Доба відтворюючого господарства на території України.

 

План

 

1. Неолітична революція на давніх українських землях.

2. Розвиток відтворюючого господарства на українських землях.

а. Буго – Дністровська культура,

б. Трипільська культура.

3. Причини першого суспільного розподілу праці.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

Неолітична революція на давніх українських землях. У неоліті відбувся перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого (землеробства, скотарства). Цей стрибок у веденні господарства був таким значним, що його називають «неолітичною революцією». На межі мезоліту і неоліту іде процес доместикації - одомашнення, приручення диких тварин, полювання, рибальст­во і збиральництво продовжують відігравати значну роль. В епоху неоліту знаряддя з каменю шліфувалися, свердлилися; окрім ліпки глиняного посуду, люди навчилися прясти і ткати. Землеробство зародилося на Україні у межиріччі Бугу та Дніст­ра, у Північному Прикарпатті та на півдні Волині. Давні люди не вміли орати землю. Тобто вони не використовували тяглову худобу і не перевертали пласт ґрунту, а лише розпушували верхній шар. Землю розпушували під засів за допомогою загострених палиць, пізніше ручними дерев'яними, кам'яними або кістяними мотиками. Поля під засіви були зовсім невеликі. Сіяли просо, ячмінь, пше­ницю, жито, овес. Згодом наші пращури перейшли до орного обро­бітку землі. Було винайдене дерев'яне рало. Вирощений урожай збирали кремінними, дерев'яними та роговими серпами. Із роз­витком землеробства люди починають застосовувати тяглову силу. Для цього використовують волів. Первісне рало було видозміненою великою мотикою. Його перші знахідки датовані тим самим пері­одом, що й скелети волів із деформованими шийними хребцями (внаслідок використання первісного ярма).

Незабаром з'являються пересувні засоби: сани, згодом колісні вози і кибитки, в які запрягали волів. Найдавніші колеса бу­ли суцільними, а тому дуже важкими, і тягнути вози могли лише во­ли. Коли винайшли легке колесо, яке складалося з обода, шпиць і втулки (а це стало можливим при появі металу - міді), почали запря­гати у вози коней.

Розвиток відтворюючого господарства на українських землях. Буго – Дністровська культура. За даними проф. В. М. Даниленка, матеріальна культура буго-дністровського населення Побужжя на різних періодах розвитку культури мала свої специфічні риси: У ранньому періоді (поселення Базьків Острів та Митьків Острів біля села Скибинці (Тростянецький район), Сокільці ІІ, Сокільці VI та інші) поширені пласкодонні та гостродонні горщики, миски, посудини з відігнутим вінчиком (криволінійний і вертикальний прогладжений орнамент), бомбоподібні посудини з невеликим дном.

У середньому періоді (поселення Печера I, Самчинці та інші) багато посудин, характерних для неолітичних культур Балкан та Подунав'я Кріш-Кереш-Старчево (бомбоподібдні горщики, ребристі миски, вази, кубки, фляги), орнамент пластичний — шишечки, наліпні валики, пальцеві защипи, а також криволінійні стрічкові композиції; до кінця періоду під впливом Дніпро-донецької культури з'являються гостродонні посудини, прикрашені відбитками гребенчатого штампа.

На пізньому етапі (поселення Саврань, Гайворон-Поліжок та ін.) поряд з гостродонними горщиками представлені чаші, ребристі посудини (орнамент — складні криволінійні кутові композиції, канелюри і відбитки гребенчатого штампа). У кераміці простежується вплив балканських культур Турдош, Вінча, Хаманджия. Збільшуються розміри кремінних знарядь.

Першовідкривач Буго-Дністровської культури В. М. Даниленко вважав її одним з компонентів формування Трипільської культури. Однак численні дослідження 1970—2000-х років переконливо довели оригінальність культури.

Трипільська культура. Численні па­м'ятки трипільської культури, яка була відкрита ще наприкінці XIX ст. В. В. Хвойкою, займали в IV — першій поло­вині III тис. до н. е. все Лісостепове Правобережжя й Подністров'я, а на піз­ньому етапі існування культури пошири­лися на Волинь і в Степове Причорно­мор'я. На сьогодні в межах України та Молдови відомі сотні трипільських посе­лень.

Причини першого суспільного розподілу праці. Протягом історії людства освоєння природи, розвиток продуктивних сил супроводжуються відповідним прогресом у поділі праці. Поділ праці виник у первіснообщинному суспільстві, коли різні за статтю і віком люди займалися різними видами праці. То був найпростіший поділ, пов'язаний з природними відмінностями людей. Проте й він спричинився до підвищення продуктивності праці. З часом поділ праці поглибився, виділилися пастуші племена, здійснився перший великий суспільний поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства. Це було базою для наступного зростання продуктивності праці, становлення регулярного обміну, що в дальшому сприяло появі приватної власності.

Рекомендована література

1.Археология СССР: В 20 т. - М., 1982-84.

2.Археология Украинской ССР. Т. 1-3. - К., 1985-1986.

3.Бунатян К.П. Давнє населення України. - К., 2003.

4.Гусев С.О. До питання про колесо в трипільській культурі //Археологія.
-1995.-№1.-С. 69-75.

5.Давня історія України: В 2 т. /За ред. П.П.Толочка. - К., 1994 - 1995.

6.Давня історія України: В 3 т. /За ред. П.П.Толочка. - К., 1997.

7.Духовная культура древних обществ на территории Украины. — К.,
1991.

8.Залізняк Л.Л. Найдавніше минуле України. - К., 1997.

9.Залізняк Л.Л. Первісна історія України. - К., 1999.

10.Колесников А.Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья: Опыт
социальных реконструкций в археологии. - К., 1993.

11.Чмихов М.О. Давня культура. - К., 1994.

12.Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня
історія України. - К., 1992.

13.Історія України. Документи. Матеріали. Укладання, коментарі

В. Короля.-К.: 2001.

14. Алексеев Ю. М. Історія України: навчальний посібник для вузів. -К.,

2004.

15. Бойко О. Д. Історія України: Посібник. - К., 2003.

16. Історія України. - Львів: Світ. 2003.

 

 

Практичне заняття № 4

Трипільська культура.

 

План

 

1. Історична періодизація трипільської протоцивілізації. Походження та історичні долі трипільців.

2. Соціально-економічний розвиток трипільського суспільства.

3. Матеріальна культура трипільців.

4. Трипільська знакова система та проблема зародження писемності.

Теми рефератів

1. Історія дослідження та джерельна база трипільської культури.

2. Поселення та житла трипільців.

3. Трипільська спільнота та скотарі степів Надчорномор'я.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

Історична періодизація трипільської протоцивілізації. Походження та історичні долі трипільців. Коли шукають корені народів, які жили на землях України, так чи інакше звертаються до Трипільської цивілізації. Трипілля — це перший хліб, перший метал, початок планетарного землеробського світогляду на теренах, які нині називаються Україною. Творці Трипілля стояли біля витоків цивілізації Європи і зробили вагомий внесок у формування сучасної культури України.

Найбільш відомі ранні землеробські племена на території сучасної України пов'язують з трипільською культурою, що розвинулася у долинах Дністра, Бугу і Пруту, Дніпра. Відкриття й вивчення Трипільської культури викликало багато гіпотез щодо її походження та характеру. Професор Штерн назвав цю культуру «домікенською» і вважав, що вона – Мікенська або Егейська.

Соціально-економічний розвиток трипільського суспільства. У розвитку Трипілля за періодизацією Т. С. Пассек виділяють три періоди: ранній (А) — по­селення Лука-Врублівецька, Гринівка, Бернашівка на Дністрі та ін.; середній (В) — Володимирівка на Синюсі, Коломийщина поблизу Києва та ін.; пізній (С) — Жванець, Козаровичі, Усатове (те­пер — територія Одеси), Городськ на Волині, Софіївка на Київському Подніпров'ї та ін. Значний вклад у вивчення трипільської культури в повоєнні роки внесли К. К. Черниш, Т. С. Мовша, В. Г. Збенович, П. О. Круц, О. В. Цвек та інші науковці.

Матеріальна культура трипільців. Одним із найкращих проявів матері­ального та культурного розвитку трипільців було їхнє керамічне виробництво. Посуд ділиться на дві великі групи: кухонний і столовий. Кухонний — простий за формами, виготовлявся з глини з домішкою шамоту – товчених черепків, або подрібненої черепашки; орнамент небагатий і складається з окремих наліпів, «перлин» і «розчісів» на шийці. Столовий же значно досконаліший. Він виготовлявся з відмуленої глини; випал пічний, дуже добрий. Типи — найрізно­манітніші: горщики, миски, глечики, на­кривки, так звані біноклеподібні посуди­ни та ін. Орнамент переважно спірально-меандровий. На ранніх етапах існування трипільської культури він прокреслював­ся на вогкій глині, пізніше виконувався чорною, бурою, рідше — білою фарбами, на середньому етапі поширився полі­хромний, на пізньому — монохромний розпис. Серед орнаментальних схем трапляються зображення людей і тварин.

Особливого розвитку у трипільців набула пластика. Вони виліплювали з глини жіночі статуетки, фігурки тварин, моделі жител, олтарів тощо. Разом із керамікою ці чудові вироби образотворчого мистецтва є яскравою етнографічною ознакою трипільської спільності.

Трипільська знакова система та проблема зародження писемності.

Відкриттям світового масштабу В.Хвойки у галузі стародавньої історії України стало дослідження у 1893 році старожитностей трипільської культури, що відноситься до енеолітичного часу (ІV-III тис. до н.е.). Проведені розкопки у районі сіл Халеп'є, Верем'я, Трипілля Київської губернії дали назву самій культурі. Працюючи декілька років над вивченням "площадок" (так В.Хвойка інтерпретував залишки поховальних глинобитних споруд), дійшов висновку, що носії культури були автохтонами Середньої Наддніпрянщини.

В.Хвойці належить перша спроба хронологічного членування трипільських артефактів. Він виділив серед них ранні і пізні, зокрема, досліджував пам'ятки пізнього етапу трипільської культури в Києві і Подільській губернії. У доповіді, виголошеній на ХІ Археологічному з'їзді в Києві у 1899 році "Каменный век Среднего Поднепровья", вчений зупинився на результатах вивчення Кирилівської палеолітичної стоянки і старожитностях епохи енеоліту (мідно-кам'яного віку). Запропонований ним термін "трипільська культура" ввійшов у скарбницю світової науки як визначення важливого етапу історії Південно-Східної Європи. Недаремно за неповторну, магічну красу культура отримала назву "діамантової", а 100-річчя її відкриття занесено ЮНЕСКО у календар визначних дат і подій 1993 року.

Рекомендована література

1.Археология СССР: В 20 т. - М., 1982-84.

2.Археология Украинской ССР. Т. 1-3. - К., 1985-1986.

3.Бунатян К.П. Давнє населення України. - К., 2003.

4.Гусев С.О. До питання про колесо в трипільській культурі //Археологія. -1995.-№1.-С. 69-75.

5.Давня історія України: В 2 т. /За ред. П.П.Толочка. - К., 1994 - 1995.

6.Давня історія України: В 3 т. /За ред. П.П.Толочка. - К., 1997.

7.Духовная культура древних обществ на территории Украины. — К., 1991.

8.Залізняк Л.Л. Найдавніше минуле України. - К., 1997.

9.Залізняк Л.Л. Первісна історія України. - К., 1999.

10.Колесников А.Г. Трипольское общество Среднего Поднепровья: Опыт социальных реконструкций в археологии. - К., 1993.

11.Чмихов М.О. Давня культура. - К., 1994.

12.Чмихов М.О., Кравченко Н.М., Черняков І.Т. Археологія та стародавня історія України. - К., 1992.

13.Історія України. Документи. Матеріали. Укладання, коментарі В. Короля.-К.: 2001.

14. Алексеев Ю. М. Історія України: навчальний посібник для вузів. -К., 2004.

15. Бойко О. Д. Історія України: Посібник. - К., 2003.

16. Історія України. - Львів: Світ. 2003.

 

Практичне заняття № 5