоніч­ні кризи, під час яких усі основні симптоми набувають різко вираже­ного характеру.

Гіпертонічна криза характеризується раптовим підвищенням АТ, що супроводжується сильним головним болем, запамороченням, відчуттям жару або, частіше, ознобом, пітливістю, серцебиттям, не­рідко виникають біль у ділянці серця, нудота, блювання, розлади зору та інші симптоми. Під час кризи хворі збуджені, перелякані або в'ялі, сонливі, загальмовані. У тяжких випадках хворі можуть непритомніти. Відбувається прискорення частоти пульсу, артеріальний тиск різко під­вищується. У пізніх стадіях гіпертонічної хвороби, коли вже наявні ор­ганічні зміни в судинах, під час кризи можуть виникнути розлади моз­кового кровообігу, інфаркт міокарда, крововилив у мозок - інсульт.

Перша допомога. Треба забезпечити хворому фізичний і психічний спокій, постільний режим, тишу. В приміщені, де перебуває хворий, світло не повинно бути яскравим. До ніг кладуть грілки або ставлять гірчичники, до голови кладуть пухир із льодом або холодні примочки, які періодично змінюють.

Хворому дають препарати, які знижують артеріальний тиск. У разі відсутності ефекту викликають карету «Швидкої допомоги».

Нейроциркуляторна дистонія

Нейроциркуляторна дистонія - це функціональне неврогенне за­хворювання системи кровообігу, важливою клінічною й патогенетичною особливістю якого є лабільність і зниження артеріального тиску нижче від 100/60 мм рт. ст. у чоловіків і нижче від 95/60 мм рт. ст. у жінок.

Судинний тонус має важливе значення для життєдіяльності орга­нізму, тому що середній тиск є константою, яка забезпечує рух крові по судинах.

Причиною розвитку нейроциркуляторної дистонії є тривале пси­хоемоційне напруження, а в окремих випадках - психічна травма, за­крита травма головного мозку. Сприяють виникненню захворювання порушення харчування, перенесені в дитинстві та юнацькому віці ін­фекційні хвороби, вогнищева інфекція, зокрема хронічний тонзиліт (запалення піднебінних мигдаликів), спадкова схильність, ендокринні порушення. Велика роль професійних чинників: високої температури повітря, шуму, тривалої дії малих доз іонізуючого й неіонізуючого ви­промінювань, деяких хімічних агентів, надмірного фізичного наванта­ження під час спортивних тренувань.

Більшість науковців переконує, що виникнення гіпотензії зумов­люють неврогенний механізм при поєднанні гуморальних (рідких вну­трішніх середовищ організму) і нервово-вегетативних порушень.

Механізм розвитку нейроциркуляторної дистонії включає кірковий невроз. У дітей та молодих людей він спостерігається на тлі: 1) алімен­тарного виснаження; 2) перенесення захворювань; 3) нервово-психіч­них травм; 4) перевантаження нервової системи.

При цьому переважно настає виснаження кіркових центрів, осла­блення збудливості, гальмівний процес посилюється і поширюється на підкірку, де закладені вищі судинно-рухові центри.

Зазначені зміни мають функціональний, минущий характер, а тому нейроциркуляторну гіпотензію, як і гіпертензію, слід розглядати як не­вроз центрів, що розвивається внаслідок порушення кіркових процесів.

Нейроциркуляторна дистонія частіше виникає в осіб віком 20-40 ро­ків. У 50 % хворих в анамнезі є вказівки про психічні травми, нерво­ві перевантаження, перенесену контузію, різні інфекції. Це особи, які мало займаються фізичною працею.

Скарги: головний біль різних локалізацій, інтенсивності й трива­лості — 60 % випадків, запаморочення (наслідок кисневого голодуван­ня), загальна слабкість, потемніння в очах при швидкому вставанні, дратівливість, зниження пам'яті, неприємні відчуття в ділянці серця, серцебиття внаслідок негативних емоцій, похолодіння й оніміння верх­ніх і нижніх кінцівок, пітливість.

Профілактика й лікування нейроциркуляторної дистонії гіпотоніч­ного типу включають такі заходи:

- зміцнення нервової системи;

- врегулювання робочого дня;

- правильне чергування праці й відпочинку;

- раціональне харчування;

- заняття фізкультурою і спортом;

- свіже повітря (холодні обтирання):

- боротьба зі шкідливими звичками (вживанням алкоголю, тютюнопалінням);

- гіпнотерапія (після 2—4 сеансів стан поліпшується);

- фізіотерапія - душ, іонофорез кальцію;

- засоби, які «тонізують» ЦНС (кофеїн, жень-шень, лимонник).