Діяльність небанківських фінансових установ на ринку фінансових послуг

На ринку фінансових послуг окрім банків дедалі суттєвішу роль починають відігравати інші фінансові установи, нєбанків-ські. До них належать кредитні спілки, інститути спільного інвес­тування, недержавні пенсійні фонди й інші фінансові посеред­ники. Всі ці інституції є учасниками ринку фінансових послуг і підпадають під дію норм фінансового права стосовно організації державного регулювання їх діяльності. Крім того, зазначені фі­нансові посередники формують власні фонди фінансових ре­сурсів, децентралізовані за своєю природою, які є складовою фінансової системи країни та мають підлягати законам, що рег­ламентують публічну фінансову діяльність. Підвищений рівень контролю та нагляду з боку держави за діяльністю таких фінан­сових посередників пов'язаний із роллю, що її вони відіграють у національній фінансовій системі. Незадовільний стан роботи та­ких фінансових посередників, втрата довіри населення до них як до учасників фінансових ринків значною мірою може спри­чинити зниження у стабільності функціонування кредитної си­стеми держави, частиною якої завжди є банківська система. Взає­мозв'язок між кредитною та банківською системами, грошовим обігом, курсом національної валюти, кредитуванням та інвесту­ванням економіки врешті впливає на функціонування здорових фінансів загалом у країні. Тому, попри цивільно-правову приро­ду відносин, що виникають між фінансовими посередниками та їх клієнтами, норми фінансового права значно впливають па ор­ганізацію діяльності фінансових установ.

Кожен із цих фінансових посередників має власний право­вий статус, визначений спеціальним законодавством, і його ро-

634 _____________ Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

бота має фінансовий характер. Державне регулювання, ліцензу­вання, контроль та нагляд за діяльністю цих фінансових установ здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг, а стосовно діяльності з цінними паперами — ще й Дер­жавна комісія з цінних паперів та фондового ринку України.

На ринку фінансових послуг в Україні працюють такі фінан­сові установи.

Кредитна спілка — фінансова установа, заснована на ко­оперативних неприбуткових засадах із метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінан­сових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів. Надання таких фінансових послуг є виключним видом діяльно­сті кредитної спілки (далі — КС).

Правові засади створення та діяльності КС регулює ЗУ «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. № 2980-ІП (зі змінами). До його прийняття КС створювали як громадські організації (їх го­ловною метою був фінансовий і соціальний захист власних чле­нів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування) на підставі Тимчасового положення про кредит­ні спілки в Україні, затвердженого Указом Президента України від 20.09.1993 р. №377/99.

КС є юридичною особою. її діяльність ґрунтується на таких основних принципах, як добровільність вступу та свободи вихо­ду зі спілки, рівноправність її членів, самоврядування, гласність. Засновниками КС можуть бути фізичні особи, професійні спіл­ки, їх об'єднання. Кількість засновників (членів) КС не може бути менша ніж 50 осіб. Критерієм членства у КС є один із та­ких: спільне місце роботи чи навчання; приналежність до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої гро­мадської чи релігійної організації; проживання в одному селі, селищі, місті, районі, області.

Органами управління КС є загальні збори членів спілки, спосте­режна рада, ревізійна комісія, кредитний комітет та правління. Рішен­ням загальних зборів можуть створюватися й інші органи управління.

Задля виконання статутних завдань КС мають власний капі­тал. Він складається: 1) з пайового капіталу (формується за рахунок обов'язкових та додаткових пайових членських внесків членів КС); 2) резервного капіталу (формується за рахунок вступних внесків чле­нів КС та частини її доходів до моменту досягнення не менш як 15% суми активів, зважених на ризик КС; призначений для відшкодуван-

 

Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

ня ймовірних збитків КС, що не можуть бути покриті за рахунок над­ходжень поточного року, забезпечений платоспроможності КС і за­хисту заощаджень її члені»); іі) додаткопого капіталу (формується за рахунок цільових внесків членів спілки, благодійних внесків фізич­них та юридичних осіб, безоплатно отриманого млина і необоротних засобів); 4) залишку нерозподіленого доходу КС. Капітал КС не мо­же бути меншим за 10% суми її загальних зобов'язань. У разі ліквіда­ції КС залишки резервного та додаткового капіталів зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до чинного законодавства та статуту, КС має пра­во: приймати внески від членів спілки; надавати кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості й забезпеченості в го­тівковій та безготівковій формах; залучати на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівко­вій, так і в безготівковій формі; бути поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами; розміщувати тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках і! уповноваже­них установах банків, об'єднаній кредитній спілці, а також при-дбавати визначені регулятором держиш• і цінні папери й паї ко­оперативних банків; залучати на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших уста­нов та організацій лише для надання кредитів своїм членам; на­давати кредити іншим кредитним спілкам; виступати членом платіжних систем; оплачувати за дорученням своїх членів вар­тість товарів, робіт і послуг у межах наданого їй кредиту; прова­дити благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально ство­рених для цього фондів.

Держфінпослуг ліцензує діяльність КС. Передбачено такі види діяльності, на яку видають ліцензії: із залучення внесків (вкладів) членів КС на депозитні рахунки; із надання фінансо­вих кредитів за рахунок залучених коштів, окрім внесків (вкла­дів) членів КС на депозитні рахунки.

Так, на кінець третього кварталу 2008 р. до Державного реє­стру фінансових установ України було внесено інформацію про 864 небанківські кредитні установи, зокрема про 819 кредитних спілок, 16 інших кредитних установ і 29 юридичних осіб публіч­ного права. При цьому кількість членів КС постійно зростає і нині перевищує 2,5 мли осіб.

Інститут спільного інвестування — фінансовий посеред­ник, створений у формі корпоративного або інвестиційного

636 _____________ Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

фонду, який провадить діяльність, пов 'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів із метою отри­мання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітен­тів, корпоративні права та нерухомість. Правовий статус інституту спільного інвестування (далі — ІСІ) визначає ЗУ «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвес­тиційні фонди» від 15.03.2001 р. № 2299-ПІ (зі змінами).

Залежно від порядку провадження діяльності ІСІ можуть бути відкритого, інтервального та закритого типу. Інвестиційний фонд від­критого типу — ІСІ, який (або компанія з управління його актива­ми) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим інститутом (чи ком­панією з управління його активами). Інвестиційний фонд інтерваль­ного типу — ІСІ, який (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим інститутом (чи компанією з управлін­ня його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії терміну, але не рідше одного разу на рік. Інвестиційний фонд закритого ти­пу — ІСІ, який (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, емітованих цим інсти­тутом (чи компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації. Дивіденди за цінними паперами ІСІ від­критого та інтервального типу не нараховуються й не сплачуються.

Залежно від терміну, на який створюють ІСІ, він може бути стро­ковим або безстроковим. Строковий ІСІ створюють на певний тер­мін, установлений у проспекті емісії, по закінченні якого ІСІ ліквіду­ють або реорганізують. Безстроковий ІСІ створюють на невизначєний термін. ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

Залежно від якості активів, порядку їх формування, видів фінан­сових інструментів, що залучаються до формування активів, ІСІ мо­жуть бути диверсифіковані і недиверсифіковані. Фонд вважають ди-версифікованим, якщо: 1) кількість цінних паперів одного емітента в активах не перевищує 10% загального обсягу їх емісії; 2) загальна сума пакетів цінних паперів одного емітента, які містять більш ніж 5% загального обсягу емісії на момент їх придбання, не перевищує 40% вартості чистих актині» фонду; 3) активи фонду не менш як на 80% складаються з грошових коштів, ощадних сертифікатів, обліга­цій підприємств і місцевих позик, державних цінних паперів, а також цінних паперів, допущених до торгів па фондовій біржі або в торгове­льно-інформаційній системі. ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифіковані. ІСІ, які не відповідають крите­ріям диверсифікованого виду, є недиверсифікованими.

 

Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

Державне регулювання діяльності ІСІ здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України відповід­но до чинного законодавства, що регламентує ринок цінних па­перів. Комісія визначає правові засади діяльності ІСІ та ком­паній з управління активами, в тому числі: порядок реєстрації випуску акцій із метою спільного інвестування корпоративного інвестиційного фонду; положення про склад та структуру акти він ІСІ; про склад і розмір витрат, що їх відшкодовують за рахунок активів ІСІ; про особливості діяльності з управління активами інституційних інвесторів тощо. Комісія затверджує й Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому рин­ку — діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами) (рішення від 26.05.2006 р. № 341).

На виконання вимог Положення про порядок надання ін­формації компанією з управління активами про результати ді­яльності ІСІ (пайових та корпоративних інвестиційних фондів), затвердженого рішенням Комісії під 01.08.2002 р. № 216, такі компанії надають Комісії адміністративні дані щодо управління активами ІСІ.

Недержавний пенсійний фонд — фінансова установа, що надає на професійних засадах можливість брати участь у програмах особистого пенсійного планування сукупно з осо­бистими збереженнями людини та пенсійними виплатами, передбаченими програмами соціального пенсійного забезпе­чення країни.

Відповідно до ЗУ «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 09.07.2003 р. № 1057-ІУ (зі змінами), недержавний пенсійний фонд (далі —НПФ) є юридичною особою, що має статус непри­буткової організації (непідприємницького товариства), функ­ціонує та провадить діяльність лише з метою накопичення пенсій­них внесків на користі, учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному законом порядку.

Недержавне пенсійне забезпечення — виключний вид діяль­ності НПФ. Підставою для його створення є рішення засновни­ків, які, водночас, не ставлять за мету одержання прибутку для його подальшого розподілу між собою. Засновниками будь-яко­го пенсійного фонду можуть бути тільки юридичні особи та їх

638 Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

об'єднання. Вкладниками фонду за пенсійними контрактами, укладеними між ними та фондом, є учасники та/або їхні робото­давці, які сплачують внески на користь учасників відповідно до умов пенсійного контракту. При цьому роботодавець має право встановлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внес­ків до пенсійного фонду на користь своїх працівників від суми їх заробітної плати або застосовувати прогресивну шкалу відсо­тків відрахувань відносно суми заробітної плати залежно від ві­ку працівників та (або) від їхнього стажу роботи на даному під­приємстві зі встановленням однакового відсотка відрахувань пенсійних внесків для кожної визначеної групи працівників.

Сплата пенсійних внесків фізичними особами до корпора­тивних і професійних пенсійних фондів є добровільною. Фізич­ні особи—учасники будь-якого пенсійного фонду мають право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь без обмежень. Разом із тим участь або неучасть працівників у сплаті пенсійних внесків до пенсійного фонду не може бути ані умо­вою здійснення роботодавцем відрахування пенсійних внесків на користь цих працівників до пенсійного фонду, ані підставою для обмеження прав таких працівників у трудових відносинах із роботодавцем.

НПФ діє на підставі статуту, що його затверджують засновники фонду і реєструє Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у встановленому нею порядку. Ця ж Комісія здій­снює й державну реєстрацію НПФ та видає йому відповідне свідоцтво.

Засновники будь-якого пенсійного фонду й роботодавці—плат­ники корпоративного пенсійного фонду можуть бути засновниками компанії з управління активами та професійного адміністратора, з якими цей фонд уклав відповідні договори. Згідно із законодавством, адміністратором НПФ, що надає послуги на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, може бути: 1) юридична особа, яка надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсій­них фондів (професійний адміністратор); 2) юридична особа — одно­осібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду; 3) компанія з управління активами. Надання послуг з адмініструван­ня НПФ можна сполучати лише з діяльністю з управління активами. Адміністратор діє від імені пенсійного фонду і в інтересах його учас­ників.

У свою чергу, управління активами НПФ може здійснювати: 1) компанія з управління активами; 2) банк щодо активів створеного

 

Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

ним корпоративного пенсійного фонду у випадках, передбачених за­коном; 3) професійний адміністратор, який отримав ліцензію па про­вадження діяльності з управління активами. Як і адміністрування, управління активами пенсійного фонду здійснюють на підставі ліцен­зії — але цього разу ліцензії на провадження професійної діяльності па ринку цінних паперів — діяльності з управління активами. 'Гаку ліцензію видає Державна комісія з цінних паперів та фондового рин­ку в установленому нею порядку.

Пенсійні активи НПФ формуються за рахунок внесків до нього (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від їх інвесту­вання, і складаються з активів у грошових коштах, цінних папе­рах (випущених національними й іноземними емітентами) та інших активів, дозволених законодавством. Такі активи вико­ристовують лише з метою інвестиційної діяльності фонду (ви­значеної в інвестиційній декларації), виконання ним зобов'я­зань перед власними учасниками та оплати витрат, пов'язаних зі здійсненням недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсійні активи потрібно зберігати в банківській устано­ві—зберігані, з якою рада фонду укладає відповідний договір. Кваліфікаційні вимоги до зберігана визначає закон. Зборігач пе­нсійного фонду здійснює приймання, передачу, облік і забез­печення зберігання надходжень до пенсійного фонду та цінних паперів, що становлять його активи, а також інших документів, пов'язаних із формуванням і використанням пенсійних активів. Зберігай виконує доручення щодо перерахування коштів за ви­значеними напрямами фінансування.

Існує три основних види НПФ: відкритий, корпоративний та професійний. На кінець пертого кварталу 2007 р. до Держав­ного реєстру фінансових установ було внесено інформацію про 80 НПФ, зареєстровано 44 адміністратори НПФ. Від 67 НПФ отримано повідомлення про укладені договори з адміністратора­ми, компаніями з управління активами тазберігачами. На кінець 2008 р. кількість НПФ зросла на 8 одиниць, кількість адміні­страторів зменшилася на 3. Кількість учасників НПФ переви­щує 456 тис. осіб.

Ломбард — фінансова установа, що надає короткостро­кові позики під заставу рухомого майна на підставі спеціаль­ного дозволу, а також послуги зі зберігання речей. Його ство­рюють у формі господарського товариства. Відповідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінан-

640 ___________ Модуль 4. ГРОШ ОВ ИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНА НС ОВИХ ПОСЛУГ...

сових послуг» Держфінпослуг запровадила систему державного регулювання діяльності ломбардів, зокрема шляхом внесення інформації про них до Державного реєстру фінансових уста­нов. Ломбарди здійснюють кредитування населення під заста­ву майна (в тому числі виробів із дорогоцінних металів та до­рогоцінного каміння, нерухомості), немайнових прав, цінних паперів.

Страхова компанія — фінансова установа, створена у встановленому законом порядку у формі господарського то­вариства, яка відповідно до отриманої ліцензії провадить страхову діяльність.

В Україні, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про страхування» в реда­кції від 04.10.2001 р. № 2745-ІП (зі змінами), страховиками ви­знають лише фінансові установи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, згідно із ЗУ «Про господарські товариства», з урахуванням особливостей цього Закону, а також установи, які одержали у встановленому порядку ліцензію на страхову діяль­ність. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише: 1) страхування; 2) перестрахування; 3) фінансова ді­яльність, пов'язана із формуванням, розміщенням страхових ре­зервів та управлінням ними.

Відповідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регу­лювання ринків фінансових послуг» і Ліцензійних умов про­вадження страхової діяльності від 28.08.2003 р., затверджених Розпорядженням № 40 Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, остання ліцензує страхову діяльність. Після отримання відповідної ліцензії страховик має право на страхову діяльність на всій території України. При цьому той, хто одер­жав ліцензію на страхування життя, не має права займатися ін­шими видами страхування. Ліцензію видають на здійснення окремого виду страхування, вона дає одночасно право на прове­дення перестрахування за цим видом страхування. Страховик (перестраховик) може приймати ризики в перестрахування лише з тих видів добровільного й обов'язкового страхування, на ве­дення яких він отримав ліцензію. За підсумками третього квар­талу 2008 р., кількість страхових компаній (далі — СК) в Україні становила 475, зокрема 73 страховики, що здійснювали страху­вання життя (СК «Нге»), та 402 компанії, які займалися іншими видами (СК «поп-Іі£е»).

 

Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

(К створюють па підставі об'єднаного манна, що с гаповпть ста­тути ш"і фонд господарського 'товариства і майнову базу його функ­ціонування. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається іншими видами страхування, ніж страхування життя, встановлюють у сумі, еквівалентній І мли і вро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 мли евро за валютним обмін­ним курсом України. Учасниками СК можуть бути підприємства (крім державних), установи, організації, а також громадяни, яким на підста­ві 'пінного законодавства не заборонено займатися підприємниць­кою діяльністю. Крім статутного СК має формувати резервний фонд у розмірі, встановленому статутними документами, але не менше 2Г>% статутного фонду. Слід зазначити, що за підсумками 2006 р. спла-чепнй статутний капітал страховиків становив 8391,2 млн гривень, при цьому іноземні інвестиції у статутних фондах мали 66 СК на су­му 1093,5 млн гривень.

Окрім того, СК створюють спеціальні фонди, до яких належать страхові резерви, що забезпечують фінансову надійність СК і від­ображають обсяг її страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування й утворюються з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхових відвікодувань незалежно від видів страху­вання (перестрахування). Основним джерелом формування страхо­вих резервів є страхові платежі й доходи від інвестиційної діяльності СК. Страхові резерви поділяють па технічні резерви іі резерви зі стра­хування життя. Резерви зі страхування життя, медичного страхуван­ня й обов'язкових видів страхування формують окремо від інших видів страхування. При цьому кошти резервів зі страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від решти його майна. їх слід обліковувати на окремому балансі. Вони не можуть бути використані страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, окрім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, не можуть бути включені до ліквідаційної маси в разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або передачі застрахованій особі.

Страхові резерви із страхування життя поділяють на: 1) резерви довгострокових зобов'язань; 2) резерви належних виплат страхових сум, які складаються з резерву заявлених, але не врегульованих збит­ків та резерву збитків, що виникли, проте не заявлені.

Усі ці фонди є децентралізованими і підпадають під регулю­вання нормами фінансового права. Через страхові компанії част­ково провадиться й обов'язкове державне страхування.

Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фі­нансових послуг України від 17.12.2004 № 3104 затвердило Пра-

41 -219

642

Модуль 4. ГРОШОВИЙ ОБІГ ТА РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ...

Глава 23. РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ЯК ПРЕДМЕТ...

 

вила формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя (до яких пізніше внесено зміни). Кошти резервів зі страхування життя можна використовувати для довгострокового кредитування жи­тлового будівництва, зокрема індивідуальних забудовників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Займатися іншими видами кредитної діяльності СК не має права.