A1.Суть, функції та завдання б.о.

A1.Суть, функції та завдання б.о.

Основою БО є обліку є закон України Про БО та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року,

який визначає правові засади регулювання організації ведення БО та складання фінансової звітності. Закон набув чинності з 1 січня 2000 року і ця дата синхронізується з основною датою початку реалізації.

Теорія БО – це система узагальнюючих положень, які відображають об’єктивні закономірності розвитку природи і суспільства. Господарський облік –це облік господарської діяльності підприємства,суспільства, що містить у собі виробництво реалізацію і розподіл матеріальних благ, необхідність для задоволення матеріальних потреб.

Господарський облік складається з трьох взаємопов’язаних видів обліку.

- Оперативно –технічний;- Бухгалтерський- Статистичний

Оперативний облік - це спосіб спостереження і контролю за окремих операціями та процесами з метою управління ними. Статистичний облік це планомірне збирання й вивчення інформації про масові кількісні та якісні явища й закономірності загального розвитку за конкретних умов місця й часу.

БО – це спосіб суспільного документального спостереження й контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств і організацій відповідного відображення отримання інформації.

Суть БО:- Усі господарські операції відображаються систематично і послідовно в міру їх здійснення.- Обов’язкове документальне обґрунтування господарських операцій - Для опрацювання облікової інформації стосуються рахунки, подвійний запис, запис, баланс та інші.

Облікові вимірники – це одиниці вимірювання, які застосовуються підприємцями для узагальнення господарських операцій закількістних і вартісними показниками а саме:

- Натуральні- Трудові - Грошові

Натуральні дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні (вага, об’єм, площа) їх застосування для обліку тільки однорідних об’єктів.

Трудові використання для визначення кількості затраченої процесі в одиницях робочого часу –днях, годинах, хвилинах,місяцях роках.Грошові застосовуються для узагальнення відображення наявності та руху засобів підприємств джерел їхнього формування, господарських процесів

Види бухгалтерського обліку

Види обліку:

§ Оперативний облік, який здійснюється безпосередньо на місцях виконання господарських операцій виконаннях господарських операцій.

§ Статистичний облік (перепис населення)

§ Фінансовий (бухгалтерський) облік надає інформацію про фінансовий стан підприємства керівництву, власникам, інвесторам, державі та іншим зацікавленим внутрішнім і зовнішнім користувачам. У межах фінансового обліку в розвинутих країнах держава встановлює податкові правила, які використовуються для надання інформації державним податковим органам та керівництву підприємства про нарахування і сплату податків.

Вимірники, що застосовуються в обліку

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку застосовують різні вимірники: натуральні, трудові і грошовий.

Натуральні вимірники дають змогу отримати інформацію про господарські засоби і процеси в їх натуральному вираженні — в одиницях ваги, об'єму, площі, потужності та ін. Використання тих або інших натуральних вимірників залежить від особливостей обліковуваних об'єктів. Так, земельні угіддя обліковують в гектарах, заготовлену деревину — в кубічних метрах, виготовлену продукцію — в штуках, метрах, тоннах, центнерах, кілограмах тощо. Застосовують і комбіновані натуральні вимірники. Наприклад, роботу вантажного автотранспорту вимірюють у тонно-кілометрах, що характеризують одночасно масу (вагу) вантажу і відстань, на яку його перевозять; використання обладнання — в машино-годинах тощо.

Предмет бухгалтерського обліку.

Предметом БО є фінансово господарська діяльність підприємства, яка виражена у грошовому вимірнику.

Об’єктом БО є:

o Госопдарські засоби

o Джерела формування господарських засобів

o Господарські процеси

Метод бухгалтерського обліку

Сукупність засобів і прийомів за допомогою яких забезпечується суцільне, взаємопов’ язне і об’єктивне відображення об’єктів обліку в системі БО, являє собою метод БО, який складається з чотирьох груп елементів, зокрема таких як:

- Документація та інвентаризація;

- Оцінка і калькуляція;

- Рахунки і подвійний запис;

- Баланс і звітність;

Документація являє собою спосіб суспільного і безперервного відображення об’єктів БО, шляхом використання бух. документів.є письмовим свідченням факту здійснюється господарської операції, що в свою чергу надає юридичної сили отриманим з обліковими даними. Носій бух. інформації можуть бути як паперові, так і магнітні (магнітні, стрічки, дискети).

Інвентаризація собою опис фактичної наявності господарський засобів шляхом обміну, зважування і кількості підрахунку. Результати проведених інвестицій обов’язково оформляють документально. Метод проведення інвентаризації є встановлення відхилень облікових даних від фактичної наявності господарських засобів, що може бути спричинено помилками в обліку, втратами або псування майна.

Калькуляція являє собою спосіб накопичення витрат з метою визначення собівартості продукції, робіт та послуг як в цілому так і про підприємству, так і по його підрозділах зокрема,Калькуляція є базою для визначення цін на продукцію, роботи або послуги об’єкта господарювання

6. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"
Закон України"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16 липня 1999 p. № 996-XIVЦей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.В зошити.

Рахунки активні та пасивні, їх характеристика. План рахунків

 

Бухгалтерський баланс, як відомо, поділяється на дві частини: актив, у якому відображають наявні господарські засоби, і пасив, — де показують джерела їх формування. Відповідно до цього і всі рахунки бухгалтерського обліку поділяють на активні і пасивні. Активні рахунки призначені для обліку наявності і змін засобів господарства, пасивні — для обліку наявності і змін джерел засобів. При відкритті рахунків в них записують початкові залишки (сальдо) на підставі даних статей балансу. Оскільки господарські засоби розміщені в балансі у лівій частині — активі, то і залишки засобів на активних рахунках записують також у лівій частині — на дебеті. Джерела господарських засобів відображаються у балансі в правій частині (пасиві), отже, і залишки джерел засобів на пасивних рахунках також записують на правій стороні рахунка — на кредиті. Активні рахунки завжди мають дебетове сальдо, пасивні — кредитове. У цьому полягає один із взаємозв'язків між балансом і рахунками. Для кращого розуміння наведемо схему взаємозв'язку між балансом і рахунками.

Для обліку кожного джерела засобів, відображеного в балансі пасивною статтею, відкривають пасивний рахунок, початковий залишок (сальдо) на якому записують на кредиті. При цьому сума всіх дебетових залишків активних рахунків відображає загальну вартість господарських засобів і дорівнює підсумку активу балансу. Відповідно сума кредитових залишків пасивних рахунків відображає загальну суму джерел засобів і дорівнює підсумку пасиву балансу; Отже, загальна сума всіх дебетових залишків активних рахунків дорівнює сумі кредитових залишків пасивних рахунків (оскільки підсумок активу балансу дорівнює підсумку пасиву).

Для забезпечення контролю за господарською діяльністю підприємства важливо мати відомості не тільки про залишки засобів та їхніх джерел, а й про обсяг господарських операцій за звітний період, тобто величину здійснених оборотів (наприклад, обсяг затрат на виробництво, випуск продукції, реалізацію тощо). Тому періодично, як правило, в кінці місяця, підраховують підсумки записів операцій на дебеті і кредиті рахунків, які називаються оборотами по рахунках.

Підсумок дебетових записів на рахунку називається дебетовим оборотом, а підсумок кредитових записів — кредитовим. Дебетові і кредитові обороти рахунків показують рух окремих видів засобів, їхніх джерел, господарських процесів за певний час. Для більшої наочності дебетовий і кредитовий обороти розміщують на рахунку під рискою в одному рядку один проти одного. Якщо немає записів, на місці, де треба зазначити суму обороту, ставлять риску.

Після запису операцій на рахунках треба визначити стан засобів та їхніх джерел на кінець звітного періоду, тобто встановити кінцеві залишки (сальдо) на рахунках. Кінцевий залишок (сальдо) визначають виходячи з початкового залишку (сальдо) й оборотів рахунка.

На активних рахунках на дебеті відображають залишок господарських засобів на початок місяця і збільшення їх, а на кредиті — зменшення засобів.

Для визначення залишку на кінець звітного періоду на активному рахунку до суми початкового дебетового залишку додають суму дебетового обороту (збільшення засобів) і від знайденої суми віднімають суму кредитового обороту (зменшення засобів).

В активних рахунках кінцевий залишок, як і початковий, може бути тільки дебетовим. Він показує наявність відповідного виду засобів на звітну дату. При цьому в активних рахунках може бути:

1) дебет більший за кредит (тобто сума початкового дебетового залишку і дебетового обороту більша за суму кредитового обороту). Тоді різниця між ними показує кінцевий дебетовий залишок (наявність засобів) на кінець звітного періоду;

2) дебет дорівнює кредиту (тобто сума початкового дебетового залишку і дебетового обороту дорівнює сумі кредитового обороту). У цьому разі кінцевого залишку не буде і рахунок вважається закритим (відповідного виду господарських засобів на кінець звітного періоду немає).

14.Подвійний запис, його суть і значення.
Подвійний запис — це метод реєстрації господарських опе-рацій по дебету одного рахунка і по кредиту іншого рахунка в однаковій сумі, що випливає з економічної суті відображення операцій, кожна з яких обумовлює зміни у двох її частинах в ак-тиві, в пасиві чи в активі і пасиві одночасно. Це важливий прин-цип однакового відображення господарських операцій на рахунках.
Подвійний запис є способом відображення кожної господарської операції двічі: у дебеті одного чи кількох рахунків і кредиті також одного чи кількох рахунків у одній і тій самій сумі. Контрольне значення подвійного запису випливає з того, що підсумок записів за дебетом усіх рахунків має дорівнювати підсумку записів за їх кредитом. Економічне значення подвійного запису полягає в тому, що він допомагає забезпечити контроль за збереженням майна господарства.Взаємозв'язок рахунків, що виникає в результаті відображення на них господарських операцій подвійним записом, називається кореспонденцією рахунків, а рахунки — такими, що кореспондують. Оформлюють кореспонденцію рахунків складанням бухгалтерських проводок і записуванням їх у рахунок бухгалтерського обліку. Бухгалтерською проводкою називають значення рахунка, який дебетується, рахунка, який кредитується, і суму відображуваної в обліку господарської операції.

 

Класифікація документів

 

Класифікування документів – процес упорядкування або розподілу документів за класами (розрядами).
Основні ознаки класифікації за інформаційною складовою документа – зміст документа; ступінь узагальнення інформації; тип знаків, використаних для запису інформації; призначення для сприйняття інформації людиною; канал сприйняття знаків, ступінь поширення інформації; спосіб запису інформації тощо. Документи поділяють за такими основними ознаками: за назвою - наказ, протокол, статут, акт, довідка;¨ за походженням - службові та особисті; за місцем складання - внутрішні та зовнішні за напрямком - вхідні та вихідні; за формою - типові, трафаретні, індивідуальні; за способом фіксації -письмові, графічні, акустичні,фото- та кінодокументи; за стадіями створення - оригінали та копії; за терміном зберігання -тимчасового зберігання (до 10 років), тривалого зберігання (понад 10 років), постійного зберігання; за змістом - організаційно–розпорядчі, фінансово–розрахункові, постачально–збутові тощо.
В управлінській (службовій) діяльності установ і фірм особливе місце займає організаційно-розпорядча документація (ОРД), яку поділяють на 5 груп: організаційна – положення, правила, статути, інструкції; розпорядча – розпорядження, постанови, накази; довідково-інформаційна – листи, телеграми, доповідні записки, довідки, акти тощо; з кадрових питань ( по особовому складу) – заяви про працевлаштування, автобіографії, резюме, характеристики, накази по особовому складу, особові листки з обліку кадрів, особові картки, трудові книжки тощо; офіційно-особисті документи -пропозиції, заяви та скарги громадян, розписки та доручення.

Оцінка товарних запасів

Облік товарних запасів можна здійснювати за двома показниками: перший — кількісно-вартісний облік наявності та руху товарів за купівельними цінами за кожною назвою: видом, типом, гатунком; другий — загальні транспортно-заготівельні витрати, що їх обліковують на всю масу товарних запасів (або за окремими групами).

Товари є видом запасів. У підприємствах торгівлі їх обліковують за первинною вартістю або чистою вартістю реалізації.

Придбані (отримані) товари зараховують на баланс підприємства за первинною вартістю.

Первинною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість запасів, що складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно із договором постачальникові (продавцеві), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку із придбанням запасів, що не відшкодовуються підприємству;

ранспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю товарів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування товарів усіма видами транспорту до місця їх використання, включно із витратами зі страхування ризиків транспортування запасів);

інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням товарів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Стосовно віднесення транспортно-заготівельних витрат (далі — ТЗВ) до складу первинної вартості запасів існує два методи розподілу цих витрат: прямого підрахунку та середнього відсотка.

Метод прямого підрахунку можна застосовувати на підприємствах із невеликим обсягом обігу товарів. У такому разі суми ТЗВ включають до собівартості одиниць конкретних придбаних товарів, до яких вони належать.

Документальне оформлення надходження товарів і тари.

Порядок документального оформлення надходження товарів залежить від місця їх приймання. При іногородніх поставках постачальник, крім супровідних товарних документів, виписує залізничну накладну, яка додається до вантажу. Документом, який підтверджує приймання товарів залізницею до перевезення і відповідальність її за зберігання вантажу в дорозі, є вантажна квитанція. Розрахунково-платіжні документи через банк надсилаються оптовому підприємству.

На вартість товарів за купівельними цінами робиться запис:

Дебет рахунка «Товари» (субрахунок № 1 «Товари на складах»)

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Якщо товари на складах обліковуються за продажними цінами, то одночасно робиться запис на суму торговельних націнок:

Дебет рахунка «Товари», субрахунок № 1 «Товари на складах»

Кредит рахунка «Торговельна націнка».

Таким чином, на дебеті рахунка «Товари», які надійшли, відображаються за продажними цінами.

Рахунок «Торговельна націнка» є регулюючим рахунком до рахунка «Товари на складах». Його використовують для того, щоб при обліку товарів за продажними цінами одночасно знати їх реальну (купівельну) вартість.

Оприбуткування тари під товари відображається записом:

Дебет рахунка «Товари», субрахунок «Тара під товарами»

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Транспортні витрати торговельних підприємств, які не включені в ціну товарів, облікують окремо, як це описано на сторінках 281-283 щодо обліку виробничих запасів.

Питання №49 Характеристика основних форм безготівкових рахунків

Порядок організації безготівкових розрахунків, тобто порядок здійснення їх записом коштів з рахунка на рахунок або заліком вза-ємних розрахунків залежить від обраної форми відповідних розрахункових документів.

Безготівкові розрахунки в Україні можуть здійснюватись за та-кими формами:

- з використанням платіжних доручень;- з використанням платіжних вимог-доручень;

- з використанням платіжних вимог або інкасових доручень (у випадку безакцептного списання боргових зобов’язань);- з використанням розрахункових чеків (чекова форма розрахун-ків);- з використанням банківських платіжних карток;- акредитивна форма розрахунків;- вексельна форма розрахунків.

Розрахунки з використанням платіжних доручень.

Платіжне доручення – це розрахунковий документ у вигляді письмового доручення платника банку, що його обслуговує, пере-рахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів (це єдиний з документів, який може складатись в довільній формі).Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування податко-вих та прирівняних до них платежів.

Якщо отримувач коштів не має рахунка в банку, підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням через підприємства зв’язку (виплата зарплати, пенсій).Розрахунки платіжними доручення прискорюють рух обігових коштів і здійснюються за товарними і нетоварними операціями.Розрахунки з використанням платіжних вимог-дорученьПлатіжна вимога-доручення – це комбінований документ, який складається з вимоги підприємства – постачальника до підприємства-покупця сплатити певну суму за поставлені товари, послуги.

Питання № 50 порядок видачі коштів під звіт

Порядок надання коштів на відрядження регулюється підпунктом 5.4.8 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (334/94-ВР), постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 663 (663-99-п) "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (із змінами і доповненнями), наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року N 59 (z0218-98) "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за N 218/2658"(із змінами і доповненнями).Порядок видачі коштів під звіт регулюється постановою Правління Національного банку України від 19 лютого 2001 року N 72 (z0237-01) "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15 березня 2001 року за N 237/5428 (із змінами і доповненнями).Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів № 663 від 23.04.1999 «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» та загальних положень «Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 59 від 13.03.1998 (далі – Інструкція), підприємство, що відряджає працівника, зобов'язане забезпечити його авансом у розмірах, установлених нормативно-правовими актами про службові відрядження.

 

Питання №52 Розрахунки з відшкодуванням матеріальних збитків

Розрахунки з відшкодування завданих збитків ведуться на балансовому рахунку 37 "Розрахунки з різними дебіторами", субрахунку 375 "Розрахунки з відшкодування завданих збитків". Перевіряючи такі розрахунки, аудитор, перш за все, повинен проаналізувати розрахунки по нестачах і крадіжок і встановити, чи дотримано строки та порядок розгляду випадків недоліків і втрат, як забезпечується їх відшкодування. Особливо ретельно треба вивчити факти списання недоліків і втрат на витрати виробництва і на результати діяльності підприємства.

Зокрема, аудитор перевіряє правильність і своєчасність оформлення документів по претензіях про недоліки і крадіжках, перевіряє чи не було випадків повернення судом або арбітражем матеріалів щодо недостач і псування з причини неналежного оформлення матеріалів. Важливо з'ясувати причини виникнення недоліків і псування (поганий стан складських приміщень, порушення правил прийому та відпуску матеріальних цінностей за кількістю та якістю з одного підрозділу (цеху) в інший). Слід також з'ясувати, чи правильно визначена сума збитків (сума збитків розраховується за ринковими цінами даної місцевості). Крім того, аудитор з'ясовує, чи забезпечено на підприємстві відшкодування матеріальних збитків (недоліків, розтрат), організований чи контроль за утриманням заборгованості за виконавчими листами.

 

 

Питання №53 Види капіталу та їх характеристика

Надзвичайно складна сутність і багатоликість прояву банківськогокапіталу ускладнюють розуміння механізму його функціонування. Глибшомуусвідомленню самого поняття «банківський капітал» та механізму йогофункціонування сприяє поділ банківського капіталу на окремі складові зподальшим групуванням їх за однорідними ознаками, тобто його

класифікація. Класифікувати банківський капітал можна за різнимиознаками залежно від цілі та завдань, які при цьому ставляться.Необхідно мати на увазі, що, мобілізуючи вільні грошові кошти однихсуб’єктів ринку і передаючи їх в різні способи іншим суб’єктам, банкизавжди переслідують головну мету своєї діяльності — одержання прибутку.Краще зрозуміти сутність банківського капіталу дає змогу класифікаціяйого за різними ознаками (рис. 1.4). Обмежимо таку класифікацію лише тими ознаками, які, на нашу думку, безпосередньо пов’язані з формуванням банківського капіталу з метою здійснення банківської діяльності.

№54 Облік статутного та пайового капіталу
Власний капітал — це частина в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. Він включає статутний, додатковий, пайовий, резервний, вилучений, не-оплачений капітал, нерозподілені прибутки (непокриті збитки), цільові надходження, які обліковуються на рахунках класу 4.
Статутний капітал — основне джерело активів підприємства. Він має визначений порядок утворення і використання. На державних підприємствах статутний капітал формується державою, на недержавних — засновниками, якими можуть бути фізичні або юридичні особи. Якщо засновників кілька, розмір внеску коленого обумовлюється окремо. Мінімальний розмір статутного капіталу для підприємств різних організаційно-правових форм встановлюється законодавчо.До статутного капіталу можуть вноситись: грошові кошти; цінні папери; основні засоби; матеріали, МШП (обмежено); нематеріальні активи.При формуванні статутного капіталу дебетується контрпасив-ний рахунок 46 "Неоплачений капітал"; при здійсненні внеску неоплачений капітал зменшується (рахунок 40 не кредитується). В балансі підсумок капіталу визначається як різниця між оголошеним та сформованим статутним капіталом (К-т 40 Д-т 46).
Пайовий капітал – це сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена установчими документами.Дані про “Пайовий капітал” використовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами спо­живчої кооперації тощо, в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.Джерелами формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів акціонерного товариства.Загальними зборами пайовиків визначаються розміри обо­в'язкових пайових внесків, виходячи із потреби у власних оборотних коштах. Поверненню пайовикам підлягають обов'яз­кові пайові внески ари вибутті з числа членів даного підприємства або при ліквідації підприємства. Сума, що підлягає поверненню, визначається з урахуванням боргових зобов'язань підприємства та його фінансового стану.Для обліку пайового капіталу, тобто вартості основних і оборот­них засобів підприємств, на яких воно розпайоване (приватні орендні підприємства, акціонерні товариства, спілки власників тощо) призна­чено рахунок 41 “Пайовий капітал”.Рахунок 41 “Пайовий капітал” призначений для обліку й узагаль­нення інформації про суми пайових внесків членів споживчого това­риства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами.Отже, пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його гос­подарсько-фінансової діяльності.Аналітичний облік за рахунком 41 “Пайовий капітал” ведуть за видами капіталу.

№56Облік поточних забов’язань
Зобов'язання (Liabilities) – заборгованість підприємства, що виникає внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють економічні вигоди.Зобов'язання визнають, якщо його оцінку можна достовірно визначити та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Класифікація зобов’язань: Для бухгалтерського обліку зобов'язання поділяють на:- довгострокові зобов'язання;- поточні зобов'язання;- забезпечення;- непередбачені зобов'язання;- доходи майбутніх періодів. Довгострокові зобов'язання (Long-term Liabilities) – зобов'язання, які повинні бути погашені впродовж більш як дванадцять місяців або впродовж періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як дванадцять місяців. До довгострокових зобов'язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов'язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання. Поточні зобов'язання (Current Liabilities) – зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

№ 57 Документальне оформлення розрахунків з оплати праці.
Оплата праці - система відносин, пов'язаних із забезпеченням встановлення і здійснення роботодавцем виплат працівникам за їх працю відповідно до законів, інших нормативно-правовими актами, колективними трудовими договорами, угодами і локальними нормативними актами. *
Заробітна плата - це винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконуваної роботи, а також виплати компенсаційного і стимулюючого характеру.
Розрізняють два види заробітної плати: основна заробітна плата (нараховується робітникам і службовцям за фактично відпрацьований час або виконаний обсяг робіт); додаткова заробітна плата (виплати, за невідпрацьований час, але передбачене до оплати законодавством (чергову відпустку, тимчасова непрацездатність та інші). **
Форми оплати праці визначаються ст.131 Трудового кодексу РФ. Виплата заробітної плати проводиться в грошовій формі в рублях. Відповідно до колективним або трудовим договором за письмовою заявою працівника оплата праці може проводитися і в інших формах, що не суперечатьзаконодавству Росії і міжнародним договорам. ***
Основними формами і системи оплати праці представлені на схемі 1 "Системи оплати праці". (Додаток 1).

 

№58 Документальне оформлення розрахунків з оплати праці за дні відпустки

Кожен працівник відповідно до СТ 74 кодексу закоів про працю має право на щоріну відпустку і збереження заробітної плати. види відпусток 1. Щорічні (а) основна, б)додаткова в) інша) 2. додаткові, відпустка у зв’язка з навчанням 3.Творча 4.відпустка з збереження….. Максимальний термін відпусти становить 59 днів.

№60 Утримання із заробітної плати.

Із заробітної плати працівників бюджетних установ здійснюються наступні необов’язкові утримання:
а) за рішенням адміністрації:
· планові та позапланові аванси;· неповернуті вчасно підзвітні суми;· суми нанесених матеріальних збитків;· штрафи, накладені в адміністративному порядку;
б) узгоджені з працівниками:
· профспілкові внески;· сплата відсотків за позики;· сплата відсотків за товари, продані в кредит;· індивідуальне страхування.
Прибутковий податок. Об’єктом оподаткування у громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (він складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами. Із сум доходів, що були отримані громадянами не за місцем основної роботи, в тому числі за сумісництвом, а також громадян, що не проживають постійно на території України, податок утримується в розмірі 20 % суми заробітку. При цьому із заробітку цих громадян не виключається неоподатковуваний мінімум доходів громадян та не надаються пільги.Утримання збору до Пенсійного фонду. Об’єктом оподаткування в цьому випадку є сукупний оподатковуваний дохід за місяць, але не більше 2200 грн. Ставка збору залежить від об’єкта оподаткування і складає:
· 1 % – якщо сукупний оподатковуваний дохід не перевищує 150 грн.;
· 2 % – якщо сукупний оподатковуваний дохід перевищує 150 грн

 

Питання №62 Характеристика рахунків з обліку витрат

У підприємств, які здійснюють облік витрат тільки із застосуванням рахунків класу 8 "Витрати за елементами", витрати операційної діяльності збираються на рахунках 80 "Матеріальні витрати" - 84"Інші операційні витрати", а всі витрати, пов'язані з інвестиційною і фінансовою діяльностями, а також витрати, які виникли за надзвичайних подій, - на рахунку 85 "Інші затрати". Прямі витрати операційної діяльності за елементами списуються на рахунок 23 "Виробництво", а всі інші витрати, в тому числі з кредиту рахунку 85 "Інші затрати", списуються на рахунок 79 "Фінансові результати".

Використовувати тільки рахунки класу 8 "Витрати за елементами" мають право суб'єкти малого підприємництва. Разом з тим, вести облік витрат лише на рахунках класу 8 доцільно за невеликої кількості господарських операцій і за відсутності декількох напрямів діяльності.

Питання № 64 Поняття фінансових результатів та порядок їх формування

Поняття фінансових результатів та порядок їх формуванняФінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, підприємство може продавати інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують від інвестиційної та фінансової діяльності. Прибуток формується поступово протягом фінансового-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.На підприємстві можливі доходи, витрати, які не пов’язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, це фінансові результати, отримані від інвестиційної діяльності, а також результати, які пов’язані з надзвичайними подіями.Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П (С) БО з “Звіт про фінансові результати”.Прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати.Збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.Фінансові результати господарської діяльності формуються поступово протягом звітного періоду. Розмір і характер прибутків і збитків за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками його роботи.Визначення фінансових ресурсів полягає у визначенні чистого прибутку звітного періоду. Так, згідно з ПСБО 3 “Звіт про фінансові результати”: прибуток – сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; збитки – перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати. Отже, для визначення фінансових результатів у бухгалтерського обліку передбачається послідовне зіставлення доходів і витрат, здійснених для отримання цих доходів від усіх видів діяльності.Під видом діяльності, розуміють – сукупність подібних за економічним змістом господарських операцій. Розрізняють наступні види діяльності.Таблиця 1. Класифікація видів діяльності.У розрізі таких видів діяльності досліджуються показники фінансових результатів:фінансовий результат від основної діяльності;фінансовий результати від іншої операційної діяльності;фінансовий результат від іншої звичайної діяльності;фінансовий результат від звичайної діяльності;фінансовий результат від надзвичайної діяльності.Порядок формування чистого прибутку (збитку) згідно П(С)БО 3 наведено в таблиці 2.

 

№66 Порядок складання бухгалтерського балансу

Бухгалтерський баланс бюджетної установи – це метод відображення та групування на визначену дату, як правило на 1-е число, засобів бюджетної установи за видами, розміщенням, використанням та джерелами їх утворення в грошовій оцінці.
Засоби бюджетної установи та джерела їх утворення в балансі показуються за статтями.
Стаття балансу – це складова активу і пасиву, яка характеризує групу економічно однорідних господарських засобів та джерел їх утворення.
Статті балансу, в свою чергу, об’єднуються в економічно однорідні групи – розділи балансу.
Актив балансу бюджетної установи складається з трьох розділів:
І. Необоротні активи.ІІ. Оборотні активи.ІІІ. Витрати.
У пасиві балансу відображаються джерела утворення засобів. Основним джерелом утворення господарських засобів бюджетної установи є асигнування з бюджету.
Пасив балансу бюджетної установи складається з трьох розділів:
І. Власний капітал.ІІ. Зобов’язання.ІІІ. Доходи.
Структура балансу бюджетної установи суттєво відрізняється від балансу госпрозрахункової.
Баланс складається на підставі звірених даних синтетичного та аналітичного обліку на кінець звітного періоду. Залишки на рахунках обліку на початок року повинні бути тотожні відповідним даним на кінець року в балансі за попередній період.
Установи складають єдиний баланс за всіма коштами загального і спеціального фондів.
Кожна установа заповнює в балансі тільки ті рядки, які відносяться до її діяльності.

 

 

a1.Суть, функції та завдання б.о.

Основою БО є обліку є закон України Про БО та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року,

який визначає правові засади регулювання організації ведення БО та складання фінансової звітності. Закон набув чинності з 1 січня 2000 року і ця дата синхронізується з основною датою початку реалізації.

Теорія БО – це система узагальнюючих положень, які відображають об’єктивні закономірності розвитку природи і суспільства. Господарський облік –це облік господарської діяльності підприємства,суспільства, що містить у собі виробництво реалізацію і розподіл матеріальних благ, необхідність для задоволення матеріальних потреб.

Господарський облік складається з трьох взаємопов’язаних видів обліку.

- Оперативно –технічний;- Бухгалтерський- Статистичний