Виявлення та влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Особливої уваги в забезпеченні гармонійного становлення кожної окремої дитини як особистості потребують питання щодо влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Відповідно до статті 20 Конвенції ООН про права дитини 1989 року дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена свого сімейного оточення, має право на особливий захист і допомогу, яка надається державою. У статті 52 Конституції України вказано, що утримання та виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу. Загальні засади правового регулювання виявлення та влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначені, насамперед, СК України, Законом України від 13.01.2005 року «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», Законом України від 26.04.2001 року «Про охорону дитинства», Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, якою був затверджений Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини.

Вирішення питань щодо влаштування дітей, які залишилися без піклування батьків, забезпечують органи опіки та піклування, якими є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Ці органи відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, застосування відповідних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, соціального захисту і захисту особистих, майнових, житлових прав та інтересів дітей, притягнення до відповідальності осіб, які порушують права дитини, надання письмової згоди або заперечення на відчуження нерухомого майна (у тому числі житла) та іншого майна, власником якого є дитина. Органи опіки та піклування мають право перевіряти умови влаштування, утримання, виховання, навчання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, можуть переводити дітей, життю та здоров’ю (у тому числі психічному) яких загрожує небезпека, до інших форм влаштування дітей.

Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладено на служби у справах дітей. Служба у справах дітей:

— бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів;

— оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

— оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

— здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

— здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

— здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, така ко-місія є консультативно-дорадчим органом, який утворює голова районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради. Основним завданням комісії є сприяння забезпеченню реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, сімейне виховання та всебічний розвиток. Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

1) розглядає та подає пропозиції до індивідуального плану соціального захисту дитини, яка опинилася у складних життєвих обставинах, дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

2) розглядає питання, у тому числі спірні, які потребують колегіального вирішення, зокрема:

— реєстрація народження дитини, батьки якої невідомі;

— надання дозволу бабі, діду, іншим родичам дитини забрати її з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я, якщо цього не зробили батьки дитини;

— позбавлення та поновлення батьківських прав;

— вирішення спорів між батьками щодо визначення або зміни прізвища та імені дитини;

— вирішення спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини;

— участь одного з батьків у вихованні дитини;

— побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав;

— визначення форми влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

— встановлення і припинення опіки, піклування;

— утримання і виховання дітей у сім’ях опікунів, піклувальників, прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу та виконання покладених на них обов’язків;

— збереження майна, право власності на яке або право користування яким мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування;

— розгляд звернень дітей щодо неналежного виконання батьками, опікунами, піклувальниками обов’язків із виховання або щодо зловживання ними своїми правами;

— інші питання, пов’язані із захистом прав дітей.

Комісію очолює голова районної, районної у містах Києві

та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради. До складу комісії на громадських засадах входять керівники структурних підрозділів районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради, центрів соціальних служб у справах сім’ї, дітей та молоді, заступники керівників територіальних органів МВС та Мін’юсту, а також працівник служби у справах дітей, який виконує обов’язки секретаря комісії. Основною організаційною формою діяльності комісії є її засідання, які проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць. Засідання комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як дві третини загальної кількості її членів. До участі у засіданнях комісії можуть запрошуватися представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які беруть безпосередню участь у вирішенні долі конкретної дитини, з правом дорадчого голосу. Комісія у межах своєї компетенції приймає рішення, організовує їх виконання. Рішення комісії приймається відкритим голосуванням простою більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Організаційним забезпеченням діяльності комісії займається відповідна служба у справах дітей.

Особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов’язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради, до яких надійшло повідомлення про дитину, яка залишилася без батьківського піклування, повинні з’ясувати місце знаходження дитини, її вік, відомості про батьків або осіб, які їх замінюють, обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування, прізвище, ім’я, по батькові та адресу особи, від якої надійшло повідомлення, та отримати іншу інформацію, що має істотне значення. Сільський, селищний голова або інша уповноважена особа виконавчого органу сільської, селищної ради протягом доби після надходження інформації про дитину, яка залишилася без батьківського піклування, передає її службі у справах дітей.

Служба у справах дітей, а у разі, коли дитина виявлена на території села, селища, — виконавчий орган сільської, селищної ради разом із працівниками органів внутрішніх справ та охорони здоров’я протягом доби після надходження повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, проводять обстеження умов її перебування, стану здоров’я та з’ясовують обставини, за яких дитина залишилася без батьківського піклування. Якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. За результатами обстеження умов перебування дитини складається акт, в якому зазначають дату, місце проведення обстеження, відомості про дитину, її батьків, інших осіб, з якими вона проживає, умови утримання дитини та стан її здоров’я, за яких обставин та з яких причин дитина залишилася без батьківського піклування, а також заходи, що були вжиті для захисту прав дитини. Обстеження умов перебування не проводиться у випадку, коли дитина перебуває у закладі охорони здоров’я, притулку для дітей служби у справах дітей, центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

Якщо під час обстеження умов перебування дитини підтвердився факт залишення дитини без батьківського піклування, служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради протягом одного дня забезпечують тимчасове влаштування такої дитини. Тимчасове влаштування дитини, яка залишилася без батьківського піклування, у межах своєї компетенції здійснюють служба у справах дітей за місцем виявлення дитини та кримінальна міліція у справах дітей органів внутрішніх справ. Дитина, яка залишилася без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована у притулок для дітей служби у справах дітей (далі — притулок), центр соціально-психологічної реабілітації дітей (далі — центр), соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко), заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (медичні, навчальні, виховні заклади, заклади й установи органів праці та соціального захисту населення, в яких проживають діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування), сім’ї.

Тимчасове влаштування дитини до притулку, центру, соціально-реабілітаційного центру (дитячого містечка) здійснюється за направленням служби у справах дітей. Влаштування дитини до притулку можливе також на підставі акта кримінальної міліції у справах дітей про доставляння дитини до притулку. Відповідно до Закону України від 19.06.2003 року «Про соціальні послуги» тимчасовий притулок для неповнолітніх — це організація тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей, позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорсткості, насильства або з інших причин потребують соціального захисту.

Дитина, у якої є родичі або інші особи, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) і які бажають залишити її на виховання у своїй сім’ї, може перебувати у їхній сім’ї до прийняття рішення про влаштування дитини. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім’ї родичів, інших осіб, з якими у неї склались близькі стосунки, є заява цих осіб про згоду на тимчасове проживання дитини в їхній сім’ї.

Тимчасове влаштування підкинутої чи знайденої дитини, а також дитини з ознаками насилля або жорстокого поводження здійснюється після надання їй необхідної медичної допомоги, завершення медичного обстеження чи лікування.

Безпритульні діти підлягають негайному влаштуванню у притулок або центр за місцем виявлення дитини у встановленому законодавством порядку.

Після тимчасового влаштування такої дитини служба у справах дітей за місцем виявлення дитини та адміністрація притулку, центру вживають заходів до встановлення особи дитини, її родинних зв’язків тощо.

Після встановлення особи дитини розглядається питання про її повернення на виховання до батьків або осіб, які їх замінюють. У разі неможливості або недоцільності повернення дитини на виховання до батьків служба у справах дітей за місцем походження дитини збирає документи для підтвердження обставин, за яких дитина втратила батьківське піклування.

Протягом двох місяців після виявлення дитини, яка залишилася без батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем виявлення дитини разом із адміністрацією закладу, до якого тимчасово її влаштовано, органами внутрішніх справ, охорони здоров’я вживає заходів до встановлення особи дитини, місця її проживання, відомостей про батьків або осіб, які їх замінюють, інших родичів, місця їх проживання (перебування) та організовує роботу з повернення дитини на виховання в сім’ю чи заклад для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, який вона самовільно залишила, або забезпечує підготовку документів для надання їй статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування.

У випадку, коли дитина деякий час перебувала поза сімейним оточенням і місце проживання (перебування) її батьків не встановлено, її влаштування і встановлення статусу дитини- сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, забезпечує служба у справах дітей за місцем виявлення дитини. Після встановлення особи дитини та місця її проживання служба у справах дітей письмово повідомляє батьків або осіб, які їх замінюють, службу у справах дітей за місцем проживання дитини, а у разі, коли дитині надано статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, — службу у справах дітей за місцем її походження, про місце знаходження дитини.

Служба у справах дітей за місцем проживання дитини протягом 15 днів після надходження повідомлення з’ясовує умови проживання та утримання дитини батьками або особами, які їх замінюють, розглядає питання про доцільність (недоцільність) повернення дитини в сім’ю або до закладу (коли встановлено, що дитина самовільно залишила заклад для дітей-сиріт та Дітей, позбавлених батьківського піклування), готує відповідний висновок з урахуванням інтересів дитини, надсилає його керівникові закладу, в якому тимчасово перебуває дитина, та протягом двох місяців забезпечує її повернення до місця проживання, а у разі потреби готує документи, які підтверджують статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, подальше її влаштування та захист прав дитини.

Коли дитина тимчасово перебуває в сім’ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі), висновок про доцільність (недоцільність) повернення її до батьків або закладу, який вона самовільно залишила, надсилається службі у справах дітей за місцем виявлення дитини.

Під час вирішення питання про повернення дитини до батьків, осіб, які їх замінюють, або до закладу, який вона самовільно залишила, враховується думка дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Думка дитини має бути зазначена у висновку про доцільність (недоцільність) її повернення.

Облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, веде служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, — служба у справах дітей за місцем походження дитини.

У разі, коли батьки дитини або місце їх проживання невідомі, дитина, яка залишилася без батьківського піклування, береться на облік у службі у справах дітей за місцем виявлення дитини або місцем розташування закладу охорони здоров’я, в якому дитину залишили. Відомості про дитину, яка залишилася без батьківського піклування, збирає служба у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Зазначений строк може бути продовжений за рішенням керівника служби у справах дітей, але не більше ніж на 25 днів. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Підставою для прийняття рішення про взяття дитини на первинний облік є акт обстеження умов перебування дитини, в якому зазначається факт відсутності батьківського піклування, або інші документи, що підтверджують факт залишення дитини без батьківського піклування. Відомості про дитину, яка поставлена на первинний облік, вносяться до єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім’ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів (далі — єдиний банк даних). У єдиному банку даних відомості про кожну дитину зберігаються в електронній обліково-статистичній картці дитини, яка складається на підставі документів, що посвідчують особу дитини. З електронної обліково-статистичної картки виготовляють дублікат на паперовому носії інформації (далі — дублікат обліково-статистичної картки). У разі зміни місця проживання (перебування), форми влаштування дитини до її особової справи додається дублікат обліково-статистичної картки, виготовлений на момент переміщення дитини.

Служба у справах дітей за місцем первинного обліку дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, займається її супроводом до досягнення повноліття або зняття її з цього обліку. Служба у справах дітей у випадку зміни форми влаштування дитини передає її особову справу з оригіналами документів за новим місцем влаштування. Переміщення дитини, зміна її життєвих обставин чи стану здоров’я фіксують в її електронній обліково-статистичній картці.

На кожну дитину-сироту та дитину, позбавлену батьківського піклування, формується особова справа, яка зберігається в службі у справах дітей протягом п’яти років після досягнення дитиною повноліття. Після закінчення цього строку особову справу передають до архіву. Після досягнення дитиною-сиротою або дитиною, позбавленою батьківського піклування, повноліття

інформація, яка міститься в її обліково-статистичній картці, надається органом опіки та піклування на вимогу такої дитини протягом трьох днів від дня звернення. У разі всиновлення дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, інформація, яка міститься в її обліково-статистичній картці, видається усиновлювачам після винесення відповідного рішення судом.

Рішення про зняття дитини з первинного обліку приймає відповідна служба у справах дітей і оформляє наказом у разі повернення дитини на виховання до батьків або до одного з них, усиновлення дитини, досягнення дитиною повноліття, набуття дитиною чи надання їй повної цивільної дієздатності, смерті дитини.

Статус дитини-сироти надається дітям, у яких померли або загинули батьки, ідо підтверджується свідоцтвом про смерть кожного з них.

Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям:

1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду;

3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду;

4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану;

5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду;

6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду;

7) батьки яких перебувають під вартою на час слідства, що підтверджується постановою суду;

8) батьки яких є у розшуку органами внутрішніх справ, пов’язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження;

9) у зв’язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов’язків;

10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров’я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт.

Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, — визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування. Для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилася без батьківського піклування). Рішення про надання статусу дитини- сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей. У рішенні зазначають прізвище, ім’я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилася без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.

Дитина втрачає статус дитини-сироти у разі:

1) усиновлення дитини, що підтверджується рішенням суду;

2) визнання батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;

3) встановлення факту батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;

4) визнання батьком дитини чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір’ю, яка померла, відповідно до статті 127 СК України, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим на підставі заяви батька та свідоцтва про смерть матері.

Дитина втрачає статус дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі поновлення піклування обох або одного з батьків на підставі:

1) скасування рішення суду про позбавлення батьківських прав;

2) поновлення матері, батька дитини у батьківських правах;

3) скасування рішення суду про відібрання дитини у батьків без позбавлення батьківських прав;

4) рішення суду про повернення батькам дитини, яка в судовому порядку була відібрана у них;

5) скасування рішення суду про визнання матері, батька дитини недієздатними;

6) рішення суду про визнання матері, батька дитини дієздатними;

7) скасування рішення суду про оголошення матері, батька дитини померлими;

8) скасування рішення суду про визнання матері, батька дитини безвісно відсутніми;

9) усиновлення дитини, що підтверджується рішенням суду;

10) визнання батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження;

11) встановлення факту батьківства, що підтверджується рішенням суду та свідоцтвом про народження дитини;

12) визнання батьком дитини чоловіка, який не перебував і не перебуває у шлюбі з матір’ю, яка оголошена померлою, визнана недієздатною, безвісно відсутньою, позбавлена батьківських прав, відповідно до статті 127 СК України, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим на підставі заяви батька та свідоцтва про смерть матері;

13) документів, що підтверджують особу дитини, відомостей про батьків та висновку органу опіки та піклування про можливість передачі батькам (або одному з них) дитини;

14) довідки про повернення матері, батька з місць позбавлення волі або звільнення з-під варти, заяви матері, батька, поданої районній, районній у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті ради, про повернення їм дитини та висновку цього органу про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові.

Служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, на підставі заяви матері, батька, які повернулися з місць позбавлення волі, про повернення їм дитини обстежує їх житлово-побутові умови, перевіряє наявність або відсутність заробітку чи іншого доходу, про що складає відповідний акт та готує висновок районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про можливість передачі дитини для подальшого виховання матері чи батькові.

Якщо за результатами розгляду питання про можливість передачі дитини матері, батькові, які повернулися з місць позбавлення волі, районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради зробить висновок про неможливість передачі дитини для подальшого виховання матері, батькові, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, протягом двох місяців збирає документи, необхідні для порушення питання про позбавлення батьків їх батьківських прав. Такі документи можуть бути підготовлені також у разі, коли після повернення з місць позбавлення волі або звільнення з-під варти, батьки не звернулися із заявою про повернення дитини.

Дитина втрачає статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, також у разі набуття нею чи надання їй повної цивільної дієздатності.

У випадку зміни або втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини протягом 10 днів повідомляє про це службу у справах дітей за місцем походження дитини.

Рішення про втрату дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймає районна, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчий орган міської чи районної у місті ради за місцем її походження за поданням служби у справах дітей.

Після встановлення статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, вживають вичерпних заходів до влаштування її в сім’ю громадян України (усиновлення, під опіку, піклування, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу). До закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, незалежно від форми власності та підпорядкування дитина може бути влаштована у випадку, коли з певних причин немає можливості влаштувати її на виховання у сім’ю.

Рішення про влаштування дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, приймається районною, районною у містах Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної у місті ради за місцем проживання (перебування) дитини. Влаштування дитини до закладу для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не звільняє районну, районну у містах Києві та Севастополі держадміністрацію, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем походження (перебування) дитини від обов’язку продовжувати роботу з реалізації права цієї дитини на сімейне виховання. Не допускається одночасне застосування до дитини різних форм влаштування. Під час визначення форми влаштування в інтересах дитини мають бути враховані обставини, за яких дитина втратила батьківське піклування, її життєвий шлях, родинні зв’язки, наявність братів і сестер, контакти із соціальним оточенням, стан здоров’я, освіта, інші потреби. Рідні брати і сестри не можуть бути роз’єднані під час влаштування. У разі неможливості влаштувати їх разом через стан здоров’я одного з братів, сестер опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, керівники закладів зобов’язані забезпечити постійні контакти між дітьми, в тому числі періодичні зустрічі, листування, телефонні розмови, обмін фотокартками тощо. Якщо за віком або станом здоров’я дитина не може самостійно писати, повідомлення від її імені та з її слів пишуть особи, які доглядають за нею. Періодичність зустрічей встановлюється залежно від обставин перебування дітей, але не рідше ніж два рази на рік.

Для влаштування дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини повинна зібрати такі документи: свідоцтво про народження; довідку про присвоєння ідентифікаційного номера; відомості про батьків та родичів дитини; довідку про склад сім’ї або осіб, зареєстрованих у житловому приміщенні, будинку; які підтверджують право власності дитини на нерухомість (у разі наявності); опис майна дитини; висновок про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дитини; відомості або документи про освіту дитини (для дітей шкільного віку); дублікат обліково-статистичної картки; довідку про призначення та виплату пенсії, державної соціальної допомоги, аліментів тощо (у разі наявності); ощадну книжку дитини або договір про відкриття рахунка в установі банку (у разі наявності); рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

Дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров’я, навчальному або іншому дитячому закладі, має право:

1) на всебічний розвиток, виховання, освіту, повагу до її людської гідності;

2) на збереження права користування житлом, у якому вона раніше проживала. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону;

3) на пільги, встановлені законом, при працевлаштуванні після закінчення строку перебування у зазначеному закладі.

Влаштування дитини до такого закладу не припиняє права дитини на аліменти, пенсії, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника (стаття 248 СК України).

Особи, яким стало відомо про наявність у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, майна, повідомляють про це службу у справах дітей за місцем знаходження майна. Служба у справах дітей за місцем знаходження майна дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, протягом десяти днів після надходження повідомлення про наявність у неї майна, складає опис такого майна. До опису майна додаються оригінали документів, які підтверджують право власності дитини на майно або їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Орган опіки та піклування за місцем знаходження майна забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і вживає заходів до встановлення опіки над майном. Рішення про встановлення опіки над майном приймається за місцем знаходження майна за поданням служби у справах дітей. Особі, яка призначається опікуном над майном дитини, служба у справах дітей за місцем знаходження майна видає рішення про встановлення опіки над майном, копію опису майна дитини, копії документів, які підтверджують право власності дитини на майно, та забезпечує передачу їм майна дитини на підставі акта приймання-передачі. У разі втрати дитиною статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, досягнення дитиною повноліття, надання дитині або набуття нею повної цивільної дієздатності, відмови опікуна над майном від виконання своїх обов’язків, смерті опікуна над майном, смерті дитини орган опіки та піклування приймає рішення про припинення опіки над майном. У разі неналежного виконання своїх обов’язків опікун над майном дитини може бути звільнений від виконання обов’язків за рішенням органу, який призначив його опікуном. У разі припинення опіки над майном або звільнення опікуна від його обов’язків служба у справах дітей за місцем знаходження майна зобов’язана протягом п’яти днів прийняти від опікуна майно дитини за актом приймання-передачі.

Якщо право користування житлом є тільки у дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, за клопотанням служби у справах дітей або за заявою опікуна, піклувальника орган опіки та піклування ради за місцем знаходження житла вживає заходів для передачі його у власність дитини, а у разі коли дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування, є спадкоємцем майна — за місцем походження дитини призначає особу, яка представлятиме інтереси дитини на час здійснення права на спадкування. Якщо у дитини-сиро- ти та дитини, позбавленої батьківського піклування, відсутнє житло, яке належить їй на праві власності (користування), або якщо повернення до нього неможливе, за клопотанням служби у справах дітей за місцем її походження орган опіки та піклування вирішує питання про взяття дитини на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Документи дитини, необхідні для взяття її на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, готує та подає служба у справах дітей. Районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті ради за місцем походження дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, у разі відсутності у неї житла після закінчення (припинення) її перебування під опікою, піклуванням, у прийомній сім’ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, позачергово забезпечує її житловим приміщенням.

Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, можуть бути влаштовані в сім’ї повнолітніх осіб. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, не можуть бути влаштовані в сім’ї осіб, які:

— визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;

— позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

— були звільнені від повноважень опікуна, піклувальника, прийомних батьків, батьків-вихователів через невиконання покладених на них обов’язків;

— були усиновлювачами, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їх вини;

— поведінка та інтереси яких суперечать інтересам дитини, яка може бути влаштована в сім’ю на виховання;

— мали судимість за злочини проти життя та здоров’я особи, проти волі, честі та гідності особи, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів чи мають непогашену в установленому порядку судимість;

— за станом здоров’я не можуть виконувати обов’язки щодо виховання дітей (інваліди І групи; інваліди II групи, які за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду; особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність; хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади; в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства);

— проживають на спільній житловій площі з членами сім’ї, які мають розлади здоров’я або поведінку чи спосіб життя, що може негативно вплинути на здоров’я дитини, її фізичний, психічний, моральний стан або інтелектуальний розвиток;

— не мають постійного місця проживання.