ІІ. Методичні вказівки до користування посібником для модульного навчання

 

Інституціоналізм – один із поширених напрямів сучасної економічної теорії, що визначається перевагами теорії та методології, насамперед своєрідністю предмета пізнання. Предметом пізнання інституціональної теорії є інститути, які мають місце і в економіці, і в соціальній сфері, і у сфері права, моралі та ін.

Інститути є такою властивістю економіки, що виокремлена інституціональною теорією та становить особливу форму чи структуру, яка нерозривно пов’язана з системою виробничих і суспільних відносин.

Інституціоналізм – складне утворення як за напрямками досліджень, так і за досягненнями у пізнанні економіки і суспільства. Між його складовими відмінності настільки великі, що вони, по суті, не відповідають прийнятим уявленням про школу чи напрям економічної теорії. Це призводить до різних тлумачень і самого інституціоналізму, і його складових.

Економічна діяльність людей має суспільний характер. Її здійснюють не в ізольованому просторі, а в певному суспільному середовищі шляхом індивідуальних і колективних дій. При цьому велике значення має не лише загальне, але й специфічне реагування суспільства на ці дії. Прибуткові угоди в одних процесах соціально-економічного розвитку можуть виявитись невигідними в інших процесах, навіть при однакових умовах господарювання. Досягнути узгодження множини зовнішніх чинників, що впливають на успіх і навіть вірогідність прийняття того чи іншого рішення, в межах економічного та соціального порядків можна за допомогою розробки схем або алгоритмів поведінки, що виявляються в конкретних умовах найефективнішими. Такі схеми і алгоритми, або матриці поведінки індивідів, за суттю є інститутами.

У новітній літературі справедливо зазначають, що сучасні інституціональні концепції відображають непередбачений поворот світових процесів трансформації: лібералізація, глобалізація і «десоціалізація» відкрили шлях таким інформаційно-культурним змінам у всіх країнах і цивілізаціях, що поставили під питання моральні основи економічного і політичного світо порядку. Вони посилені таким різким поглибленням нерівності у розподілі багатств і доходів (за абсолютного погіршення становища значних соціальних прошарків), що зумовлено інтелектуалізацією капіталу великих корпорацій, створенням світових мережевих виробничих і фінансових структур і міжнародним перерозподілом господарських функцій.

У процесі дослідження цих змін вчені звертають особливі увагу на те, що сучасні інституціоналісти прагнуть знайти складові нової інституціональної структури економіки і суспільства, яка здатна буде забезпечити стійкість і розвиток. До них належать відродження комуні тарної (общинної) моральності всередині співтовариств і корпорацій, широке використання ними мережевих структур на базі інформаційних технологій, спроможність неформальних демократичних рухів виробити нові культурні та життєві потреби, а також повернення державі природних функцій соціального захисту трудящих.

Предметом інституціональної економічної теорії є – вивчення сутності суспільних інститутів, причин та умов їх становлення, розвитку, функціонування, впливу на розподіл обмежених (рідкісних) економічних ресурсів і доходів, розкриття поведінки людини в умовах певного інституціонального середовища у взаємозв’язку з технологією та її змінами. Систематичне дослідження інститутів дає змогу пояснити різний історичний досвід економік і відповісти на запитання щодо причин сучасних відмінностей у розвитку та функціонуванні різних економічних систем в умовах постіндустріальних трансформацій та глобалізації.

Метою вивчення дисципліни є формування у студентів системи теоретичних і прикладних знань про категорії поняття щодо пізнання економічної системи загалом, її взаємозв’язки і взаємозалежності.

Головними завданнями дисципліни є:

- висвітлення теоретичних аспектів інституціональної економічної теорії;

- вироблення у студентів практичних вмінь та навичок щодо застосування напрацювань інституціоналістів-дослідників;

- сприяння дослідницькій діяльності, розвиток самостійності та відповідальності студентів;

- формування професійних здібностей щодо вирішення економічних проблем.

Основною формою вивчення теоретичного курсу є самостійна робота над посібниками, що рекомендуються відповідно до програмних питань та з врахуванням методичних вказівок.

Рекомендується такий порядок роботи з методичним посібником за допомогою модульного методу.

Насамперед, необхідно ознайомитись з навчальною та робочою програмою даної дисципліни, приділивши особливу увагу її структурі. Вона згрупована у два основні модулі, кожен з яких закінчується комплексом завдань для перевірки знань.

Модуль І. «Загальні основи теорії інституціоналізму» охоплює предмет, мету та завдання курсу, основні поняття, період формування та етапи розвитку інституціоналізму, інституціональну структуру ринкової економіки.

Модуль ІІ. «Форми і категорії інституціональної економіки» розкриває зміст базисних інститутів, таких як права власності, трансакції і трансакційні витрати, домогосподарство, економічні організації, контракти.

 

Методичні вказівки та завдання для вивчення кожного модуля

 

Модульно-рейтингова система навчання висуває певний комплекс вимог до студента, який самостійно опрацьовує значну частину навчального матеріалу. З-поміж них головними є ретельність і послідовність у вивченні дисципліни, а також закріплення набутих знань.

При вивченні кожної теми завдання мають таку структуру:

І. Запитання до обговорення (усне опитування).

ІІ. Терміни (дати письмове пояснення).

ІІІ. Тести (письмово).

ІV. Самостійна робота (письмово).

При опрацюванні кожної теми студент пише конспект (веде зошит для самостійної роботи) по вищевказаній структурі і здає викладачеві, за що отримує відповідну кількість балів.

 

III. Навчальна програма дисципліни «Інституціональна економіка»

 

Модуль І. Загальні основи теорії інституціоналізму

Тема 1. Формування та етапи розвитку інституціоналізму

Тема 2. Предмет і метод інституціональної економічної теорії

Тема 3. Інституціональна структура ринкової економіки

Тема 4. Людський капітал і мотивація

Тема 5. Інституціональна трансформація економіки України

Модуль ІІ. Форми і категорії інституціональної економіки

Тема6. Права власності

Тема 7. Трансакції та трансакційні витрати

Тема 8. Економічні організації

Тема 9. Домогосподарство

Тема 10. Держава як економічна категорія

Тема 11. Контракти

 

 

Вступ до дисципліни

 

В процесі вивчення дисципліни «Інституціональна економіка» студенти повинні знати:

- основні поняття та визначення, які застосовуються в економічній теорії;

- предмет дослідження інституціональної теорії;

- переваги інституціонального підходу у процесі пізнання суспільного розвитку;

- характеристику основних напрямків інституціоналізму;

- інституціональну структуру ринкової економіки;

- форми і категорії інституціональної економіки;

- основні проблеми становлення системи саморегулюючих організацій в Україні

Уміти:

- наближати економічні моделі до реальності шляхом включення в аналіз впливу інституціонального середовища;

- пояснювати якісну економічну динаміку, зокрема, специфіку інституціональної трансформації економічних систем, а також еволюційних економічних і технологічних процесів, що досягається за допомогою внесення в економічний аналіз інструментів із суміжних наук: біології, історії і навіть термодинаміки;

- забезпечувати повніше розуміння ролі індивідуумів у формуванні інституціональних структур;

 

Модуль І. Загальні основи теорії інституціоналізму

Тема 1. Формування та етапи розвитку інституціоналізму

 

План

1. Виникнення інституціоналізму, його ідейно-теоретичні основи і методологія.

2. Характеристика «старої» школи інституціоналізму.

3. Характеристика нового інституціоналізму.

4. Інституціоналізм в Україні.

 

Методичні рекомендації

 

Інституціоналізм – течія політекономії, яка виникла наприкінці ХІХ – у першій половині ХХ ст.. в США як реакція і опозиція монополістичному капіталізму. Для представників інституціоналізму характерне неекономічне трактування економічних явищ та процесів. Насамперед слід розглянути ідейно-теоретичні основи та методологію інституціоналізму.

Варто дослідити його етапи розвитку, що оформились у три періоди: ранній, пізній та новий інституціоналізм.

Для кращого розуміння цього напряму сучасної економічної теорії спочатку необхідно розглянути інституціоналізм так званої «старої» школи. Це соціально-психологічний інституціоналізм Т.Веблена, соціально-правовий інституціоналізм Дж. Р. Коммонса, та емпіричний інституціоналізм У.Мітчелла.

Ранні теоретики-інституціоналісти використовували описовий метод досліджень та виявились безпорадними перед економічними потрясіннями 1929-1933 років. Проте подальший розвиток цього напрямку економічної думки знайшов своє відображення у новому інституціоналізмі 60-70-х років минулого століття.

В останню третину ХХ століття стало спостерігатись відродження інституціоналізму в нових формах. При цьому це відродження супроводжувалось все більшим його дробленням. Серед сучасних шкіл в інституціоналізмі можна виділити неоінституціоналізм, еволюційний інституціоналізм та новий французький інституціоналізм.

Доречним було б зробити порівняння старого і нового інституціоналізму, окреслити їх подібні ознаки та основні відмінності.

З’ясування питань, пов’язаних із предметом і методологією інституціоналізму, етапами його становлення і розвитку, структурою, визначенням місця і ролі в сучасній економічній науці важливо завершити розкриттям сучасного стану і перспектив розвитку інституціональної економічної теорії в Україні.

 

Терміни

Інституціоналізм, «чистий» інституціоналізм, неоінституціоналізм, інституціональна динаміка, інституціональна архітектоніка

 

Контрольні запитання

1. Виникнення інституціоналізму, його ідейно-теоретичні основи.
2. Етапи розвитку інституціоналізму.
3. Характеристика соціально-психологічного інституціоналізму Т.Веблена.
4. Характеристика соціально-правового інституціоналізму Дж.Р. Коммонса.
5. Емпіричний інституціоналізм У.Мітчелла.
6. Охарактеризувати основні передумови неоінституціоналізму.
7. Охарактеризувати еволюційний інституціоналізм.
8. Новий французький інституціоналізм. У чому полягає специфіка цієї течії?
9. Які подібні ознаки між традиційним та новим інституціоналізмом?
10. Розкрити найважливіші відмінності між традиційним та новим інституціоналізмом.
11. Що таке інституціональна динаміка?
12. Охарактеризувати основні напрями інституціональних досліджень в Україні.

 

Література

2, 8, 14, 16, 26, 37