Соціально-психологічні методи менеджменту поділяються на соціальні та психологічні.

Механізм використання соціальних методів включає: соціальні дослідження або виявлення проблем і напрямів впливу; соціальне планування або розробку конкретних способів впливу на людей; соціальне регулювання або розв'язання виявлених проблем і реалізацію визначених способів впливу на людей.

Психологічні методи використовуються з метою гармонізації взаємовідносин працівників фірм і встановлення найсприятливішого психологічного клімату. До них належать: гуманізація праці (ліквідація монотонності, колірне забарвлення приміщень і устаткування, використання спеціально підібраної музики); психологічне спонукання (заохочення творчості, ініціативи і самостійності); задоволення професійних інтересів, підвищення творчого змісту праці; розробка мети за психологічними характеристиками і розвиток необхідних психологічних рис; комплектування малих груп за критерієм психологічної сумісності працівників; установлення нормальних взаємовідносин між керівниками і підлеглими.

41. Способи моделювання

Модель — це відображення в схемі, формулі, взірці тощо характерних ознак об’єкта, який досліджується.

Необхідність застосування моделей пояснюється такими причинами: - складністю реального світу, виробничо-господарської діяльності; - наявністю багатофакторних залежностей при розв’язанні управлінських задач; - необхідністю експериментальної перевірки альтернативних управлінських рішень; - доцільністю орієнтувати управління на майбутнє.

Вирізняють такі моделі:

- фізичні — відображають збільшення або зменшення опису об’єкта;

- аналогові — ведуть себе так, як реальні об’єкти, але зовнішньо вони не подібні до них;

- математичні — тут використовують символи для опису властивостей або характеристик об’єкта. способи моделювання:

1 .) Теорія ігор. Моделює вплив прийнятого рішення на конкурентів.

2 ) Теорія черг. Визначає оптимальне число каналів обслуговування щодо потреби в них. 3) Моделювання управління запасами. Визначає час розміщення замовлень, їхню кількість, обсяг готової продукції на складі.

4). Лінійне програмування. Забезпечує оптимальний спосіб розподілу ресурсів при наявності конкретних потреб.

5). Імітаційне моделювання. Дає практичний спосіб застосування моделі замість реальної системи

6 ) Економічний аналіз, тобто метод оцінки витрат та економічних вигод

7 ). Платіжна матриця. Це статистичний метод, який дає змогу з кількох варіантів вибрати найбільш оптимальний.

8). Дерево рішень. Являє собою схематичне відображення дій у менеджменті з урахуванням фінансових результатів ймовірності отримання їхнього позитивного значення, можливості порівняння альтернатив.

9 ). Прогнозування моделювання майбутніх управлінських ситуацій.

 

 

42. Стилі керівництва

Стиль керівництва, який характеризує певного лідера, залежить від обсягу делегування повноважень, використовуваних типів влади, турботи про людські стосунки і виконання завдань організації тощо. Авторитарне керівництво - авторитарний керівник має достатню владу, щоб нав’язати свою волю виконавцям

«теорія X»:

а)люди спочатку не люблять працювати і за будь-якої можливості уникають роботи;

б) у людей відсутнє честолюбство, і вони намагаються уникнути відповідальності, згідні на те, щоб ними керували;

в)понад усе люди хочуть бути захищеними;

г) щоб примусити людей працювати, слід використовувати примус, контроль погрози.

теорією Мак-Грегора:

а)якщо умови праці прийнятні, то люди візьмуть на себе відповідальність, будуть до неї прагнути;

б)якщо люди залучені до цілей організації, то вони будуть використовувати самоуправління і самоконтроль;

в)залучення є функцією винагороди, спрямованої на досягнення цілі;

г)здібність до творчого розв’язання проблем трапляється часто, але інтелектуальний потенціал середньої людини використовується тільки частково.

Демократичний стиль - високим рівнем децентралізації повноважень, вільним прийняттям рішень і виконанням завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників. Ліберальне керівництво- -базується на майже повній свободі у визначенні своїх цілей і контролі своєї власної роботи. Його можна розглядати як різновид демократичного стилю.

 

43. Стресові ситуації і управління ними

Види стресу:

1) фізіологічними;

2) психологічними;

3) інформаційний;

4) управлінський;

5) емоційний.

Джерела стресових ситуацій:

1.особливості трудового про­цесу;

2. положення індивіда в органі­зації;

3. службові конфлікти, неспри­ятливий морально-психологічний клімат у колективі;

4. труднощі узгодження служ­бових і сімейних відносин.

У багатьох випадках має місце одночасна дія декількох цих фак­торів. Для керування стресом необхі­дно ретельно проаналізувати си­туацію, виявити фактори, його що породжують, і визначити, які з них піддаються цілеспрямова­ному впливу.

Основні психологічні способи керування стресами.

1. Вольовий контроль за станом свого організму

2. Свідома зміна процесів сприйняття й оцінки ситуації. Ви­діляють: заперечення; витиснення; прий­няття обставин такими, які вони є, заміщення недосяжної мети до­сяжної, більш доступної; раціона­лізацію.

3. Емоційно-психологічна роз­рядка за допомогою зліз, розмови зі співчуваючими обличчями.

4. Зміна позиції стосовно проб­леми у виді зниження вимог і претензій до себе й іншим.

 

45. Сутність оптимізації рішень у менеджменті та зміст «наука управління»

Раціональні рішення визначаються в процесі оптимізації. Під оптимізацією управлінських рішень розуміють вибір найбільш ефективного варіанта рішення із можливих альтернатив. Використовується для того, щоб розв’язати ті задачі, які ставляться для розв’язування оптимізації раціональних рішень.

- регулювання транспортних потоків у містах;

- оптимізація графіку руху в аеропортах;

- складання розкладу при розв’язанні різних задач;

- управління запасами на підприємствах, в організаціях;

- розробка нових видів продукції;

- розподіл витрат на рекламу різних видів продукції;

- оптимізація чисельності допоміжного персоналу в структурі управління

- планування матеріального забезпечення та постачання

- розподіл обладнання для різних видів виробництва

- розподіл трудових ресурсів

- розкрій матеріалу (листового металу,тканини);

- оптимізація обсягів виробництва та послуг

Наука управління як механізм оптимізації може реалізуватися за допомогою

застосування наукового методу;

використання системної оптимізації;

застосування моделей

Використання моделей дає змогу приймати рішення, при обґрунтуванні яких враховуються всі фактори і альтернативи, що виникають у складних умовах виробничо-господарської діяльності. Тому моделювання розглядають як найефективніший спосіб оптимізації управлінських рішень.

 

Сутність менеджменту.

термін менеджмент вживається для визначення сукупності методів і форм управління виробництвом з метою одержання прибутку як основної цілі підприємницької діяльності.

менеджмент означає наявність і функціонування специфічного органу підприємства, що уособлює його керівництво. Мета його полягає у вмінні бачити цілі, визначати способи їх досягнення, узгоджувати для цього дії людей.

Організаційна структура управління має суттєві відмінності для кожної з фірм. Вона може бути побудована за вертикальним або за горизонтальним принципами.

Вищий рівень управління ТОР - вирішує питання стратегічного менеджменту - управління фінансами, вибору ринків збуту, розвитку підприємства.

Середній рівень управління (функціональний) - вирішує питання оперативного управління відповідно до функцій менеджменту. Нижній рівень управління - менеджери знаходяться у безпосередньому контакті з працівниками-виконавцями, вирішують конкретні питання.

Організаційна структура управління в малому та середньому підприємництві будується за горизонтальним принципом -зосередження зусиль усіх без винятку менеджерів на вирішенні конкретної задачі, на успіхові фірми як єдиної системи.

Менеджмент поєднує спільні риси із регіональними та національними особливостями. Згідно з таким поділом розрізняють три основні моделі:

американську (спрямована на особистий успіх у досягненні результатів підприємницької діяльності, схильна до ризику, практицизму),

з ахідноєвропейську (цінується вміння використовувати інституційні основи побудови системи управління, індивідуалізм, обмежений певними структурними ланками)

японську (спирається на індивідуальний успіх, що базується на колективних зусиллях, постійних нововведеннях.)

47. Сутність організаційних перемін та управління ними.

Зміни в середині організації, як правило, - це реакція на зміни у зовнішньому середовищі. Це зміна організаційної структури, продукції, технології, кадрів, повноважень, правил, стратегії тощо. Всі зміни взаємопов´язані між собою.

Говорячи про зміни в організації, мається на увазі рішення керівника змінити одну або більше внутрішніх перемінних в організації, структурі, завданнях, технології та людському факторі. Приймаючи такі рішення, керівництво повинно бути проективним або реактивним, тобто самопроявляти активність або реагувати на вимоги ситуації. Зміни, які приймаються для виправлення помилки, що виявлена системою контролю, - типова реактивна дія. Дія, прийнята для того, щоб відреагувати на надану оточенням можливість, навіть якщо не існує фактичної проблеми, буде дією проактивною.

Зміни призводять до нововведень, які найчастіше спричиняють:

• оцінку та зміну мети організації;

• зміну структури, тобто розподілу повноважень;

• зміну техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів

Структурні зміни як частина організаційного процесу відносяться до змін у системі розподілу повноважень і відповідальності, в координаційних та інтеграційних механізмах, у поділі на відділи, в управлінській ієрархії, комітетах і ступені централізації.

Люди. Зміни в людях допускають модифікацію можливих установок або поведінки персоналу організації. Це може захопити технічну підготовку, підготовку до міжособового або групового спілкування, мотивацію, лідерство, оцінку якості виконання роботи.

Управління змінами. Американський науковець Грейнер розробив модель процесу управління організаційними перемінами.

Шість етапів моделі

Етап 1. Тиск і спонукання - керівництво повинно усвідомити необхідність змін.

Етап 2. Посередництво і переорієнтація уваги.

Етап 3. Діагностика та усвідомлення - керівництво збирає відповідну інформацію, визначає істинні причини виникнення проблем, які вимагають змін існуючого становища.

Етап 4. Знаходження нового рішення і обов’язки щодо його виконання.

Етап 5. Експеримент і виявлення.

Етап 6. Підкріплення і згода - необхідно мотивувати людей, щоб вони прийняли ці зміни.

 

48. Сутність конфлікту та управління конфліктною ситуацією в організації.

Конфлікт - це відсутність згоди між двома або більше сторонами, що можуть бути конкретними особами або групами.