А-т дані статевих органів бугаїв. Підготовка биків-пробників. Кастрація бугаїв.

У бугаїв сім’яники лежать у порожнині мошонки вертикально відносно їх довгої осі, великою кривизною краніально, головка придатка знаходиться зверху, хвіст — внизу. Відносно довгий сім’яний канатик витончений у верхньому відділі, а внизу його судинний конус значно потовщений. Це обумовлено особливостями структури внутрішньої сім’яної артерії. Вона в самців великої рогатої худоби є біспіральною. Зі збільшенням діаметра її основних спіралей донизу сумою вторинних спіралей забезпечу ється поступове потовщення судинного конуса. У техніці кастрації це має велике значення.

Показання. Кастрація бугаїв — це не тільки економічно вигідна операція, алей необхідна з метою профілактики ряду захворювань (статевий травматизм, D-гіповітаміноз тощо), а також з лікувальною метою (орхіт, водянка загальної піхвово ї оболонки тощо). Ефективність кастрації залежить від віку кастрованої тварини, породи й способу утримання. Так, бугаїв симентальської породи при безприв’язному утриманні й забої в 12-місячному віці необхідно каструвати в 5—7 міс. при масі тіла 150—160 кг. Економічна мета пов’язана з отриманням більшої кількості м’ясної продукції, а також з підвищенням її якості. Фіксація. Багато лікарів ветеринарної медицини каструють бугаїв у стоячому положенні в стійлі. Бугаїв віком один рік і старших необхідно каструвати в лежачому положенні.Фіксація великих бугаїв повинна бути надійною, а помічники добре підготовленими. Кінцівки зв’язують разом або праву тазову кінцівку підтягують до грудної клітки й фіксують у замок, як у жеребця, а грудні й ліву тазову зв’язують разом. Бугаїв, яких оперуватимуть у лежачому положенні, необхідно витримувати 24 год на голодній дієті, тому що наповнений рубець тисне на діафрагму, що веде до погіршення дихання. Знеболювання. У товщу сім’яника або сім’яний канатик ін’єктують по 10 мл 4 %-ного розчину новокаїну. При кастрації агресивних бугаїв їм уводять нейролептик. Техніка операції. Бугаїв каструють кривавим або безкровним (перкутанним) методами,нині — найчастіше безкровним. Після застосування останнього в післяоперац ійний період ускладнень практично не буває, а сім’яники, що розсмоктуються, виконуютьроль тканинної стимуляції.

Кривавий метод кастрації

З кривавих методів найчастіше застосовують відкритий. Це пояснюється тим, що в бугаїв дуже рідко зустрічаються аномалії сім’яників і пахвинного каналу. Крім того, пахвинний канал дуже довгий, що попереджує грижоносійство. Способів розрізу мошонки є кілька: 1) ампутація дна мошонки на висоті 2—3 см, через що з розрізу випинаються обидва сім’яники, які покриті загальноюпіхвовою оболонкою (загальна піхвова оболонка має велику щільність, тому зісковзає з-під розрізу ножицями); цей розріз є зручним при закритому методі кастрації, особливо молодих бугаїв; 2) розтин дна мошонки поперек її шва; 3) поздовжнійкраніальний розріз, яким розсікають і дно мошонки. Найраціональнішими є поперечний розріз дна мошонки (у молодих бугаїв) і поздовжній краніальний (у дорослих бугаїв)! Ампутацію дна мошонки не слід застосовувати, коли оперують у несприятливий період року (через небезпеку забруднення рани)!Відкритий спосіб кастрації. Для того, щоб зробити розріз мошонки, хірург захоплює її в ділянці шийки разом із сім’яниками лівою рукою й відтягує назад, напружуючи шкіру на сім’яниках. Розріз мошонки найбільш раціонально виконувати на краніальній поверхні (по великій кривизн і сім’яника, тому що рани спереду більш захищені від забруднення!), відступивши від шва мошонки 1—1,5 см. Крім того, в цій ділянці легко зробити розріз загально ї піхвової оболонки; на каудальній поверхні цьому заважає притиснутий до неї в момент фіксації сім’яника його придаток. Довжина розрізу повинна відповідати розміру сім’яника. Обов’язковою умовою є розтин дна мошонки, щоб кров і ексудат після операції не накопичувалися в порожнині мошонки! Звільнений сім’яник витягують з порожнини мошонки, розсікають перехідну зв’язку, розривають брижу й на найтоншій ділянці сім’яного канатика накладають лігатуру із шовку № 6. Кінці лігатури зав’язують морським або хірургічним вузлом. Першу петлю вузла старанно й поступово затягують у 2—3 прийоми з інтервалом у 2—3 сек, щоб нитки глибоко занурилися в тканини, достатньою мірою витіснивши рідкі елементи їхнього складу. Другу петлю вузла зав’язують при натягнутих кінцях лігатури, запобігаючи розслабленню затягнутої першої петлі. Після цього сім’яний канатик перетинають ножицями, відступивши нижче лігатури на 1 см. Кінці лігатури притримують у цей момент у руці й перевіряють якість лігування, після чого відсікають її кінці, відступивши від вузла також 1 см! Необґрунтовано також залишати довгу куксу (2—2,5 см) сім’яного канатика, тому що це сприяє розвитку інфекції! Сім’яники у бугаїв можна також відділяти емаскулятором. Останній накладають перпендикулярно до оголеного сім’яного канатика, на найтоншій його ділянці, ріжучоюповерхнею (гвинтом) до сім’яника. Ручки інструмента повільно стискають, нарощуючи силу тиску, доки сім’яник не відокремиться повністю. Тупою частиною інструмента кукса сім’яного канатика затискується. Інструмент витримують стиснутим на куксі 3—5 хв. Потім із порожнини мошонки стерильним тампоном видаляють згустки крові й рану присипають трициліном або сумішшю стрептоциду та йодоформу. Деякі автори рекомендують каструвати бугая відкритим методом “на відрив”. Але при такій маніпуляції важко зафіксувати товстий сім’яний канатик через шкіру вділянці шийки мошонки, особливо при кастрації в стоячому положенні. Внаслідок цього виникають розриви та розшарування тканин пахвинного каналу, що часто призводить до евентрації органів черевної порожнини після кастрації.

Безкровний (перкутанний) метод кастрації.

До нього належать багато способів, що ґрунтуються на використанні різних законструкцією щипців, а при деяких — лігатур або металевих дужок. Кастрація зазначеними способами полягає в порушенні кровообігу й іннервації сім’яників шляхом порушення цілісності тканин сім’яного канатика в ділянці судинного конуса через шкіру. Залишені після цієї операції в порожнині мошонки сім’яники в подальшому поступово розсмоктуються й як аутобіостимулятори тривалий час діють на організм оперованих тварин, сприяючи збільшенню приростів маси тіла. Фіксація. При кастрації цими методами бугаїв фіксують у стоячому положенні. Знеболювання не застосовують.

Перкутанний метод кастрації за допомогою спеціальних щипців.

Бугаїв цим методом каструють за допомогою щипців І. О. Телятникова, Бурдіццо-Бабі, М. А. Ханіна, І. А. Тинибекова, Е. М. Круковського, а також К. Г. Галенського та І. А. Глушко. У ділянці шийки мошонки пальпують сім’яний канатик, відтискують його в латеральний бік й щільно обтягують шкірою мошонки. Біля головки придатка сім’яника на сім’яний канатик (ділянка судинного конуса) накладають щипці й різко, із силою стискають ручки. При цьому відчувають характерний хрускіт, що свідчить про якість виконання операції. Кров з великою силою вдаряє у вигини кровоносних судин і відбувається їх розрив (виникає гідродинамічний ефект). Однак ручки щипців продовжують стискувати із зусиллям, що не послаблюється, 5 сек. Після цього ручки розводять в боки й щипці переміщують вище на 1,5 см. Таким же способом повторюють розміжчення сім’яного канатика і таку ж маніпуляцію виконують і на другому сім’яному канатику. Серозна оболонка, що покриває сім’яний канатик, у більшості випадків залишається неушкодженою. Під нею на місці розміжченого сім’яного канатика утворюється гематома, яку легко пропальпувати через 5—10 хв після кастрації. Через 12—18 год на місці накладання інструмента розвивається набряк, який зникає через 7—10 днів. Сім’яники розсмоктуються протягом 5—8 міс. Через 30—45 днів оперованих тварин досліджують, проводячи пальпацію сім’яників. Якщо вони не стали горбистими й не зменшилися в розмірі, у цьому випадку кастрацію повторюють, але вже кривавим методом.

Штучний крипторхізм.

Операцію виконують у бугайців 1,5—2-місячного віку. Сім’яники максимально притискують до пахвинного каналу й вони не розвиваються, але інкреція невеликої кількості тестостерону сприяє інтенсивному розвитку тіла тварини. Після притискування обох сім’яників до пахвинних каналів, на мошонку нижче тестикулів накладають гумове кільце за допомогою еластратора (ампутатора). Через 15 днів частина мошонки нижче кільця некротизується й відпадає, а сім’яники залишаються біля пахвинних каналів.